Дата документу Справа №
Дата документу Справа №
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 33/778/18/14 Головуючий в 1-й інстанції – Морока С.М.
Категорія - ст.130 ч.2 КУпАП Доповідач в 2-й інстанції – ОСОБА_1
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 січня 2014 року м. Запоріжжя
Суддя Апеляційного суду Запорізької області Білоконев В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 листопада 2013 року стосовно нього,
в с т а н о в и в:
постановою судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 листопада 2013 року до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених ч.2 ст. 130 та ст. 122-2 КУпАП притягнутий ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель ІНФОРМАЦІЯ_2, не працюючий, з накладенням стягнення у вигляді позбавлення права керування усіма видами транспортних засобів строком на 3 роки без оплатного вилучення транспортного засобу.
Також з ОСОБА_2 стягнуто судовий збір в розмірі 34, 41 грн.
Як зазначено в постанові, 01 листопада 2013 року о 02 год. 55 хв. в м. Бердянську по вул. Гагаріна, 1, ОСОБА_2, керуючи мотоциклом ІЖ б/н, не виконав вимогу працівника міліції про зупинку, яка подавалася жезлом та звуковим сигналом.
Крім того, 01 листопада 2013 року о 02 год. 55 хв., в м. Бердянську по вул. Гагаріна, 1, ОСОБА_2 керував мотоциклом ІЖ б/н, знаходячись в стані алкогольного сп’яніння /висновок мед. огляду № 1068 від 01.11.2013 року/, повторно протягом року.
Таким чином, ОСОБА_2 порушив вимоги п.п.2.4, 2.9 “а” Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч.2 ст.130 та ст. 122-2 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 не оскаржуючи доведеність його вини у вчиненні адміністративних правопорушень зазначає, що розглянувши справу у його відсутність, суд позбавив його права надати докази про наявність у нього обставин, що пом’якшують адміністративне стягнення, а саме, що він одружений та має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше хоча і притягувався до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП але в повному обсязі відбував призначене йому стягнення у вигляді 40 годин громадських годин, має постійне місце проживання та мешкає в сільському населеному пункті, де добре зарекомендував себе, займається домашнім сільським господарством, через що на транспортному засобі возить отриману від цього зайняття продукцію на ринок, яку продає і з отриманих коштів утримує свою родину. Тому просить врахувати ці обставини та частково скасувати постанову призначивши стягнення не пов’язане з позбавленням права керуваннями транспортними засобами за можливості у вигляді громадських робіт на максимальний термін, але не у вигляді штрафу, оскільки його заробіток є не стабільним, через що він не в змозі сплатити штраф.
В засідання апеляційної інстанції ОСОБА_2 з невідомих причин не з’явився, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.
Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_2 належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи і будь-які перешкоди для розгляду справи відсутні, вважаю можливим відповідно до вимог ч.6 ст.294 КУпАП слухати справу у відсутність ОСОБА_2, вважаючи, що його права, передбачені ст. 268 КУпАП не порушуються.
Перевіривши матеріали справи та аргументи скарги, вважаю, що апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280, 283 КпАП України суддею повно, всебічно розглянуті всі обставини справи, дотримані вимоги щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення, викладені мотиви, на яких ґрунтується висновок суду про наявність в діях ОСОБА_2 ознак складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 130 та ст. 122-2 КУпАП.
Обставини та дані, покладені в обґрунтування постанови, апелянтом не ставляться під сумнів і в частині фактичних обставин події адміністративних правопорушень не оскаржуються.
Вирішуючи питання відповідно до вимог ст.ст. 23, 33, 36 КУпАП про вид і розмір адміністративного стягнення, яке необхідно застосувати до ОСОБА_2, суд першої інстанції врахував характер вчинених правопорушень, особу порушника, ступінь його вини та обставини, що впливають на відповідальність останнього, зокрема що ОСОБА_2 вчинено два адміністративних правопорушення, при чому одне, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП фактично через трохи більше місяця з дня притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП /09.10.2013 року – а.с.28/. Крім того, що ОСОБА_2 раніше неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, про що свідчать дані про архів порушень /а.с.1/, зокрема 19.04.2010 року за вчинення аналогічного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП і хоча відповідно до ст. 39 КУпАП вважається особою, яка не була піддана адміністративному стягненню, але негативно характеризують його та свідчить про те, що мета адміністративного стягнення – виховання особи та запобігання вчиненню нових правопорушень не була досягнута, а тому судом обґрунтовано з урахуванням вимог ст. 36 КУПАП призначено адміністративне стягнення за більш серйозне правопорушення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 роки без оплатного вилучення транспортного засобу.
Посилання ОСОБА_2 про те, що суд першої інстанції не врахував обставини, що пом’якшують його відповідальність, через розгляд справи у його відсутність, є безпідставними, оскільки в матеріалам справи містяться дані, які вказують на відсутність у апелянта перешкод в реалізації його процесуальних прав, зокрема приймати учать в судовому засіданні /а.с. 56/ та подавати суду докази щодо наявності у нього пом’якшуючих обставин. Крім того, навіть наявність у ОСОБА_2 цих обставин не може вплинути на остаточний вид та розмір призначеного йому адміністративного стягнення.
Не може бути задоволено і прохання ОСОБА_2 про застосування до нього іншого адміністративного стягнення, зокрема у вигляді громадських робіт, в рамках закону, що діяв на момент вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП, оскільки відповідно до ст. 24 КУпАП такий вид стягнення є більш суворим чим позбавлення права керування транспортними засобами, через що, суд апеляційної інстанції враховуючи положення ч.9 ст. 294 КУпАП не може посилити.
За таких обставин, не вбачаю підстав для скасування чи зміни постанови судді по обставинам, вказаним в апеляційній скарзі ОСОБА_2
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
п о с т а н о в и в:
апеляційну скаргу ОСОБА_2 – залишити без задоволення.
Постанову судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 листопада 2013 року, якою ОСОБА_2 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 130 та ст. 122-2 КУпАП із застосуванням стягнення у вигляді позбавлення права керування усіма видами транспортних засобів строком на 3 роки без оплатного вилучення транспортного засобу –залишити без зміни.
Постанова Апеляційного суду Запорізької області набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду
Запорізької області ОСОБА_1