Справа №1-503/0

9

                       

В И Р О К

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

30 квітня 2009 року Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого, судді         - Коваленко І.В.

при секретарі         - Карпенко І.П.

з участю прокурора         - Єрмоленко С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1  року народження, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з незакінченою вищою освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , несудимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,

В С Т А Н О В И В :

01 грудня 2008 року приблизно о 18 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 , вийшов з кафе «Рогань», розташованого по АДРЕСА_2  разом з ОСОБА_2 , з яким у нього на ґрунті неприязних відносин виникла словесна сварка, в ході якої ОСОБА_2  штовхнув рукою в область спини ОСОБА_1 . У свою чергу ОСОБА_1  умисно наніс два удари рукою ОСОБА_2  в область обличчя, а саме щелепи.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №95/е від 25.02.2009 року , дані наданої медичної документації на ім’я ОСОБА_2 , 1988 року народження, свідчать про те, що на момент його звернення за медичною допомогою 01.12.2008 року, у нього виявлено тілесне ушкодження: закритий двобічний перелом нижньої щелепи – зліва в проекції суглобового відростка, справа в проекції 2-3 зубів зі зміщення уламків, який відноситься до тілесного ушкодження середньої тяжкості (за критерієм розладу здоров’я).

Характер і локалізація виявленого ушкодження свідчать про те, що воно утворилось від дії тупого предмету, можливо внаслідок ударів руками чи іншими тупими предметами, могло виникнути в час та при обставинах, вказаних в постанові.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_1  свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України визнав повністю, щиро розкаявся та показав суду, що 01 грудня 2008 року приблизно о 14 год. 00 хв. він разом зі своїми знайомими ОСОБА_3 , ОСОБА_4  та ОСОБА_2  приїхали в кафе «Рогань», розташоване по АДРЕСА_2 . Перебуваючи у даному кафе, він та ОСОБА_2  грали на гральних автоматах, а хлопці ОСОБА_3  та ОСОБА_4  сиділи за столиком та пили горілку. Потерпілий ОСОБА_2 , програвши всі свої гроші, підійшов до нього та попросив зайняти йому 10 гривень, але, оскільки він також почав програвати, то відмовив ОСОБА_2  у позиці. Потім він залишився грати на автоматі, а знайомі сиділи за столиком та відпочивали. В цей час ОСОБА_2  підійшов до нього та почав його висміювати, а саме сміявся, що він програє і між ними виникав конфлікт, внаслідок якого вони почали штовхатися. Після цього ОСОБА_2  присів  

Визнавши недоцільним дослідження інших доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, проти цього не заперечують учасники судового розгляду, з’ясувавши правильне розуміння підсуднім та іншими учасниками судового розгляду змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, роз’яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд обмежився лише дослідженням таких матеріалів справи, які характеризують особу підсудного, а також тих матеріалів, що стосуються матеріальних збитків потерпілого.  

Аналізуючи зібрані матеріали в їх сукупності, суд приходить до висновку, що винність підсудного у вчиненні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, яке не  небезпечним для життя і не потягло за собою тяжких наслідків, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров’я потерпілого, доведена повністю та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 122 КК України.

Призначаючи міру покарання підсудному ОСОБА_1  суд враховує загальні засади призначення покарання, передбачені ст. 65 КК України, у тому числі межі санкції ч. 1 ст.122 КК України та положення Загальної частини КК України, ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про його особу, який ніде не працює, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів-нарколога та психіатра не перебуває, несудимий.

 Відповідно до вимог ст. 66 КК України, обставиною, що пом’якшує покарання ОСОБА_1 ., суд визнає щире каяття.    

    Відповідно до ст. 67 КК України, обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1 ., судом не встановлено.  

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_1  можливе в умовах без його ізоляції від суспільства, а тому йому необхідно призначити покарання, пов’язане з позбавленням волі із застосуванням до нього положень ст. ст. 75, 76 КК України.  

Цивільний позов по справі не заявлений.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323-324 КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

Визнати ОСОБА_1  винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України та призначити йому покарання у виді 3 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 .  від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку в 1 (один) рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки.

Згідно ст. 76 КК України зобов’язати засудженого ОСОБА_1 .  не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання, роботи, навчання і періодично з’являтись для реєстрації в органи  кримінально-виконавчої системи.

Запобіжний захід ОСОБА_1 .  залишити без зміни – підписку про невиїзд з місця постійного проживання до вступу вироку в законну силу.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 15 діб з часу його оголошення.    

Суддя