Справа № 454/1882/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2022 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Веремчук О. А. ,

за участю секретаря Баран О.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Сокалі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа із самостійними вимогами ОСОБА_4 про визнання об`єкта будівництва спільною сумісною власністю подружжя, встановлення часток подружжя та визнання прав і обов"язків співзабудовника та за позовом третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , третіх осіб Сокальської міської ради та виконавчого комітету Сокальської міської ради про визнання права власності та визнання прав і обов"язків співзабудовника -,,

в с т а н о в и в:

1.Описова частина .Короткий зміст позовних вимог.

позивач ОСОБА_1 подала позов до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа із самостійними вимогами ОСОБА_4 про визнання об`єкта будівництва спільною сумісною власністю подружжя, встановлення часток подружжя та визнання прав і обов"язків співзабудовника з наступних підстав :

просить визнати право спільної власності подружжя на будівельні матеріали, які були використані в процесі будівництва та існують у виді домоволодіння готовністю 100%, яке розташовано по АДРЕСА_1 ; встановити, що частки даного об`єкта її та ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 як подружжя є рівними; визнати за нею права та обов`язки співзабудовника 1/2 частини цього будинку.

10.09.1977р. вона уклала шлюб з ОСОБА_5 . Від даного шлюбу у них народилася спільна дочка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3

Під час шлюбу вони отримали земельну ділянку по АДРЕСА_1 для будівництва житлового будинку, яке завершили на 100% під час шлюбу в 1986 році. Однак, будинок в експлуатацію не здали.

Рішенням суду від 08.12.1992р. шлюб між ними розірвано.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. Його спадкоємцями та правонаступниками є дочка ОСОБА_2 та мати ОСОБА_3 .

З огляду на рівність часток подружжя у спільному майні, вважає, що їй належить 1/2 ідеальна частина зазначеного житлового будинку.

Також в суд надійшов позов третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , третіх осіб Сокальської міської ради та виконавчого комітету Сокальської міської ради про визнання права власності та визнання прав і обов"язків співзабудовника з наступних підстав :

Третя особа із самостійними вимогами ОСОБА_4 подав позов та заяву про збільшення позовних вимог, в яких просить визнати за ним права та обов`язки співзабудовника 1/2 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 та визнати за ним право на 1/2 ідеальну частину цього житлового будинку.

В обгрунтування позову зазначив , що він є співзабудовником спірного житлового будинку, здійснював його будівництво разом з братом ОСОБА_5 , надавав свої кошти та кошти своїх батьків, які зобов`язувався повернути.

Посилався на те, що рішеннями виконавчого комітету Сокальської міської ради №162 від 12.05.1988 року та № 208 від 09.10.1992 року покійному ОСОБА_5 продовжувався строк будівництва зазначеного будинку до 12.05.1989р. та до 09.11.1993р., що спростовує твердження ОСОБА_1 про те, що будівництво завершено в 1986 році на 100 %.

Просив також у позові ОСОБА_1 відмовити з підстав пропуску позовної давності.

2.Аргументи учасників справи.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Чернявський Р.В. позов підтримали.

Пояснили, що позивачка зареєстрована та проживає в спірному будинку з 1992р. в липні 2016 року вона дізналася від ОСОБА_3 , що вона буде претендувати на частку в цьому будинку, а тому, позовна давність нею не пропущена.

Згідно правових висновків, викладених в постановах Верховного Суду України, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Об`єкт незавершеного будівництва може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм та правил підлягає поділу між ними.

Позовних вимог ОСОБА_4 не визнали, просять відмовити в їх задоволенні в зв"язку із їх безпідставністю.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник - адвокат Огорілко Ю. позову ОСОБА_1 не визнали, подали заперечення наступного змісту:

на момент виникнення спірних правовідносин діяв Кодекс про шлюб та сім`ю, в якому не передбачено визнання права спільної власності подружжя на будівельні матеріали, а лише поділ майна в натурі. Однак, правова реєстрація будинку не здійснена, другий поверх будинку не добудований і не придатний для проживання.

Покликання позивачки на те, що будівництво було завершено в 1986 році не заслуговують на увагу, оскільки в технічному паспорті дата завершення будівництва зазначена зі слів, рішеннями виконкому строк будівництва ОСОБА_5 продовжувався до 12.05.1989р. та до 09.10.1990р.

Крім того, даний будинок будувався за кошти брата покійного чоловіка позивачки - ОСОБА_4 , який є співзабудовником, згідно рішення виконкому Сокальської міської ради від 10.03.1988р., а тому даний будинок не може бути визнаний спільним майном подружжя.

Також, з 1984 року взаємовідносини між позивачкою та її чоловіком погіршилися, вони не підтримували подружніх відносин, остання навіть нанесла йому ножове поранення.

Просить застосувати позовну давність до даних правовідносин.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не прибула, хоча належним чином попереджалася про час та місце розгляду справи. Подала заяву про розгляд справи у її відсутності. Позов ОСОБА_1 визнала, просить позов задоволити.

Представник третіх осіб Сокальської міської ради та виконавчого комітету Сокальської міської ради в судове засідання прибув, подав письмові пояснення з приводу позовів сторін, просив прийняти суд рішення на розсуд суду , слухати справу у їх відсутності.

Фактичні обставини справи встановлені судом.

Вислухавши сторони, дослідивши докази по справі, суд дійшов наступного висновку.

Рішенням виконкому Сокальської міської ради №111 від 27.03.1980р. ОСОБА_5 відведено земельну ділянку по АДРЕСА_2 , площею 600кв.м для будівництва житлового будинку.

Також, проведено виніс в натуру габаритів житлового будинку та господарської будівлі за даною адресою, що стверджується актом від 22.04.1980р.

Договором від 17.02.1982р. ОСОБА_5 надано в безтермінове користування земельну ділянку по АДРЕСА_1 для будівництва житлового будинку на праві приватної власності.

Згідно договору-зобовязання від 05.05.1980р., ОСОБА_7 та ОСОБА_3 надали ОСОБА_5 грошову допомогу в сумі 12000 карбованців для будівництва спірного житлового будинку. Умовою надання грошових коштів було те, що після закінчення будівництва цього будинку, ОСОБА_5 зобов`язується утримувати батьків до смерті та забезпечить їх житловою площею в спірному житловому будинку.

Рішенням виконавчого комітету Сокальської міської ради №107 від 10.03.1988р. ОСОБА_4 визнано співзабудовником житлового будинку по АДРЕСА_1 , який будує його брат ОСОБА_5 . Зобов`язано ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернутися в нотаріальну контору для оформлення необхідних документів.

Рішенням виконкому Сокальської міської ради №162 від 12.05.1988р. ОСОБА_5 продовжено термін будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 до 12.05.1989р.

Рішенням виконавчого комітету Сокальської міської ради №208 від 09.10.1992р. ОСОБА_5 та ОСОБА_4 продовжено термін будівництва спірного житлового будинку до 09.11.1993р.

Житловий будинок по АДРЕСА_1 є двоповерховим, з цокольним поверхом. Житлова площа будинку - 96,4кв.м, загальна площа - 221,9кв.м. Рік будівлі - 1986р. Зазначене стверджується технічним паспортом.

Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 08.12.1992р. розірвано шлюб між ОСОБА_5 та позивачкою ОСОБА_1 , зареєстрований 10.09.1977р.

Згідно свідоцтва від 11.10.2013р., ОСОБА_5 та ОСОБА_2 є спадкоємцями (по 1/2 ідеальній частині кожен) майна ОСОБА_5 , зокрема вбудованих нежитлових приміщень по АДРЕСА_3 , згідно договору купівлі-продажу від 04.06.2002р.

З листа від 31.10.1984р. вбачається, що в порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_5 щодо заподіяння йому тілесних ушкоджень, відмовлено у зв`язку з примиренням сторін.

З відповіді №3516 від 09.08.2016р., рік побудови спірного будинку (1986р.) вказано зі слів замовника проведення інвентаризації - ОСОБА_2 .

Відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 29.09.2021 року вбачається, що ОСОБА_4 є спадкоємцем за заповітом майна ОСОБА_3 , зокрема спадщини на 147/2000 частин будівлі , яка знаходиться за адресою АДРЕСА_3 .

Мотиви , з яких виходить суд , та застосовані норми права.

Згідно із частиною четвертою Прикінцевих та перехідних положень Цивільний кодекс України 2004 року застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності (з 1 січня 2004 року). Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно ст.ст.16, 17 Закону України «Про власність», майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Здійснення ними цього права регулюється цим законом та Кодексом про шлюб та сім`ю України.

Майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї, є їх спільною сімісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об`єдналися для спільної діяльності, є їх спільною частковою власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Розмір частки кожного визначається ступенем його трудової участі.

У зв`язку з цим, якщо з урахуванням всіх обставин справи та в результаті з`ясування істинних правовідносин сторін буде встановлено, що сторонні особи брали участь у спорудженні будинку на підставі укладеної із забудовником та членами його сім`ї угоди про створення спільної власності на будинок з метою забезпечення зазначених осіб жилими приміщеннями, за особами, які, не будучи членами сім`ї забудовника, брали участь у спорудженні будинку, може визнаватися право на частку в будинку.

Відповідно до статті 22 Кодексу про шлюб та сім`ю України (чинного на час будівництва спірного будинку), майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку. Згідно зі статтею 28 КпШС України в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

Кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (ст.368 ЦК України).

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом (частина друга статті 372 ЦК України).

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України, відповідно до частини четвертої якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Майном, відповідно до ч. 1 ст. 190 та ст. 179 ЦК України є окремі речі, сукупність речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст.ст.181, 182 ЦК України, до нерухомих речей належать земельні ділянки та об`єкти, розташовані на земельних ділянках, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Такі речі підлягають державній реєстрації. Право власності на інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ст.331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У Цивільному кодексі України, крім понять «нерухомість», «нерухоме майно», «об`єкт нерухомого майна» (частина перша статті 181, пункт 6 частини першої статті 346, статті 350, 351), вживаються також інші поняття, наприклад: «об`єкт незавершеного будівництва» (стаття 331), «об`єкт будівництва» (статті 876, 877, 879 - 881, 883), однак прямого визначення цих понять не міститься.

Виходячи з аналізу чинного законодавства та враховуючи характерні ознаки незавершеного будівництва, слід визнати, що об`єкт будівництва (об`єкт незавершеного будівництва) - це нерухома річ особливого роду: її фізичне створення розпочато, однак не завершено. Щодо такої речі можливе встановлення будь-яких суб`єктивних майнових, а також зобов`язальних прав, у випадках та в порядку, визначених актами цивільного законодавства.

В п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» №7 від 04.10.1991р. роз`яснено, що за позовом дружини, членів сім`ї забудовника, які спільно будували будинок, а також спадкоємців суд вправі провести поділ незакінченого будівництвом будинку, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.

При неможливості поділу незакінченого будівництвом будинку суд може визнати право за цими особами на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з врахуванням конкретних обставин залишити його одній із сторін, а іншій присудити грошову компенсацію.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа із самостійними вимогами ОСОБА_4 про визнання об`єкта будівництва спільною сумісною власністю подружжя, встановлення часток подружжя та визнання прав і обов"язків співзабудовника слід задовольнити частково.

Зокрема слід визнати 1/2 ідеальну частину незданого в експлуатацію житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , частки яких в даному майні є рівними.

Також слід визнати за ОСОБА_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_2 , права та обов`язки забудовника на 1/2 ідеальну частину закінченого , але не зданого в експлуатацію житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , в тому числі право здачі та введення в експлуатацію, подання декларації про готовність об`єкта, право на державну реєстрацію права власності житловогобудинку з господарсько-побутовими спорудами, право на відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житловогобудинку.

В задоволенні позовної вимоги про визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину будівельних матеріалів слід відмовити.

Враховуючи вищенаведене, судом встановлено, що будівництво відбулося на відведеній для цього земельній ділянці на законних підставах, але після закінчення будівництва житловий будинок було не здано в експлуатацію, а тому, судом може бути визнано за особами лише право забудовників на оформлення зазначеного будинку у встановленому законом порядку, а сам будинок, до здачі його в експлуатацію, слід вважати незавершеним будівництвом.

За таких підстав, враховуючи принцип рівності часток подружжя, суд дійшов до висновку, що в ОСОБА_1 є право на частку в спільному майні подружжя, а саме права забудовника щодо 1/2 частини спірного будинку.

Відповідно до статті 331 ЦК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Визнаючи при цьому право власності на матеріали чи обладнання, суд у своєму рішенні має зазначити (назвати) ці матеріали чи обладнання.

Всупереч зазначеному, позивач просить визнати за нею право власності на будівельні матеріали, проте, всупереч вищезазначеним вимогам, не зазначила будівельних матеріалів, використаних під час будівництва спірного будинку.

Тому, враховуючи, що тягар доказування покладено на сторони і саме ОСОБА_1 зобов`язана зазначити перелік будівельних матеріалів та обладнання, дана вимога задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.29 КпШС України, поділ спільного майна подружжя може бути проведений як під час перебування у шлюбі, так і після розірвання шлюбу.

Згідно зі статтею 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Аналогічним чином питання початку перебігу позовної давності визначені і в статті 261 ЦК України, згідно якої перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або особу, яка його порушила.

Частиною третьою статі 29 КпШС України передбачалося, що для вимоги про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, встановлюється трирічний строк позовної давності. Згідно зі статтею 11 КпШС України у тих випадках, коли для окремих вимог встановлено строк позовної давності, він обчислюється, якщо інше не встановлено законом, з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Аналогічний порядок обчислення перебігу позовної давності визначено й частиною другою статті 72 СК України.

Отже, вирішуючи питання перебігу позовної давності, суди мають врахувати, що при визначені початку перебігу позовної давності слід виходити не з часу, коли сторони розірвали шлюб, а з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого майнового права, оскільки сам по собі факт припинення шлюбу не свідчить про порушення права власності одного із подружжя. Неподання позову про поділ майна, у тому числі до спливу трьох років з дня розірвання шлюбу, за відсутності доказів, які б підтверджували заперечення права одного з подружжя на набуте у період шлюбу майно, зареєстроване за іншим подружжям, не може свідчити про порушення права і вказувати на початок перебігу позовної давності.

Такий правовий висновок викладено в Постанові Верховного Суду України від 23.09.2015р. у справі №6-258цс15.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 1992 року зареєстрована та проживає в спірному будинку та дізналася про те, що її право щодо спільного майна може бути порушено, лише в липні 2016 року, а тому вона не пропустила трирічний строк звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів.

На підставі вищенаведеного суд приходить до висновку, що позов третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , третіх осіб Сокальської міської ради та виконавчого комітету Сокальської міської ради про визнання права власності та визнання прав і обов"язків співзабудовника слід задоволити.

Слід визнати за ОСОБА_4 права і обовязки співзабудовника в 1/2 частині житлового будинку в АДРЕСА_1 у тому числі право здачі та введення об"єкта нерухомого майна в експлуатацію , подання декларації про готовність об"єкту , право на державну реєстрацію права власності житлового будинку з господарсько-побутовими спорудами, право на відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування зазначеного житлового будинку.Також слід визнати за ОСОБА_4 право на 1/2 ідеальну частину житлового будинку АДРЕСА_1 .

Зокрема суд приймає до уваги, що відповідно до рішення виконавчого комітету Сокальської міської ради від 10 березня 1988 року №107 ОСОБА_4 визнано співзабудовником житлового будинку по АДРЕСА_1 , який будує його брат ОСОБА_5 у зв`язку з тим, що він приймає участь у будівництві, витрачає власні кошти на придбання будівельних матеріалів. Зобов`язано ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернутися в нотаріальну контору для оформлення необхідних документів.

Зокрема судом встановлено, що згідно п.43 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої Наказом Міністерства юстиції Української РСР №45/5 від 31.10.1975р. передбачено порядок внесення змін в договір про надання земельної ділянки для будівництва житлового будинку. Так, даною інструкцією передбачено, що рішення виконавчого комітету є лише підставою для внесення змін у договір.

Однак ОСОБА_4 не представив суду ні нового договору про надання земельної ділянки для будівництва спірного житлового будинку, ні окремої угоди про внесення змін до існуючого договору від 10.03.1988р., зокрема про залучення його як співзабудовника, оскільки такі документи вони з братом не встигли оформити, хоча ті обставини про визнання його співзабудовником та вкладення ним коштів в будівництво будинку та спільне з братом його будівництво сторонами не оспорюються.

Тому, суд вважає що позовна вимога останнього про визнання за ним прав та обов`язків співзабудовника спірного незавершеного будинку, із зазначених ним підстав, задоволенню підлягає, оскільки судом встановлено, що будівництво будинку у 1986 році закінчено не було , а продовжувалося кілька разів і зокрема після розірвання шлюбу; кошти на закупівлю будівельних матеріалів було надано батьками ОСОБА_5 в дар згідно договору зобов"язання від 05.05.1980 року , які вважаються його особистою власністю; мати ОСОБА_3 та донька сина ОСОБА_5 - ОСОБА_8 прийняли по 1/2 частині спадщини після його смерті, що підтверджується копією свідоцтва про прийняття спадщини від 11.10.2013 року. Хоча в свідоцтві не зазначено спірний будинок, оскільки він не зареєстрований на праві власності , але фактично вони обидві є єдиними законними спадкоємицями частки покійного ОСОБА_5 в будинку,які прийняли спадщину після його смерті. Об"єкт незавершеного будівництва , зведений двома особами, зокрема співзабудовниками , може бути визнаний об"єктом права спільної сумісної власності із визначенням часток. Оскільки частки і участь ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в будівництві спірного будинку визначити на даний час не є можливим, то їх частки фактично є рівними. Суд може визнати право на частину об"єкта незавершеного будівництва за кожною із сторін.

Спірний об`єкт нерухомого майна не завершений будівництвом, не зданий в експлуатацію, не набув статусу житлового будинку, не пройшов державної реєстрації .

З огляду на зазначене, вимоги ОСОБА_4 знайшли своє обґрунтування в судовому засіданні та задоволенню підлягають.

Також суд зазначає , що сторони по справі не бажають йти на будь -які поступки та компроміси один одному при вирішення даного спору щодо спірного спадкового майна.

Керуючись ст.ст.5,10,12,13,76,81,141,259,263,264,265 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа із самостійними вимогами ОСОБА_4 про визнання об`єкта будівництва спільною сумісною власністю подружжя, встановлення часток подружжя та визнання прав і обов"язків співзабудовника - задовольнити частково.

Визнати 1/2 ідеальну частину незданого в експлуатацію житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , частки яких в даному майні є рівними.

Визнати за ОСОБА_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_2 , права та обов`язки забудовника на 1/2 ідеальну частину закінченого , але не зданого в експлуатацію житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , в тому числі право здачі та введення в експлуатацію, подання декларації про готовність об`єкта, право на державну реєстрацію права власності житловогобудинку з господарсько-побутовими спорудами, право на відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житловогобудинку.

В задоволенні позовної вимоги про визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину будівельних матеріалів - відмовити.

Позов третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , третіх осіб Сокальської міської ради та виконавчого комітету Сокальської міської ради про визнання права власності та визнання прав і обов"язків співзабудовника - задоволити.

Визнати за ОСОБА_4 права і обовязки співзабудовника в 1/2 частині житлового будинку в АДРЕСА_1 у тому числі право здачі та введення об"єкта нерухомого майна в експлуатацію , подання декларації про готовність об"єкту , право на державну реєстрацію права власності житлового будинку з господарсько-побутовими спорудами, право на відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування зазначеного житлового будинку.

Визнати за ОСОБА_4 право на 1/2 ідеальну частину житлового будинку АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржено сторонами в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Сокальський районний суд в 30-денний строк з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.

Головуючий: О. А. Веремчук