Справа № 2-507/11

Номер рядка звіту 19

Р і ш е н н я

І м е н е м У к р а ї н и

"04" серпня 2011 р. Новобузький районний суд Миколаївської області

в складі: головуючого судді Бібік М.В.

при секретарі Слюсаренко А.І.

з участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Новий Буг цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,

В с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, в якій зазначила, що 12.04.2001 року уклала з відповідачем договір купівлі-продажу житлового будинку №3 “а” з господарськими будівлями та спорудами, розташованого по вул. Блюхера в м. Новий Буг, Миколаївської області. Вказаний договір був зареєстрований Вознесенською універсальною товарно-сировинною біржею м. Вознесенськ, Миколаївської області 12.04.2001 року за реєстраційним №289. При підписанні договору сплатила відповідачу 8000 грн. а потім вселилася в будинок і проживає в ньому з квітня 2001 року до теперішнього часу. Про те, що договір підлягав нотаріальному посвідченню не знала. Посилаючись на те, що вона є добросовісним набувачем і на протязі більше десяти років продовжує відкрито, безперервно володіти зазначеним нерухомим майном просила визнати за нею право власності на житловий будинок №3 “а” з господарськими будівлями та спорудами, розташований по вул. Блюхера в м. Новий Буг, Миколаївської області, та на земельну ділянку площею 0,09 га для обслуговування житлового будинку за набувальною давністю.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала заявлені вимоги і пояснила, що в червні 2011 року при вирішення питання щодо добудови споруди до житлового будинку, придбаного у відповідача за договором купівлі-продажу від 12.04.2001 року, їй було роз'яснено в БТІ, що вона не є власником будинку, так як укладений нею договір нотаріально не посвідчений і він не пройшов державної реєстрації. ЇЇ звернення до відповідача, як продавця будинку, з питання нотаріального оформлення договору купівлі-продажу, не мали позитивних наслідків, остання з різних причин від цього ухиляється, тому була вимушена звернутися до суду з зазначеним позовом, просила задовольнити заявлені вимоги.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, але надіслала до суду заяву в письмовій формі, в якій зазначила про визнання пред'явленого до неї позову та про розгляд справи за її відсутності.

Вислухавши доводи позивача, дослідивши письмові докази, суд приходить такого висновку.

В силу ст.227 ЦК України в редакції Закону 1963 року (діяв на момент укладення сторонами договору від 12.04.2001 року) договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (ст.47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої ради народних депутатів.

Відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна за №289 від 12.04.2001 року, зареєстрованого Вознесенською універсальною товарно-сировинною біржею (м. Вознесенськ, Миколаївська область) в журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю за №289 від 12 квітня 2001 року, ОСОБА_2 як власник житлового будинку №3 “а”, житловою площею 65,4 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами: літня кухня цегляна Б, сарай кам'яний В, вбиральня дерев'яна, огорожа 1, 2, 3, споруди 1.1, розташованого по вул. Блюхера в м. Новий Буг, Миколаївської області на земельній ділянці розміром 0,09 га держфонду, згідно свідоцтва про право власності на жилий будинок від 12.07.1994 року, виданого на підставі рішення виконкому Новобузької міської ради №183 від 26.04.1994 року, зареєстрованого в Новобузькій філії Миколаївського МБТІ 12.07.1994 року за №4801 продала покупцю ОСОБА_1 належний їй житловий будинок і сторони підписали укладений договір.

Зазначений договір купівлі-продажу житлового будинку за №289 від 12.04.2001 року не був нотаріально посвідчений, але відповідно до чинного законодавства на момент укладення угоди він підлягав обов'язковому нотаріальному посвідченню.

Укладений між продавцем ОСОБА_2 та покупцем ОСОБА_1 договір купівлі-продажу нерухомого майна не містить в собі протизаконних умов. Сторонами за договором було досягнуто згоди з істотних умов угоди, яка повністю була виконана, як покупцем (сплатила продавцю обумовлену між ними суму грошових коштів, вселилася в будинок і проживає в ньому з квітня 2001 року до теперішнього часу), так і продавцем (отримала обумовлену суму грошових коштів, передала будинок у володіння та користування).

Згідно до вимог ч.1 ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Відповідно до вимог п.8 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України правила статті 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Визнання відповідачем позовних вимог в частині відчуження належного їй будинку добросовісному набувачу ОСОБА_1, що мало місце 12.04.2001 року, договір купівлі продажу нерухомого майна за №289 від 12.04.2001 року, реєстрація ОСОБА_1 за адресою: вул. Блюхера, буд.№3 “а” м. Новий Буг (паспорт серії ЕО №049289 від 09.02.1996 року), технічний паспорт на житловий будинок №3 “а” по вул. Блюхера м. Новий Буг на ім'я ОСОБА_1, збудовані нею на території зазначеного домоволодіння нові господарські будівлі та споруди (довідка БТІ №1075 від 20.06.2011 року) вказують на те, що позивач ОСОБА_1 добросовісно заволоділа житловим будинком №3 “а” з господарськими будівлями та спорудами, розташованим по вул. Блюхера в м. Новий Буг, Миколаївської області, і продовжує відкрито, безперервно володіти зазначеним нерухомим майном протягом більше десяти років, тому вбачаються підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання за позивачем права власності за набувальною давністю на зазначений житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами.

Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання за нею права власності на земельну ділянку площею 0,09 га для обслуговування житлового будинку за набувальною давністю суд вважає такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

В силу абзацу другого ч.1 ст.344 ЦК України набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом.

Згідно до вимог ст.119 ЗК України громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органів державної влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Передача земельної ділянки у власність або у користування громадян на підставі набувальної давності здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом.

Земельна ділянка площею 900 кв.м., щодо якої позивачем заявлені вимоги про визнання права власності за набувальною давністю, згідно до Державного акту на право довічного успадкованого володіння землею була надана громадянці ОСОБА_2, яка мешкає по вул. Блюхера в м. Новий Буг у довічне успадковуване володіння для будівництва і обслуговування будинку на підставі рішення Новобузької міської ради №2/10 від 02.04.1992 року.

Документів, які б вказували про те, що зазначена земельна ділянка була передана органом місцевого самоврядування ОСОБА_2 у власність (шляхом приватизації) з отриманням останньою Державного акту про право приватної власності на землю, позивачем не надано, як не надано і документів, які б свідчили про наявність у позивача прав на цю земельну ділянку. Тобто, після спливу строку, визначеного ст.119 ЗК України, позивач отримає можливість звернутися до органів державної влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу їй у власність або надання у користування зазначеної земельної ділянки. В разі наявності у громадянки ОСОБА_2 Державного акту на право приватної власності на зазначену земельну ділянку позивачу належить вирішувати питання про визнання такого акту недійсним у зв'язку з набуттям нею права власності на житловий будинок, розташований на цій земельній ділянці.

Керуючись ст. ст.10, 11, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

В и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на житловий будинок №3 “а” житловою площею 65,4 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами: літня кухня цегляна Б, сарай кам'яний В, вбиральня дерев'яна, огорожа 1, 2, 3, споруди 1.1, розташований по вул. Блюхера в м. Новий Буг, Миколаївської області.

В останній частині позовних вимог відмовити.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Миколаївської області через Новобузький районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя