ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/3401/22 Суддя першої інстанції: Тимошенко В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2023 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Горяйнова А.М.,

суддів - Файдюка В.В. та Шелест С.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2022 року, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Черкаській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2022 року Головне управління ДПС у Черкаській області звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 податковий борг у розмірі 15771 грн 10 коп.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2022 року вказаний адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права. Скаржник вказує на те, що суд першої інстанції не перевірив процесуальну дієздатність осіб, які підписали позовну заяву та відповідь на відзив на позовну заяву. Вказує, що в позовній заяві не зазначено перелік документів, які до неї додаються та наголошує на відсутності таких додатків як податкові повідомлення-рішення, докази їх направлення відповідачу. Також скаржник зазначає, що йому не забезпечено можливість подати заперечення проти відповіді на відзив на позовну заяву. Позивач наголошує також на тому, що позивачу необхідно було подати заяву про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважних причин пропуску такого строку. Додатково просить врахувати, що повернення поштового відправлення із зазначенням «Інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення» не є доказом інформування, про що зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18.

Відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не надходив, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглядається у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2022 року - скасувати в частині та залишити адміністративний позов без розгляду в цій частині, виходячи з такого.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Положеннями ч. 1 ст. 319 КАС України передбачено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами справи не заперечується, що ОСОБА_1 має непогашений податковий борг перед бюджетом у сумі 15771 грн 10 коп з орендної плати з фізичних осіб, що виник згідно податкових повідомлень-рішень від 30 червня 2018 року № 216526-1307-2301 зі строком сплати 29 серпня 2018 року в сумі 7885 грн 55 коп та від 06 лютого 2020 року № 182063-5033-2301 зі строком сплати 29 серпня 2020 року в сумі 7885 грн 55 коп.

У зв`язку з несплатою відповідачем узгоджених сум податкових зобов`язань у встановлені строки, Головне управління ДПС у Черкаській області сформувало податкову вимогу форми Ф від 25 жовтня 2018 року № 704-50 на суму 7885 грн 55 коп.

Також судом першої інстанції встановлено, що вказані податкові повідомлення-рішення та податкова вимога були направлені ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , яка є місцем його проживання згідно з інформацією, наданою Відділом обліку та моніторингу інформації про місця проживання УДМС України в Черкаській області на запит суду та листом Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради від 12 серпня 2022 року №11555-01-10.

Податкове повідомлення-рішення від 06 лютого 2020 року № 182063-5033-2301 було вручене відповідачу 27 березня 2020 року, а листи, що містили податкове повідомлення-рішення від 30 червня 2018 року № 216526-1307-2301 та податкову вимогу від 25 жовтня 2018 року № 704-50 повернулися без вручення адресату. В довідках ф. 20 причиною повернення (досилання) зазначено «За закінченням встановленого терміну зберігання» та «Інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення» відповідно.

Враховуючи, що податкові зобов`язання, нараховані податковими повідомленнями-рішеннями від 30 червня 2018 року № 216526-1307-2301 та від 06 лютого 2020 року № 182063-5033-2301, не сплачені, Головне управління ДПС у Черкаській області звернулося до суду з позовом про їх стягнення в судового порядку.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог Головного управління ДПС у Черкаській області, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 має непогашений податковий борг перед бюджетом у сумі 15771 грн 10 коп. Питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань не охоплюється предметом позову, адже відповідні податкові повідомлення-рішення не є предметом оскарження в цій справі. Також суд першої інстанції зазначив, що контролюючим органом виконані вимоги Податкового кодексу України щодо направлення платнику податкових повідомлень-рішень від 06 лютого 2020 року № 182063-5033-2301 та від 30 червня 2018 року № 216526-1307-2301, також податкової вимоги від 25 жовтня 2018 року № 704-50. За висновком суду першої інстанції адміністративний позов подано не раніше 60 календарних днів з дня надіслання ОСОБА_1 податкової вимоги та в межах строку в 1095 днів календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Сторонами справи не заперечується наявність в ОСОБА_1 податкового боргу в розмірі 15771 грн 10 коп, що складається з податкових зобов`язань, нарахованих податковими повідомленнями-рішеннями від 06 лютого 2020 року № 182063-5033-2301 та від 30 червня 2018 року № 216526-1307-2301.

Положеннями п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

За правилами п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Водночас положеннями п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України встановлено умову, згідно з якою стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Заперечення ОСОБА_1 проти задоволення позовних вимог Головного управління ДПС у Черкаській області про стягнення з нього податкового боргу ґрунтуються на тому, що податкова вимога форми «Ф» від 25 жовтня 2018 року № 704-50 не була належним чином направлена та доставлена йому як платнику податків.

За змістом п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У свою чергу п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України передбачає, що порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов`язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

На виконання вказаної норми права наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2015 року № 1204 було затверджено Порядок надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків (далі - Порядок).

Згідно з п. 2 Порядку податкове повідомлення-рішення вважається належним чином надісланим (врученим) платнику податків, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 42.1, 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України податкові повідомлення-рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

За правилами абз. 2 п. 42.5 ст. 42 Податкового кодексу України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Таке ж правило закріплене в п. 4 Порядку, який передбачає, що у разі, якщо пошта (поштова служба) не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти податкове повідомлення-рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштою (поштовою службою) в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

На підтвердження того, що податкова вимога від 25 жовтня 2018 року № 704-50 була належним чином направлена ОСОБА_1 позивач надав суду копії: конверту, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, довідку ф. 20 про причини повернення/досилання.

Дослідивши вказані письмові докази, колегія суддів встановила, що податкова вимога від 25 жовтня 2018 року № 704-50 була направлена позивачу за адресою місця проживання - АДРЕСА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Вказаний лист було направлено 30 жовтня 2018 року, що підтверджується відтиском АТ «Укрпошта» на конверті. Така ж дата зазначена в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Однак зазначений лист 04 грудня 2018 року повернувся до Головного управління ДПС у Черкаській області без вручення адресату з інших причин, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, що підтверджується довідкою ф. 20 про причини повернення/досилання, що складена відділенням поштового зв`язку та повернута відправнику разом з конвертом.

Зазначені обставини вказують на те, що податкова вимога від 25 жовтня 2018 року № 704-50 була направлена ОСОБА_1 в порядку та у спосіб, що визначені пп. 42.1, 42.2 ст. 42, п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України та п. 2 Порядку.

В силу вимог п. 42.5 ст. 42 Податкового кодексу України та п. 4 Порядку зазначена податкова вимога вважається врученою відповідачу 04 грудня 2018 року.

У свою чергу посилання відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18, згідно з якою повернення поштового відправлення із зазначенням «Інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення» не є доказом інформування особи, є необґрунтованими, адже у вказаному судовому рішенні викладено правовий висновок щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України при вирішення питання щодо вручення стороні копії ухвал суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення розгляду скарги.

В апеляційній скарзі відповідач наголошує на тому, що Головне управління ДПС у Черкаській області пропустило строк звернення до суду і не звернулося із заявою про його поновлення. Такі ж доводи містилися у відзиві на позовну заяву.

Надаючи правову оцінку зазначеним доводам, суд першої інстанції правильно зазначив, що спеціальним строком звернення до суду з позовом у справах цієї категорії справ є строк, визначений ст. 102 Податкового кодексу України.

Приписи ст. 102 Податкового кодексу України надають контролюючому органу право на стягнення податкового боргу, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні грошового зобов`язання, протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

Верховним Судом у постанові від 25 лютого 2020 року у справі № 1340/5767/18, сформовано правовий висновок, відповідно до якого положеннями п.п. 95.1 - 95.3 ст. 95 і п. 102.4 ст. 102 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган може звернутися до адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу з платників податків із дотриманням відповідних умов, встановлених п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України, які надають право на примусове стягнення податкового боргу, а також строку - 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Строк у 1095 днів є присічним для контролюючого органу, протягом і в межах якого ним можуть бути вжиті заходи щодо погашення податкового боргу, в тому числі і шляхом звернення до суду з позовом, проте норми п. 102.4 ст. 102 ПК України не є такими, що обмежують суд у праві ухвалювати судове рішення про стягнення податкового боргу після закінчення 1095 денного строку, з вимогою про стягнення якого контролюючий орган звернувся вчасно.

Між тим судом першої інстанції не було враховано, що в силу вимог п. 42.5 ст. 42 Податкового кодексу України та п. 4 Порядку податкове повідомлення-рішення від 30 червня 2018 року № 216526-1307-2301 вважається врученим ОСОБА_1 12 червня 2018 року. Згідно з вказаним рішенням податкового органу, визначена в ньому сума податкового зобов`язання підлягала сплаті протягом 60 днів з дня вручення платнику, тобто у строк до 13 серпня 2018 року.

Відповідно, строк звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу, нарахованого податковим повідомленням-рішенням від 30 червня 2018 року № 216526-1307-2301, сплинув 13 серпня 2021 року. Водночас Головне управління ДПС у Черкаській області звернулося до суду лише 05 серпня 2022 року, тобто з пропуском строку звернення до суду.

З огляду на викладене ухвалою суду від 13 лютого 2023 року з метою надання позивачу можливості обґрунтувати поважність причин пропуску строку звернення до суду із вимогою про стягнення податкового боргу в розмірі 7885 грн 55 коп, нарахованого податковим повідомленням-рішенням від 30 червня 2018 року № 216526-1307-2301, було з ініціативи суду продовжено позивачу строк для надання відзиву на апеляційну скаргу в частині доводів щодо пропуску строку звернення до суду без поважних причин.

Також запропоновано, за необхідності, звернутися до суду з клопотанням про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом в зазначеній частині вимог.

Для вчинення зазначених процесуальних дій позивачу встановлено строк - 10 днів, перебіг яких розпочинається з дня отримання копії ухвали суду від 13 лютого 2023 року.

Зазначено ухвалу було направлено Головному управлінню ДПС у Черкаській області в електронній формі засобами підсистеми «Електронний суд». Згідно з довідкою суду від 27 лютого 2023 року ухвала суду від 13 лютого 2023 року доставлена до Електронного кабінету позивача 14 лютого 2023 року о 21:18.

Разом з тим Головне управління ДПС у Черкаській області не скористалося правом, роз`ясненим йому ухвалою суду від 13 лютого 2023 року, подати заяву про поновлення строку звернення до суду з вимогою про стягнення податкового боргу в розмірі 7885 грн 55 коп. Також позивач не навів заперечень проти висновку суду, викладеного в зазначеній ухвалі, щодо пропуску строку звернення до суду з відповідною вимогою.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

За таких обставин позовні вимоги Головного управління ДПС у Черкаській області про стягнення податкового боргу в розмірі 7885 грн 55 коп підлягають залишенню без розгляду.

Стосовно доводів відповідача про те, що суд першої інстанції не перевірив процесуальну дієздатність осіб, які підписали позовну заяву та відповідь на відзив на позовну заяву, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 55 КАС України юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.

Колегія суддів враховує, що адміністративний позов підписаний в.о. начальника Головного управління ДПС у Черкаській області Гришком С.І. Повноваження зазначеної особи діяти від імені вказаного контролюючого органу підтверджені наказом в.о. Голови ДПС України від 16 травня 2022 року № 472-о, копія якого приєднана до матеріалів справи.

Посилаючись на те, що вказаним наказом на Гришка С.І. виконання обов`язків начальника Головного управління ДПС у Черкаській області було покладено тимчасово, відповідач не навів доводів та доказів, які б підтверджували, що станом на 05 серпня 2022 року повноваження зазначеної особи були припинені.

Відповідь на відзив на позовну заяву від імені Головного управління ДПС у Черкаській області поданий ОСОБА_3 .

До Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ДПС України внесені відомості про ОСОБА_3 як особу, яка може вчиняти дії від імені Головного управління ДПС у Черкаській області як відокремленого підрозділу ДПС України.

Відповідно до п. 15 п. 5 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року № 227, ДПС з метою організації своєї діяльності забезпечує самопредставництво ДПС та її територіальних органів у судах через Голову ДПС, а також без окремого доручення Голови ДПС через його заступників та державних службовців самостійних структурних підрозділів апарату ДПС та її територіальних органів відповідно до положень про такі підрозділи, які забезпечують самопредставництво інтересів ДПС та її територіальних органів в судах без окремого доручення Голови ДПС.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі також - Єдиний державний реєстр) створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

Перелік відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб визначений у ч. 3 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».

Згідно з п. 8 ч. 3 ст. 9 вказаного Закону такі відомості включають у себе відомості про осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, визначений у ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».

За правилами ч. 1 ст. 10 вказаного Закону якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Отже, відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є належним доказом, який підтверджує повноваження ОСОБА_3 як особи, що має право брати участь у розгляді справи від імені Головного управління ДПС у Черкаській області, зокрема й підписувати відповідь на відзив на позовну заяву.

Перевіривши обґрунтованість доводів скаржника про те, що в позовній заяві не зазначено перелік документів, які до неї додаються, а також про відсутність таких додатків як податкові повідомлення-рішення, докази їх направлення відповідачу, колегія суддів встановила, що адміністративний позов містить загальне посилання на те, що додатки пронумеровані та прошнуровані. Детальні відомості про те, які саме додатки додаються, в позовній заяві не зазначені, що є формальним недоліком, який не може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, ухваленого за результатами вирішення спору по суті заявлених вимог. У свою чергу податкові повідомлення-рішення від 06 лютого 2020 року № 182063-5033-2301 та від 30 червня 2018 року № 216526-1307-2301 разом з доказами їх направлення відповідачу були фактично додані до позовної заяви та містяться в матеріалах справи.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що позивач належними доказами підтвердив настання обставин, з якими п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України пов`язує можливість звернення до суду з вимогами про стягнення податкового боргу в розмірі в сумі 7885 грн 55 коп. Натомість вимоги про стягнення іншої частини податкового боргу, яка також становить в сумі 7885 грн 55 коп, заявлені з пропуском строку звернення до суду та підлягають залишенню без розгляду.

Отже, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 лише частково спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні від 24 жовтня 2022 року та є підставою для його скасування в частині.

У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2022 року - скасувати в частині та залишити адміністративний позов без розгляду в цій частині.

Керуючись ст.ст. 242, 238, 308, 311, 316, 319, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2022 року в частині стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу в розмірі 7885 (сім тисяч вісімсот вісімдесят п`ять) грн 55 коп - скасувати та залишити адміністративний позов без розгляду в цій частині.

В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач А.М. Горяйнов

Судді В.В. Файдюк

С.Б. Шелест