Провадження № 2/712/313/23

Справа № 712/3471/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2023 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді – ПИРОЖЕНКО С.А.

при секретарі – КАПЛЯ А.С.

з участю адвоката – СОЛОНЬКО М.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_3 ), ОСОБА_4 (адреса: АДРЕСА_4 ), ОСОБА_5 (адреса: АДРЕСА_4 ), ОСОБА_6 (адреса: АДРЕСА_5 ), треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМ.БРО» (адреса: м. Вінниця, бул. Свободи/вул. Зодчих 5/7, кв. 9), Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр комісійної торгівлі» (адреса: м. Черкаси, вул. Академіка Корольова 11, офіс 6) про визнання недійсними договорів купівлі-продажу транспортних засобів,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом до відповідачів про визнання недійсними договорів купівлі-продажу транспортних засобів, посилаючись на те, що 30.04.2021, 12.05.2021 та 21.05.2021 відповідач ОСОБА_7 отримала від нього в борг 1 463 000 грн., (із зобов`язанням повернути до 10.05.2021 - 338 000,00 грн. та 25.05.2021 - 1 794 000,00 грн.), 308 000,00 грн. (із зобов`язанням повернути до 22.05.2021 378 000,00 грн.) та 609 000,00 грн. (із зобов`язанням повернути до 31.05.2021 783 000,00 грн.) відповідно, про що складено відповідні боргові розписки.

Оскільки у визначені строки Відповідач ОСОБА_7 позику не повернула та має непогашену заборгованість, він звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси з позовом про стягнення заборгованості за борговими розписками, де співвідповідачами виступають відповідачі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

28.04.2022 Соснівським районним судом м. Черкаси у справі № 712/12511/21 постановлено ухвалу про забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження належних відповідачу ОСОБА_8 транспортних засобів BMW 435X1, легковий купе 2014 року випуску та причіпу БДЖІЛКА 1993 року.

29.04.2022 по вказаній справі постановлено ухвалу про забезпечення доказів, якою витребувано в Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС у Черкаській області (філія ГСЦ МВС) інформацію щодо зареєстрованих за ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , та за ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , транспортних засобів станом на 12.10.2021, з вказівкою дати їх відчуження, підстав їх відчуження та кому було здійснено відчуження.

На виконання вимог вказаної ухвали суду, за результатами аналітичного пошуку ТЗ по «НАІС ДДАІ» МВС України отримано дані про те, що: 16.11.2021 відповідачем ОСОБА_7 згідно договору купівлі-продажу укладеного у ТОВ «ПРАЙМ.БРО» №7954/21/001476 було продано відповідачу ОСОБА_9 JEEP RENEGADE, легковий універсал 2015 року випуску, vin НОМЕР_3 , попередній номерний знак НОМЕР_4 , теперішній номерний знак НОМЕР_5 ; 17.11.2021 відповідачем ОСОБА_7 згідно договору купівлі-продажу укладеного у ТОВ «ПРАЙМ.БРО» № 7954/21/001507 було продано відповідачу ОСОБА_10 SUBARU OUTBACK, легковий універсал 2019 року випуску, vin НОМЕР_6 , попередній номерний знак НОМЕР_7 , теперішній номерний знак НОМЕР_8 .

16.12.2021 відповідачем ОСОБА_8 згідно договору купівлі-продажу укладеного у ТОВ «ЦЕНТР КОМІСІЙНОЇ ТОРГІВЛІ» № 04309 було продано відповідачу ОСОБА_11 SUBARU XV CROSSTREK, легковий універсал 2013 року випуску, vin НОМЕР_9 , попередній номерний знак НОМЕР_10 , теперішній номерний знак НОМЕР_11 .

Тобто, після його звернення до Соснівського районного суду м. Черкаси ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було здійснено продаж трьох транспортних засобів.

Вважає, що вказані договори купівлі-продажу є фіктивними, укладені з метою уникнення відповідачами від виконання зобов`язання щодо сплати йому боргу в розмірі 3 293 000 грн. Крім того, Відповідач 3 та Відповідач 4 є родичами Відповідача 1 та Відповідача 2, а Відповідач 2 неодноразово після дати продажу 16.11.2021 їздив за кермом вказаного JEEP RENEGADE, в т.ч. з`являвся біля приміщення суду, зокрема 27.04.2022 (дата чергового засідання по справі № 712/12511/21).

Вважає, що при укладенні вказаних договору купівлі-продажу транспортних засобів були порушені норми матеріального права, що полягають у: зловживанні правом, ч. 3 ст. 13 ЦК України, «не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах; недобросовісності, п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України; фіктивності правочину, ч. 1 ст. 234 ЦК України, який здійснювався з наміром приховати майно з метою у майбутньому унеможливити виконання судового рішення по справі №712/12511/21.

У зв`язку з цим, просить визнати недійсними договорів купівлі-продажу: JEEP RENEGADE, легковий універсал 2015 року випуску, vin НОМЕР_12 , номерний знак НОМЕР_4 , укладеного у ТОВ «ПРАЙМ.БРО» 16.11.2021 №7954/21/001476 між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 ;

SUBARU OUTBACK, легковий універсал 2019 року випуску, vin НОМЕР_6 , номерний знак НОМЕР_7 , укладеного у ТОВ «ПРАЙМ.БРО» 17.11.2021 № 7954/21/001507 між ОСОБА_7 та ОСОБА_10 ;

SUBARU XV CROSSTREK, легковий універсал 2013 року випуску, vin НОМЕР_9 , номерний знак НОМЕР_10 , укладеного у ТОВ «ЦЕНТР КОМІСІЙНОЇ ТОРГІВЛІ» 16.12.2021 № 04309 між ОСОБА_8 та ОСОБА_11 .

Скасувати реєстрацію транспортних засобів: JEEP RENEGADE, легковий універсал 2015 року випуску, vin НОМЕР_12 , номерний знак НОМЕР_5 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_13 за ОСОБА_9 , здійснену 16.11.2021 та поновити його реєстрацію за ОСОБА_7 ; SUBARU OUTBACK, легковий універсал 2019 року випуску, vin 4S4BSENC1K3343657, номерний знак НОМЕР_8 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_14 за ОСОБА_10 , здійснену 17.11.2021 та поновити його реєстрацію за ОСОБА_7 ; SUBARU XV CROSSTREK, легковий універсал 2013 року випуску, vin НОМЕР_9 , номерний знак НОМЕР_11 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_15 за ОСОБА_11 , здійснену 16.12.2021 та поновити його реєстрацію за ОСОБА_8 .

Поновити реєстрацію транспортних засобів: JEEP RENEGADE, легковий універсал 2015 року випуску, vin НОМЕР_12 , за ОСОБА_7 ; SUBARU OUTBACK, легковий універсал 2019 року випуску, vin НОМЕР_6 , за ОСОБА_7 ; SUBARU XV CROSSTREK, легковий універсал 2013 року випуску, vin НОМЕР_9 , за ОСОБА_8 .

Ухвалою від 01 липня 2022 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження з призначення підготовчого судового засідання.

18.08.2022 року відповідачем ОСОБА_8 подано відзив на позовну заяву.

14.10.2022 року відповідачем ОСОБА_11 подано відзив на позовну заяву.

01.11.2022 відповідачами ОСОБА_9 та ОСОБА_10 подано відзив на позовну заяву.

Ухвалою від 07.02.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач та адвокат Солонько М.Ф. в судовому засіданні позовні вимог підтримали та просили їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_7 до судового засідання не з`явилася, причини неявки суду не відомі, про день та час розгляду справи була повідомлена належним чином.

Відповідач ОСОБА_8 позовні вимоги не визнав та просив у їх задоволенні відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідачі ОСОБА_9 та ОСОБА_10 до судового засідання не з`явилися, подали до суду заяви про розгляд справи у їх відсутність, у задоволенні позову просили відмовити з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідач ОСОБА_11 до судового засідання не з`явилася, у відзиві на позовну заяву просила проводити розгляд справи у її відсутність.

Представники третіх осіб до судового засідання не з`явилися, причини неявки суду не відомі, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином.

Суд, заслухавши пояснення сторін, думку адвоката, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами цивільного законодавства.

В судовому засіданні встановлено, що 30.04.2021, 12.05.2021 та 21.05.2021 відповідач ОСОБА_7 отримала від позивача ОСОБА_12 в борг 1 463 000 грн., (із зобов`язанням повернути до 10.05.2021 - 338 000,00 грн. та 25.05.2021 - 1 794 000,00 грн.), 308 000,00 грн. (із зобов`язанням повернути до 22.05.2021 378 000,00 грн.) та 609 000,00 грн. (із зобов`язанням повернути до 31.05.2021 783 000,00 грн.) відповідно, про що складено відповідні боргові розписки.

Оскільки у визначені строки Відповідач ОСОБА_7 позику не повернула, позивач звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси з позовом до відповідачів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за борговими розписками.

28.04.2022 Соснівським районним судом м. Черкаси у справі № 712/12511/21 постановлено ухвалу про забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження належних відповідачу ОСОБА_8 транспортних засобів BMW 435X1, легковий купе 2014 року випуску та причіпу БДЖІЛКА 1993 року.

29.04.2022 по вказаній справі постановлено ухвалу про забезпечення доказів, якою витребувано в Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС у Черкаській області (філія ГСЦ МВС) інформацію щодо зареєстрованих за ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , та за ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , транспортних засобів станом на 12.10.2021, з вказівкою дати їх відчуження, підстав їх відчуження та кому було здійснено відчуження.

На виконання вимог вказаної ухвали суду, за результатами аналітичного пошуку ТЗ по «НАІС ДДАІ» МВС України отримано дані про те, що: 16.11.2021 відповідачем ОСОБА_7 згідно договору купівлі-продажу укладеного у ТОВ «ПРАЙМ.БРО» №7954/21/001476 було продано відповідачу ОСОБА_9 JEEP RENEGADE, легковий універсал 2015 року випуску, vin НОМЕР_3 , попередній номерний знак НОМЕР_4 , теперішній номерний знак НОМЕР_5 ; 17.11.2021 відповідачем ОСОБА_7 згідно договору купівлі-продажу укладеного у ТОВ «ПРАЙМ.БРО» № 7954/21/001507 було продано відповідачу ОСОБА_10 SUBARU OUTBACK, легковий універсал 2019 року випуску, vin НОМЕР_6 , попередній номерний знак НОМЕР_7 , теперішній номерний знак НОМЕР_8 .

16.12.2021 відповідачем ОСОБА_8 згідно договору купівлі-продажу укладеного у ТОВ «ЦЕНТР КОМІСІЙНОЇ ТОРГІВЛІ» № 04309 було продано відповідачу ОСОБА_11 SUBARU XV CROSSTREK, легковий універсал 2013 року випуску, vin НОМЕР_9 , попередній номерний знак НОМЕР_10 , теперішній номерний знак НОМЕР_11 .

Позивач вважає, що вказані договори купівлі-продажу є фіктивними, укладені з метою уникнення відповідачами від виконання зобов`язання щодо сплати йому боргу в розмірі 3 293 000 грн., а тому вони мають бути визнані недійсними згідно ч. 1 ст. 234 ЦК України.

У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_8 зазначив, що у провадженні Соснівського районного суду міста Черкаси перебуває справа № 712/12511/21 за позовом ОСОБА_12 до ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за борговою розпискою в сумі 783 000 грн.

14 червня 2022 року позивач в підготовчому судовому засіданні подав позовну заяву в новій редакції, в якій збільшив свої позовні вимоги та просив суд стягнути з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 заборгованості за борговими розписками в сумі 3 293 000 грн.

ОСОБА_8 зазначає, що він не знав чи отримувала взагалі кошти відповідач ОСОБА_7 та ніколи не просив отримувати відповідну позику, не давав своєї ні письмової, ні усної згоди на укладення відповідного договору чи отримання позики у розмірі, що виходить за межі дрібного побутового, про договірні відносини між Позивачем ОСОБА_12 та Відповідачем ОСОБА_7 дізнався, отримавши позовну заяву ОСОБА_12 . Вказує, що в період укладання вищезазначеного договору позики, фактично ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не вели подружнє життя, не мали спільного господарства та проживали окремо. Відповідач 1 та Відповідач 2 не проживали разом з січня 2021 року, з кінця грудня 2021 року Відповідачу 2 взагалі не відомо де перебувала Відповідач 1 (син залишився на утриманні батька).

ОСОБА_8 також посилається на те, що даний спір має штучний характер, про що свідчить відсоток за користування коштами, який є над прибутковим. Відповідач 1 за умовами договору взяла в борг у Позивача 609 000,00 грн. на 10 днів, а зобов`язувалась повернути 783 000,00 грн., тобто 174 000,00 грн. відсотків, що складає 35% від суми за 10 днів. Із зазначеного в трьох боргових розписках Відповідач 1 за місяць користування коштами зобов`язана сплатити 913 000,00 грн. Виникає досить сумнівне бачення, щодо добровільного та совісного написання даних розписок Відповідачем 1, оскільки вона ніде не працевлаштована на робочому місці. ОСОБА_8 також вважає необґрунтованою і не логічною позицію Позивача про подачу позову лише на останню боргову розписку. Позивач зазначає про те, що Відповідачу 1 було надіслано претензію про погашення заборгованості і неодноразово звертався до неї з вимогою повернення грошей, однак вона вимоги ігнорувала і не виконувала. В супереч позиції Позивача вказав також на те, що Позивачем з його особистої картки Монобанк за період вересень - жовтень 2021 року на картку Монобанк Відповідача 1 було здійснено шість переказів грошових коштів на різні суми. Позивач перераховував кошти на картку Відповідача 1 наступними платежами: 30.09.2021 року - 1150,00 грн.; 04.10.2021 року - 412,00 грн.; 08.10.2021 року - 1550,00 грн.; 08.10.2021 року - 4350,00 грн.; 14.10.2021 року - 800,00 грн.; 15.10.2021 року - 1250,00 грн.

16.12.2021 року ОСОБА_8 було продано: автомобіль Subaru XV Crosstrek 2013 року випуску, ОСОБА_11 за 291 000,00 грн. Вказаний автомобіль продавався через сайт АВТОРІА. Переоформлення та реєстрація ТЗ відбувалася в МРЕО, де були перевірено відсутність заборон по відчуженню даного рухомого майна. ОСОБА_8 в січні 2022 року був куплений та поставлений на облік мотоцикл Honda. Отже, купівля нового ТЗ є підтвердженням того, що Відповідач 2 продав авто не з метою ухилення від яких-небудь зобов`язань, а з власних фінансових потреб.

У відзиві на позовну відповідачі ОСОБА_9  та ОСОБА_10  зазначили, що Позивач в позовній заяві зазначає, що він 16.11.2021 року звернувся до Соснівського районного суду міста Черкаси з позовом про стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_7 , в результаті чого остання, з метою ухилення від сплати заборгованості, в листопаді 2021 року продала транспортні засоби. Однак дана інформація є перебільшеною і неправдивою, оскільки провадження по справі було відкрито лише 23 грудня 2021 року, що є підтвердженням того, що на момент продажу транспортних засобів, ані заборон, ані судових проваджень відкрито не було і ОСОБА_7 про існування позову знати не могла.

Відповідачі також вказали, що ОСОБА_7 займалася пригоном пошкоджених автомобілів з США та відновленням їх. Вони, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 купили через її акаунт на аукціоні два автомобіля. Jeep Renegade 2015 року випуску був виграний на аукціоні 14.12.2020 року за 1700 дол. США, та проплачений інвойс ОСОБА_9 в сумі 2200 дол. США (з врахуванням збору аукціону). Subaru Outback 2019 року випуску був виграний на аукціоні 05.06.2021 року за 7950 дол. США, та проплачений інвойс ОСОБА_10 в сумі 8752,50 дол. США (з врахуванням з аукціону). Доставкою автомобілів в Україну, розмитненням, відновлюваним ремонтом, підбором запчастин, сертифікацією та постановкою на облік займалась ОСОБА_7 , а всі фінансові затрати сплачували вони, шляхом передачі їй готівкових коштів. За її вищезазначену роботу ними було обумовлено вартість 200 дол. США за кожний автомобіль. Після виконання усіх робіт по автомобілям, вони в листопаді 2021 шляхом договорів купівлі-продажу переоформили їх на ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .. На момент переоформлення автомобілів заборон відчуження та арештів майна не було.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_11 вказала, що 16.12.2021 року купила у ОСОБА_8 автомобіль SUBARU XV CROSSTREK, 2013 року випуску, за 291 000 грн. Договір купівлі-продажу та переоформлення транспортного засобу відбувалося в МРЕО, де було перевірено відсутність заборон по відчуженню даного рухомого майна. Даний автомобіль було знайдено через оголошення на сайті АВТОРІА.

       Судом встановлено, що рішенням суду від 15 листопада 2022 року у вищевказаній справі за позовом ОСОБА_12 до ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про стягнення заборгованості, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_12 заборгованість за договором позики від 30 квітня 2021 року в сумі 2 132 000 грн., за договором позики від 12 травня 2021 року 378 000 грн., за договором позики від 21 травня 2021 року в сумі 783 000 грн., всього 3 292 000 грн.

       У задоволенні позовних вимог ОСОБА_12 до ОСОБА_8 відмовлено.

       Відповідно до ст.ст. 202-204 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України  договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

               За ч. 1 ст. 627 ЦК України  передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

              Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ч. 1 ЦК України).

               Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При цьому, статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні положення статей 3, 15-16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце (постанова Верховного Суду України від 06 липня 2016 року № 910/1891/14).

Згідно із ст.234 ЦПК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків.

Ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним.

Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21.01.2015 у справі № 6-197цс14, з якою погодився і Верховний Суд у постанові від 14.02.2018 у справі № 379/1256/15-ц.

Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Аналогічні за змістом висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачі, діючи добровільно і перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам`яті, розуміючи значення своїх дій, вирішили укласти договори купівлі-продажу вищевказаних автомобілів. У спірних договорах купівлі-продажу чітко визначені предмети договорів, вказана їх вартість.

На момент вчинення правочинів заборон та арештів в реєстрах не було, реєстрацію права власності на автомобілі проведено згідно вимого чинного законодавства, договори укладені в належній формі та досягнуто згоди з усіх істотних умов та на його виконання передано майно.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Разом із тим, позивачем не доведено належними та допустимими доказами того, що спірні договори укладено з метою приховати майно, які обумовлювалися цими правочинами, є фіктивними, та укладений між відповідачами з метою уникнення виконання рішення суду про стягнення заборгованості.

Вказані в позові докази не свідчать про недійсність оскаржуваних договорів. Протягом всього розгляду справи, позивачем не було надано на розгляд суду жодного належного та достовірного доказу, який міг би служити підставою для визнання оспорюваних договорів недійсними.

       Таким чином, враховуючи відсутність правових підстав для визнання оспорюваних договорів купівлі-продажу недійсними з підстав його фіктивності, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову.

Щодо позовних вимог про скасування реєстрації перелічених транспортних та поновлення їх реєстрації, то зазначені вимоги є похідними, і оскільки договори купівлі-продажу не визнано недійсними, то підстав для їх задоволення також немає.

Оскільки в задоволені позовних вимог відмовлено повністю, а позивач при зверненні з позовом до суду був звільнений від сплати судового збору, то відповідно ст. 141 ЦПК України  судові витрати слід віднести на рахунок держави.

Керуючись ст.ст.12,13,259,263-265,268 ЦПК України, ст..ст. 203, 204, 215, 225 ЦК України, суд –

В И Р І Ш И В:

ОСОБА_13 у задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

       ГОЛОВУЮЧИЙ:

Повний текст судового рішення складено 28 квітня 2023 року.