Постанова

Іменем України

26 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 308/3498/19

провадження № 61-8189св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції, інспектор роти № 4 Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції рядового поліції Бандрівський Ярослав Ярославович, Департамент патрульної поліції, Державна казначейська служба України,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду в складі колегії суддів: Готри Т. Ю., Кондора Р. Ю., Мацунича М. В. від 29 червня 2022 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання опублікованої і поширеної інформації недостовірною й такою, що порочить честь, гідність, ділову репутацію, зобов`язання спростувати цю недостовірну інформацію і публічно вибачитись, та відшкодування моральної шкоди.

Позов мотивований тим, що 10 березня 2016 року інспектором патрульної поліції роти № 4 батальйону УПП у містах Ужгороді та Мукачеві рядовим поліції Бандрівським Я. Я. винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 № 728300, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255,00 грн. Указана постанова позивачем була оскаржена до суду, і як наслідок була скасована судом, а провадження у справі закрито.

Зазначав, що за відсутності передбачених законом підстав та без з`ясування чи набрала зазначена постанова законної сили, відповідачем документ було скеровано до примусового виконання в органи ДВС, що призвело до винесення постанов про відкриття виконавчого провадження, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадження № НОМЕР_1 від 08 вересня 2016 року.

Також позивач указував на те, що 11 березня 2016 року Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції у соціальній мережі Фейсбук опублікувало інформацію наступного змісту: «Вчора близько 17:00 патрульні поліцейські Ужгорода помітили автомобіль КІА Cerato, який здійснив зупинку ближче 10 метрів, а саме 2 метра від пішохідного переходу, чим порушив правила дорожнього руху. Як з`ясували поліцейські, за кермом був громадський активіст ГО «Спецконтроль», відомий тим, що неодноразово намагався знайти порушення у діях патрульних. Під час складання адмінматеріалів, вказаний громадянин наполегливо заперечував факт свого порушення, мотивуючи тим, що дорожній знак встановлений не за ГОСТом. На водія склали адмінматеріали за частиною першою статті 122».

Наголошував, що дана публікація носить неправдиву інформацію, має наклепницький характер, принижує його честь та гідність як людини, так і посадової особи. Викладена в статті інформація дискредитує та порочить його як громадянина, принижує честь і гідність, авторитет, ганьбить перед колегами по роботі та громадськістю міста, де його знають як законослухняну і добропорядну людину, завдає шкоди діловій репутації як на міському, так і обласних рівнях.

Посилаючись на наведені вище обставини просив: стягнути з держави через Державну казначейську службу України за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь 100 000 грн моральної шкоди, завданої незаконним рішенням Управління патрульної поліції у містах Ужгороді та Мукачеві Департаменту патрульної поліції; визнати недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову його репутацію інформацію, опубліковану і поширену Управлінням патрульної поліції в Закарпатській області на своїй персональній сторінці у соціальній мережі Фейсбук, а саме: «Вчора близько 17:00 патрульні поліцейські Ужгорода помітили автомобіль КІА Cerato, який здійснив зупинку ближче 10 метрів, а саме 2 метра від пішохідного переходу, чим порушив правила дорожнього руху. Як з`ясували поліцейські, за кермом був громадський активіст ГО «Спецконтроль», відомий тим, що неодноразово намагався знайти порушення у діях патрульних. Під час складання адмінматеріалів, вказаний громадянин наполегливо заперечував факт свого порушення, мотивуючи тим, що дорожній знак встановлений не за ГОСТом. На водія склали адмінматеріали за частиною першою статті 122»., та зобов`язати Управління патрульної поліції в Закарпатській області видалити дану інформацію зі своєї персональної сторінки у соціальній мережі Фейсбук; зобов`язати Управління патрульної поліції в Закарпатській області протягом 3-календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили спростувати зазначену інформацію у спосіб, яким вона поширена, тобто шляхом розміщення на своїй персональній сторінці ц соціальній мережі Фейсбук резолютивної частини рішення суду у цій справі; зобов`язати Управління патрульної поліції в Закарпатській області вибачитись за розміщення неправдивої інформації відносно нього протягом 3-х календарних днів із дня набрання рішенням суду законної сили шляхом розміщення на своїй персональній сторінці у соціальній мережі Фейсбук.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 січня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, опубліковану і поширену Управлінням патрульної поліції в Закарпатській області на своїй персональній сторінці у соціальній мережі Фейсбук, а саме: «Вчора близько 17:00 патрульні поліцейські Ужгорода помітили автомобіль КІА Cerato, який здійснив зупинку ближче 10 метрів, а саме 2 метра від пішохідного переходу, чим порушив правила дорожнього руху. Як з`ясували поліцейські, за кермом був громадський активіст ГО «Спецконтроль», відомий тим, що неодноразово намагався знайти порушення у діях патрульних. Під час складання адмінматеріалів, вказаний громадянин наполегливо заперечував факт свого порушення, мотивуючи його тим, що дорожній знак встановлений не за ГОСТом. На водія склали адмінматеріали за частиною першою статті 122», та зобов`язано Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції видалити дану інформацію зі своєї персональної сторінки у соціальній мережі Фейсбук не пізніше 10 днів із моменту набрання рішення суду законної сили. Стягнуто з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання грошових коштів з єдиного рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 16 692 грн моральної шкоди, заподіяної незаконним притягненням до адміністративної відповідальності. Вирішено питання про судові витрати.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання опублікованої і поширеної УПП в Закарпатській області на своїй персональній сторінці у соціальній мережі Фейсбук інформації недостовірною й такою, що порочить честь, гідність, ділову репутацію позивача, а також зобов`язуючи це управління видалити цю інформацію та стягуючи на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 16 692 грн, завдану за неправомірне притягнення до адміністративної відповідальності, виходив із їх обґрунтованості та доведеності.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 29 червня 2022 року апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції задоволено частково. Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 січня 2021 року в частині визнання недостовірною інформації, що порочить честь, гідність і ділову репутацію - скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в позові. У частині часткового задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди та стягнення з держави Україна за рахунок коштів державного бюджету України, шляхом списання грошових коштів з єдиного рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 16 692 грн моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності - змінено, визначено розмір завданої моральної шкоди в розмірі 3 000 грн. У решті вимог про стягнення моральної шкоди відмовлено.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про визнання недостовірною інформації, що порочить честь, гідність і ділову репутацію виходив із того, що ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження того, що поширена щодо нього недостовірна інформація є такою, що наносить шкоду його діловій репутації, принижує його честь та гідність.

Частково задовольняючи позовні вимоги позивача про відшкодування на його користь моральної шкоди, апеляційний суд виходив із доведення ОСОБА_1 факту спричинення йому як особі, яку притягнуто до адміністративної відповідальності у справі, яка в подальшому закрита судом за відсутності складу адміністративного правопорушення, моральної шкоди, розмір якої, з урахуванням принципу справедливості та розумності становить 3 000 грн, що достатньо для відновлення порушеного права позивача.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся засобами поштового зв`язку до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Закарпатського апеляційного суду від 29 червня 2022 року, у якій просить скасувати зазначену постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2020 року в справі № 462/4634/17, від 17 червня 2020 року в справі № 346/5700/17, від 27 січня 2021 року в справі № 381/2767/19, від 20 грудня 2021 року в справі № 134/55/19, від 05 квітня 2021 року в справі № 420/8512/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Узагальнені доводи пояснень у справі

У грудні 2022 та січні 2023 року Департамент патрульної поліції подав до Верховного Суду пояснення по справі, у яких просить у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 відмовити. Зазначає про те, що позивачем не наведено жодних доказів, які б свідчили, що внаслідок дій поліцейських йому було завдано моральної шкоди, а між діями поліцейських та витратами позивача відсутній будь-який причинно-наслідковий зв`язок.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у даній справі і витребувано цивільну справу № 308/3498/19 з ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.

Ухвалою Верховного Суду від 23 березня 2023 року зазначену справу призначено до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що постановою від 10 березня 2016 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене частиною першою статті 122 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн.

11 березня 2016 року о 12:20 год. Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції на своїй офіційній сторінці у Фейсбук поширило публікацію наступного змісту: «Вчора близько 17:00 патрульні поліцейські Ужгорода помітили автомобіль КІА Cerato, який здійснив зупинку ближче 10 метрів, а саме 2 метра від пішохідного переходу, чим порушив правила дорожнього руху. Як з`ясували поліцейські, за кермом був громадський активіст ГО «Спецконтроль», відомий тим, що неодноразово намагався знайти порушення у діях патрульних. Під час складання адмінматеріалів, вказаний громадянин наполегливо заперечував факт свого порушення, мотивуючи його тим, що дорожній знак встановлений не за ГОСТом. На водія склали адмінматеріали за частиною першою статті 122.

Указана постанова від 10 березня 2016 року була звернена до виконання про подвійне стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь держави 510 грн штрафу і, як наслідок, головним державним виконавцем Ужгородського МВДВС ГТУЮ у Закарпатській області Грицищуком М. П. у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 постановою від 08 вересня 2016 року накладено арешт на все майно ОСОБА_1 та оголошено заборону на його відчуження.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 липня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року, у справі № 308/2772/16-а адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано дії інспектора Управління патрульної поліції у містах Ужгороді та Мукачеві Бандрівського Я. Я. при винесенні постанови серії ПС2 № 728300 від 10 березня 2016 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною першою статті 122 КУпАП протиправними, дану постанову скасовано, а справу про адміністративне правопорушення відносно позивача закрито.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно з частинами другою та третьою статті 34 Конституції України і статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.

У той же час статтею 8 Конвенції передбачено право на повагу до приватного життя.

У відповідності до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Під поширенням інформації слід розуміти, зокрема, опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет.

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина перша статті 277 ЦК України).

Суду необхідно надати оцінку балансу права особи на свободу вираження поглядів та права особи на повагу до його гідності і честі, на недоторканність ділової репутації та на приватність.

У справі «DYULDIN AND KISLOV v. RUSSIA» від 31 липня 2007 року, що набуло статусу остаточного 31 жовтня 2007 року, заява № 25968/02, ЄСПЛ, констатуючи порушення статті 10 Конвенції у зв`язку з притягненням у судовому порядку до відповідальності осіб, що висловили спірні твердження щодо представників місцевої влади в області, надав вирішального значення, окрім іншого, і критерію знеособленості суб`єкта, стосовно якого такі твердження висловлювались.

Постановляючи вказане рішення, Суд особливу увагу звернув на те, що позивачами у справі про захист честі, гідності та ділової репутації були індивідуальні державні посадові особи - посадові особи влади Пензенської області. Ніхто з них не був поіменно персоніфікований або ж означений якимось іншим чином в листі. В дійсності, єдиною особою, на яку було пряме посилання в документі, був губернатор області, однак він не був в числі позивачів, котрих колективно описали в листі як його «найближче оточення», «команда», або просто як «обласна влада» (пункт 42 рішення).

Національні суди погодились з аргументами позивачів про те, що їх інтереси були порушені публікацією, і тому вони могли звернутися до суду з позовом про захист честі, гідності і ділової репутації, оскільки поняття «влада області», «команда» тощо були достатньо широкими, щоб охоплювати будь-яку посадову особу держави, котра б працювала у виконавчій гілці влади Пензенської області; і позивачі відносились до цієї категорії.

ЄСПЛ не переконаний, що дійшовши такого висновку, національні суди застосували стандарти, котрі узгоджуються з принципами, втіленими у статті 10 Конвенції.

ЄСПЛ підтверджує, що однією із фундаментальних вимог правових норм, що стосуються дифамації, є така, згідно якої для виникнення підстави для позову про дифамацію необхідно, щоб в дифамаційному твердженні містилась вказівка на конкретну особу.

ЄСПЛ вважає, що для того, щоб втручання держави в здійснення права на вільне висловлення думок вважалось би пропорційним переслідуваній ним меті захисту репутації інших осіб, необхідна наявність об`єктивного зв`язку між спірним твердженням та особою, яка звернулась в суд з позовом про дифамацію. Просто особистих домислів або суб`єктивного сприйняття тої чи іншої публікації в якості дифамаційної недостатньо для встановлення факту, що публікація напряму зачепила інтереси такої особи. В умовах конкретної справи повинно бути дещо таке, що змушує пересічного читача відчути, що спірне твердження в публікації напряму кидає тінь персонально на позивача, або що цей позивач став об`єктом критики… (пункт 43 рішення).

Урахувавши рішення ЄСПЛ та, виходячи з того, що для виникнення підстави для позову про дифамацію необхідно, щоб в дифамаційному твердженні містилася вказівка на конкретну особу, а позивач не довів факту поширення відповідачем інформації, що порушує саме його особисті немайнові права чи принижує його честь і гідність, враховуючи, що спірна публікація поширена Управлінням патрульної поліції в Закарпатській області на своїй офіційній сторінці в соціальній мережі Фейсбук вказує на необмежене коло осіб і не стосується особисто позивача, не містить негативних та недостовірних даних щодо нього чи його рідних безпосередньо, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відмову в позові в цій частині.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги про неврахування апеляційним судом того, що відповідач, розповсюджуючи недостовірну інформацію, діяв недобросовісно та без урахування точних і достовірних даних, не ґрунтуються на матеріалах справи.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Суд установив, що постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 липня 2016 року провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за частиною першою статті 122 КУпАП закрито, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень.

Підставою для відшкодування шкоди у цій справі є встановлення чинною постановою суду порушення законного порядку притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, внаслідок чого йому були завдані душевні страждання.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження № 61-19000сво18) зазначено, що: «статтями 2, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення. На підставі пункту 2 частини першої статті 1 цього Закону в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу. Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яке в подальшому закрито судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше)».

Таким чином, такими діями позивачу завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, у цьому випадку застосуванню підлягає Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи були понесені особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі № 532/1243/16-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 640/5211/17, від 05 лютого 2020 року у справі № 640/16169/17, від 26 лютого 2020 року у справі № 142/143/17, від 01 липня 2020 року у справі № 347/1977/17, від 22 липня 2020 року у справі № 303/7352/18, від 26 січня 2022 року у справі № 953/6561/20.

Суд апеляційної інстанції дійшов правильних висновків, вважаючи доведеним позивачем факт наявності моральної шкоди, що завдана йому провадженням у справі про адміністративне правопорушення та полягає у фізичних стражданнях, порушенні нормальних життєвих стосунків. При визначенні розміру компенсації моральної шкоди у розмірі 3 000 грн, суд апеляційної інстанції вірно виходив із загальних засад розумності, справедливості, пропорційності.

Разом із тим, у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 346/5428/17 (провадження № 61-8102св21), від 14 вересня 2022 року у справі № 415/1009/21 (провадження № 61-18055св21), від 07 грудня 2022 року у справі № 461/9982/19 (провадження № 61-4162св22) зазначено, що «кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Резолютивні частини рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено списання. Тобто, кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивна частина судового рішення судового рішення не повинна містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів. Проте суди на це уваги не звернули та зробили помилковий висновок про стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди безпосередньо з Державної казначейської служби України шляхом їх списання з єдиного казначейського рахунку.

У справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції в частині відшкодування моральної шкоди, ухвалив правильне по суті судове рішення, на вказане уваги не звернув та помилково погодився з висновками місцевого суду, який зазначив в резолютивній частині рішення про компенсацію моральної шкоди позивачеві за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку.

Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що резолютивну частину постанови Закарпатського апеляційного суду від 29 червня 2022 року необхідно змінити, виклавши в іншій редакції, в іншій частині постанову апеляційного суду залишити без змін.

Керуючись статтями 402, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Закарпатського апеляційного суду від 29 червня 2022 року в частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди змінити.

Викласти абзац третій резолютивної частини постанови Закарпатського апеляційного суду від 29 червня 2022 року в такій редакції:

«Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету Україна на користь ОСОБА_1 3 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

У решті вимог постанову Закарпатського апеляційного суду від 29 червня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська

Судді:А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов