ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.04.2023Справа № 910/2010/19

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр Лойер компані"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро"

Фермерського господарства "Віктор"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Фермерське господарство "Престиж Агролюкс"

про визнання недійсним договору № 522 про відступлення права вимоги від 16.04.2018

В межах справи № 910/2010/19

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд Україна ЛТД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро"

про банкрутство

Суддя Чеберяк П.П.

Представники сторін:

від позивача Крупа Р.А. - представник

від відповідача 1 Реверук П.К. - ліквідатор

від відповідача 2 не з`явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/2010/19 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд Україна ЛТД" про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро" на стадії процедури ліквідації, введеної постановою Господарського суду м. Києва від 19.06.2019.

06.12.2019 до Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява Приватного підприємства Приватне сільськогосподарське підприємство "Лан-2" про визнання недійсним договору № 522 про відступлення права вимоги від 16.04.2018 в межах справи № 910/2010/19.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2021 позовну заяву задоволено повністю; визнано недійсним Договір від 16.04.2018 № 522 про відступлення права вимоги, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро" та Фермерським господарством "Віктор"; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Лойер компані" судовий збір у розмірі 1921,00 грн; стягнуто з Фермерського господарства "Віктор" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Лойер компані" судовий збір у розмірі 1921,00 грн; видано накази.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2021 апеляційну скаргу Фермерського господарства "Віктор" задоволено частково, виклавши мотивувальну частину ухвали Господарського суду міста Києва від 24.03.2021 у справі № 910/2010/19 в редакції даної постанови, а в іншій частині оскаржувану ухвалу залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.11.2021 касаційну скаргу Фермерського господарства "Віктор" задоволено, постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2021 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.03.2021 у справі № 910/2010/19 скасовано повністю. Справу № 910/2010/19 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу справи визначено суддю Чеберяка П.П. для розгляду справи № 910/2010/19 в скасованій частині.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2022 прийнято до провадження справу № 910/2010/19 в частині розгляду позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр Лойер компані" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро", Фермерського господарства "Віктор", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Фермерського господарства "Престиж Агролюкс" про визнання недійсним договору № 522 про відступлення права вимоги від 16.04.2018, підготовче засідання призначено на 21.02.2022.

Судове засідання 21.02.2022 не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді Чеберяка П.П. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.05.2022 підготовче засідання призначено на 30.05.2022.

27.05.2022 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача 1 про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.20202 розгляд справи відкладено на 25.07.2022.

25.07.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Лойер компані" про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2022 розгляд справи відкладено на 12.09.2022.

12.09.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Лойер компані" про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2022 розгляд справи відкладено на 24.10.2022.

Судове засідання 24.10.2022 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Чеберяка П.П. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2022 розгляд справи призначено на 07.12.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2022 закрито підготовче провадження та призначено позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр Лойер компані" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро" -1 та Фермерського господарства "Віктор" -2 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Фермерське господарство "Престиж Агролюкс" про визнання недійсним договору № 522 про відступлення права вимоги від 16.04.2018 в межах справи № 910/2010/19 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро" до розгляду справи по суті на 16.01.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 розгляд справи відкладено на 13.02.2023.

13.02.2023 до Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2023 розгляд справи відкладено на 20.02.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2023 розгляд справи відкладено на 20.03.2023.

Судове засідання 20.03.2023 не відбулось у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 розгляд справи призначено на 05.04.2023.

05.04.2023 до Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення відповідача 1.

У судовому засіданні 05.04.2023 представник позивача надав пояснення по суті заявлених позовних вимог.

Представник відповідача 1 щодо задоволення позову не заперечує.

Представник відповідача 2 у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

07.02.2018 між ТОВ "Імперія-Агро" (Постачальник) та ФГ "Престиж Агролюкс" (Покупець) було укладено Договір поставки №УМ 27/18Є.

28.03.2018р. між ТОВ "Імперія-Агро" (Постачальник) та ФГ "Престиж Агролюкс" (Покупець) було укладено Договір поставки №УМ 27/18Д.

На виконання зазначених договорів, ТОВ "Імперія-Агро" поставило, а ФГ "Престиж Агролюкс" отримало товар на загальну суму 2 430 083,71 грн.

16.04.2018р. між ТОВ "Імперія-Агро" (Первісний кредитор) та ФГ "Віктор" (Новий кредитор) було укладено Договір №522 про відступлення права вимоги (Договір №522).

За умовами Договору №522, Первісний кредитор передав Новому кредитору право вимоги до ФГ "Віктор" (Боржник) оплати суми боргу за неоплаченими Договорами, а саме:

- за Договором поставки №УМ 27/18Є від 07.02.2018р. на суму 338 119,78 грн.

- за Договором поставки №УМ 27/18Д від 28.03.2018р. на суму 107 508,00 грн.

Відповідно до п.1.1 Спірного договору, в порядку та на умовах визначених цим договором. Первісний кредитор відступає (передає), а новий Кредитор набуває (приймає) від належного первісному кредитору право грошової вимоги за неоплаченим договором Боржником, а саме під відступленням права грошової вимоги на отримання всіх грошових коштів, які належать до сплати Боржником Первісному кредитору, в тому числі Борг у розмірі 445 627,78 грн. та штрафні санкції, індекс інфляції, річні проценти, та інші нарахування відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до п.1.3 Спірного договору Відступлені Права відступаються в повному обсязі та на умовах, що визначені цим Договором, та які існують на момент їх відступлення щодо повернення Боржником основної суми заборгованості, процентів та інших сум, що належать до сплати та передбачено неоплаченим Договором. Після відступлення права вимоги Первісним кредитором Новому кредитору Первісний кредитор позбавляється права пред`являти до Боржника претензії та грошові вимоги, які виникли за визначеними цією угодою неоплаченими Договорами, на підставі яких виникла заборгованість.

Відповідно до п.2.1. Спірного договору, в момент передачі прав вимоги між Первісним Кредитором та Новим Кредитором укладається відповідний Акт приймання-передачі.

Відповідно до п.2.2. Спірного договору Первісний Кредитор відступає на користь Нового кредитора права вимоги по цьому Договору після повного розрахунку по ньому.

Відповідно до п.п.3.1.-3.3. Договору №522, ціна Договору складає суму коштів в розмірі 445 627,78 грн., які Новий кредитор перераховує Первісному кредитору в розмірі 100% в національній валюті в строк до 16.04.2018р.

Відповідно до п.4.1.-4.3 Спірного договору Відступлені права вважаються відступленими (переданими) Первісним кредитором та набутими (прийнятими) Новим кредитором в день повного розрахунку Новим кредитором перед Первісним кредитором.

Первісний кредитор на підтвердження дійсності Відступлених прав зобов`язується в день повного належного виконання новим кредитором зобов`язань, передати новому кредитору оригінали або належним чином завірені копії документів, які підтверджують відповідні зобов`язання Боржника перед ним. Після відступлення прав вимоги у Первісного кредитора не залишається будь-яких матеріальних претензій та вимог до Боржника.

З урахуванням положень пунктів цього договору (щодо можливого розірвання цього договору та інших, пов`язаних із цим наслідків), з моменту відступлення (передачі) Первісним кредитором новому кредитору відступлених прав та відступлення (передачі) Первісним кредитором новому кредитору прав вимог за неоплаченими Договорами, Первісний кредитор втрачає право грошової вимоги за неоплаченими Договорами, що існували на момент відступлення (передачі) відступлених прав, і відповідно, Первісний Кредитор не матиме жодних прав вимоги до Боржника, в обсязі відступлених прав та відступлених (переданих) прав вимоги.

16.04.2018 між ТОВ "Імперія-Агро" та ФГ "Віктор" було складено та підписано Акт про зарахування зустрічних однорідних вимог, за умовами якого, грошові зобов`язання ФГ "Віктор", які виникли на підставі Договору №522, припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог у повному обсязі на суму 445 627,78 грн.

Проте, вищезазначений Акт не може бути прийнятий в якості належного виконання ФГ «ВІКТОР» своїх зобов`язань за Договором № 522, оскільки, як зазначено вище між первісним кредитором і новим кредитором не існувало однорідних вимог, а були з однієї сторони - вимога про поставку товару, а з іншої - вимога про сплату коштів, що не є однорідними.

Відчуження майна боржника завідомо призвело до зменшення обсягу платоспроможності боржника і нанесло шкоду кредиторам.

Позивач вважає, що зазначені вище обставини свідчать про те, що договір № 522 від 16.04.2018 про відступлення права вимоги не відповідає критеріям добросовісності, справедливості та недопустимості зловживання правами, а відтак набуває ознак фраудаторного правочину.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2019 року відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Імперія-Агро"; визнано грошові вимоги ТОВ "Агротрейд Україна ЛТД" до ТОВ "Імперія-Агро" у розмірі 9 728 073,25 грн; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Пісну Д. В.

Постановою Господарського суду міста Києва від 16.04.2020 у справі № 910/2010/19 ТОВ "Імперія-Агро" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

06.12.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного підприємства "Приватне сільськогосподарське підприємство "Лан-2" (правонаступник ТОВ "Центр Лойер Компані") про визнання недійсним укладеного 16.04.2018 року між ТОВ "Імперія-Агро" (первісний кредитор) та ФГ "Віктор" (новий кредитор) договору № 522 про відступлення права вимоги за неоплаченими договорами поставки № УМ 27/18Є від 07.02.2018 та № УМ 27/18Д від 28.03.2018 на суму 445 627,78 грн., в межах справи про банкрутство № 910/2010/19.

Заява обґрунтована вчиненням боржником до відкриття справи про його банкрутство оспорюваного правочину з метою ухилення від сплати кредиторської заборгованості у майбутньому.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2021 позовну заяву ТОВ "Центр Лойер Компані" задоволено повністю; визнано недійсним договір від 16.04.2018 року №522 про відступлення права вимоги.

Суд першої інстанцій дійшов висновку, з посиланням на приписи ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, про фіктивність оспорюваного правочину, оскільки безоплатне відступлення права вимоги на користь третьої особи порушує інтереси кредиторів.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2021 апеляційну скаргу ФГ "Віктор" задоволено частково, викладено мотивувальну частину ухвали господарського суду міста Києва від 24.03.2021 у справі №910/2010/19 в редакції даної постанови, а в іншій частині оскаржувану ухвалу від 24.03.2021залишено без змін.

Апеляційний суд вказав на те, що оскільки провадження у справі про банкрутство ТОВ "Імперія-Агро" було відкрито та оспорюваний правочин від 16.04.2018 вчинено боржником до введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для поширення на спірні правовідносини у цій справі положень ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, що не виключає можливості визнання недійсним правочину боржника, спрямованого на уникнення звернення стягнення на його майно, на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом за умови доведеності відповідних обставин заявником.

Відтак, виходячи із приписів ст.ст.16, 203, 215, 234 Цивільного кодексу України, ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оспорюваний Договір № 522 був укладений на шкоду кредиторам ТОВ "Імперія-Агро" та спрямований на уникнення звернення стягнення на майно боржника (дебіторську заборгованість), адже за Договором № 522 боржник відмовився від власних майнових вимог та не отримав від ФГ "Віктор" (новий кредитор) плату за відступлене право вимоги.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.11.2021 касаційну скаргу ФГ "Віктор" задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2021 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.03.2021 у справі №910/2010/19 скасовано повністю. Матеріали справи №910/2010/19 направлено на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд зазначив, що під час нового розгляду справи, апеляційному суду слід вжити всіх передбачених законом заходів для належного з`ясування обставин справи, прав і обов`язків сторін, зокрема надати мотивовану оцінку доводам сторін з урахуванням наявних у справі доказів, серед іншого задля з`ясування питання оплатності/безоплатності відчуження майна боржника з огляду на предмет оспорюваного договору (борг у розмірі 445 627,78 грн та штрафні санкції, індекс інфляції, річні проценти, та інші нарахування відповідно до вимог законодавства), а також наслідків вчинення боржником протягом "підозрілого періоду" оспорюваного правочину з відчуження активу (дебіторської заборгованості) задля повного задоволення вимог одного із сукупності його кредиторів та із врахуванням впливу наслідків оспорюваного договору на баланс боржника (зміна показників активу/пасиву) в контексті наявності підстав для визнання його недійсним повністю чи в частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.02.2018 року між ТОВ "Імперія-Агро" (постачальник) та ФГ "Престиж Агролюкс" (покупець) укладено Договір поставки № УМ 27/18Є.

28.03.2018 року між ТОВ "Імперія-Агро" (постачальник) та ФГ "Престиж Агролюкс" (покупець) укладено Договір поставки № УМ 27/18Д.

На виконання зазначених договорів, ТОВ "Імперія-Агро" поставило, а ФГ "Престиж Агролюкс" отримало товар на загальну суму 2 430 083,71 грн.

16.04.2018 між ТОВ "Імперія-Агро" (первісний кредитор) та ФГ "Віктор" (новий кредитор) укладено Договір № 522 про відступлення права вимоги.

За умовами Договору № 522, первісний кредитор передав новому кредитору право вимоги до ФГ "Престиж Агролюкс" (боржник) щодо оплати суми боргу за неоплаченими Договорами, а саме: за Договорами поставки № УМ 27/18Є від 07.02.2018 та № УМ 27/18Д від 28.03.2018 на суму 445 627,78 грн.

В порядку та на умовах визначених цим договором первісний кредитор відступає (передає), а новий кредитор набуває (приймає) від належного первісному кредитору право грошової вимоги за неоплаченим договором боржником, а саме під відступленням права грошової вимоги на отримання всіх грошових коштів, які належать до сплати боржником первісному кредитору, в тому числі борг у розмірі 445 627,78 грн. та штрафні санкції, індекс інфляції, річні проценти, та інші нарахування відповідно до вимог законодавства ( п.1.1).

У пункті 1.3 сторони домовилися, що відступлені права відступаються в повному обсязі та на умовах, що визначені цим Договором, та які існують на момент їх відступлення щодо повернення боржником основної суми заборгованості, процентів та інших сум, що належать до сплати та передбачено неоплаченим договором. Після відступлення права вимоги первісним кредитором новому кредитору первісний кредитор позбавляється права пред`являти до боржника претензії та грошові вимоги, які виникли за визначеними цією угодою неоплаченими Договорами, на підставі яких виникла заборгованість.

Згідно з пунктом 2.1. оспорюваного договору, в момент передачі прав вимоги між первісним кредитором та новим кредитором укладається відповідний Акт приймання-передачі.

Первісний кредитор відступає на користь нового кредитора права вимоги по цьому Договору після повного розрахунку по ньому (п.2.2).

Згідно з пунктами 3.1.-3.3. договору № 522, ціна Договору складає суму коштів в розмірі 445 627,78 грн., які новий кредитор перераховує первісному кредитору в розмірі 100 % в національній валюті в строк до 16.04.2018.

Відступлені права вважаються відступленими (переданими) первісним кредитором та набутими (прийнятими) новим кредитором в день повного розрахунку Новим кредитором перед первісним кредитором (п.4.1.-4.3 ).

Первісний кредитор на підтвердження дійсності відступлених прав зобов`язується в день повного належного виконання новим кредитором зобов`язань, передати новому кредитору оригінали або належним чином завірені копії документів, які підтверджують відповідні зобов`язання боржника перед ним. Після відступлення прав вимоги у первісного кредитора не залишається будь-яких матеріальних претензій та вимог до боржника.

З урахуванням положень пунктів цього договору (щодо можливого розірвання цього договору та інших, пов`язаних із цим наслідків), з моменту відступлення (передачі) первісним кредитором новому кредитору відступлених прав та відступлення (передачі) первісним кредитором новому кредитору прав вимог за неоплаченими договорами, первісний кредитор втрачає право грошової вимоги за неоплаченими договорами, що існували на момент відступлення (передачі) відступлених прав, і відповідно, первісний кредитор не матиме жодних прав вимоги до боржника, в обсязі відступлених прав та відступлених (переданих) прав вимоги.

16.04.2018 між ТОВ "Імперія-Агро" та ФГ "Віктор" складено та підписано Акт про зарахування зустрічних однорідних вимог, за умовами якого, грошові зобов`язання ФГ "Віктор", які виникли на підставі Договору № 522, припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог у повному обсязі на суму 445 627,78 грн.

Таким чином, предметом судового розгляду у цій справі є заява про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, яка обґрунтована вчиненням боржником, до порушення провадження у справі про його банкрутство, оспорюваного правочину на шкоду кредиторам - з метою ухилення від сплати кредиторської заборгованості у майбутньому.

Відповідно до ч.1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ч.1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Частинами 1, 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує, зокрема, спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною яких є боржник, за правилами, визначеним Господарським процесуальним кодексом України.

Спірним питанням у зазначеній справі, з огляду на природу та характер правовідносин, зміст заявлених вимог та доводів сторін, є питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання договору недійсним.

Верховний Суд у своїй постанові по даній справі зазначив, що позивач правовою підставою заявлених вимог, з-поміж іншого, визначив приписи ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, проте, зважаючи на відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Імперія-Агро" до введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства підстави для застосування до спірних правовідносин ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства відсутні, що не виключає можливості визнання недійсним правочину боржника, спрямованого на уникнення звернення стягнення на його майно відповідно до ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та/або на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом за умови доведеності відповідних обставин заявником (див. постанову Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду прийняв у справі від 02.06.2021 року № 904/7905/16).

Відповідно до ст. 16, 203, 215 Цивільного кодексу України, для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 17.06.2020 у справі № 910/12712/19, від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 у справі № 916/325/20, від 19.02.2021 у справі N 904/2979/20 тощо.

Недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим (висновок викладений у постановах об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17, від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20).

Верховний Суд зазначив, що за загальним правилом, у спорі про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (див. висновки сформовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, від 02.10.2019 у справі № 587/2331/16-ц, від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17, від 19.11.2019 у справі № 918/204/18).

У даній справі спірний договір про відступлення права вимоги було укладено сторонами 16.04.2018, а провадження у справі № 910/2010/19 про банкрутство ТОВ "Імперія-Агро" відкрито господарським судом міста Києва ухвалою від 13.03.2019 року.

Отже оспорюваний правочин вчинено боржником протягом одного року, що передував відкриттю провадження у справі про банкрутство у "підозрілий період", тобто у період дії Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.12.2011 № 4212-VI в редакції від 19.01.2013, що діяла до 21.10.2019 року, умови та підстави визнання недійсними правочинів (договорів) та спростування майнових дій боржника в якому було врегульовано ст. 20 цього Закону.

Порівняно до загальних умов недійсності правочинів у ст. 215 Цивільного кодексу України, вбачається, що ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" розширює підстави для визнання недійсними правочинів боржника та надає можливість визнати недійсною угоду, яка відповідає вимогам Цивільного та Господарського законодавства, проте вчинена у період протягом року, що передував відкриттю процедури банкрутства або після порушення справи про банкрутство та вчинена на шкоду боржнику або його кредиторам (див. постанову Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі № 910/6179/17).

Оскільки, період часу з моменту виникнення грошового зобов`язання боржника у тому числі при загрозі неплатоспроможності або при надмірній заборгованості до дня порушення справи про його банкрутство є підозрілим періодом, а правочини (договори, майнові дії) боржника, що вчинені у цей період часу є сумнівними, ч. 1 ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", встановлено правову презумпцію сумнівності правочинів та майнових дій боржника, що вчинені ним протягом вказаного у Законі строку, тому будь-який правочин боржника щодо відчуження ним свого майна може бути визнаний недійсним на підставі наведеної норми.

За змістом ч. 1 ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов`язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна; боржник прийняв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

В розрізі даної справи і позивач і арбітражний керуючий наголошують саме на тому, що боржник відмовився від власних майнових вимог, а саме наявної дебіторської заборгованості ФГ "Престиж Агролюкс" на користь третьої особи - ФГ "Віктор".

Верховний Суд направляючи справу на новий розгляд зазначив, що судам при розгляді спорів в порядку ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", належить брати до уваги, що дії боржника, зокрема але не виключно, щодо безоплатного відчуження майна, відчуження майна за ціною значно нижче ринкової, для цілей не спрямованих на досягнення розумної ділової мети або про прийняття на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, або відмова від власних майнових вимог, якщо вони вчинені у підозрілий період, можуть свідчити про намір ухилення від розрахунків із контрагентами та спрямовані на завдання шкоди кредиторам (див. постанову Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі № 910/6179/17).

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. У період протягом року, що передував відкриттю процедури банкрутства або після порушення справи про банкрутство дії щодо будь-якого вилучення (відчуження) боржником своїх майнових активів є підозрілими і можуть становити втручання у право власності кредиторів, відтак відчуження майна боржником повинно здійснюватися з огляду на права кредиторів щодо забезпечення їх вимог активами боржника, а неврахування інтересів кредиторів у такому випадку є зловживанням з боку боржника своїми правами щодо розпорядження майном як власника, за умови, що відчуження майна призводить завідомо до зменшення обсягу платоспроможності боржника і наносить шкоду кредиторам.

Аналіз цих приписів засвідчує, що за позовом про визнання недійсними правочинів (договорів) з відчуження майна боржника з підстав, передбачених абзацом 2 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", обставини, що підтверджують безоплатність такого правочину входять до предмету доказування у справі та підлягають обов`язковому з`ясуванню судом під час вирішення спору.

Враховуючи вказівки Верховного Суду та дослідивши всі документи, які містять в матеріалах справи, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено вище, у позовній заяві позивач стверджує про те, що боржник ТОВ "Імперія-Агро" відмовився від власних майнових вимог шляхом безоплатного відступлення ФГ "Віктор" права грошової вимоги до ФГ "Престиж Агролюкс".

ФГ "Віктор" заперечуючи факт безоплатного відчуження посилається на наявність на дату укладення спірного договору у боржника дійсних зобов`язань перед ним в розмірі 445 627,78 грн., які були погашені шляхом проведення заліку зустрічних однорідних вимог і відповідно, на думку відповідача 2, доводи позивача про безоплатність вказаного договору є безпідставними.

З матеріалів справи вбачається, що між боржником (Постачальник) та ФГ "Віктор" (Покупець) було укладено Договір поставки № УМ 54/18Д від 20.03.2018. За умовами вказаного договору (п. 1.1) Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення (Товар), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах Договору.

Відповідно до п. 3.2 вказаного Договору, оплата товару здійснюється на умовах 100% попередньої оплати у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, якщо інші умови не зазначені в Специфікації або інших додаткових угодах до даного Договору.

Згідно зі Специфікаціями № 1, 2, 3 до Договору поставки № УМ54/18Д від 27.03.2018 вартість товару, що підлягає поставці - 552 364,16 грн.

ФГ "Віктор" у відповідності до платіжних доручень № 14 від 28.03.2018, № 14 від 27.03.2018 сплатило вартість товару в повному обсязі, в свою чергу боржник здійснив поставку товару ФГ "Віктор" частково на суму 106 736,38 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних.

Таким чином, згідно наявних в матеріалах справи доказів боржником обов`язки щодо поставки товару за договором поставки № УМ54/18Д від 20.03.2018 невиконані на суму 445 627,78 грн.

Тобто, за вказаним договором боржник є зобов`язаною стороною перед ФГ "Віктор" щодо поставки товару.

Доказів того, що ФГ "Віктор" в установленому законом порядку відмовилось від отримання товару за який здійснило оплату та вимагало повернення передоплати матеріали справи не містять, в зв`язку з чим на думку суду станом, як на дату укладання спірного договору так і станом на дату підписання акту зарахування зустрічних однорічних вимог, у боржника не було грошових зобов`язань перед ФГ "Віктор" згідно наведеного договору, зворотнього сторонами не доведено.

Разом з тим, як встановлено вище, що за умовами договору №522, а саме п.1.1 договору, первісний кредитор відступає (передає), а новий кредитор набуває (приймає) від належного первісному кредитору право грошової вимоги за неоплаченим договором на отримання грошових коштів, які належать до сплати боржником первісному кредитору, а саме, борг в розмірі 445 627,78 грн. та штрафні санкції, індекс інфляції, річні проценти та інші нарахування відповідно до договорів та вимог законодавства.

Відповідно до п.п.2.2 оспорюваного договору первісний кредитор (ТОВ "Імперія-Агро") відступає право вимоги після повного розрахунку по ньому.

Відповідно до п. 3.1-3.4 цього Договору ціна Договору складає суму грошових коштів у національній валюті України - гривні- в розмірі 445 627,78 грн.

Сторони домовились, що новий кредитор перераховує первісному кредитору грошові кошти у розмірі 100% ціни Договору, визначеної за цим Договором.

Строк розрахунку за цим Договором - до 16.04.2018.

Новий кредитор зобов`язаний здійснити оплату шляхом перерахування грошових коштів на рахунок первісного кредитора або іншим шляхом, що не суперечить діючому законодавству України.

У п. 4.1 договору № 522 зазначено, що відступлені права вимоги вважаються відступленими (переданими) первісним кредитором на набутими (прийнятими) новим кредитором) в день повного розрахунку новим кредитором перед первісним кредитором.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що оплата за вказаним договором у визначеному договором порядку проведена не була, а 16.04.2018 між ТОВ "Імперія-Агро" та ФГ "Віктор" було підписано Акт зарахування зустрічних однорідних вимог.

Суд не приймає вказаний Акт в якості належного виконання ФГ "Віктор" своїх зобов`язань за Договором № 522, оскільки, як встановлено вище наявність у боржника перед ним грошових зобов`язань не доведено.

Між первісним кредитором і новим кредитором не існувало однорідних вимог, а були з однієї сторони - вимога про поставку товару, а з іншої - вимога про сплату коштів, що не є однорідними.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що під час укладення оспорюваного правочину мала місце відмова боржника від власних горошових вимог до ФГ "Престиж Агролюкс", що у відповідності до приписів Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є підставою для визнання його недійсним.

Укладанням даного договору, інший кредитор боржника ФГ "Віктор" отримало задоволення своїх вимог переважно перед іншими кредиторами боржника, що дає підстави стверджувати, що оспорюваний Договір № 522 був укладений на шкоду кредиторам ТОВ "Імперія-Агро" та спрямований на уникнення звернення стягнення на майно боржника (дебіторську заборгованість), адже за Договором № 522 боржник відмовився від власних майнових вимог та не отримав від ФГ "Віктор" (новий кредитор) плату за відступлене право вимоги.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

Частиною третьою статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Формулювання "зловживання правом" необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.

Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Відтак будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам).

Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора

Наведені висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 28.11.2019 від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18 та від 20.05.2020 у справі № 922/1903/18.

Судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19) міститься правовий висновок, згідно якого фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, отже, такий правочин може бути визнаний недійсним в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство відповідно до статті 7 КУзПБ на підставі пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин третьої, шостої статті 13 ЦК України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину, лише на підставі статті 234 ЦК України. У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, враховуючи встановлення обставин, що укладення спірного правочину призвело до зменшення обсягу майнових активів боржника, а також спрямовано на завдання шкоди кредиторам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним спірного правочину підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідачів.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним договір від 16.04.2018 № 522 про відступлення права вимоги, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро" та Фермерським господарством "Віктор".

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро" (03150, м. Київ, вул. Ділова, 14-Б, код ЄДРПОУ 35472893) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Лойер компані" (18030, м. Черкаси, вул. Надпільна, 480, код ЄДРПОУ 40882806) судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

4. Стягнути з Фермерського господарства "Віктор" (26412, Кіровоградська обл., Благовіщенський р-н, с. Кам`яна Криниця, пров. Філатова, 15; код ЄДРПОУ 31712066) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Лойер компані" (18030, м. Черкаси, вул. Надпільна, 480, код ЄДРПОУ 40882806) судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення направити учасникам провадження у справі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 14.04.2023.

Суддя П.П. Чеберяк