Дата документу Справа №
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 33/778/499/14
Єдиний унікальний № 336/7153/14-п Головуючий в 1-й інстанції – Артемова Л.Г.
Категорія - ст. 130 ч. 1 КУпАП Доповідач в 2-й інстанції – ОСОБА_1
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2014 року м. Запоріжжя
Суддя Апеляційного суду Запорізької області Білоконев В.М., за участю апелянта ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 вересня 2014 року стосовно нього, в якій він також порушує питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження наведеної постанови,
в с т а н о в и в:
постановою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 вересня 2014 року до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, притягнуто ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, не працюючого, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, кімн. 420, із застосуванням стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік без оплатного вилучення транспортного засобу.
Також постановлено стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 36,54 грн.
Як зазначено в постанові, 04 вересня 2014 року о 17 годині 40 хвилин, ОСОБА_2 на вул. Молочній в м. Запоріжжі керував автомобілем НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп’яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, нестійка хода. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного чи іншого сп’яніння у встановленому законом порядку в присутності двох свідків відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 порушує питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження вказаної постанови посилаючись на те, що розгляд справи відбувся у його відсутність, та в порушення вимог ч. 1 ст. 285 КУпАП йому у триденний строк не була направлена (вручена) копія постанови, через що про існування постанови йому стало відомо лише 17.10.2014 року.
По суті скарги посилається на незаконність постанови через порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, внаслідок однобічності, неповноти, необ’єктивності з’ясування судом фактичних обставин справи, не надання їм належної оцінки, порушення його процесуальних прав, що потягло призначення необґрунтовано суворого адміністративного стягнення. При цьому вказує, що суд порушив його права, передбачені ст. 268 КУпАП, оскільки за наявності знаходження його у приміщенні суду 26.08.2014 року розглянув справу у його відсутність, чим позбавив його можливості надати докази, які пом’якшують його відповідальність. Крім того, приймаючи рішення про вид та розмір адміністративного стягнення урахував лише негативні обставини його особистості, зокрема що він неодноразово притягувався до відповідальності за ст. 130 КУпАП, хоча в дійсності він притягувався до відповідальності за вказаною статтею один раз у 2006 році. Також не зазначив у резолютивній частині постанови порядок та строки оскарження постанови, чим порушив його права.
При цьому вказує, що дійсно перебував в стані алкогольного сп’яніння та відмовився від проходження огляду, неофіційно працевлаштований, його робота пов’язана з обслуговуванням та ремонтом автівок, через що йому часто приходиться працювати на виїзді, іншої роботи чи професії він не має. Крім того, що він одружений та має неповнолітню доньку шкільного віку, дружина працює на ВАТ «Запорізький абразивний комбінат», який регулярно відправляє своїх працівників у відпустки за свій рахунок, а тому він фактично є єдиним годувальником своєї родини. За таких обставин, позбавлення його права керування транспортними засобами поставить його родину у скрутне фінансове положення, оскільки призведе не втрати ним роботи.
Тому просить змінити постанову в частині накладеного на нього адміністративного стягнення, призначивши його у виді штрафу.
Заслухавши в судовому засіданні суду апеляційної інстанції апелянта ОСОБА_2, який підтримав свою скаргу, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, вважаю, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню щодо поновлення строку на апеляційне оскарження постанови від 26.09.2014 року, в інший частині задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 289 КУпАП порушує питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження постанови від 26.09.2014 року, якою він притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Враховуючи, що розгляд справи відбувся у відсутність ОСОБА_2, суд апеляційної інстанції вважає за можливе поновити останньому строк на апеляційне оскарження наведеної вище постанови.
Між тим, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 по суті судового рішення з огляду на наступне.
Суддею виконані вимоги ст. ст. 280, 283 КпАП України і повно, всебічно розглянуті всі обставини справи, дотримані вимоги щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення, викладені мотиви, на яких ґрунтується висновок суду про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Так, його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджена дослідженими в судовому засіданні доказами у справі, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення від 04.09.2014 року серія АБ2 № 973709 щодо порушенням ОСОБА_2 вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України через відмову у проходженні огляду на стан сп’яніння (а.с.4), письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які підтвердили факт відмови ОСОБА_2 від проходження огляду на стан сп’яніння (а.с. 6), яким суддя надав правильну оцінку та вірно встановив фактичні обставини справи щодо відмови ОСОБА_2 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп’яніння за наявності у нього підозр знаходження в такому стані, що не оскаржується в апеляційній скарзі і апелянтом.
За таких обставин, суддя обґрунтовано притягнув ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи ОСОБА_2 щодо суворості призначеного суддею адміністративного стягнення, через не врахування обставин, які пом’якшують його відповідальність та позбавлення можливості їх надати через розгляд справи у його відсутність при наявності знаходження у приміщенні суду, та врахування при цьому лише обставин, що негативно його характеризують, є необґрунтованими.
Так, суддя вірно у відповідності до вимог закону, передбачених в ст. ст. 23, 33 КУпАП, урахував всі дані, які містяться в матеріалах справи, зокрема і стосовно особи порушника, згідно до яких останній за вчинення вказаного правопорушення протягом року притягується вперше, і хоча відповідно до ст. 39 КУпАП вважається особою, що не була піддана адміністративному стягненню, між тим згідно довідки архіву порушень двічі вчиняв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП (21.03.2007 року та 24.09.2009 р. – а.с.2), офіційно не працює, і з огляду на них, дійшов висновку, що з метою виховання, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, ОСОБА_2 необхідно призначити стягнення, передбачене санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, у виді позбавлення керування транспортними засобами строком на 1 рік, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Не заслуговують на увагу і посилання апелянта щодо порушення судом його прав, передбачених ст. 268 КУпАП внаслідок розгляду справи у його відсутність при наявності знаходження його у приміщенні суду, а таким чином, позбавлення можливості надати докази, що пом’якшують його відповідальність, оскільки ці доводи не містять під собою фактичного обґрунтування та апелянтом не доведені.
Крім того, долучені апелянтом до апеляційної скарги копії документів, на які він посилається, як на обставини, що пом’якшують його відповідальність, зокрема свідоцтва про шлюб, про народження дитини, паспорту, у наданні яких, на його думку, позбавив суд першої інстанції, не можуть бути визнані в якості обставин, які пом’якшують адміністративне стягнення. А долучена характеристика голови гаражного кооперативу «Нива» в свою чергу, ще раз підтверджує факт того, що він офіційного непрацевлаштований, що позбавляє суд апеляційної інстанції можливості замінити йому вид стягнення на штраф, враховуючи його розмір, передбачений санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не приймає до уваги суд апеляційної інстанції і доводи ОСОБА_2 стосовно порушення його права на оскарження вказаної постанови, через не зазначення у її резолютивній частині порядку та строку оскарження, оскільки ці доводи суперечать змісту наведеної постанови, а також враховуючи, що цим правом апелянт скористався звернувшись до суду апеляційної інстанції із відповідною скаргою.
Таким чином, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав, які б свідчили порушення суддею норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права під час винесення оскарженої постанови, а відповідно підстав для її зміни по наведеним у скарзі доводам.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
п о с т а н о в и в:
апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження постанови судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 вересня 2014 року.
Постанову судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 вересня 2014 року, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП із застосуванням стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік без оплатного вилучення транспортного засобу – залишити без змін.
Постанова Апеляційного суду Запорізької області набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду
Запорізької області ОСОБА_1