Справа №1-2/09

В И Р О К

і м е н е м    У к р а ї н и

02 березня 2009 року Шишацький районний суд Полтавської області у складі головуючого – судді Колоса Ю.А. при секретарі Кирда Н.М., за участю прокурора Денис Б.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Шишаки  кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3,  українця, громадянина України, одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_4, згідно ст.89 КК України не судимого, пенсіонера, інваліда 3 групи,

у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.190 ч.2, 358 ч.3, 369 ч.1 КК України та

ОСОБА_2 ,  ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_6, жительки смт.Шишаки, вул.70-річчя Жовтня, 14, Шишацького району Полтавської області,  українки, громадянки України, одруженої, ІНФОРМАЦІЯ_4, не судимої, не працюючої,

у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.190 ч.2, 358 ч.3 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2005 року ОСОБА_1 за попередньою змовою з своєю дружиною ОСОБА_2, діючи з прямим умислом, направленим на незаконне заволодіння коштами Пенсійного фонду України, з метою отримання підробленої довідки МСЕК про наявність в його дружини ОСОБА_2 інвалідності, для подальшого незаконного отримання, на підставі даного підробленого документа, коштів Пенсійного фонду України, в якості пенсії по інвалідності призначеної гр-ці ОСОБА_2, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, передав громадянці ОСОБА_3, за пропозицією останньої, хабар у вигляді грошових коштів в сумі 2100 гривень для подальшої їх передачі службовим особам спеціальної онкологічної медико-соціальної експертної комісії обласного Центру МСЕ (далі - ОНКО МСЕК) за видачу ними підроблених документів про встановлення його дружині ОСОБА_2 другої групи інвалідності.  ОСОБА_3, отримані від ОСОБА_1 в якості хабара грошові кошти в сумі 2000 гривень, передала ОСОБА_4, старшій медсестрі ОНКО МСЕК, а 100 гривень залишила собі в якості винагороди за посередницькі послуги.  ОСОБА_4, отриманий від ОСОБА_1 через ОСОБА_3 хабар у вигляді грошових коштів в сумі 2000 гривень, передала голові ОНКО МСЕК ОСОБА_5.  ОСОБА_5 після отримання від ОСОБА_1 через ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вказаного хабара дала розпорядження ОСОБА_4 заповнити акт огляду у МСЕК ОСОБА_2 без її присутності на підставі ксерокопії паспорту ОСОБА_2, після чого підписала завідомо неправдиві документи:  витяг із акту огляду у МСЕК серії 7-66 ТЕ №0123630 від 04.10.2005 року та довідку про встановлення 2 групи інвалідності ОСОБА_2, в яких підставою для встановлення їй групи інвалідності визначено захворювання – рак шийки матки, якого вона фактично не мала.  Витяг із акту огляду у МСЕК серії 7-66 ТЕ №0123630 від 04.10.2005 року на ім'я ОСОБА_2 був поштою надісланий до управління Пенсійного фонду України в Шишацькому районі, куди надійшов 07.10.2005 року.  Пізніше, в жовтні 2006 року голова ОНКО МСЕК ОСОБА_5 підписала завідомо неправдивий документ, а саме повторний витяг із акту огляду у МСЕК серії 7-66 КА №0263737 від 19.10.2006 року про  встановлення 2 групи інвалідності ОСОБА_2, в яких підставою для встановлення їй групи інвалідності визначено захворювання – рак шийки матки, якого вона фактично не мала.  Витяг із акту огляду у МСЕК серії 7-66 КА №0263737 від 19.10.2006 року на ім'я ОСОБА_2 був поштою надісланий до управління Пенсійного фонду України в Шишацькому районі, куди надійшов 26.10.2006 року.

    Після надходження витягу із акту огляду у МСЕК серії 7-66 ТЕ №0123630 від 04.10.2005 року на ім'я ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Шишацькому районі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, продовжуючи реалізацію свого спільного злочинного наміру на незаконне заволодіння коштами Пенсійного фонду України, діючи за попередньою змовою між собою, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, достовірно знаючи, що дані, вказані у витязі із акту огляду у МСЕК серії 7-66 ТЕ №0123630 від 04.10.2005 року на ім’я ОСОБА_2 про те, що в неї наявне захворювання – рак шийки матки, являються неправдивими, 19.10.2005 року з’явилися до управління Пенсійного фонду України у Шишацькому районі, де ОСОБА_2 подала заяву про призначення їй пенсії по інвалідності на підставі вищевказаного підробленого ОСОБА_5 витягу із акту огляду у МСЕК серії 7-66 ТЕ №0123630 від 04.10.2005 року на її ім'я.  На підставі вказаної заяви ОСОБА_2, витягу із акту огляду у МСЕК серії 7-66 ТЕ №0123630 від 04.10.2005 року на ім'я ОСОБА_2 та інших документів управлінням Пенсійного фонду України у Шишацькому районі ОСОБА_2, відповідно до протоколу відділу пенсійного забезпечення від 26.10.2005 року №446, було призначено пенсію по інвалідності. За період з жовтня 2005 року по червень 2008 року на підставі завідомо неправдивих витягів із актів огляду у МСЕК серії 7-66 ТЕ №0123630 від 04.10.2005 року та серії 7-66 КА №0263737 від 19.10.2006 року на ім'я ОСОБА_2 управлінням Пенсійного фонду України в Шишацькому районі Полтавської області було нараховано та виплачено громадянці ОСОБА_2 державну пенсію по інвалідності на загальну суму 13141 гривень 56 копійок, яку ОСОБА_2 отримала через центр поштового зв’язку №5 Полтавської дирекції Українського державного підприємства поштового зв’язку “Укрпошта” та через Шишацьке відділення №5465 Полтавського обласного управління Державного Ощадного банку України.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів не визнав і показав, що з ОСОБА_6 познайомився випадково, коли проходив курс лікування в обласній лікарні. Де працює ОСОБА_6 на той час не знав. В розмові він розповів ОСОБА_6 про те, що його дружина хворіє і що їй потрібно обстежитись у хорошого лікаря-гінеколога. ОСОБА_6 пообіцяла допомогти і вони домовились, що ОСОБА_6 проведе його дружину до лікаря. Він зателефонував дружині і вона приїхала до нього в лікарню. ОСОБА_6 водила її по лікарях, після чого сказала ОСОБА_1, що у його дружини якесь захворювання, але вона не може сказати яке саме. Приблизно через місяць чи через два дружині прийшов виклик на МСЕК. Він разом з дружиною їздив на МСЕК. Дружину оглядали лікарі. Після огляду їм нічого не сказали і вони поїхали додому. Через 2-3 неділі  поштою прийшла довідка про встановлення дружині інвалідності, після чого вони почали збирати документи для оформлення пенсії. Який діагноз поставили дружині на МСЕК він довідався тільки від працівників міліції, коли порушили кримінальну справу. Грошей ОСОБА_6 він не давав, підробити довідку МСЕК не просив, про те, що в довідці МСЕК зазначений невірний діагноз не знав.  Щодо обставин написання заяви про призначення пенсії в управлінні Пенсійного фонду в Шишацькому районі та отримання пенсії заперечень не має. Вважає, що досліджувати докази щодо цих обставин немає необхідності.

Допитана в судовому засіданні підсудна ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованих їй злочинів не визнала і показала, що вона лікувалася в Шишацькій ЦРЛ у лікаря-терапевта. Стан здоров’я погіршився. Часто крутилася голова, втрачала свідомість. Після курсу лікування лікарі сказали, що у неї гінекологічне захворювання. В Шишацькій ЦРЛ до лікаря-гінеколога не зверталась і вирішила відразу поїхати в Полтаву. В цей час чоловік познайомився з ОСОБА_6, яка допомогла пройти обстеження. ОСОБА_6 водила її по лікарях, в тому числі і до гінеколога, проходила також УЗД. Лікарі розпитували її про самопочуття, записували щось у медичній карточці. Про діагноз їй нічого не сказали і вона поїхала додому. Медична карточка залишилась в Полтаві. Потім, тижнів через два, прийшов виклик на МСЕК. Вона з чоловіком поїхала в Полтаву. Там була комісія з трьох чи чотирьох лікарів, які розпитували її про стан здоров’я, дивились медичну карточку. На комісії їй нічого не сказали і вона з чоловіком поїхала додому. Через два тижні поштою прийшла довідка з МСЕК, що їй встановлено другу групу інвалідності, де була зазначено причина інвалідності – загальне захворювання. Після цього вона звернулась у Пенсійний фонд для оформлення пенсії. Довідка МСЕК ніякого сумніву не викликала і вона вважала її достовірною. Так як інвалідність встановлюється на рік, вона повторно їздила на МСЕК, де її знову оглядали лікарі і встановили другу групу інвалідності на два роки. З ОСОБА_6 ніякої розмови про можливе встановлення інвалідності не було, вона тільки допомогла пройти лікарів. Про діагноз, який було поставлено на МСЕК, їй стало відомо від працівників міліції, коли вже порушили кримінальну справу. Від проходження судово-медичної експертизи відмовилась, так як в даний час лікується народними методами від раку шийки матки. Щодо оформлення пенсії у відділенні Пенсійного фонду та отримання пенсії ніяких заперечень у неї немає. Досліджувати обставини написання заяви про призначення пенсії, призначення та отримання пенсії немає необхідності.

Після роз’яснення учасникам судового розгляду ст.299 КПК України та за їх згодою суд визнав недоцільним дослідження фактичних обставин справи, які стосуються написання заяви про призначення пенсії у відділенні Пенсійного фонду України, оформлення документів та отримання пенсії підсудною ОСОБА_2 і які ніким не оспорюються.

Незважаючи на невизнання своєї вини підсудними ОСОБА_1 та ОСОБА_2 їх вина у вчиненні інкримінованих їм злочинів, повністю підтверджується наступними доказами дослідженими у судовому засіданні:

    - копією вироку Октябрьського районного суду м. Полтава від 20 травня 2008 року, відповідно до якого, ОСОБА_5 визнано винною у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.28, ч.2 ст.368, ч.3 ст.28 ч.1 ст.366 КК України, ОСОБА_4 визнано винною за ч.3 ст.28 ч.2 ст.368, ч.3 ст.28 ч.1 ст.366 КК України та ОСОБА_3 визнано винною за ч.3 ст.28 ч.2 ст.368, ч.3 ст.28 ч.1 ст.366 КК України.

    Суд визнав доведеним, зокрема, наступне:

    “У жовтні 2005 року ОСОБА_3, виконуючи відведену їй роль у складі організованої лочинної групи, познайомилася із громадянином ОСОБА_1, який бажав встановити групу інвалідності своїй дружині ОСОБА_2, з метою одержання пенсії по інвалідності.  Діючи по раніше розробленому плану, ОСОБА_3 запропонувала ОСОБА_1 допомогти у вирішенні зазначеного питання без відповідного огляду в ОНКО МСЕК та повідомила про необхідність передачі грошей за це службовим особам ОНКО МСЕК в сумі 2100 грн.

Одержавши від ОСОБА_1 зазначену суму, підсудна ОСОБА_3 передала 2000 грн. та ксерокопію паспорта на ім’я ОСОБА_2 – ОСОБА_4 для передачі ОСОБА_5, а гроші в сумі 100 грн. залишила собі, в якості винагороди за сприяння.

    Підсудна ОСОБА_4, сприяючи ОСОБА_5 в одержанні хабара, у службовому кабінеті ОНКО МСЕК передала 2000 грн. і ксерокопію паспорта голові ОНКО МСЕК ОСОБА_5 для встановлення групи інвалідності без проходження медичного обстеження ОСОБА_2

    ОСОБА_5, усвідомлюючи що використовує своє службове становище за незаконну винагороду, дала розпорядження ОСОБА_4 заповнити акт огляду у МСЕК на підставі ксерокопії паспорту без присутності на огляді ОСОБА_2, після чого підписала завідомо неправдиві офіційні документи:  витяг із акту огляду у МСЕК серії 7-66 ТЕ №0123630 від 04.10.2005 року та довідку про встановлення 2 групи інвалідності ОСОБА_2, в яких підставою для встановлення їй групи інвалідності визнано захворювання – рак шийки матки, якого вона фактично не мала.

    Витяг із акту огляду у МСЕК серії 7-66 ТЕ №0123630 від 04.10.2005 року на ім’я ОСОБА_2 був направлений до управління Пенсійного фонду України у Шишацькому районі Полтавської області для нарахування пенсії, а ОСОБА_3 передала довідку про встановлення 2 групи інвалідності на ім’я ОСОБА_2 чоловіку ОСОБА_1В.”  ( а.с.36-45, а.с.68-87 );

    - копією ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області від 20 серпня 2008 року, відповідно до якої з вироку Октябрьського районного суду м. Полтава від 20 травня 2008 року по кримінальній справі, яким громадянку ОСОБА_5 визнано винною за ч.3 ст.28 ч.2 ст.368, ч.3 ст.28 ч.1 ст.366 КК України,  громадянку ОСОБА_4 визнано винною за ч.3 ст.28 ч.2 ст.368, ч.3 ст.28 ч.1 ст.366 КК України та громадянку ОСОБА_3 визнано винною за ч.3 ст.28 ч.2 ст.368, ч.3 ст.28 ч.1 ст.366 КК України виключено застосування до ОСОБА_5 ч.3 ст.28 КК України і постановлено вважати її засудженою за сукупністю злочинів, передбачених ч.2 ст.368, ч.1 ст.366 КК України до міри покарання призначеної судом.  Вирок щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_3 змінено в порядку ст.365 КПК України.  Дії ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перекваліфіковано з ч.3 ст.28 КК України на ч.5 ст.27 КК України і кожну з них засуджено за ч.5 ст.27 ч.2 ст.368, ч.1 ст.366 КК України до мір покарання призначених судом.  В решті вирок Октябрьського районного суду м.Полтава від 20 травня 2008 року залишено без змін.

    Колегія суддів вважала доведеним, що:

    “У жовтні 2005 року ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_1 2100 грн. та ксерокопію паспорта на ім’я дружини останнього ОСОБА_2 для оформлення фіктивної групи інвалідності.  Ксерокопію паспорта та 2000 грн. ОСОБА_3 передала через ОСОБА_4 для ОСОБА_5, а гроші у сумі 100 грн., відповідно з попередньою домовленістю, залишила собі як винагороду.  ОСОБА_4, сприяючи в свою чергу ОСОБА_5 в отриманні хабара, передала їй 2000 грн. та ксерокопію паспорта після чого за пропозицією останньої виписала фіктивний акт огляду ОСОБА_2 у МСЕК, а ОСОБА_5 підписала завідомо фіктивні медичні документи: витяг з акту огляду у МСЕК серії 7-66 ТЕ №0123630 та довідку про встановлення ОСОБА_2 2-ї групи інвалідності по онкологічному захворюванню, якого остання не мала.  Витяг з акту огляду був направлений до управління пенсійного фонду України у Шишацькому районі Полтавської області, на підставі якого ОСОБА_2 нараховувалась пенсія.  Довідку про інвалідність ОСОБА_3 передала ОСОБА_1В.”  ( а.с.46-48 )

    - показаннями свідка ОСОБА_7, яка в судовому засіданні пояснила, що вона працює лікарем-терапевтом Шишацької ЦРЛ.  Вона обслуговувала дільницю №2, до якої входить частина смт.Шишаки, в тому числі і вулиця 70-річчя Жовтня. ОСОБА_2, яка проживає в смт.Шишаки по вул.. 70-річчя Жовтня, 14, вона знає як піцієнтку.  Вона лікувалась з приводу залізодефіцитної анемії. ОСОБА_2 знаходиться на диспансерному обліку в Шишацькій ЦРЛ з 2004 року з діагнозом хронічна залізодефіцитна анемія.  Дане захворювання не дає права для встановлення групи інвалідності.  Ніякими даними про те, що у ОСОБА_2 наявне онкологічне захворювання “рак шейки матки” вона не володіє;

    - витягами з журналу реєстрації витягів з протоколу огляду у МСЕК та журналу Ф.10. (а.с.130-131 );

    - речовими доказами по справі – пенсійною справою №121215 на ім’я ОСОБА_2  ( а.с.140-184 );

    - довідкою управління ПФУ в Шишацькому районі про розмір нарахувань ОСОБА_2 пенсії по інвалідності ( а.с.108-109 );

    - довідкою центру поштового зв’язку №5 про розмір перерахованої пенсії ОСОБА_2  ( а.с.110 );

    - довідкою керуючого Шишацькою відділення Ощадного банку України про рух коштів по рахунку ОСОБА_2 ( а.с.111-113 );

    та іншими матеріалами кримінальної справи і їх сукупності.

Суд піддає критичній оцінці показання свідка ОСОБА_3, яка у судовому засіданні заперечила факт передачі їй ОСОБА_1 хабара для подальшої передачі через ОСОБА_4 голові ОНКО МСЕК ОСОБА_5, а також піддає критичній оцінці показання свідка ОСОБА_4, яка в судовому засіданні заперечила факт отримання коштів від ОСОБА_3 для подальшої передачі ОСОБА_5 за оформлення групи інвалідності ОСОБА_2 оскільки вони спростовуються:

- явкою з повинною від 21.03.2007 року, в якій ОСОБА_3 власноручно показала про отримання нею грошових коштів у сумі 2100 гривень у визляді хабара від ОСОБА_1 за встановлення групи інвалідності його дружині – ОСОБА_2 Частину коштів у сумі 100 гривень вона залишила собі в якости винагороди, а 2000 гривень передала через ОСОБА_4 голові ОНКО МСЕК ОСОБА_5 (а.с.29);

- показаннями ОСОБА_3, даними нею 15.03.2007 року при допиті в якості підозрованої в ході досудового слідства, про сприяння нею в оформленні групи інвалідності ОСОБА_2, яка проживає у Шишацькому районі та про передачу грошей ОСОБА_4 та ОСОБА_5, розуміючи, що це хабар.(а.с.59-62);

- протоколом очної ставки між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, проведеної 15.03.2007 року, в ході якої ОСОБА_3 підтвердила свої показання в якості підозрюваної. ОСОБА_4 підтвердила показання ОСОБА_3, але стверджувала, що кожного разу, одержавши гроші від ОСОБА_3, передавала їх ОСОБА_5 у службовому кабінеті. Одержання грошей для себе заперечувала (а.с.24-27);

- вироком Октябрьського районного суду м.Полтави від 20 травня 2008 року, який набрав законної сили і яким ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнанні винними у тому, що у жовтні 2005 року ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_1 2100 грн. та ксерокопію паспорта на ім’я дружини останнього ОСОБА_2 для оформлення фіктивної групи інвалідності.  Ксерокопію паспорта та 2000 грн. ОСОБА_3 передала через ОСОБА_4 для ОСОБА_5, а гроші у сумі 100 грн. відповідно з попередньою домовленістю залишила собі як винагороду. ОСОБА_4, сприяючи в свою чергу ОСОБА_5 в отриманні хабара, передала їй 2000 грн. та ксерокопію паспорта, після чого, за пропозицією останньої, виписала фіктивний акт огляду ОСОБА_2 у МСЕК, а ОСОБА_5 підписала завідомо фіктивні медичні документи: витяг з акту огляду у МСЕК серії 7-66 ТЕ №0123630 та довідку про встановлення ОСОБА_2 2-ї групи інвалідності по онкологічному захворюванню, якого остання не мала.  Витяг з акту огляду був направлений до управління пенсійного фонду України у Шишацькому районі Полтавської області, на підставі якого ОСОБА_2 нараховувалась пенсія.  Довідку про інвалідність ОСОБА_3 передала ОСОБА_1В.”  ( а.с.46-48 )

З цих же підстав невизнання підсудними своєї вини суд до уваги не приймає, визнає їх спобом захисту підсудних та спробу уникнути кримінальної відповідальності за вчинені протиправні діяння і при постановленні вироку до уваги не приймає.

Твердження свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про те, що в ході досудового слідства на них чинився тиск з боку працівників міліції  є неспроможними, оскільки в ході дізнання та в ході досудового слідства ОСОБА_3 та ОСОБА_4 скарг не заявляли, визнавальні показання давались ними в присутності адвокатів. В судовому засіданні і ОСОБА_3Є і ОСОБА_4 показали, що з боку слідчого тиску на них не було.

Дії підсудного ОСОБА_1, що виразились у даванні громадянці ОСОБА_3 для подальшої передачі їх службовим особам спеціальної онкологічної медико-соціальної експертної комісії Полтавського обласного Центру МСЕ хабара у вигляді грошових коштів в сумі 2100 гривень за видачу ними підроблених документів про встановлення його дружині ОСОБА_2 другої групи інвалідності, органами досудового слідства правильно кваліфіковані за ст.369 ч.1 КК України, кваліфікуючими ознаками якої є давання хабара.

    Дії підсудного ОСОБА_1, які виразилися в незаконному заволодінні коштами Пенсійного фонду України в розмірі 13141 (тринадцять тисяч сто сорок одна) гривня 56 копійок, вчиненими за попередньою змовою з громадянкою ОСОБА_2  шляхом використання завідомо підроблених документів, а саме - витягу із акту огляду у МСЕК серії 7-66 ТЕ №0123630 від 04.10.2005 року на ім'я ОСОБА_2 та  витягу із акту огляду у МСЕК серії 7-66 КА №0263737 від 19.10.2006 року на ім'я ОСОБА_2, органами досудового слідства правильно кваліфіковані за ст.190 ч.2 КК України, кваліфікуючими ознаками якої є заволодіння чужим майном шляхом обману вчинене за попередньою змовою групою осіб та за ст.358 ч.3 КК України, кваліфікуючими ознаками якої є використання завідомо підробленого документа.

Дії підсудної ОСОБА_2 що виразились у незаконному заволодінні коштами Пенсійного фонду України в розмірі 13141 (тринадцять тисяч сто сорок одна) гривня 56 копійок, вчиненими за попередньою змовою з громадянином  ОСОБА_1  шляхом використання завідомо підроблених документів, а саме - витягу із акту огляду у МСЕК серії 7-66 ТЕ №0123630 від 04.10.2005 року на ім'я ОСОБА_2 та  витягу із акту огляду у МСЕК серії 7-66 КА №0263737 від 19.10.2006 року на ім'я ОСОБА_2, органами досудового  слідства правильно кваліфіковані за ст.190 ч.2 КК України, кваліфікуючими ознаками якої є заволодіння чужим майном шляхом обману вчинене за попередньою змовою групою осіб та за ст.358 ч.3 КК України, кваліфікуючими ознаками якої є використання завідомо підробленого документа.

Така кваліфікація дій підсудних знайшла своє підтвердження і в судовому засіданні.

Призначаючи покарання підсудним, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, особи винних, обставини, що пом’якшують покарання та обставини, що обтяжують покарання.

Суд враховує, що підсудні вчинили злочини середньої та невеликої тяжкості, до кримінальної відповідальності притягаються вперше, за місцем проживання характеризуються позитивно.

Обставиною, що пом’якшує покарання підсудного ОСОБА_1, суд визнає те, що підсудний страждає на поперековий остеохондроз і є інвалідом третьої групи.

Обставиною, що пом’якшує покарання підсудної ОСОБА_2, суд визнає те, що вона страждає на хронічну залізодефіцитну анемію.

Обставин, що обтяжують покарання, судом не виявлено.

Згідно медичного висновку Шишацької ЦРЛ ОСОБА_1 страждає на поперековий остеохондроз, обмежено працездатний, примусового лікування не потребує (а.с.189).

Згідно медичного висновку Шишацької ЦРЛ ОСОБА_2 страждає на хронічну залізодефіцитну анемію, працездатна, примусового лікування не потребує (а.с.196).

Враховуючи вищенаведені обставини, та з урахуванням стану здоров’я підсудних, суд дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та попередження вчинення ними нових злочинів можливо досягти без відбування покарання, а тому їх доцільно звільнити від відбування покарання з випробуванням.

Заявлений прокурором цивільний позов про відшкодування матеріальних збитків заподіяних злочином державі в особі Пенсійного фонду України, підтверджений доказами і підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд

З А С У Д И В:

ОСОБА_1  визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.190 ч.2, 358 ч.3, 369 ч.1 КК України і призначити йому покарання:

за ст.190 ч.2 КК України – два роки шість місяців обмеження волі;

за ст.358 ч.3 КК України – один рік  обмеження волі;

за ст.369 ч.1 КК України – два роки обмеження волі

На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим за сукупністю злочинів призначити ОСОБА_1 покарання у виді двох років шести місяців обмеження волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 від відбування покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком  один  рік.

На підставі ст.76 КК України зобов’язати ОСОБА_1 в період іспитового строку повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну свого місця проживання, роботи або навчання та періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

ОСОБА_2  визнати винною у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.190 ч.2, 358 ч.3 КК України і призначити їй покарання:

за ст.190 ч.2 КК України – два роки обмеження волі;

за ст.358 ч.3 КК України – один рік обмеження волі;

На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим за сукупністю злочинів призначити ОСОБА_2 покарання у виді двох років обмеження волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_2 від відбування покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком  один  рік.

На підставі ст.76 КК України зобов’язати ОСОБА_2 в період іспитового строку повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну свого місця проживання, роботи або навчання та періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Цивільний позов прокурора Шишацького району в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України у Шишацькому районі Полтавської області задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь управління Пенсійного фонду України у Шишацькому районі Полтавської області (код ЄДРПОУ 22529632, обласне регіональне відділення ВАТ «Державний Ощадний банк України» МФО 331467 рахунок №25603306287)  - 13141 (тринадцять тисяч сто сорок одну) гривню 56 копійок.

Речові докази по справі – пенсійну справу №121215 на ім’я ОСОБА_2 зберігати в матеріалах справи.

Запобіжні заходи відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити без змін – підписку про невиїзд.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Полтавської області на протязі 15 днів з наступного дня після його проголошення.

                                 Головуючий