ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49,  fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

01.05.2023м. ДніпроСправа № 904/2142/23

За позовом Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкурітто", м. Дніпро

про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної власності без достатньої правової підстави   

Суддя  Красота О.І.

без участі представників сторін

 СУТЬ СПОРУ:

Дніпровська міська рада звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкурітто" і просить суд стягнути кошти у розмірі 6    015    059,96 грн., набутих без достатньої правової підстави, внаслідок несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою в період з 31.08.2017 по 31.12.2022, площею 1,8168 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1210100000:03:231:0134, комунальної форми власності, яка належить на праві власності Дніпровській міській раді.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач після закінчення строку дії Договору оренди землі від 01.11.2007 фактично продовжує використовувати  земельну ділянку, на якій знаходиться належне йому на праві власності майно, без правовстановлюючих документів, що призвело до недоотримання місцевим бюджетом коштів. Тому Відповідач зобов`язаний повернути ці кошти Позивачу на підставі ст. 1212 ЦК України.

Крім того, Позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій він просить суд:

1. вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке належить на праві власності Відповідачу, розташоване на земельній ділянці, кадастровий номер 1210100000:03:231:0134, а саме:

- об`єкт незавершеного будівництва, III черга, 1,2 % готовності. Літ. А-1 будівля розподільчого пункту з трансформаторною підстанцією, загальна площа - 106,9 кв.м, літ. а-1 прибудова,  літ. а ґанок,  літ.  Б-1 трансформаторна підстанція, загальна площа - 73,3 кв.м,  літ. В убиральня (тимчасова), літ Г кіоск (тимчасовий), літ Ф-1 корпус 18, загальна площа - 23,7 кв.м, літ. Ч корпус 23, літ. ч тамбур, № 1,4,13,14,20,28 огорожа, № 2,3,9,32 ворота за адресою: АДРЕСА_1 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1690243412101;

- об`єкт: загальна площа (кв.м): 180.2, опис: будівлі та споруди, які складаються з: будівля розподільчого пункту з трансформаторною підстанцією літ. А-1 загальною площею 106,9 кв.м, літ. а-ганок, літ. а'-козирок, літ. Б-1 - трансформаторна підстанція загальною площею 73,3 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 326996412101 та    заборонити Відповідачу, будь-яким третім особам та органам державної реєстрації речових прав здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цього майна;

2. заборонити Відповідачу та будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії, направлені на демонтаж, руйнування, знесення, перебудови, добудови тощо об`єктів нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, кадастровий номер 1210100000:03:231:0134, яке належить на праві власності Відповідачу, за адресою: АДРЕСА_1 .

3. вжити заходи забезпечення позову в межах суми заявлених позовних вимог у розмірі 6 015   059,96 грн. шляхом накладення арешту на грошові кошти, які належать Відповідачу і розміщені на всіх рахунках в усіх банківських та інших фінансово-кредитних установах, які відкриті станом на дату застосування заходів забезпечення позову, або будуть відкриті після застосування заходів забезпечення позову.

Заява обґрунтована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до вчинення Відповідачем, як власником об`єкту незавершеного будівництва, дій щодо його подальшого відчуження третім особам. Також Позивач вважає, що Відповідач може перерахувати кошти на рахунок іншого підприємства, що буде свідчити про намір ухилитись від сплати боргу та унеможливити у майбутньому виконання рішення у випадку задоволення позову. Тому, на думку Позивача, є імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод    та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод   закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі №1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову (Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 29.07.2019 у справі № 905/491/19).

Положеннями статті 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених   статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до п.п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України      позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Згідно з ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору. Учасник справи, який звертається із заявою про забезпечення позову, повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві (іншим особам) вчиняти певні дії (висновки про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №916/2786/17).

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу (іншим особам) здійснювати певні дії.

За таких обставин, обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Така правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 14.06.2018 у справі     № 916/10/18, від 15.01.2019 у справі № 915/870/18.

Господарський суд звертає увагу на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Зі змісту п. 1 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України   вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу.

При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору (Такі правові висновки також викладені у постановах Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 915/870/18, від 05.09.2019 у справі № 911/527/19, від 14.02.2020 у справі                        № 916/2278/19, від 26.11.2020 у справі № 911/949/20, від 24.05.2021 у справі № 910/3158/20, від 09.06.2021 у справі № 914/2438/20).

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Господарський суд зазначає, що доводи Позивача не свідчать про наявність обставин, що можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому.

Заява Позивача за своєю суттю є припущенням можливого невиконання рішення суду Відповідачем.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про судовий збір" та ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на заявника.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

                                                                УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Дніпровської міської ради про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею – 01.05.2023 та може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.І. Красота