ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2023 року

м. Київ

cправа № 752/5589/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О.Р. - головуючий, Кондратова І.Д., Кролевець О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Шпорт В.В.,

представників учасників справи:

ОСОБА_1 - Усович О.І.,

Акціонерного товариства "Аграрний фонд" - Гоцко Р.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Аграрний фонд"

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2022 (суддя Привалов А.І.),

додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2022 (суддя Привалов А.І.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2023 (колегія суддів: Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А., Кропивна Л.В.)

у справі за позовом ОСОБА_1

до Акціонерного товариства "Аграрний фонд" (далі - АТ "Аграрний фонд")

про внесення змін до наказу про звільнення та стягнення вихідної допомоги при звільненні.

Суть спору

1. ОСОБА_1 був головою правління Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" (далі - ПАТ "Аграрний фонд"), 100% акцій якого належать державі. 23.10.2019 він був звільнений з посади розпорядженням Кабінету міністрів України (далі - КМУ) без зазначення підстав такого звільнення. У наказі про звільнення, який було видано товариством 21.11.2019, зазначено, що він звільняється відповідно до п.2 ч.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП). ОСОБА_1 з цим наказом ознайомився 21.11.2019 і підписав його.

2. При цьому ОСОБА_1 з 20.11.2019 до 11.03.2020 перебував у стаціонарі КНП "Київська міська клінічна лікарня №1", про що товариству не було відомо.

3. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ "Аграрний фонд" (у 2020 році відбулася зміна назви товариства з ПАТ "Аграрний фонд" на АТ "Аграрний фонд"), просив змінити підстави звільнення на п.5 ч.2 ст.41 КЗпП, дату звільнення та стягнути вихідну допомогу при звільненні, яка через зміну підстави звільнення мала би дорівнювати його середньому заробітку за 6 місяців.

4. Господарський суд міста Києва рішенням, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду, позов задовольнив. Товариство звернулося до Верховного Суду, просило вказані рішення скасувати та ухвалити нове - про відмову у позові.

5. Перед Верховним Судом у цій справі постали такі питання:

- який документ є підставою для припинення трудових відносин товариства з ОСОБА_1 - розпорядження КМУ чи наказ товариства про звільнення;

- коли трудові відносини ОСОБА_1 та товариства вважаються припиненими: з дати видання розпорядження КМУ, наказу товариства про звільнення чи першого дня після закінчення періоду тимчасової непрацездатності;

- якщо у рішенні вищого органу АТ не зазначені підстави припинення повноважень (звільнення) керівника, то чи може товариство самостійно визначити такі підстави;

- чи має юридичне значення для визначення судом дати звільнення: (а) факт неповідомлення працівником роботодавця про знаходження на лікарняному, якщо наказ про звільнення був виданий у період перебування на лікарняному; (б) факт ознайомлення працівника з наказом про його звільнення під час перебування на лікарняному.

6. Верховний Суд відмовив у задоволенні касаційної скарги, виходячи з таких мотивів.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

7. КМУ постановою від 22.04.2013 №364 утворив ПАТ "Аграрний фонд" із статутним капіталом 5 000 000 000,00 грн, 100% якого належить державі; визначив, що Міністерство аграрної політики та продовольства (далі - Мінагрополітики) здійснює функції з управління корпоративними правами, що належатимуть державі у статутному капіталі товариства.

8. КМУ постановою від 24.07.2013 №698 затвердив статут ПАТ "Аграрний фонд" (далі - Статут), який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин та згідно з яким:

- засновником товариства є держава в особі КМУ; єдиним акціонером є держава в особі Мінагрополітики (пункти 6, 7);

- органами товариства є загальні збори; наглядова рада; правління та ревізійна комісія (п.33);

- правління є виконавчим колегіальним органом товариства, що здійснює управління його поточною діяльністю; до складу правління входять голова правління, перший заступник голови правління, заступники голови правління та інші члени правління;

- на період коли єдиним засновником та акціонером товариства є держава, голова правління призначається на посаду та звільняється з посади КМУ за поданням Мінагрополітики (пп.3 п.36);

- контракт з головою правління укладає Мінагрополітики за погодженням з КМУ (абзаци 1, 2 п.43).

9. КМУ розпорядженням від 25.02.2015 №175-р (оприлюднено в газеті "Урядовий кур`єр" від 13.03.2015 №46) призначив ОСОБА_1 головою правління ПАТ "Аграрний фонд".

10. На підставі вказаного розпорядження КМУ, ПАТ "Аграрний фонд" наказом №97-к від 28.04.2015 призначив ОСОБА_1 на посаду голови правління ПАТ "Аграрний фонд".

11. КМУ розпорядженням від 23.10.2019 №1059-р звільнив ОСОБА_1 з посади голови правління ПАТ "Аграрний фонд". 21.11.2019 вказане розпорядження було оприлюднено на сайті КМУ та 22.11.2019 направлено на адресу ПАТ "Аграрний фонд" у паперовому вигляді.

12. ПАТ "Аграрний фонд" наказом від 21.11.2019 №515-к звільнив ОСОБА_1 з 21.11.2019 з посади голови правління ПАТ "Аграрний фонд" відповідно до п.2 ч.1 ст.40 КЗпП.

13. ОСОБА_1 з вказаним наказом ознайомився 21.11.2019, про що міститься його підпис на вказаному наказі.

14. Трудові відносини ОСОБА_1 та ПАТ "Аграрний фонд" припинилися з 21.11.2019.

15. Позивач відповідно до листків непрацездатності серії АДШ №798025, АДШ №798026, АДШ №798027, АДШ №798028 перебував у стаціонарі КНП "Київська міська клінічна лікарня №1" з 20.11.2019 до 18.12.2019, з 19.12.2019 до 16.01.2020, з 17.01.2020 до 14.02.2020, з 17.02.2020 до 11.03.2020.

Короткий зміст позовних вимог

16. У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом, в якому просив визнати незаконним та скасувати наказ відповідача від 21.11.2019 №515-к; зобов`язати відповідача видати наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади голови правління товариства відповідно до п.5 ч.1 ст.41 КЗпП та внести відповідні зміни до трудової книжки позивача; стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21.11.2019 до дня ухвалення судового рішення у сумі 1 446 516 грн, вихідну допомогу у розмірі 2 704 355,40 грн та 10 000 грн моральної шкоди.

17. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивача було звільнено з посади голови правління відповідача 21.11.2019 відповідно до п.2 ч.1 ст.40 КЗпП у період тимчасової непрацездатності; при звільненні позивача ПАТ "Аграрний фонд" не володіло об`єктивними відомостями щодо недостатньої кваліфікації ОСОБА_1 на займаній посаді. При цьому, належною підставою звільнення позивача з посади голови правління є п.5 ч.1 ст.41 КЗпП, що надає йому також право на отримання вихідної допомоги відповідно до ч.1 ст.44 КЗпП.

18. Голосіївський районний суд міста Києва рішенням від 04.02.2021 позов задовольнив частково.

19. Київський апеляційний суд постановою від 01.06.2021 рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 04.02.2021 скасував; провадження у справі закрив, а ухвалою від 01.02.2022 передав справу до Господарського суду міста Києва.

20. 29.03.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява в новій редакції зі зміненими позовними вимогами.

21. 16.06.2022 надійшла заява про зменшення позовних вимог у частині суми вихідної допомоги при звільненні до 2 704 356,00 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

22. Господарський суд міста Києва рішенням від 18.08.2022 поновив строк на звернення до суду, визначений ст.233 КЗпП, позов задовольнив повністю, змінив наказ відповідача від 21.11.2019 №515-к про звільнення ОСОБА_1 з посади голови правління відповідача, встановивши дату звільнення - 12.03.2020, а формулювання звільнення - за п.5 ч.1 ст.41 КЗпП "припинення повноважень посадових осіб"; стягнув з АТ "Аграрний фонд" на користь позивача суму вихідної допомоги при звільненні в розмірі 2 704 356,00 грн та судовий збір у розмірі 42 667,34 грн.

23. Господарський суд міста Києва додатковим рішенням від 05.09.2022 частково задовольнив клопотання представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в частині відшкодування судових витрат позивача на професійну правничу допомогу та стягнув з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн; в іншій частині вимог відмовив.

24. Північний апеляційний господарський суд постановою від 23.01.2023 вказані рішення та додаткове рішення залишив без змін.

25. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані, зокрема, таким:

- тривале лікування позивача є поважною причиною пропуску строку на звернення до суду;

- здійснення компетентним органом господарюючого суб`єкта права на усунення від посади відповідно до ст.99 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) можливе в порядку реалізації ним своїх корпоративних прав у разі, якщо інше не передбачене статутом, як підстава такого звільнення може бути зазначене посилання на п.5 ч.1 ст.41 КЗпП;

- розпорядження КМУ від 23.10.2019 №1059-р є рішенням загальних зборів ПАТ "Аграрний фонд" і позивачем не оскаржується;

- як вбачається з наказу відповідача від 21.11.2019 №515-к позивача звільнено з посади голови правління відповідно до п.2 ч.1 ст.40 КЗпП;

- саме наказ від 21.11.2019 №515-к, а не розпорядження КМУ, припиняє трудові відносини; неоскарження розпорядження жодним чином не позбавляє позивача права на оскарження наказу відповідача;

- АТ "Аграрний фонд" не надало медичний висновок про невідповідність виконуваної роботи за станом здоров`я ОСОБА_1 , як підстави для звільнення на підставі п.2 ст.40 КЗпП, так само як і підтвердження того, що через стійке зниження працездатності ОСОБА_1 не може виконувати роботу за посадою, котру обіймає; тимчасова непрацездатність позивача не може прирівнюватися до стійкого зниження працездатності, що має встановлюватися компетентними органами у сфері охорони здоров`я; зазначене в оскаржуваному наказі формулювання є таким, що не підтверджується належними доказами та, відповідно, не відповідає приписам трудового законодавства;

- положення ч.3 ст.40 КЗпП є такими, що поширюються на усі трудові правовідносини, а тому звільнення працівника у період тимчасової непрацездатності є порушенням гарантованого законодавством права особи на працю та не може бути визнано законним і правомірним; датою припинення трудових відносин потрібно визначити перший день після закінчення періоду тимчасової непрацездатності, а саме 12.03.2020; подання чи не подання листків непрацездатності відповідачу не нівелює факту тимчасової непрацездатності позивача та його перебування на стаціонарному лікуванні під час його звільнення;

- наказ ПАТ "Аграрний фонд" №515-к від 21.11.2019 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади голови правління ПАТ "Аграрний фонд" є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства як в частині підстав припинення трудового договору, так і в частині визначення дати припинення трудових відносин;

- позивач до розрахунку належних йому виплат у жовтні включив також квартальну премію за 4 квартал у частині, що відноситься до жовтня; сума вихідної допомоги у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток, що повинна бути виплачена відповідачем позивачу становить 2 704 356 грн (450 726 грн х 6 місяців);

- враховуючи відсутність в умовах Договору про надання правової допомоги №04-АБ/2022 від 17.01.2022 та в Акті №ОУ-000031 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 22.08.2022 вартості однієї години послуг адвоката з надання правничої допомоги, з огляду на складність справи та обсяг наданих адвокатських послуг, співмірною є компенсація витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 30 000,00 грн.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, інших заяв учасників справи

26. 22.02.2023 АТ "Аграрний фонд" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2022, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2023, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

27. Скаржник у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження посилається на п.3 ч.2 ст.287 ГПК та, зокрема, зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування п.5 ч.1 ст.41 КЗпП у подібних правовідносинах - у спорах, в яких КМУ прийняв рішення не про припинення повноважень, а про звільнення з посади керівників підприємств; відсутні також висновки Верховного Суду щодо відсутності доказів про те, що позивач повідомляв відповідача про перебування на лікарняному.

28. Також скаржник стверджує про незастосування судами попередніх інстанцій позовної давності та посилається на висновок, викладений у рішенні Верховного Суду України від 13.09.2006 по справі №6-26370кс04 (при цьому, на підставу касаційного оскарження, передбачену п.1 ч.2 ст.287 ГПК, скаржник не посилається).

29. Скаржник, зокрема, вказує:

- розпорядження КМУ від 23.10.2019 №1059-р не містить посилання на п.5 ч.1 ст.41 КЗпП, на відміну від інших подібних розпоряджень (щодо керівників інших підприємств);

- КМУ прийняв рішення не про припинення повноважень, а про звільнення ОСОБА_1 ; позивач не оскаржував відповідне розпорядження, чим фактично погодився з тим, що його було звільнено з займаної посади, а не припинено його повноваження;

- позивач ознайомився з наказом безпосередньо в день його звільнення, про що свідчить підпис про ознайомлення саме 21.11.2019; наявні в матеріалах справи лиски непрацездатності датовані 11.03.2020; відсутні докази про те, що позивач повідомляв відповідача про перебування на лікарняному, а відповідач був обізнаний про такі обставини на момент звільнення;

- лікарняний ОСОБА_1 не був безперервним; висновки судів, що порушення трудових прав позивача потрібно усунути шляхом зміни дати звільнення (визначивши датою припинення трудових відносин перший день після закінчення періоду тимчасової непрацездатності: 12.03.2020), є помилковими;

- висновок судів попередніх інстанцій, що подання чи неподання листків непрацездатності відповідачу не нівелює факту тимчасової непрацездатності позивача та його перебування на стаціонарному лікуванні під час його звільнення, суперечить їхньому висновку про те, що звільнення відбулося з порушенням гарантій, встановлених ч.3 ст.40 КЗпП, оскільки про своє перебування на лікуванні позивач належним чином не повідомляв, а докази протилежного у матеріалах справи відсутні;

- звільнення із займаної посади (а не припинення повноважень) не передбачає виплату вихідної допомоги при звільненні; виплачена в жовтні 2019 року квартальна премія за 3 квартал 2019 року в розмірі 660 000 грн не може враховуватися при здійсненні розрахунку, оскільки виплата премії за 3 квартал 2019 року включає липень, серпень та вересень 2019 року; 1/3 квартальної премії не може бути врахована за жовтень 2019 року;

- позивач ознайомився з наказом про його звільнення 21.11.2019, а тому останнім днем для звернення до суду було 21.12.2019; сплив позовної давності є додатковою підставою для відмови у позові.

30. 21.03.2023 від АТ "Аграрний фонд" надійшли доповнення до касаційної скарги.

31. 24.03.2023 від ОСОБА_1 надійшли заперечення на доповнення до касаційної скарги, в яких просить залишити вказані доповнення без розгляду, а касаційну скаргу - без задоволення.

32. Особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження (ч.1 ст.298 ГПК).

33. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч.2 ст.118 ГПК).

34. Враховуючи, що доповнення на касаційну скаргу подані поза строком на касаційне оскарження, а скаржник не заявляє клопотання про поновлення такого строку, Верховний Суд залишає вказані доповнення без розгляду.

35. 20.03.2022 надійшов відзив ОСОБА_1 , в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

36. У відзиві ОСОБА_1 зазначає:

- відповідач жодним чином не обґрунтував правомірність звільнення позивача під час його тимчасової непрацездатності за п.2 ч.1 ст.40 КЗпП та не надав доказів, які підтверджують законність звільнення на цій підставі;

- суди попередніх інстанцій правильно вказали, що відповідач не надав медичного висновку про невідповідність виконуваної роботи за станом здоров`я позивача, як підстави для звільнення на підставі п.2 ч.1 ст.40 КЗпП, так само як і підтвердження того, що через стійке зниження працездатності позивач не може виконувати роботу за посадою, котру обіймає; тимчасова непрацездатність позивача не може прирівнюватися до стійкого зниження працездатності, яка має встановлюватися компетентними органами у сфері охорони здоров`я; зазначене формулювання у оскаржуваному наказі є таким, що не підтверджується належними доказами та відповідно не відповідає приписам трудового законодавства;

- суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку про необхідність зміни формулювання у наказі про звільнення позивача, вказавши підставу звільнення - п.5 ч.1 ст.41 КЗпП, а саме, припинення повноважень;

- існують різні формулювання щодо звільнення та припинення повноважень в розпорядженнях КМУ, тому потрібно керуватися фактичними обставинами справи у кожному випадку окремо;

- прийняття наказу про звільнення на підставі п.2 ч.1 ст.40 КЗпП підтверджує обізнаність ПAT "Аграрний фонд" щодо перебування ОСОБА_1 на лікуванні;

- суди попередніх інстанцій обґрунтовано встановили, що відповідач не надав доказів дотримання процедури звільнення за п.2 ч.1 ст.40 КЗпП чи з інших підстав, а звільнення відбулося через припинення повноважень в порядку п.5 ч.1 ст.41 КЗпП;

- позивач звільнений наказом ПАТ "Аграрний фонд" від 21.11.2019 №515-к з 21.11.2019; для розрахунку суми виплати вихідної допомоги до дати звільнення взято попередні 2 місяці (вересень, жовтень);

- переривання тимчасової працездатності не мало місця, оскільки зазначена дата виходу на роботу у листку непрацездатності серії АДШ №798027, тобто 15.02.2019, припадає на неробочий день - суботу, а в перший робочий день у понеділок 17.02.2019 факт непрацездатності посвідчується листком непрацездатності серії АДШ №798028; суди правильно встановили, що тривале лікування позивача є поважною причиною пропуску строку на звернення до суду;

- касаційна скарга не містить доводів щодо спростування законності та обґрунтованості додаткового рішення;

- 09.02.2023 АТ "Аграрний фонд" повідомило про можливість виконання рішення суду, а 13.02.2023 АТ "Аграрний фонд" виконало основне та додаткове рішення: на користь ОСОБА_1 перерахувало кошти в розмірі 2 235 503,79 грн.; внесло зміни до трудової книжки відповідно до резолютивної частини рішення суду; виконання рішення суду свідчить про фактичне його прийняття АТ "Аграрний фонд"; подання касаційної скарги свідчить про зловживання відповідачем його процесуальними правами та зневажання трудовими правами позивача.

Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду

37. Верховний Суд ухвалою від 03.03.2023 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Аграрний фонд", розгляд касаційної скарги призначив у відкритому судовому засіданні на 12.04.2023.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо підстави звільнення

38. Скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування п.5 ч.1 ст.41 КЗпП. Скаржник зазначає, що КМУ прийняв рішення не про припинення повноважень, а про звільнення ОСОБА_1 ; позивач не оскаржував відповідне розпорядження в порядку господарського чи адміністративного судочинства, чим фактично погодився з тим, що його було звільнено з займаної посади, а не припинено його повноваження. Вказує, що розпорядження КМУ від 23.10.2019 №1059-р не містить посилання на п.5 ч.1 ст.41 КЗпП, на відміну від інших подібних розпоряджень (щодо керівників інших підприємств), для прикладу наводить розпорядження КМУ від 27.11.2019 №1122-р, від 29.01.2020 №58-р, від 03.03.2020 №182-р.

39. Позивач, навпаки, вважає, що якби КМУ звільняв його на підставі п.2 ч.1 ст.40 КЗпП, це мало бути прямо зазначено у розпорядженні.

40. Верховний Суд відхиляє доводи скаржника і вважає висновки судів попередніх інстанцій правильними з огляду на таке.

41. Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідно до Статуту АТ "Аграрний Фонд" голова правління призначається на посаду та звільняється з посади КМУ за поданням Мінагрополітики; контракт з головою правління укладає Мінагрополітики за погодженням з КМУ.

42. Суди встановили, що КМУ розпорядженням від 23.10.2019 №1059-р звільнив ОСОБА_1 з посади голови правління ПАТ "Аграрний фонд". Вказане розпорядження не містить посилання на підставу звільнення.

43. Підставами припинення трудового договору згідно з п.4 ч.1 ст.36 КЗпП є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (ст.45).

44. Відповідно до п.5 ч.1 ст.41 КЗпП трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку припинення повноважень посадових осіб.

45. Тобто, підставою для розірвання договору згідно з п.5 ч.1 ст.41 КЗпП є рішення власника в особі його вищого органу управління або виконавчого органу, що наділений повноваженнями з прийому / звільнення працівників.

46. Тому для звільнення за вказаною нормою мають бути присутні обставини: звільнений працівник повинен бути посадовою особою товариства та повинно заздалегідь відбутись припинення його повноважень (рішення органу управління юридичної особи).

47. Тлумачення наведених вище норм права дає підстави для висновку, що основними критеріями при визначенні кола посадових осіб, до яких може бути застосована ця норма, є, по-перше, належність конкретної посади до органу управління (керівного, виконавчого, наглядового тощо) юридичної особи, в тому числі закріплення статусу посадової особи в статуті, й, по-друге, передбачена законодавством чи статутом процедура припинення повноважень такої посадової особи за рішенням власника, адже наявність юридичного факту - припинення повноваження посадової особи за рішенням власника в особі відповідного органу управління, повинно передувати звільненню на підставі п.5 ч.1 ст.41 КЗпП.

48. Вказане підтверджується правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах від 15.09.2020 у справі №205/4196/18, від 13.10.2020 у справі №683/351/16-ц, від 12.01.2021 у справі №127/21764/17, від 23.02.2021 у справі №753/17776/19). Також аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2023 у справі №766/23789/19 та Верховного Суду від 01.03.2023 у справі №319/151/19.

49. У п.23 ч.1 ст.2 Закону "Про акціонерні товариства" визначено, що посадові особи органів акціонерного товариства - це фізичні особи - голова та члени наглядової ради або ради директорів, виконавчого органу, корпоративний секретар акціонерного товариства, а також голова та члени іншого органу акціонерного товариства (крім консультативного), якщо утворення такого органу передбачено законом або статутом акціонерного товариства.

50. Згідно з ч.3 ст.99 ЦК повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

51. Відповідно до ст.61 Закону "Про акціонерні товариства" повноваження голови колегіального виконавчого органу (особи, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу) припиняються за рішенням наглядової ради з одночасним прийняттям рішення про призначення голови колегіального виконавчого органу (особи, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу) або особи, яка тимчасово здійснюватиме його повноваження, якщо статутом акціонерного товариства це питання не віднесено до компетенції загальних зборів. Підстави припинення повноважень голови та / або члена виконавчого органу встановлюються законом, статутом товариства, а також контрактом, укладеним з головою та / або членом виконавчого органу.

52. У ст.49 Закону "Про акціонерні товариства" передбачено, що до товариства з одним акціонером не застосовуються положення статей 33-48 цього Закону щодо порядку скликання та проведення загальних зборів акціонерного товариства. Повноваження загальних зборів товариства, передбачені ст.33 цього Закону та внутрішніми документами товариства, здійснюються акціонером одноосібно. Рішення акціонера з питань, що належать до компетенції загальних зборів, оформлюється ним письмово (у формі рішення). Таке рішення акціонера має статус протоколу загальних зборів акціонерного товариства.

53. Відповідно до п.36 Статуту ПАТ "Аграрний фонд" на період, коли єдиним засновником та акціонером товариства є держава:

1) повноваження загальних зборів здійснюються Мінагрополітики без скликання загальних зборів;

2) повноваження, визначені підпунктами 2, 5-8 і 22 п.35 цього Статуту, здійснюються КМУ за поданням Мінагрополітики;

3) голова правління призначається на посаду та звільняється з посади КМУ за поданням Мінагрополітики;

4) перший заступник голови правління, заступники голови правління, інші члени правління призначаються на посаду і звільняються з посади КМУ за поданням Мінагрополітики;

5) затвердження складу наглядової ради (обрання членів наглядової ради, в тому числі голови наглядової ради), припинення повноважень членів наглядової ради товариства здійснюється КМУ за поданням Мінагрополітики.

Рішення Мінагрополітики з питань, що належать до компетенції загальних зборів, оформляються у формі наказу.

54. Суди попередніх інстанцій встановили, що єдиним акціонером АТ "Аграрний фонд" є держава. Отже, голова правління мав призначатися на посаду та звільняється з посади КМУ за поданням Мінагрополітики.

55. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про те, що розпорядження КМУ від 23.10.2019 №1059-р є по суті рішенням акціонера (держави) про припинення повноважень ОСОБА_1 .

56. Те, що у розпорядженні КМУ вжито термін "звільнення", а не припинення повноважень, не змінює юридичного значення цього документу - це рішення вищого органу управління акціонерного товариства про припинення повноважень ОСОБА_1 як голови правління ПАТ "Аграрний фонд".

57. На виконання вказаного розпорядження ПАТ "Аграрний Фонд" видало наказ від 21.11.2019 №515-к про звільнення ОСОБА_1 з посади голови ПАТ "Аграрний фонд", при цьому самостійно визначивши підставу звільнення - п.2 ч.1 ст.40 КЗпП.

58. Суди не встановили, що контракт з ОСОБА_1 укладався.

59. Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов`язків вимагає доступу до державної таємниці (п.2 ст.40 КЗпП).

60. Положення п.2 ст.40 КЗпП передбачають дві альтернативні підстави звільнення: внаслідок недостатньої кваліфікації та за станом здоров`я.

61. Невідповідність через недостатню кваліфікацію - це неякісне виконання роботи чи неналежне виконання трудових обов`язків за умови, що вони викликані недостатньою кваліфікацією. Вина співробітника у такому неналежному виконанні обов`язків має бути відсутня.

62. Для звільнення у зв`язку з невідповідністю займаній посаді за відсутності певної кваліфікації необхідний висновок атестаційної комісії. Однак такий документ не повинен бути єдиним.

63. Іншими доказами на підтвердження цього можуть бути, зокрема, показання свідків, документи, звіти, плани, доповідні та інші докази неякісного чи неналежного виконання трудових обов`язків. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №297/3092/15-ц.

64. Невідповідність внаслідок стану здоров`я - це повна / часткова втрата працездатності, що унеможливлює виконання роботи.

65. Верховний Суд звертає увагу, що тимчасова втрата працездатності (тривалий лікарняний або відсутність співробітника на роботі через тимчасову непрацездатність), не є підставою для його звільнення.

66. Для звільнення працівника за станом здоров`я необхідний висновок медичної експертизи про невідповідність стану здоров`я займаній посаді (роботі) та письмова відмова працівника від переведення на іншу роботу.

67. При розгляді справ про звільнення за п.2 ст.40 КЗпП суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов`язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров`я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №161/16397/16-ц, від 13.05.2019 у справі №553/1875/16-ц.

68. Виходячи з положень ст.170 КЗпП та ч.5 ст.6 Закону "Про охорону праці", працівників, які потребують за станом здоров`я надання легшої роботи, власник або уповноважений ним орган повинен перевести за їх згодою на таку роботу у відповідності з медичним висновком тимчасово або без обмеження строку.

69. Згідно з ч.1 ст.69 Основ законодавства України про охорону здоров`я визначення наявності ступеню тривалої або стійкої втрати працездатності здійснюється за результатами медико-соціальної експертизи (МСЕК).

70. Відповідно до п.3 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою КМУ від 03.12.2009 №1317, МСЕК проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

71. Тобто, МСЕК вирішує питання встановлення інвалідності за наявності стійкого порушення функцій організму, стійкої втрати працездатності (встановлює відсотки), профзахворювання.

72. АТ "Аграрний фонд" не обґрунтувало та не довело, що ОСОБА_1 не може належно виконувати покладені на нього трудові обов`язки чи їх виконання протипоказано за станом здоров`я або небезпечне для членів трудового колективу, і неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

73. Суди попередніх інстанцій встановили, що ПАТ "Аграрний Фонд", визначаючи п.2 ст.40 КЗпП як підставу звільнення ОСОБА_1 , не надало доказів недостатньої кваліфікації позивача або доказів того, що позивач через стан здоров`я не міг виконувати роботу за посадою, яку обіймає.

74. Суди попередніх інстанцій правильно вказали, що тимчасова непрацездатність позивача, підтверджена листками непрацездатності, не може прирівнюватися до стійкого зниження працездатності, яка має встановлюватися компетентними органами у сфері охорони здоров`я; а вказане формулювання у оскаржуваному наказі є таким, що не підтверджується належними доказами та відповідно не відповідає приписам трудового законодавства, тому необхідно змінити формулювання у наказі про звільнення позивача, вказавши підставу звільнення п.5 ч.1 ст.41 КЗпП, а саме, припинення повноважень.

75. Крім того, Верховний Суд звертає увагу, що під час розгляду справи АТ "Аграрний Фонд" для обґрунтування власної позиції щодо підстав звільнення не заявляло клопотань про залучення до розгляду справи ані Мінагрополітики, яке за умовами Статуту готує подання про звільнення, ані КМУ, який призначає та звільняє з такої посади, не надало копію такого подання Мінагрополітики та будь-яких інших доказів для підтвердження зазначеної у наказі підстави звільнення.

76. У разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону (ч.3 ст.235 КЗпП).

77. Враховуючи відсутність доказів, якими би підтверджувалися підстави для звільнення ОСОБА_1 за п.2 ст.40 КЗпП, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про необхідність змінити формулювання у наказі про звільнення позивача, вказавши підставу звільнення п.5 ч.1 ст.41 КЗпП, а саме "припинення повноважень".

78. Не оскарження позивачем розпорядження КМУ про його звільнення не впливає на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій, адже позивач не просив суд поновити його на роботі, а був незгодний лише з підставами звільнення, які були зазначені в наказі товариства, а не у розпорядженні КМУ.

Щодо порушення гарантій, встановлених ч.3 ст.40 КЗпП (звільнення позивача під час тимчасової непрацездатності позивача)

79. Скаржник стверджує, що позивач ознайомився з наказом безпосередньо в день його звільнення, про що свідчить його підпис про ознайомлення саме 21.11.2019. Скаржник відсутні докази про те, що позивач повідомляв відповідача про перебування на лікарняному, а відповідач був обізнаний про такі обставини на момент звільнення, а також докази того, що позивач надавав відповідачу листки непрацездатності, а тому гарантії, встановлені ч.3 ст.40 КЗпП, не порушені.

80. Крім того, вказує, що всі наявні в матеріалах справи листки непрацездатності датовані однією датою - 11.03.2020; лікарняний ОСОБА_1 переривався; суди не врахували, що згідно з табелем обліку робочого часу за період з 01.11.2019 по 30.11.2019, ОСОБА_1 18.11.2019 був присутній на робочому місці, про що у табелі стоїть відмітка "8" про відпрацювання ним 8-годинного робочого дня.

81. Скаржник також звертає увагу на те, що ОСОБА_1 стверджує, що телефонував роботодавцю і повідомляв про перебування на стаціонарному лікуванні, але доказів цього, як і доказів надання відповідачу листків працездатності суду не надав. Відтак, висновки судів про те, що порушення трудових прав позивача потрібно усунути шляхом зміни дати звільнення (визначивши датою припинення трудових відносин перший день після закінчення періоду тимчасової непрацездатності: 12.03.2020), є помилковими.

82. Скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду про правомірність застосування судом ч. 3 ст. 40 КЗпП у разі, коли у матеріалах справи відсутні докази повідомлення позивачем відповідача про перебування на лікарняному.

83. Верховний Суд відхиляє вказані доводи скаржника з огляду на таке.

84. Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 відповідно до листків непрацездатності серії АДШ №798025, АДШ №798026, АДШ №798027, АДШ №798028 перебував у стаціонарі КНП "Київська міська клінічна лікарня №1" з 20.11.2019 до 18.12.2019, з 19.12.2019 до 16.01.2020, з 17.01.2020 до 14.02.2020, з 17.02.2020 до 11.03.2020.

85. Суд першої інстанції вказав, що оформлення лікарняних листів за весь період лікування однією датою не є порушенням спеціальних нормативно-правових актів, суд апеляційної інстанції фактично погодився з такими висновками, а скаржник не навів доводів на їх спростування.

86. Суди попередніх інстанцій вказали, що трудове законодавство встановлює юридичні гарантії забезпечення прав працівника від незаконного звільнення, однією з яких є передбачена ч.3 ст.40 КЗпП заборона звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності. Порушення трудових прав позивача необхідно усунути шляхом зміни дати звільнення, визначивши датою припинення трудових відносин перший день після закінчення періоду тимчасової непрацездатності, а саме: 12.03.2020. Суди також дійшли висновку, що подання чи не подання листків непрацездатності до ПАТ "Аграрний фонд" не нівелює факт тимчасової непрацездатності позивача та його перебування на стаціонарному лікуванні під час звільнення.

87. Трудове законодавство встановлює юридичні гарантії забезпечення прав працівника від незаконного звільнення, зокрема, заборону звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності.

88. Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за п.5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації (ч.3 ст.40 КЗпП).

89. Конституційний Суд України рішенням №6-р(II)/2019 від 04.09.2019 визнав такими, що відповідають Конституції України (є конституційними) положення ч.3 ст.40 КЗпП, які гарантують захист працівника від незаконного звільнення, та мають бути реалізовані роботодавцем для дотримання трудового законодавства.

90. Конституційний Суд України визнав положення ч.3 ст.40 КЗпП такими, що поширюються на всі трудові правовідносини. Аналогічне також зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №205/4196/18.

91. Суди попередніх інстанцій врахували та застосували вказану гарантію, порушення трудових прав позивача усунули шляхом зміни дати звільнення, визначивши датою припинення трудових відносин перший день після закінчення періоду тимчасової непрацездатності, а саме: 12.03.2020.

92. Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що факт повідомлення чи неповідомлення працівником роботодавця про перебування на лікуванні (тимчасову непрацездатність), чи ненадання ним роботодавцю листків непрацездатності не впливає на гарантії, передбачені ч.3 ст.40 КЗпП.

93. Щодо посилань скаржника на те, що лікарняний позивача переривався (як вказує відповідач позивач перебував на лікарняному з 17.01.2020 по 14.02.2020 та мав стати до роботи 15.02.2020, оскільки наступний листок непрацездатності йому видано лише 17.02.2020), то суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив цей довід, вказавши, що 15.02.2020 та 16.02.2020 були вихідними днями, а тому позивач не міг приступити до роботи у жодну із вказаних дат.

94. В постанові від 15.09.2020 у справі №205/4196/18 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що "не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за п.5 ст.40 КЗпП), а також у період перебування працівника у відпустці (перше речення ч.3 ст.40 КЗпП). Наслідки порушення гарантії, визначеної у першому реченні ч.3 ст.40 КЗпП, усуваються шляхом зміни дати припинення трудових відносин на перший день після закінчення періоду непрацездатності чи відпустки".

95. Скаржник не зазначає, в чому полягає помилковість висновків судів попередніх інстанцій при застосування ч.3 ст.40 КЗпП.

96. Верховний Суд також звертає увагу, що АТ "Аграрний Фонд", стверджуючи про ознайомлення ОСОБА_1 з наказом про звільнення під час перебування на лікарняному і про оформлення всіх листків непрацездатності однією датою, вказує по суті на фальсифікацію таких листків непрацездатності, однак не посилається на п.4 ст.287 та ч. 3 ст.310 ГПК (щодо ухвалення рішення на підставі недопустимих доказів).

97. З огляду на це, Верховний Суд вважає необґрунтованими та відхиляє доводи скаржника в цій частині.

Щодо виплати вихідної допомоги

98. Суди попередніх інстанцій зазначили, що оскільки ОСОБА_1 звільнили наказом від 21.11.2019, для розрахунку до дати звільнення взяли 2 попередні місяці (вересень, жовтень). Суди встановили, що середня заробітна плата складає 450 726 грн, а сума вихідної допомоги у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток, що повинна бути виплачена, становить 2 704 356 грн.

99. АТ "Аграрний Фонд" зазначає, що звільнення із займаної посади (а не припинення повноважень) не передбачає виплату вихідної допомоги при звільненні; виплачена в жовтні 2019 року квартальна премія за 3 квартал 2019 року в розмірі 660 000 грн не може враховуватися при здійсненні розрахунку, оскільки виплата премії за 3 квартал 2019 року включає липень, серпень та вересень 2019 року; 1/3 квартальної премії не може бути врахована за жовтень 2019 року; посилається на положення абз.1 п.3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100).

100. При вирішенні питання про стягнення вихідної допомоги ключовим є встановлення підстави припинення трудових відносин, від якої залежить розмір вихідної допомоги, яка підлягає сплаті звільненому працівнику.

101. У ст.44 КЗпП, зокрема, зазначено, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у п.6 ст.36 та пунктах 1, 2 і 6 ст.40, п.6 ч.1 ст.41 КЗпП, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у п.5 ч.1 ст.41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

102. Колективним договором ПАТ "Аграрний Фонд" на 2016-2019 роки встановлена гарантія працівника на отримання вихідної допомоги у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у п.5 ч.1 ст.41 КЗпП у розмірі не менше ніж шестимісячна середня заробітна плата відповідного працівника.

103. З урахуванням того, що суди попередніх інстанцій дійшли висновків про необхідність змінити формулювання у наказі про звільнення позивача, вказавши підставу звільнення п.5 ч.1 ст.41 КЗпП, вони стягнули на користь позивача вихідну допомогу у розмірі шестимісячного середнього заробітку.

104. Фактично скаржник не погоджується з розрахунком вихідної допомоги в частині стягнення 1/3 частини квартальної премії за 4 квартал (220 000,00 грн), оскільки вважає, що премія за 4 квартал може бути виплачена лише по його закінченню; посилається на абз.1 п.3 Порядку №100.

105. При обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді (п.3 Порядку №100 в редакції від 08.08.2015).

106. Проте АТ "Аграрний Фонд" не зазначає, в чому саме полягає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій ст.44 КЗпП та абз.1 п.3 Порядку №100 з посиланням на відповідний висновок Верховного Суду щодо застосування вказаної норми, або про відсутність такого висновку.

107. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини 1, 2 ст.300 ГПК).

108. Тому Верховний Суд відхиляє доводи АТ "Аграрний Фонд" в цій частині.

Щодо позовної давності

109. АТ "Аграрний Фонд" звертає увагу, що позивач ознайомився з наказом про його звільнення 21.11.2019, а тому останнім днем для звернення до суду було 21.12.2019; сплив позовної давності є додатковою підставою для відмови у позові.

110. Верховний Суд відхиляє вказані доводи скаржника з огляду на таке.

111. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК).

112. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч.1 ст.257 ЦК). Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ч.1 ст.258 ЦК).

113. Відповідно до ч.1 ст.233 КЗпП працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

114. У разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст.233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки (ст.234 КЗпП).

115. Суди попередніх інстанцій визнали тривале лікування позивача поважною причиною пропуску строку на звернення до суду.

116. Суди зазначили, що позивач відповідно до листків непрацездатності серії АДШ №798025, АДШ №798026, АДШ №798027, АДШ 798028 перебував у стаціонарі КНП "Київська міська клінічна лікарня №1" з 20.11.2019 до 18.12.2019, з 19.12.2019 до 16.01.2020, з 17.01.2020 до 14.02.2020, з 17.02.2020 до 11.03.2020. До Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 звернувся 17.03.2020.

117. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що 15.02.2020 та 16.02.2020 були вихідними днями, а тому позивач не міг приступити до роботи у жодну із вказаних дат.

118. З огляду на це суди попередніх інстанцій вказали на те, що передбачені ст.233 КЗпП строки для звернення до суду з цим позовом, позивач порушив з поважних причин, тому такі строки підлягають поновленню.

119. Скаржник вказує, що суди помилково встановили поважність причин пропуску строку на звернення до суду, оскільки лікарняний ОСОБА_1 не був безперервним.

120. Стаття 234 КЗпП не визначає переліку причин для поновлення строку, а їх поважність має визначатися судом у кожному випадку, залежно від конкретних обставин справи.

121. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч.5 ст.267 ЦК).

122. Верховний Суд у постанові від 06.10.2021 у справі №359/4206/19 зазначив, що у чинному законодавстві не наведено переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності.

123. Тобто, питання визнання поважними причин пропущення позовної давності відноситься до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог, що і зробили суди першої та апеляційної інстанцій у цій справі.

124. Однак, АТ "Аграрний Фонд" не зазначає, в чому саме полягає незаконність таких висновків та неправильне застосування положень ч.1 ст.233, ст.234 КЗпП, так само, як і не вказує на застосування судами цих норм права без урахування висновку Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах. Не зазначає й про відсутність такого висновку.

125. Тому доводи АТ "Аграрний Фонд" в цій частині є необґрунтованими, а оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

126. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

127. Згідно із ч.1 ст.309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст.300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

128. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновків про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних рішень - без змін.

Судові витрати

129. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судовий збір за подання касаційної скарги в порядку ст.129 ГПК покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Аграрний фонд" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2022, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2023 у справі №752/5589/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді І. Кондратова

О. Кролевець