Справа № 2-441/09
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 квітня 2009 року Дніпровський районний суд м. Києва у складі :
Головуючого, судді - Коваленко І.В.
при секретарі - Карпенко І.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський універсальний банк» про визнання кредитором та стягнення моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
05 листопада 2008 року позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про визнання її кредитором та стягнення моральної шкоди. У позовній заяві позивач посилається на те, що 17 грудня 2005 року між нею та ТОВ «Київський універсальний банк» були укладені договори банківського вкладу № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 «Новорічні», відповідно до яких вона внесла грошові кошти на вкладний рахунок ТОВ «Київський універсальний банк» в сумі 44344 грн. та 21458,18 доларів США. 25 травня 2006 року постановою Правління Національного банку України №191 з 29 травня 2006 року було відкликано банківську ліцензію ТОВ «Київський універсальний банк» та ініційовано процедуру ліквідації. 02.07.2006 року позивачка звернулась до Дніпровського районного суду м. Києва з позовною заявою про стягнення боргу, та 31.07.2006 року її позовні вимоги були задоволені частково, а саме постановлено стягнути з відповідача на її користь суму вкладів у розмірі 152707 грн. 81 коп., відсотки по вкладах до травня 2006 року – 5369 грн. 81 коп., відсотки за травень 2006 року у розмірі 2282 грн. 64 коп., а всього матеріальної шкоди 160360 грн. 26 коп. та моральну шкоду у розмірі 5000 грн. 25.05.2006 року постановою правління Національного Банку України ініційовано процедуру ліквідації ТОВ «Київський універсальний банк» та призначено ліквідатора ОСОБА_2 . Позивачка, звернувшись до ліквідатора з проханням задовольнити її вимоги за рішенням суду, отримала відповідь, що виконавчі документи видані на виконання рішень суду про стягнення заборгованості на користь фізичної особи не підлягають виконанню ліквідатором, а виконавче провадження підлягає закінченню, у зв’язку з ліквідацією юридичної особи – сторони виконавчого провадження. На даний час ліквідаційна комісія визнала позивача кредитором відповідача на загальну суму 143077 грн. 62 коп. і кредиторські вимоги були погашені 05 серпня 2008 року. Однак, ліквідаційною комісією не визнано позивача кредитором в частині рішення суду щодо відшкодування їй моральної шкоди у розмірі 5000 грн., а також відсотків за травень 2006 року в сумі 2282 грн. 64 коп. У зв’язку з цим, позивач просить зобов’язати ТОВ «Київський універсальний банк» визнати ї кредитором в частині відшкодування відсотків за травень 2006 року в сумі 2282 грн. 64 коп., та моральної шкоди у розмірі 5000 грн., а також зобов’язати відповідача віднести її до першої черги задоволення вимог кредиторів.
У судовому засіданні позивач повністю підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача Рудик Ю.В. у судовому засіданні позовні вимоги не визнала повністю, надавши письмові заперечення проти позову, та пояснила, що 31 липня 2006 року Дніпровським районним судом м. Києва було прийнято рішення по справі, згідно з яким вирішено стягнути з ТОВ «Київський універсальний банк» на користь ОСОБА_1 суму вкладу у розмірі 152707 грн. 81 коп., відсотки за період з 01.02.2006 р. по травень 2006 р. у сумі 5369 грн. 81 коп., відсотки за травень 2006 р. у сумі 2282 грн. 64 коп., а також моральної шкоди 5000 грн., в загальному 165360 грн. 26 коп. Після повернення виконавчого листа без виконання до банку, ліквідатором було переглянуто справу ОСОБА_1 та визнано її кредитором на суму 143707 грн. 81 коп., яку позивачці було виплачено, у тому числі Фондом гарантування вкладів фізичних осіб їй було відшкодовано 15000 грн. Щодо визнання позивачки кредитором на суму відсотків за травень 2006 року та відшкодування їй моральної шкоди, то це є неможливим, оскільки після початку ліквідації нарахувати будь-яку суму неможливо, тому що їх суть є незаконною, у зв’язку з чим ліквідатор відмовив позивачу у визнанні його кредитором в цій частині.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 17 грудня 2005 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Київський універсальний банк» були укладені договори банківського вкладу № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 «Новорічні» (гривневий та валютний), відповідно до яких позивач внесла грошові кошти на вкладний рахунок ТОВ «Київський універсальний банк» в сумі 44344 грн. та 21458,18 доларів США. Строк дії договорів був встановлений по 19.09.2006 року зі сплатою позивачці – вкладнику 19,50 % річних по гривневому вкладу та 13,50 % по валютному вкладу.
Постановою правління Національного банку України від 22.02.2006 року №61 у зв’язку з виникненням проблем з ліквідністю та платоспроможністю, що призвело до невиконання зобов’язань перед клієнтами, було призначено Тимчасову адміністрацію ТОВ «Київський універсальний банк» строком на один рік – з 22.02.2006 року по 22.02.2007 року та призначено Тимчасового адміністратора. Цією ж постановою було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців – з 22.02.2006 року по 22.08.2006 року.
Наказом Тимчасового адміністратора ТОВ «Київський універсальний банк» №33/1 від 27.03.2006 року було прийнято рішення про зниження з 01 травня 2006 року процентної ставки за діючими депозитними договорами, укладеними між фізичними особами – вкладниками та ТОВ «Київський універсальний банк» - 2% річних, а після закінчення строку дії договору банківського вкладу – 0,5 % річних, про що було повідомлено позивача належним чином.
Оскільки ОСОБА_1 відмовилась від укладання додаткової угоди про зміну відсоткової ставки за депозитами, то відповідно до умов вказаних договорів, банк з 01.05.2006 р. розірвав договірні відносини з позивачем.
У березні 2006 року позивачка звернулась до відповідача з вимогою повернути належні їй кошти та проценти, у зв’язку з порушенням умов договору та не нарахованими і несплаченими відсотками, на що відповідач повідомив про відсутність кошті та запропонував позивачці підписати угоду про зниження процентної ставки на 2% річних. З даною пропозицією позивачка не погодилась.
25 травня 2006 року Постановою Правління Національного банку України №191 з 29 травня 2006 року відкликано банківську ліцензію ТОВ «Київський універсальний банк» та ініційовано процедуру ліквідації.
01 червня 2006 року в газеті «Голос України» розміщено повідомлення про відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатора.
У зв’язку з тим, що позивачці не були повернуті грошові вклади та відсотки по ним, 02.07.2006 року позивачка звернулась до Дніпровського районного суду м. Києва з позовною заявою про стягнення вкладів, відсотків та моральної шкоди.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 31.07.2006 року позовні вимоги позивачки були задоволені частково, та постановлено стягнути з відповідача на її користь суму вкладів у розмірі 152707 грн. 81 коп., відсотки по вкладах до травня 2006 року – 5369 грн. 81 коп., відсотки за травень 2006 року у розмірі 2282 грн. 64 коп., а всього матеріальної шкоди 160360 грн. 26 коп. та моральну шкоду у розмірі 5000 грн.
30.08.2006 р. виконавчий лист було направлено для виконання на адресу Державної виконавчої служби Дніпровського району м. Києва.
Постановою державного виконавця Державної виконавчої служби Дніпровського району м. Києва від 07.09.2006 року на підставі ст.ст. 37, 65 Закону України «Про виконавче провадження» було закінчено та копію постанови було направлено ліквідатору ТОВ «Київський універсальний банк» для подальшого вирішення питання про порядок виконання рішення у встановленому законом порядку.
Проте, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» постанова державного виконавця в установленому законом порядку позивачем оскаржена не була.
У той же час, відповідно до п. 1 ст. 85 Закону України «Про банки та банківську діяльність», протягом дії мораторію забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України.
Згідно ст. 89 Закону України «Про банки та банківську діяльність» кредитори мають право заявляти ліквідатору свої вимоги до банку протягом одного місяця з дня опублікування оголошення про відкриття ліквідаційної процедури.
Відповідно до ст. 96 Закону України «Про банки та банківську діяльність» передбачено, що вимоги, заявлені після закінчення строку встановленого для подання, не розглядаються і вважаються погашеними.
Згідно ст. 93 Закону України «Про банки та банківську діяльність» ліквідатор протягом трьох місяців з дня опублікування оголошення про початок ліквідаційної процедури визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення, яка передбачена Законом.
16 червня 2006 року позивач звернулась до відповідача з заявою про визнання її кредитором, за результатами розгляду якої ліквідатором ТОВ «Київський універсальний банк» ОСОБА_1 було визнано кредитором на загальну суму 143077,62 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про фонд гарантування вкладів фізичних осіб» від 20 вересня 2001 року Фонд гарантує кожному вкладнику банку – учасника (тимчасового учасника) Фонду відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, за рахунок коштів Фонду може бути збільшено за рішенням адміністративної ради Фонду залежно від тенденції розвитку ринку ресурсів, залучених від вкладників банками – учасниками (тимчасовими учасниками) Фонду. Згідно звіту Фонду, суму в розмірі 15000 грн. ОСОБА_1 отримала - 06.07.2006 року.
Таким чином, кредиторські вимоги ОСОБА_1 , які складають 158077,62 грн., відповідачем були задоволені у повному обсязі і з 05 серпня 2008 року вона не є кредитором банку.
Згідно ст. 1167 Цивільного Кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Оскільки банком повністю відшкодовано всі борги перед ОСОБА_1 , то відповідно відсутня і вина за невиконання банком своїх зобов’язань за договорами банківського вкладу.
Крім того, згідно ч. 2 ст. 58 Закону України «Про банки та банківську діяльність», банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов’язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський універсальний банк» про визнання кредитором та стягнення моральної шкоди не підлягає задоволенню у повному обсязі.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 1060, 1061, 1167 ЦК України, ст. 85, 89, 91, 96 Закону України «Про банки та банківську діяльність» -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський універсальний банк» про визнання кредитором та стягнення моральної шкоди - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення або протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження рішення, яка подається на протязі десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя: