Справа  №  2а – 94 / 09  р.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

16  квітня  2009  року                         Новосанжарський  районний  суд Полтавської  області    у  складі : головуючого  -  судді Івка В.М.,

при  секретарі  -  Мулько Л.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні , в залі суду ,  в смт. Нові Санжари ,                    пл. Перемоги , 11 , справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області про визнання неправомірними дій відповідача та стягнення недоплаченої державної допомоги як дитині війни , -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до Новосанжарського  районного  суду Полтавської  області   з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському  районі  про визнання неправомірними дій та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни, посилаючись на те, що він належить до соціальної категорії «Дитина війни» і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.2006  року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. У 2006 - 2007 рр. така допомога йому не виплачувалася .

      Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішенням Конституційного Суду України  № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року були визнані такими, що не відповідають Конституції України та є неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими була зупинена дія положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни», на підставі яких йому повинна бути нарахована соціальна допомога. Разом з тим, відповідач в порушення вимог Конституції України, не здійснив нарахування та виплату зазначеного підвищення до пенсії. Просив визнати дії відповідача неправомірними, стягнути  несплачену  щомісячну державну соціальну допомогу в сумі 2733 грн. 60 коп. за період із січня 2006 по грудень                    2007 року, зобов’язати відповідача нараховувати йому таку допомогу, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в подальшому при нарахуванні пенсії.

Відповідач надав заперечення на позов, в яких просить суд в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 стосувалось лише Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», рішень щодо неконституційності Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» Конституційним Судом України не приймалось. Таким чином, на думку відповідачів рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року зворотної дії в часі не має, а тому на період до 09 липня 2007 року не поширюється.

Крім того, відповідач вважає свої дії щодо невиплати позивачу доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» правомірними ,  через  невизначеність на законодавчому рівні органу на який покладено обов’язок здійснення таких виплат особам, які мають статус дитини війни, за рахунок яких коштів повинні здійснюватися ці виплати та який розмір мінімальної пенсії за віком необхідно застосовувати при обчисленні таких доплат. При цьому, відповідач зазначив про необґрунтованість доводів позову щодо застосування до спірних правовідносин                    ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”,  оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті ,  застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених за цим Законом.

Позивач в судове засідання не з'явився , про час та місце слухання справи був повідомлений своєчасно та належним чином , надав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився , про час та місце слухання справи був повідомлений своєчасно та належним чином , надав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

    Дослідивши  матеріали  справи , суд  приходить    до  висновку,  що  позов  підлягає    частковому  задоволенню з  наступних підстав.

    Судом встановлено, що позивач є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що  підтверджується  пенсійним  посвідченням.

    Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивач має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком (в редакції Закону від 18.11.2004 р. № 2195-ІV, набрав чинності 01.01.2006 р.).

    Пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» дію                   ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено, як і в 2006 році було зупинено цю ж норму Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік».

    Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

    Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема, пункту 12 ст. 71 «Про Державний бюджет на 2007 рік». Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року зворотної дії в часі не має, відтак на період до 09 липня 2007 року не поширюється. Рішень щодо аналогічних норм Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» Конституційним Судом України не приймалось. Тому задоволенню підлягають вимоги позивача лише за період з                                 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

    Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

    Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30%, суд приходить до наступних висновків.

    Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

    При цьому, ч. 3 ст. 28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

    Однак, враховуючи той факт, що Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов’язання взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що на думку суду не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

             Доводи відповідача про відсутність механізму реалізації ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначеного Закону.

             Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України», здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача є Управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі.  Враховуючи вищевикладене, суд вважає управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі належним відповідачем по даній справі, клопотання  про  залучення  відповідачем  ОСОБА_2 є безпідставним.

           Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському  районі здійснити перерахунок пенсії позивачу за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року з підвищенням пенсії на 30 % з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого                         ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», та провести відповідні виплати.

    Відповідно   до  ст.  62  Закону  України  «Про  Державний  бюджет  України  на  2007  рік »дітям війни  підлягає  нарахуванню  підвищення до пенсії  за  2007  рік -

липень      ( 4,06+406 ) х 30% = 410,06 х 30% = 123,02 грн.;

серпень     ( 4,06+406 ) х 30% = 410,06 х 30% = 123,02 грн.;

вересень   ( 4,06+406 ) х 30% = 410,06 х 30% = 123,02 грн.;

жовтень    ( 4,11+411 ) х 30% = 415,06 х 30% = 124,53 грн.;

листопад   ( 4,11+411 ) х 30% = 415,06 х 30% = 124,53 грн.;

грудень     ( 4,11+411 ) х 30% = 415,06 х 30% = 124,53 грн.;

всього  за  2007  рік   - 742, 65 грн.

Згідно довідки відповідача,в зазначений період 2007 року нарахування  підвищення до пенсії позивачу не проводилося взагалі.  

        Таким чином підлягає сума до нарахування та стягнення на користь позивача  -  

742 грн. 65 коп. – за період з 09.07 по 31.12.2007 р.

         Із змісту позовної заяви та заперечень відповідача вбачається, що в даному спорі фактично оскаржується бездіяльність територіального управління Пенсійного фонду України щодо відмови в нарахуванні зазначеного підвищення до пенсії.

          Згідно ч. 2 ст. 11 КАС України, з метою повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та визнати бездіяльність даного управління протиправною, в частині не нарахування підвищення до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі, встановленому                      ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», за період з 09 липня по 31грудня 2007 року .

Позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача в подальшому нараховувати щомісячну соціальну надбавку дитині війни відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» при нарахуванні пенсії також не підлягають задоволенню, оскільки судове рішення повинно бути наслідком чинного правового регулювання та спрямовано на відновлення порушених прав, свобод та інтересів. Виходячи із змісту законодавства рішення не може заздалегідь,на майбутнє,бути регулятором відносин між сторонами цього позову.

             Оскільки порушення прав позивача тривало з 09.07.2007 по 31.12.2007 року і припинилося лише з 01.01.2008 року після внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», то, зважаючи на це, строк  звернення до адміністративного суду позивачем не пропущено.

    Згідно вимог ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

              На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7 -11 , 71 , 160 – 163 Кодексу адміністративного судочинства України , ст. 64 Конституції України , ст. ст. 3 , 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни « , Законом України « Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини « , суд ,  -

постановив :

    Позов задовольнити частково .

    Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області , в частині не нарахування підвищення до пенсії , передбаченої ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни « в розмірі , встановленому      ст. 28 Закону України « Про загальнообов’язкове пенсійне страхування « за  період з 09 липня по 31 грудня 2007 року в розмірі 742 грн. 65 коп.

    Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , жителю             ІНФОРМАЦІЯ_1 з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру встановленого ст. 28 ч. 1 Закону України « Про загальнообов’язкове пенсійне страхування « та провести відповідні виплати за 2007 рік з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в розмірі 742 грн. 65 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити .

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 грн. 70 коп.

    Заява про апеляційне оскарження постанови може бути подана протягом десяти днів з дня складання її в повному обсязі .

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Харківського апеляційного адміністративного суду протягом двадцяти  днів , після подання заяви про апеляційне оскарження .

Суддя ( підпис )

З оригіналом вірно .

Суддя Новосанжарського районного суду

Полтавської області                                     ОСОБА_3