Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 33/778/362/14

Єдиний унікальний № 319/726/14-к Головуючий в 1-й інстанції – Скляр С.Ю.

Категорія - ст. 130 ч. 2 КУпАП                     Доповідач в 2-й інстанції – ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2014 року                                                                                 м. Запоріжжя

Суддя Апеляційного суду Запорізької області Білоконев В.М., за участю особи, що притягнута до адміністративної відповідальності – ОСОБА_2 та його захисника – адвоката ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Куйбишевського районного суду Запорізької області від 14 серпня 2014 року стосовно нього,

в с т а н о в и в:

постановою судді Куйбишевського районного суду Запорізької області від 14 серпня 2014 року до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП притягнуто:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, працюючого страховим агентом у СК «Оранта-Січ», неодруженого, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, який постановою Куйбишевського районного суду Запорізької області від 17.01.2014 року був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП до стягнення у виді штрафу в розмірі 2 550 гривень,

із застосуванням адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 роки без оплатного вилучення транспортного засобу.

Також постановлено стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 36, 54 грн.

Як зазначено в постанові, 17 січня 2014 року постановою судді Куйбишевського районного суду Запорізької області Сімінька Ю.В. було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП до стягнення у виді штрафу в розмірі 2 550 гривень.

Незважаючи на це, 24 липня 2014 року о 01 годині 30 хвилин, ОСОБА_2 по вул. Запорізькій в смт. Куйбишеве Куйбишевського району Запорізької області, керував автомобілем НОМЕР_1, з явними ознаками алкогольного сп’яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей). Від проходження огляду на стан сп’яніння в установленому порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП.

          В апеляційній скарзі ОСОБА_2 не оскаржуючи доведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, посилається на незаконність постанови через неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, зокрема невідповідність викладених у постанові висновків, фактичним обставинам справи, які вплинули на вид призначеного йому стягнення та однобічність судового розгляду. При цьому зазначає, що суд порушив його право на захист, оскільки не надав можливості скористатися правовою допомогою, через що позбавив можливості заявити клопотання про долучення ряду документів, які б могли вплинути на вид та розмір стягнення та не врахував його думку з цього приводу. Тому просить врахувати його позитивну характеристику з місця роботи, що він проживає разом з матір’ю, яка є інвалідом 1 групи та потребує постійного догляду, в тому числі і систематичного транспортування до лікарні, що він має домашнє господарство, через що потребує у використанні транспортного засобу, та змінити постанову судді, застосувавши до нього інше адміністративне стягнення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП у виді адміністративного арешту без оплатного вилучення транспортного засобу.

Заслухавши в засіданні апеляційної інстанції особу, що притягнуто до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2 та його захисника – адвоката ОСОБА_3, які підтримали апеляційні вимоги, перевіривши матеріали справи та аргументи скарги, вважаю, що апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серія АВ2 № 719605 від 24.07.2014 р. щодо порушення ОСОБА_2 вимог п.2.5 Правил дорожнього руху України (а.с.3), поясненнями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с.5), постановою судді Куйбишевського районного суду Запорізької області від 17.01.2014 року (а.с.11).

Таким чином, суддя відповідно до вимог ст. ст. 245, 280, 283 КпАП України повно, всебічно з’ясувавши всі обставини справи дійшов правильного висновку щодо наявності в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, що не оскаржується і апелянтом.

Аргументи ОСОБА_2 щодо незаконності постанови судді суду першої інстанції через безпідставне призначення йому адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 роки, є необґрунтованими.

Так, вирішуючи питання про вид та розмір адміністративного стягнення, яке підлягає застосуванню до ОСОБА_2, суддя суду першої інстанції врахував, характер правопорушення вчиненого останнім, дані про його особу, ступінь вини, сімейний та майновий стан, наявність обставини, що пом’якшує його стягнення – щире каяття винного, та відсутність обставин, що його обтяжують. При цьому суддею враховано, зокрема, те що ОСОБА_2 раніше піддавався адміністративному стягненню за вчинення аналогічного правопорушення.

За таких обставин, суддя вірно призначив ОСОБА_2 адміністративне стягнення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 роки без оплатного вилучення транспортного засобу.

Не можуть бути визнані такими, що впливають на вид та розмір призначеного ОСОБА_2 стягнення і його посилання у скарзі стосовно того, що він має позитивну характеристику з місця роботи, проживає разом з матір’ю, яка є інвалідом 1 групи та потребує постійного догляду, в тому числі і систематичного транспортування до лікарні, а також, що він має домашнє господарство, через що потребує у використанні транспортного засобу, оскільки виходячи з довідки архіву порушень він раніше неодноразово вчиняв правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 130 КУпАП - 16.10.2010 р., 17.11.2012 р., 27.11.2013 р. (а.с. 8), що негативно характеризує його особу. Крім того, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП суддя призначив йому мінімальне та саме м’яке стягнення.

Доводи ОСОБА_2 стосовно порушення суддею суду першої інстанції його права на захист, через позбавлення можливості скористатися правовою допомогою, та у зв’язку з цим долучити ряд документів, які впливають на вид та розмір адміністративного стягнення, є безпідставними, оскільки не перешкоджали порушнику залучити до участі в судовому розгляді справи фахівця в галузі права, як зокрема і самостійно надати документи, що характеризують його особу.

Не може бути задоволено також і прохання ОСОБА_2 у скарзі щодо призначення стягнення у виді адміністративного арешту, оскільки відповідно до статті 24 КУпАП зазначене адміністративне стягнення є більш суворим чим позбавлення права керування транспортними засобами, що позбавляє суд апеляційної інстанції, відповідно до частини 9 статті 294 КУпАП за скаргою порушника посилювати адміністративне стягнення.

За таких умов, підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 по зазначеним у ній доводам, відсутні.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Постанову судді Куйбишевського районного суду Запорізької області від 14 серпня 2014 року, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП із застосуванням стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 роки без оплатного вилучення транспортного засобу – залишити без змін.

Постанова Апеляційного суду Запорізької області набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Запорізької області ОСОБА_1