Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 33/778/562/14

Єдиний унікальний № 310/8146/14-п Головуючий в 1-й інстанції – Пахоменко О.Г.

Категорія - ст. 130 ч. 1 КУпАП                     Доповідач в 2-й інстанції – ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2014 року                                                                                 м. Запоріжжя

Суддя Апеляційного суду Запорізької області Білоконев В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 21 листопада 2014 року стосовно нього,

в с т а н о в и в:

постановою судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 21 листопада 2014 року до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП притягнуто ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, приватного підприємця, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, із накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 4 012 гривень.

Також постановлено стягнути із ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 36,54 грн.

Як зазначено в постанові, 24.09.2014 року о 18-15 год., по вул. Калініна в м. Бердянську Запорізької області, біля міського цвинтаря № 2, ОСОБА_2, керував автомобілем НОМЕР_1, з явними ознаками алкогольного сп’яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, хитка хода), від продування алкотестеру «Драгер» та проходження в установленому порядку медичного огляду для встановлення стану алкогольного сп’яніння відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на незаконність та необґрунтованість постанови через порушення норм матеріального і процесуального права.

При цьому зазначає, що суд не врахував усі його пояснення та доводи, які він виклав у своєму клопотанні від 30.11.2014 року, безпідставно відмовив у допиті в судовому засіданні ОСОБА_3, який був свідком вказаних подій, відеозапису проведеному в будівлі медичного закладу, з огляду на які вбачалося, що він від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп’яніння не відмовлявся, а навпаки наполягав на ньому, та якими спростовувалися суперечливі та неправдиві свідчення лікаря ОСОБА_4 Крім того, не надав уваги відсутності підстав для проведення огляду у медичному закладі, через не проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, з результатами яких він міг би не погодитися, що робить незаконним вилучення посвідчення водія, тимчасове затримання транспортного засобу та відсторонення від керування транспортним засобом.

Тому просить постанову скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В засідання апеляційної інстанції ОСОБА_2 з невідомих причин не з’явився про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_2 належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, суд апеляційної інстанції доходить висновку про можливість відповідно до вимог ч. 6 ст. 294 КУпАП слухати справу у відсутність останнього, вважаючи, що його права, передбачені ст. 268 КУпАП не порушуються.

Перевіривши матеріали справи та доводи скарги, вважаю, що апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Суддею виконані вимоги ст. ст. 280, 283 КпАП України і повно, всебічно розглянуті всі обставини справи, дотримані вимоги щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення, викладені мотиви, на яких ґрунтується висновок суду про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Так, його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджена дослідженими в судовому засіданні доказами у справі, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серія АБ2 № 183411 щодо порушення ОСОБА_2 вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України через відмову у проходженні у встановленому порядку огляду на стан сп’яніння (а.с.1), висновком КУ «Бердянський психоневрологічний диспансер» ЗОР № 923 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно до якого ОСОБА_2 від проходження медичного огляду на стан сп’яніння відмовився (а.с.3), письмовими поясненнями ОСОБА_4, який підтвердив факт відмови ОСОБА_2 від проходження в установленому порядку огляду на стан сп’яніння (а.с. 5), а також наданими в судовому засіданні поясненнями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які засвідчили, що ОСОБА_2, перебуваючи з ознаками алкогольного сп’яніння відмовився від проходження огляду на перевірку цього стану за допомогою спеціального технічного засобу «Драгер» та медичного обстеження.

Врахувавши ці докази суддя надав їм правильну оцінку та вірно встановив фактичні обставини справи щодо відмови ОСОБА_2 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп’яніння за наявності у нього підозр знаходження в такому стані, внаслідок чого обґрунтовано притягнув останнього до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

При цьому суддею були перевірені доводи ОСОБА_2, зокрема і викладені у його клопотанні щодо відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення і обґрунтовано визнані такими, що не знайшли свого фактичного підтвердження, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Не погоджується суд апеляційної інстанції і з доводами апелянта щодо безпідставної відмови у задоволенні його клопотання про допит в судовому засіданні ОСОБА_3, який був свідком вказаних подій, оскільки суддею було задоволено вказане клопотання, але через виїзд, згідно до пояснень самого ОСОБА_2 вказаного свідка до м. Запоріжжя та відсутності його точної адреси проживання, опитати ОСОБА_3 не надалось можливим.

Не вбачає апеляційний суд і суперечностей у свідченнях ОСОБА_4, оскільки вони повністю узгоджуються з поясненнями інших свідків та доказами наявними в матеріалам справи, а тому посилання апелянта з цього приводу також є необґрунтованими.

Стосовно ж аргументів ОСОБА_2 про незаконність спрямування його до медичного закладу без перевірки стану алкогольного сп’яніння на місці зупинки за допомогою спеціальних технічних засобів, що фактично свідчить про недійсність вказаного огляду відповідно до вимог ч. 5 ст. 266 КУпАП, то вони є безпідставними, оскільки зокрема спростовуються поясненнями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 щодо пропонування інспектором ВДАІ пройти огляд за допомогою алкотестеру «Драгер».

За таких умов, суд апеляційної інстанції доходить висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 по наведеним у його скарзі доводам.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Постанову судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 21 листопада 2014 року, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП із накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 4 012 гривень – залишити без змін.

Постанова Апеляційного суду Запорізької області набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Запорізької області ОСОБА_1