Справа № 2а-362/08
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2008 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді - Кихтюка P.M.
при секретарі - Чичотці Т.В.,
з участю позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2 ,
представника третьої особи - ОСОБА_3.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Волинської обласної державної адміністрації про визнання дій незаконними (протиправними) та зобов'язання вчинити дії щодо виплати коштів, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Волинської обласної державної адміністрації про визнання дій незаконними (протиправними) та зобов'язання вчинити дій щодо виплати коштів.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач по справі незаконно відмовив йому у виплаті коштів в розмірі 17364 грн. 85 коп., оскільки сума одержаного ним доходу за період з 01.01.2005 року по 31.12.2007 року менша від величини, достатньої для нормального проживання та належного забезпечення соціальних і культурних потреб як громадянина держави. Крім того вважає, що такою відмовою йому була завдана ще й моральна шкода.
Просить суд визнати дії Волинської обласної державної адміністрації незаконними (протиправними), неналежними та неефективними, зобов'язати відповідача виплатити йому кошти в розмірі - 17364 грн. 85 коп. та стягнути моральну шкоду в розмірі - 23979 грн. 42 коп.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги змінив. Просив суд визнати за ним право на одержання коштів в розмірі 17364 грн. 85 коп. відповідно до ст. 48 Конституції України, визнати дії Волинської обласної державної адміністрації незаконними (протиправними), неналежними та неефективними, зобов'язати відповідача виплатити йому кошти в розмірі -17364 грн. 85 коп. та стягнути моральну шкоду в розмірі - 23979 грн. 42 коп.
Представник відповідача та представник третьої особи в судовому засіданні позов не визнали. Просили суд відмовити в його задоволенні за безпідставністю.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши представлені письмові докази, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
З представленої позивачем довідки від 14.02.2008 року вбачається, що він як суб'єктом підприємницької діяльності за період з 01.01.2005 року по 31.12.2007 року перебував на загальній системі оподаткування та за вказаний період отримав чистий дохід в розмірі 656 грн. 15 коп. (а.с. 7).
З приводу цього позивач звернувся до відповідача з проханням вчинити дії з метою забезпечення його конституційних прав, гарантованих ст. 48 Конституції України та норм
інших законів України щодо виплати йому як громадянину коштів в розмірі - 17364 грн. 85 коп.
Листом від 24.03.2008 року за № 5149/17-118 позивачу у виплаті вказаних коштів відмовлено у зв'язку з тим, що чинним законодавством не передбачено перерахування з бюджету коштів фізичним особам - суб'єктам господарської діяльності у випадках виникнення різниці між отриманим ними чистим доходом та сумою прожиткового мінімуму на одну працездатну особу (а.с. 9).
Відповідно до ст. 19 Конституції України посадові особи органів державної влади зобов'язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Законом України «Про місцеві державні адміністрації» та іншими чинними нормативно-правовими актами не передбачено обов'язку та покладення відповідальності на місцеві державні адміністрації щодо виплати різниці між сумою одержаного доходу та величиною, достатньою для нормального проживання та належного забезпечення соціальних і культурних потреб громадянина держави, а тому вимоги позивача суд вважає необгрунтованими та безпідставними.
При цьому суд не вбачає порушень прав та законних інтересів позивача при відмові у виплаті та перерахуванні коштів останньому, оскільки підприємництво - це безпосередня, самостійна, систематична на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконання робіт, надання послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами у порядку встановленому законодавством і неотримання прибутку такими особами не є підставою для виплати громадянам різниці між отриманими доходами та сумою прожиткового мінімуму, визначеного Законами України.
З наведених підстав суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, то у задоволенні такої вимоги теж слід відмовити, оскільки в судове засідання позивач не представив жодних доказів, які б свідчили про те, що внаслідок відмови відповідача у виплаті коштів він зазнав душевних страждань.
Керуючись ст. ст. 6, 17, 159, 161-163 КАС України, Конституцією України, Законом України «Про місцеве самоврядування», суд, -
постановив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Волинської обласної державної адміністрації про визнання за ним права на одержання коштів в розмірі 17364 грн. 85 коп. відповідно до ст. 48 Конституції України, визнати дії Волинської обласної державної адміністрації незаконними (протиправними), неналежними та неефективними, зобов'язати відповідача виплатити йому кошти в розмірі 17364 грн. 85 коп. та стягнути моральну шкоду в розмірі 23979 грн. 42 коп. -відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови протягом десяти днів з дня її проголошення та подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Суддя Луцького міськрайонного суду