ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/14953/20 Суддя (судді) першої інстанції: Амельохін В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2023 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Кучми А.Ю.,

суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2022 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в порядку ст.383 КАС України, в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, вчинену на виконання рішення суду, а саме визнати протиправним невиконання відповідачем рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.04.2021 у справі №640/14953/20 здійснити з 13.12.2019 перерахунок та виплату позивачу пенсії за вислугу років на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 09.01.2020 №21-38виз-20 без обмеження її граничного розміру, з урахуванням раніше проведених виплат;

- зобов`язати відповідача на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.04.2021 у справі №640/14953/20 здійснити з 13.12.2019 перерахунок та виплату позивачу пенсії за вислугу років на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 09.01.2020 №21-38виз-20 без обмеження її граничного розміру, з урахуванням раніше проведених виплат.

Заява обґрунтована тим, що відповідачем не було виконано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.04.2021 у справі №640/14953/20.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2022 року заяву задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо нездійснення з 13.12.2019 перерахунку та виплати позивачу пенсії за вислугу років на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 09.01.2020 №21-38вих-20, без обмеження її граничного розміру, з урахуванням раніше проведених виплат. В іншій частині заяви відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нову про відмову у задоволенні заяви. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання. Апелянт зазначає, що за інформацією відділу перерахунків пенсій №3 Управління пенсійного забезпечення Головного управління повідомляє, що до Головного управління надійшло рішення суду від 30.04.2021 у справі №640/14953/20, яким зобов`язано Головне управління здійснити з 13.12.2019 перерахунок та виплату позивачу пенсії за вислугу років на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 09.01.2020 №21-38вих-20, без обмеження її граничного розміру, з урахуванням раніше проведених виплат. Оскільки лист від 09.01.2020 №21-38вих-20 Офісу Генерального прокурора є відповіддю на звернення позивача, тому виконати рішення суду згідно зазначеного листа неможливо, у зв`язку з відсутністю довідки встановленої форми про складові заробітної плати. Крім того, звертає увагу, що відповідно до Закону України №3668-VI максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - без змін.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

У відповідності до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Положеннями ч. 2 ст. 14 КАС України також передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Частиною 6 статті 383 КАС України встановлено, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Аналіз вищезазначених норм права свідчить, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами ст.383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача. Застосування судом до суб`єкта владних повноважень заходів процесуального впливу можливе виключно у випадку встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.04.2021 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про відмову в перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» позивачу від 24.02.2020 №15.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити з 13.12.2019 перерахунок та виплату позивачу пенсії за вислугу років на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 09.01.2020 №21-38вих-20, без обмеження її граничного розміру, з урахуванням раніше проведених виплат.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

17 листопада 2021 року судом у справі видано виконавчі листи.

Позивач звернувся до Головного управління із заявою щодо виконання рішення суду від 30.04.2021 у справі №640/14953/20, яка зареєстрована відповідачем 04.01.2022 за №61/Д-1000-22.

Листом від 27.01.2022 №1285-61/Д-02/8-1000/22 Головне управління повідомило позивача, що за інформацією відділу перерахунків пенсій №3 Управління пенсійного забезпечення Головного управління повідомляє, що до Головного управління надійшло рішення суду від 30.04.2021 у справі №640/14953/20, яким зобов`язано Головне управління здійснити з 13.12.2019 перерахунок та виплату позивачу пенсії за вислугу років на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 09.01.2020 №21-38вих-20, без обмеження її граничного розміру, з урахуванням раніше проведених виплат.

Оскільки лист від 09.01.2020 №21-38вих-20 Офісу Генерального прокурора є відповіддю на звернення позивача, тому виконати рішення суду згідно зазначеного листа неможливо, у зв`язку з відсутністю довідки встановленої форми про складові заробітної плати.

Враховуючи зазначене для проведення перерахунку по судовому рішенню позивачу необхідно надати довідку про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії встановлено зразка.

Разом із тим, суд першої інстанції вірно вказав, що підставою прийняття оскаржуваного у справі №640/14953/20 рішення Головного управління ПФУ у Київській області від 24.02.2020 №15 було наступне (як зазначено у рішенні):

«Згідно рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019 працівникам прокуратури згідно Закону України «Про прокуратуру» перерахунок пенсії проводиться, зокрема, у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про умови оплати праці прокурорів» від 11.12.2019 №1155 затверджено схеми посадових окладів прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласних, окружних прокуратур та прирівняних до них прокуратур.

При цьому, пунктом 7 постанови №1155 встановлено, що зміна розмірів посадових окладів для працівників прокуратури, передбачених цією постановою, не є підставою для перерахунку пенсій, що призначені згідно із Законом України «Про прокуратуру».

Зважаючи, на вищевикладене, для проведення перерахунку відповідно до довідки №21-38вих-20 від 09.01.2020, підстави відсутні.».

Таким чином, підставою для відмови позивачу у здійсненні перерахунку пенсії на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 09.01.2020 №21-38вих-20 не було того, що вказана довідка Офісу Генерального прокурора видана невстановленої форми про складові заробітної плати.

Крім того, відповідач у оскаржуваному рішенні від 24.02.2020 сам визнає, що Офісом Генерального прокурора було видано саме довідку №21-38вих-20 від 09.01.2020, а не лист-відповідь на звернення позивача.

Крім того, у довідці Офісу Генерального прокурора №21-38вих-20 (т.1 а.с.15) від 09.01.2020 вказані складові грошового забезпечення позивача, а саме: посадовий оклад у розмірі 7 140,00 грн, надбавка за класний чин старший радник юстиції - 2 400,00 грн, надбавка за вислугу років 25% - 1 785,00 грн, надбавка за роботу в умовах режимних обмежень 10% - 714,00 грн, надбавка за високі досягнення у справі за виконання особливо важливої роботи 100% - 11 325,00 грн, премії 10% - 2 336,40 грн, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань 52 252,20 грн.

Колегія суддів звертає уваги на доводи апелянта, що лист від 09.01.2020 №21-38вих-20 Офісу Генерального прокурора є відповіддю на звернення позивача, а не довідкою встановленої форми про складові заробітної плати, однак не бере їх до уваги з огляду на наступне.

По-перше, як було зазначено вище підставою для відмови позивачу у здійсненні перерахунку пенсії на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 09.01.2020 №21-38вих-20 не було того, що вказана довідка Офісу Генерального прокурора видана невстановленої форми про складові заробітної плати.

По-друге, дане питання, а саме наявність довідки невстановленої форми чи взагалі її відсутність не було спірним при розгляду справи судом першої інстанції, дані доводи не фігурують у судовому рішення та доданих до матеріалів справи документах.

По-третє, зазначена апелянтом обставина є такою, яка повинна бути розглянута судом при апеляційному чи касаційному перегляді судового рішення по суті, а не на стадії судового контролю.

На даному етапі здійснюється судовий контроль за виконанням рішення, яке вже набрало законної сили, тому підстави для неврахування його висновків чи невиконання відсутні.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача шляхом визнання протиправної бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо нездійснення з 13.12.2019 перерахунку та виплати позивачу пенсії за вислугу років на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 09.01.2020 №21-38вих-20, без обмеження її граничного розміру, з урахуванням раніше проведених виплат.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що ухвала суду першої інстанції не оскаржувалась позивачем в частині відмови в задоволенні заяви, в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2022 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 28.04.2023.

Головуючий-суддя:А.Ю. Кучма

Судді:В.О. Аліменко

Н.В. Безименна