Справа № 753/9377/22 Головуючий в суді 1-ї інстанції - ОСОБА_1

Провадження №11-кп/824/220/2023 Доповідач у суді 2-ї інстанції - ОСОБА_2

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2023 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду

кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:

суддів: ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретар ОСОБА_5 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Дарницького районного суду міста Києва від 02 вересня 2022 року, яким:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гремяч Чернігівської області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, востаннє вироком Ірпінського міського суду Київської області від 06 червня 2017 року до заміненого покарання на підставі ст. 82 КК України у виді громадських робіт на строк 240 годин,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,

В С Т А Н О В И Л А :

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_7 30 червня 2022 року приблизно о 11 год. 40 хв. перебуваючи у трамваї № 8, біля зупинки на АДРЕСА_2 , у останнього виник злочинний умисел на повторне, відкрите викрадення чужого майна (грабіж) у період воєнного стану, обравши об`єктом свого злочинного посягання на майно, що перебувало у власності потерпілої, а саме ОСОБА_9 , яке знаходилось при останній.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите, повторне викрадення чужого майна (грабіж) ОСОБА_7 продовжуючи знаходитися у вказаному трамваї № 8 на АДРЕСА_2 30 червня 2022 року, приблизно о 11 год. 42 хв., під час зупинки вказаного трамваю, діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, у період воєнного стану, підійшов спереду до потерпілої ОСОБА_9 і рукою шляхом ривка, несподівано для потерпілої, зірвав з останньої золотий ланцюжок із кулоном (підвіс) разом із золотим ланцюжком та побіг до середніх дверей вказаного трамваю, утримуючи при собі золотий кулон (підвіс), вагою 1,07 г, вартістю 1 263,61 грн., та золотий ланцюжок, вагою 1 г, вартістю 1 180,94 грн., та з місця вчинення злочину зник, отримавши реальну змогу розпорядитись викраденим майном як власним, завдавши потерпілій матеріального збитку на суму 2 444,55 грн.

Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 02 вересня 2022 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчинені злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

Обраний під час підготовчого судового засідання запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишено без зміни до набрання вироком законної сили. Строк відбування покарання ухвалено рахувати з 02 вересня 2022 року, у цей строк зараховано строк попереднього ув`язнення з 05 липня 2022 року до 01 вересня 2022 року. Процесуальні витрати у цьому кримінальному провадженні відсутні. Вирішено питання речових доказів.

Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок змінити в частині призначеного покарання та застосувати до обвинуваченого ст. 69 КК України, призначивши ОСОБА_7 покарання у вигляді 4 років позбавлення волі.

Обґрунтовуючи свої вимоги захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 зазначає, що не оспорюючи висновків суду першої інстанції щодо встановлених фактичних обставин кримінального провадження, доведеності вини обвинуваченого та правильності кваліфікації його дій, апеляційна скарга вноситься у зв`язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок суворості.

Звертає увагу, що суд першої інстанції не врахував як пом`якшуючу обставину, стан здоров`я ОСОБА_7 , а саме те, що він страждає на гепатит, ВІЛ та є інвалідом ІІ групи за діагнозом туберкульоз легень і потребує лікування.

Також, на переконання адвоката, судом першої інстанції не в повній мірі було враховано ставлення обвинуваченого до вчиненого ним злочину, знаходження на його утриманні матері пенсіонерки, а оцінка обставин, які пом`якшують покарання, носить формальний характер.

Вважає, що зазначаючи в оскаржуваному вироку, як пом`якшуючу обставину щире каяття, а також вказуючи в тексті вироку про наявність ряду тяжких захворювань, інвалідності ІІ групи, всупереч ст.69 КК України, суд першої інстанції вказав про не встановлення підстав для застосування покарання в порядку ст. 69 КК України.

Також зауважує, що ОСОБА_7 , щиро розкаюється у вчиненому злочині.

В свою чергу не погоджуючисьз вироком суду першої інстанції, обвинувачений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить застосувати до нього положення ст.69 КК України.

Обґрунтовуючи свої вимоги обвинувачений ОСОБА_7 зазначає, що судом першої інстанції не було враховано докази, які надавав його захисник, про пом`якшуючі обставини щодо нього.

Зокрема, звертає увагу на його вік, вік його мами, яка 1949 року народження, також, що він щиро покаявся у вчиненому злочині, має ряд тяжких захворювань, є особою з ІІ групою інвалідності та має бажання компенсувати шкоду заподіяну вчинком.

Заслухавши доповідь судді,

пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 , які підтримали апеляційні скарги та просив їх задовольнити в повному обсязі,

пояснення прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення апеляційних скарг та просив залишити вирок суду першої інстанції без змін,

перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до вимог ст. 404 КПК України, апеляційний суд переглядає судові рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги. У зв`язку з цим, апеляційний суд не наводить доводів на підтвердження тих висновків суду першої інстанції, які не оскаржено в апеляційній скарзі.

Оскільки вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 було ухвалено в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, в частині доведеності вини та кваліфікації його дій за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, учасниками судового розгляду не оспорюються.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у скоєнні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими та відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.

Так, у ч. 2 ст. 50 КК України закріплено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Згідно з вимогами ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

У п. 1 Постанови Пленуму ВСУ від 24жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» під час призначення покарання у кожному конкретному випадку, суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

На думку колегії суддів, судомпершої інстанції при ухваленні оскаржуваного вироку вказаних вимог було дотримано в повному обсязі.

Зокрема, ч. 1 ст. 69 КК України передбачає, що за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене ст. ст. 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

При цьому, застосування норм вищенаведеної статті може мати місце лише за наявності певних обставин, а саме - наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного.

Так, при призначенні покарання обвинуваченому судом першої інстанції було враховано характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до положень ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, конкретні обставини кримінального провадження, ставлення ОСОБА_7 до вчиненого, зокрема, що він визнав вину і розкаявся, особу обвинуваченого, а саме те, що він раніше неодноразово судимий, має незняті та непогашені судимості, під наглядом лікарів психіатра та нарколога не перебуває, з середньою освітою, страждає на ряд тяжких захворювань, у зв`язку з чим є особою з ІІ групою інвалідністю.

Враховуючи зазначені обставини, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку щодо можливості призначення мінімального за санкцією статті покарання.

Як обставину, що, відповідно до положень ст. 66 КК України, пом`якшує покарання, судом першої інстанції було визнано щире каяття. Інших підстав для пом`якшення покарання встановлено не було.

Суд першої інстанції прийшов до правильних висновків щодо того, що, враховуючи данні про обвинуваченого, який неодноразово судимий, починаючи з 1990 року, й очевидно, що належних висновків для себе не зробив, до нього не може бути застосовано покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч. 4 ст. 186 КК України.

Що стосується посилання апелянтів щодо того, що стан здоров`я ОСОБА_7 та обставина, що він має матір похилого віку, може бути розцінено як обставини, що в силу ст. 66 КК України є такими, що пом`якшують покарання, то колегія суддів зазначає, що вказані факти не вказують на зниження суспільної небезпеки обвинуваченого й були присутні під час вчинення ним кримінального покарання. Крім того, це було враховано судом першої інстанції при визначенні розміру покарання.

Доводи обвинуваченого та його захисника, викладені в апеляційних скаргах про призначення менш суворого покарання, колегія судів вважає необґрунтованими та такими, що не підтверджуються матеріалами кримінального провадження.

Інших істотних порушень вимог кримінального чи кримінально-процесуального закону, які б давали безумовні підстави для скасування чи зміни вироку суду першої інстанції, під час апеляційного розгляду встановлено не було.

За даних обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_7 не підлягають до задоволення, а вирок Дарницького районного суду міста Києва необхідно залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.

Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 02 вересня 2022 року щодо ОСОБА_7 - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим в той самий строк з моменту отримання судового рішення.

Судді ____________________ ___________________ _____________________

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4