Дата документу Справа №
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 33/778/348/14
Єдиний унікальний № 334/5241/14-п Головуючий в 1-й інстанції – Махіборода Н.О.
Категорія - ст. 130 ч.1 КУпАП Доповідач в 2-й інстанції – ОСОБА_1
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 вересня 2014 року м. Запоріжжя
Суддя Апеляційного суду Запорізької області Білоконев В.М., за участю особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності – ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_2 щодо поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 червня 2014 року та апеляційну скаргу на цю постанову,
в с т а н о в и в:
постановою судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 червня 2014 року до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП притягнуто ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не працюючого, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, із застосуванням стягнення у виді штрафу в розмірі 3 400 гривень.
Також постановлено стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 36,54 грн.
Як зазначено в постанові, 20 травня 2014 року о 07 годині 30 хвилин, ОСОБА_2, керував транспортним засобом марки «ВАЗ-21114», д/н НОМЕР_1 на греблі Дніпрогес, з явними ознаками алкогольного сп’яніння (різкий запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння очей). Від проходження медичного огляду ОСОБА_2 відмовився в присутності двох свідків.
У клопотанні ОСОБА_2 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови від 23.06.2014 року посилаючись на те, що пропустив строк на її оскарження з поважних причин, оскільки розгляд справи відбувся у його відсутність без належного повідомлення про час, день та місце її розгляду, а копія постанови йому судом не направлялася, через що про винесення постанови, якою він притягнутий до адміністративної відповідальності йому стало відомо лише 08.08.2014 року коли він за власною ініціативою отримав її копію.
По суті скарги зазначає, що суд не мав права розглядати справу, оскільки не переконався про належне сповіщення його про час та місце розгляду справи. Крім того, зазначає, що вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнає, оскільки від проходження огляду, як на місці зупинки, так і у медичному закладі не відмовлявся, а підписав протокол про адміністративне правопорушення та зробив запис про вживання напередодні пива під психологічним тиском працівників ДАІ, які погрожували відібрати у нього транспортний засіб, при цьому окремо пояснення у нього не відбиралися, а на момент складення протоколу свідки були відсутні. Також посилається на те, що йому не була вручена копія протоколу про адміністративне правопорушення, через що він був позбавлений можливості оскаржити його в установленому законом порядку та не був обізнаний про час та місце розгляду справи, та не ознайомлений з правами та обов’язками, передбаченими ст. 268 КУпАП. Крім того, що в протоколі виправлено час його складення та час скоєння правопорушення, а постанові суду невірно відображено місце скоєння правопорушення та взагалі невідомо коли було винесено вказану постанову, а також відсутній рапорт інспектора ДАІ, на який послався суд як на доказ його вини у вчиненні правопорушення. За таких обставин вважає, що в матеріалах справи відсутні достовірні та належні докази його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому просить постанову скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Заслухавши в засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 та його захисника, які підтримали клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови та апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції від 23.06.2014 року підлягає задоволенню, а апеляційна скарга задоволенню частково з огляду на наступне.
Виходячи з вимог статті 289, частини 2 статті 294 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня її винесення. У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої її винесено, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Як вбачається з матеріалів справи, постанову про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП винесено 23.06.2014 року у відсутність останнього.
Відповідно до частини 1 статті 285 КУпАП копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.
Однак, виходячи з матеріалів справи, копія постанови ОСОБА_2 у відповідність до вказаних вимог закону судом першої інстанції не направлялася, і була останнім отримана за його заявою лише 08.08.2014 року (а.с. 11), тобто вже поза межами десятиденного строку на її апеляційне оскарження.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що строк на апеляційне оскарження постанови від 23.06.2014 року пропущено ОСОБА_2 з поважних причин, а тому підлягає поновленню.
Відповідно до частини 7 статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права.
Згідно пункту 3 частини 1 статті 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує, зокрема чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду.
Відповідно до статті 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_2 було повідомлено, що розгляд справи стосовно нього відбудеться 23.06.2014 року о 10 год. в Шевченківському районному суді м. Запоріжжя (а.с. 2).
Між тим, фактично справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 була розглянута 23.06.2014 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя, за результатами якої ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.7). Інші дані щодо сповіщення ОСОБА_2 про час та місце розгляду справи відсутні.
Таким чином, не переконавшись в тому, чи відомо особі, яка притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_2 про час та місце розгляду справи, суд не мав права розглядати справу по суті, чим порушив вимоги закону та права цієї особи.
Відповідно до частини 2 статті 283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити, зокрема опис обставин, установлених при розгляді справи.
Однак судом першої інстанції ці вимоги закону не виконано, оскільки фактично ці обставини не встановлені під час розгляду справи, про що свідчить той факт, що місцем вчинення адміністративного правопорушення у постанові зазначено гребля Дніпрогес, хоча згідно до протоколу про адміністративне правопорушення, воно мало місце у по вул. Леніна, 105 у с. Максимільянівка Мар'їнського району Донецької області (а.с. 2).
Крім того, судом не викладено усі ознаки об’єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки зазначено лише проте, що ОСОБА_2 відмовився від проходження медичного огляду хоча відмова від проходження огляду в аспекті ст. 130 КУпАП полягає ще і у відмові від проходження огляду на місці зупинки з використанням спеціальних технічних засобів.
Також, виходячи зі змісту мотивувальної частини постанови, суд дослідивши матеріали справи та надані докази у сукупності, дійшов висновку, що своїми діями ОСОБА_4 порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, тобто визнав винним зовсім іншу особу, щодо якої справа не розглядалася, а також послався як на доказ, на рапорт інспектора ДПС, який в матеріалах справи відсутній.
Відповідно до статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність.
Між тим, застосовуючи згідно до резолютивної частини постанови до ОСОБА_2 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3 400 гривень, суд першої інстанції у мотивувальній частині цієї постанови не навів жодних висновків щодо виду та розміру адміністративного стягнення, яке необхідно застосувати до ОСОБА_2
Враховуючи наведені порушення закону під час розгляду справи в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції відповідно до пункту 3 частини 8 статті 294 КУпАП за наслідками розгляду скарги, вважає необхідним скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову.
В засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_2 підтримуючи свою апеляційну скаргу, зазначив що вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнає, оскільки знаходився у тверезому стані та від проходження огляду на стан сп’яніння не відмовлявся.
За клопотанням ОСОБА_2 в судовому засіданні був опитаний в якості свідка – ОСОБА_5, який зазначив, що 20.05.2014 року він разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_6 направлялися в м. Алчевськ Луганської області в автомобілі під керуванням ОСОБА_2 В с. Максимільянівка Мар'їнського району Донецької області їх було зупинено працівниками ДАІ. При цьому співробітником ДАІ було запитано у ОСОБА_2 чи вживав той алкогольні напої, на що ОСОБА_2 відповів, що лише 19.05.2014 року у ввечері випив одну пляшку пива, але знаходиться у тверезому стані. Співробітник ДАІ сказав, що буде складати протокол про адміністративне правопорушення, на що ОСОБА_2 запропонував останньому пройти огляд на стан алкогольного сп’яніння за допомогою алкотестеру та у медичному закладі. Між тим співробітник ДАІ не слухаючи це, почав погрожувати ОСОБА_2, що відбере у нього автомобіль.
Суд апеляційної інстанції не бере до уваги пояснення свідка ОСОБА_5, оскільки той є знайомим ОСОБА_2, а тому зацікавлений у дачі пояснень на користь останнього.
З огляду на зібрані докази у справі, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серія АВ2 № 906623 від 20.05.2014 року, згідно до якого ОСОБА_2 20 травня 2014 року о 07 годині 30 хвилин, керував транспортним засобом марки «ВАЗ-21114», д/н НОМЕР_1 по вул. Леніна, 105 у с. Максимільянівка Мар'їнського району Донецької області, з явними ознаками алкогольного сп’яніння (різкий запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння очей). Від проходження огляду за допомогою алкотестера «Драгер» № 6510 та проходження медичного огляду у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху України (а.с.2), пояснення свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які підтвердили факт відмови ОСОБА_2 від проходження огляду на стан сп’яніння за допомогою технічного приладу та медичного огляду (а.с.3, 4), довідок ДАІ (а.с. 1, 6), суд апеляційної інстанції приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи ОСОБА_2 проте, що від проходження огляду, як на місці зупинки, так і у медичному закладі, він не відмовлявся, підписав відповідні графи протоколу про адміністративне правопорушення, зокрема щодо отримання його копії та роз’яснення прав та вказав на вживання напередодні пива, під психологічним тиском працівників ДАІ, є необґрунтованими, оскільки на думку суду, направлені на уникнення ОСОБА_2 відповідальності за вчинене правопорушення.
Не є такими, що свідчать про незаконність протоколу про адміністративне правопорушення і аргументи порушника про виправлення працівниками ДАІ часу складення цього протоколу та часу вчинення правопорушення, оскільки достовірно встановити ким зроблені ці виправлення неможливо.
Залишає поза увагою суд і доводи ОСОБА_2 щодо неналежності та недопустимості таких доказів, як пояснення свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, оскільки переконливих доказів на підтвердження цих доводів апелянтом не надано.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи строків, передбачених статтею 38 КУпАП.
Згідно до частини 2 статті 38 КУпАП якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні – не пізніш як через три місця з дня його виявлення, крім справ про адміністративне правопорушення, зазначені у частині третій цієї статті.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке не є триваючим - 20 травня 2014 року, а тому на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції строки, за яких до останнього може бути застосовано адміністративне стягнення сплинули.
Враховуючи наведені обставини, суд апеляційної інстанції доходить висновку про необхідність закриття на підставі пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП провадження у справі у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
п о с т а н о в и в:
клопотання ОСОБА_2 щодо поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 червня 2014 року задовольнити і цей строк йому поновити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити частково.
Постанову судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 червня 2014 року, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП із застосування стягнення у виді штрафу в розмірі 3 400 гривень – скасувати.
Визнати ОСОБА_2 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на підставі пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП закрити провадження у справі у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Постанова Апеляційного суду Запорізької області набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду
Запорізької області ОСОБА_1