УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 331/5031/22

провадження № 61-5747ск23

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

заявник - приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Матвійчук Наталія Євгеніївна,

боржник - ОСОБА_1 ,

заінтересована особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт»,

розглянувши касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Наталії Євгеніївни на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 20 квітня 2023 року у справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Наталії Євгеніївни про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за кордон без вилучення паспортного документа, заінтересована особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт»,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2022 року приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. звернулася до суду з поданням про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за кордон без вилучення паспортного документа, заінтересована особа - Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Глобал Спліт».

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 17 березня 2023 року у задоволенні подання відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. оскаржила її в апеляційному порядку.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 27 березня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. залишено без руху і надано заявнику десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення зазначених недоліків.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 5 квітня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є.залишено без руху і надано заявнику десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення зазначених недоліків.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 20 квітня 2023 року апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. на ухвалу Жовтневого районного суду міста Запоріжжя

від 17 березня 2023 року визнано неподаною і повернено заявнику.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, Одеський апеляційний суд виходив з того, що заявником вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху у визначений судом строк не виконано.

Не погоджуючись з ухвалою Запорізького апеляційного суду від 20 квітня 2023 року, приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. 21 квітня 2023 року подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене судове рішення і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, суд дійшов наступних висновків.

Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених)

статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Касаційну скаргу приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. обґрунтовує тим, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права.

Посилаючись, зокрема, на постанову Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 750/6872/20 (провадження № 61-4765св21), вказує, що фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на провадження незалежної професійної діяльності, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - самозайнята особа. При цьому правовий статус «самозайнята особа» сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.

Заявник вказує, що до 24 лютого 2022 року проживала та працювала у місті Маріуполі, де внаслідок воєнних дій зруйновано все належне їй нерухоме та рухоме майно; вона є внутрішньо переміщеною особою, має на утриманні трьох дітей, а дохід за 2022 рік відсутній.

За таких обставин вважає, що апеляційний суд мав задовольнити клопотання про звільнення від сплати судового збору, оскільки наявні відповідні правові підстави; скрутний майновий стан нею доведено.

Зазначає, що сплата судового збору є надмірним тягарем за відсутності доходів і свідчить про наявність перешкод у доступі до правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Водночас звертає увагу на те, що відповідно до пункту 18 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви, апеляційної скарги у справах про тимчасове обмеження права громадян України на виїзд за межі території України.

На думку приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є., висновок апеляційного суду про неможливість застосування вказаної норми права є помилковим і свідчить про неправильне трактування судом законодавства при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з частиною п`ятою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів.

Ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження (частина шоста статті 394 ЦПК України).

Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга заявника є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначеного судового рішення.

Пунктом 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України установлено, що до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частиною другою статті 357 ЦПК України установлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених

у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Суд апеляційної інстанції установив, що апеляційна скарга приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. вимогам статті 356 ЦПК України не відповідала, і дійшов обґрунтованого висновку про залишення апеляційної скарги без руху.

Заявнику необхідно було подати до апеляційного суду документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Водночас апеляційний суд відмовив у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору ухвалою від 27 березня 2023 року.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвала від 27 березня 2023 року доставлена до електронного кабінету заявника у підсистемі «Електронний суд» 27 березня 2023 року.

На виконання вимог ухвали приватним виконавцем виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. повторно надано клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Ухвалою від 5 квітня 2023 року Запорізький апеляційний суд відмовив у задоволенні вказаного клопотання, апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. залишено без руху і надано заявнику десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення зазначених недоліків.

Постановляючи ухвалу, апеляційний суд виходив з недоведеності заявником її реального майнового стану, який перешкоджає виконати вимоги законодавства щодо оплати поданої апеляційної скарги судовим збором.

Також судом відхилено посилання заявника як на підставу звільнення від сплати судового збору на пункт 18 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», оскільки судовий збір не справляється за подання позовної заяви, апеляційної скарги у справах про тимчасове обмеження права громадян України на виїзд за межі України, поданих у порядку

статті 2892 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвала від 5 квітня 2023 року доставлена до електронного кабінету скаржника у підсистемі «Електронний суд» 5 квітня 2023 року.

На виконання вимог ухвали приватним виконавцем виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. втретє подано клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Так, в переліку процесуальних прав учасників справи, зокрема, є право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб

(пункт 3 частини першої статті 43 ЦПК України).

Вказане право особа може реалізувати шляхом подання процесуальних документів до судів відповідних інстанцій.

Відповідно до змісту частини другої статті 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (частина третя статті 44 ЦПК України).

Встановлено, що клопотання про звільнення від сплати судового збору вирішені судом апеляційної інстанції, за результатами розгляду яких постановлено ухвали від 27 березня 2023 року та 5 квітня 2023 року.

Повторне звернення приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. з клопотанням, вимоги якого є аналогічними вимогам, заявленим у попередніх двох клопотаннях, з посиланням на ті самі обставини, апеляційний суд вважав прикладом зловживання процесуальними правами.

Зловживання полягає у їх недобросовісному використанні, яке можна кваліфікувати через критерій прагнення до отримання певних процесуальних переваг, зокрема, до одержання більших прав ніж у іншого учасника справи. Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення, а також створення особам, які беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб. Щоразу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію з метою здобуття переваги своїх прав над правами інших учасників справи, вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним. Такі дії суперечать основним засадами (принципами) цивільного судочинства, а також його завданню.

Сторони користуються рівними процесуальними правами (частина перша статті 49 ЦПК України).

Принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною (рішення у справі «Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands) від 27 жовтня 1993 року).

Засада рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом забезпечує гарантії доступності правосуддя та реалізації права на судовий захист, закріпленого в частині першій статті 55 Конституції України.

Принцип рівності сторін є основоположним компонентом концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Кожен має гарантовані державою рівні права на захист прав і свобод у судовому порядку у визначеному процесуальним законом порядку, при цьому суд позбавлений можливості надати учаснику справи відповідне право, яким він не може скористатися з огляду на вимоги закону.

З огляду на викладене вчинення заявником вказаних дій Запорізький апеляційний суд вважав за можливе визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати наслідки, передбачені частиною третьою

статті 44 ЦПК України.

Відповідно до частини третьої статті 185 ЦПК України якщо позивач

відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Відповідно до частини сьомої статті 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Запорізький апеляційний суд, встановивши, що недоліки апеляційної скарги у встановлений судом строк не усунено, дійшов обґрунтованого висновку про визнання апеляційної скарги приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. неподаною та повернення її заявнику.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення, касаційна скарга приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 20 квітня 2023 року є необґрунтованою, правильне застосовування норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судового рішення.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд мав задовольнити клопотання про звільнення від сплати судового збору, оскільки наявні відповідні правові підстави; скрутний майновий стан нею доведено, а вимоги про сплату судового збору не повинні на неї розповсюджуватись, касаційний суд відхиляє з огляду на наступне.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод судові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу.

Питання звільнення від сплати судового збору як складової судових витрат, зменшення його розміру, відстрочення чи розстрочення його сплати регулюються статтею 136 ЦПК України, відповідно до якої суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

За змістом статті 136 ЦПК України єдиною підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати є врахування судом майнового стану сторони і особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 12 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Таким законом є Закон України «Про судовий збір». З його преамбули вбачається, що цей Закон визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України «Про судовий збір», норма якої є спеціальною.

Як вбачається зі змісту вказаної норми існує три умови, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони та за її клопотанням, може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення (частина перша статті 8 Закону України «Про судовий збір»), зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати (частина друга цієї ж статті):

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Насамперед варто зауважити, що Законом України «Про судовий збір» визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях в силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи з чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений

у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним.

З аналізу ж статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Що ж до самих умов, визначених статтею 8, то вони диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням.

Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», то законодавець, застосувавши слово «або», не визначив можливість її застосування за суб`єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб.

Окремо слід зазначити, що встановлений статтею 8 Закону України «Про судовий збір» перелік умов, за яких особа може бути звільнена від сплати судового збору, також є вичерпним.

Отже, положення статті 136 ЦПК України як загальної норми, що регулює питання звільнення від сплати судового збору, деталізовані конкретизуючими нормами спеціального закону - статтями 5 та 8 Закону України «Про судовий збір», що свідчить про необхідність при застосуванні положень статті 136 ЦПК України та вирішенні питання про звільнення від сплати судового збору осіб, не зазначених у статті 5 Закону України «Про судовий збір», застосовувати критерії, визначені статтею 8 цього Закону.

Стаття 136 ЦПК України визначає право суду на звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору виходячи з майнового стану сторони, водночас стаття 8 Закону України «Про судовий збір» конкретизує порядок, умови такого звільнення та коло осіб, які можуть бути звільнені від сплати судового збору.

Вказаний правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18 (провадження № 11-336апп20).

Врахувавши обставини, викладені заявником у клопотаннях про звільнення від сплати судового збору, норми права та, дослідивши надані заявником докази (податкову декларацію про майновий стан і доходи, виписки з поточних рахунків), апеляційний суд вважав, що відсутні підстави для звільнення заявника від сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 17 березня 2023 року. Апеляційним судом надано належну оцінку доводам клопотань заявника про звільнення від сплати судового збору.

Посилання заявника на пункт 18 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» не свідчать про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, оскільки вказана норма права стосується саме позовної заяви, апеляційної скарги у справах про тимчасове обмеження права громадян України на виїзд за межі України, поданих в порядку статті 2892 КАС України.

Пунктом 18 частину другу статті 3 цього Закону України «Про судовий збір» доповнено згідно із Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» № 1914-IX від 30 листопада 2021 року, яким також КАС України доповнено статтею 2892 «Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу тимчасового обмеження права громадян України на виїзд за межі території України».

За таких обставин апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що Закон України «Про судовий збір» не передбачає звільнення від сплати судового збору за подання апеляційних скарг на ухвали суду, постановлені за результатами розгляду подання державного або приватного виконавця про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.

Оскільки оскаржуване судове рішення є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм процесуального права і підстави для його скасування відсутні, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 20 квітня 2023 року суд відмовляє.

Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Наталії Євгеніївни на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 20 квітня 2023 року у справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Наталії Євгеніївни про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за кордон без вилучення паспортного документа, заінтересована особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт».

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко

В. М. Ігнатенко

В. А. Стрільчук