ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ  ОБЛАСТІ

   61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

_____________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.04.2023                                                                                            Справа №905/1012/22                               

Господарський суд Донецької області у складі:

судді Лободи Т.О.,

при секретарі судового засідання Яковенко К.І.,

розглянувши справу  

за позовом фізичної особи-підприємця Бєлікова Костянтина Станіславовича,  м. Краматорськ Донецької області, РНОКПП НОМЕР_1 ,

до Спеціалізованого комунального підприємства "Ритуальна служба" Краматорської міської ради, м. Краматорськ Донецької області, код 03342942,

про зобов`язання укласти договір,

за участю представників учасників справи:

позивача – Шевченко В.С., довіреність №2-81 від 06.02.2023,

відповідача – Кравченко Н.І., керівник,                                                                   

                                                                    ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Бєліков Костянтин Станіславович звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Спеціалізованого комунального підприємства "Ритуальна служба" Краматорської міської ради, в якій просить суд зобов`язати відповідача укласти з позивачем договір про надання ритуальних послуг протягом 14 робочих днів з дня вступу рішення по справі в законну силу. Судові витрати позивач просить стягнути з відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до відповідача з заявою про укладення договору про надання ритуальних послуг, до заяви був доданий визначений чинним законодавством пакет документів. Однак, відповідач безпідставно відмовив в укладанні відповідного договору.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 26.12.2022 прийнято  позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі , справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.02.2023 року о 11:00 год., встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

04.01.2023 у встановлений судом строк через систему "Електронний суд" надійшло два ідентичних відзиви на позовну заяву, в яких відповідач не визнає позовні вимоги в повному обсязі, вважає їх безпідставними та такими, що не належать до задоволення, у зв`язку з чим просить суд відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування заперечень відповідач зазначає, що відповідно до вимог чинного законодавства, обов`язковою умовою для укладання договору є надання суб`єктом господарювання відповідної заяви та засвідчених у встановленому порядку копій документів, зазначених в п.8.1 Типового положення про ритуальну службу в Україні. Однак, належний пакет документів для укладання договору відповідачем наданий не був, що й стало підставою для відмови в укладанні договору.

12.01.2023 аналогічний відзив на позовну заяву надійшов до суду засобами поштового зв`язку.

26.01.2023 через систему "Електронний суд" надійшло клопотання відповідача про долучення доказів, в якому відповідач просить суд долучити до матеріалів справи в якості доказу Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 23.01.2023.

06.02.2023 аналогічне клопотання надійшло до суду засобами поштового зв`язку.

Вказаний доказ долучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 07.02.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.03.2023 року об 11:00 год.

24.02.2023 на електронну пошту суду надійшло клопотання позивача про долучення доказів по справі, в якому позивач просить суд долучити в якості письмових доказів по справі заяву фізичних осіб-підприємців, спрямовану до Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету від 03.02.2023 року на 2 арк. та відповідь про результат розгляду заяви № 70-02/3-511 від 09.02.2023 року на 3 арк.

Ухвалою суду від 07.03.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, судом відмовлено в залученні наданих позивачем доказів до матеріалів справи, оскільки надані документи стосуються інших осіб та не відносяться до предмету спору в даній справі.

Ухвалою суду від 07.03.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, в розгляді справи по суті оголошено перерву до  11.04.2023 об 11:00 год. та зобов`язано відповідача надати оригінали документів, які надавались позивачем разом з заявою про укладання договору.

22.03.2023 на адресу суду від відповідача надійшов оригінал заяви ОСОБА_1 від 09.11.2022 з документами, які були додані до такої заяви, та актом відповідача від 09.11.2022.

Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені вимоги, послався на те, що ним наданий пакет документів відповідачу для укладення договору про надання ритуальних послуг,  на підставі яких відповідач мав укласти відповідний договір. Однак відповідач надав відповідь про відмову в укладанні такого договору, при цьому відповідь не містить обґрунтованих заперечень щодо укладення договору.

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечував та посилався на те, що наданий позивачем пакет документів не відповідав вимогам, зазначених в п.8.1 Типового положення про ритуальну службу в Україні. При цьому, Типове положення про ритуальну службу в Україні є єдиним нормативним актом, який регулює питання укладення договорів про надання ритуальних послуг. Відповідач також зазначив, що копії наданих позивачем документів завірені неналежним чином, а саме не була проставлена дата такого засвідчення. Також, на думку відповідача, позивачем була надана копія нечинного витягу № 2105153400150 з реєстрів платників єдиного податку.

Розглянувши матеріали справи та з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення сторін, суд встановив наступне.

09 листопада 2022 року фізична особа-підприємець Бєліков Костянтин Станіславович звернувся до Спеціалізованого комунального підприємства "Ритуальна служба" Краматорської міської ради із заявою про укладання договору про надання ритуальних послуг відповідно до ст. 8 Типового положення про ритуальну службу в Україні, затвердженого Наказом Держжитлокомунгоспу України №193 від 19.11.2003, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.09.2004 з №1110/9709.

В переліку додатків до вищевказаної заяви у ній зазначено наступні документи:

1. Копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру для фізичної особи.

2. Копія свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності.

3. Перелік послуг, що пропонуються надавати суб`єктом господарювання, режим роботи та номер телефону.

Вказану заяву було вручено особисто керівнику Спеціалізованого комунального підприємства "Ритуальна служба" Краматорської міської ради Кравченко Наталії Іванівні. При отриманні заяви ОСОБА_2 на примірнику заяви було здійснено напис, що фактично було отримано наступні документи:

1. Заява – 1 арк.

2. Перелік послуг, що пропонуються – 1 арк.

3. Копія (ксеро) виписки з ЄДРЮО – 1 арк.

4. Копія (ксеро) витягу №2105153400150- 1 арк.

Дослідивши в судовому засіданні оригінал заяви позивача, суд встановив, що фактично до заяви були надані наступні документи :

-          Перелік послуг, що пропонуються надаватись ФО П Бєліков К.С., відповідно до необхідного мінімального переліку окремих видів ритуальних послуг, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 19.11.2003 № 193, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 вересня 2004 року за № 1111/9710. У вказаному переліку також наведені дані щодо запропонованого режиму роботи : цілодобово та зазначений контактний телефон. Даний документ підписаний ОСОБА_1 ;

-          копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на фізичну особу - підприємця Бєлікова Костянтина Сергійовича, реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1 , з датою формування виписки 19.02.2021;

-          копія витягу № 2105153400150 з реєстрів платників єдиного податку на суб`єкта господарювання ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1 , з датою формування витягу 22.02.2021.

На копіях документів на кожному аркуші проставлений напис : Згідно з оригіналом, поставлений підпис та вказано прізвище ОСОБА_1 .

За змістом запропонованого переліку, наданого до заяви, позивач визначив перелік послуг, які можуть бути виконані останнім в ході виконання договору, а саме: оформлення договору-замовлення на організацію та проведення поховань, оформлення свідоцтва про поховання, копання могили (викопування могили ручним або механізованим способом, опускання труни з тілом померлого в могилу, закопування могили, формування намогильного насипу та одноразове прибирання території біля могили), монтаж та демонтаж намогильної споруди при організації під поховання в існуючу могилу, поховання та під поховання урни з прахом померлих у колумбарну нішу, в існуючу могилу, у землю, організація відправлення труни з тілом чи урни з прахом померлого за межі країни, запаювання оцинкованої труни, замощення урни з прахом померлого в колумбарну нішу.

Листом вих. № 01/7-320 від 28.11.2022 відповідач відмовив позивачу в укладанні договору із посиланням на недотримання позивачем порядку укладання договору.

Відмова відповідача в укладенні договору про надання ритуальних послуг стала підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про поховання та похорону справу" похованням є діяльність відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у межах повноважень, визначених цим Законом, а також суб`єктів господарювання, спрямована на: забезпечення належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого (далі - тіла); забезпечення права громадян на захоронення їхнього тіла відповідно до їх волевиявлення, якщо таке є; створення та експлуатацію об`єктів, призначених для поховання, утримання і збереження місць поховань; організацію і проведення поховань померлих та/або загиблих (далі - померлих); надання ритуальних послуг, реалізацію предметів ритуальної належності.

Ритуальні послуги - послуги, пов`язані з організацією поховання та облаштуванням місця поховання (ст. 2 вищевказаного закону).

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про поховання та похорону справу" організація діяльності в галузі поховання померлих здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, іншими центральними органами виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та їх виконавчими органами.

Згідно з частиною 5 цієї статті, органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи в межах своєї компетенції, зокрема, створюють ритуальні служби.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про поховання та похорону справу" ритуальні служби – спеціалізовані комунальні підприємства, що створюються органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом, з метою здійснення організації поховання померлих і надання ритуальних послуг, передбачених необхідним мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг, реалізації предметів ритуальної належності, передбаченим пунктом 2 частини другої статті 8 цього Закону.

Ритуальною службою у м. Краматорську Донецької області є Спеціалізоване комунальне підприємство "Ритуальна служба" Краматорської міської ради.

За приписами пункту 5 Типового положення про ритуальну службу в Україні, затвердженого наказом Держжитлокомунгоспу України 19.11.2003 № 193, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 вересня 2004 року за № 1111/9710, ритуальна служба, відповідно до покладених на неї завдань зобов`язана, зокрема:

- укладати договори-замовлення на  організацію  та  проведення поховання (далі договір-замовлення);

- організовувати поховання померлих згідно з договорами-замовленнями;

- у разі відсутності на ринку послуг регіону необхідної замовнику ритуальної послуги - забезпечувати надання цієї послуги власними силами.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про поховання та похоронну справу" надання ритуальних послуг відповідно до необхідного мінімального переліку окремих видів ритуальних послуг, передбаченого пунктом 2 частини другої статті 8 цього Закону, здійснюється ритуальними службами або за договором суб`єктами господарювання інших форм власності.

Зі змісту статті  12 Закону України "Про поховання та похоронну справу" вбачається, що виконавцем ритуальних послуг можуть бути лише особи,  які уклали відповідні договори із сільським головою або ритуальною службою про надання цих послуг.

Згідно з пунктом 8.1 Типового положення про ритуальну службу в Україні ритуальна служба забезпечує укладання договорів із суб`єктами господарювання в такому порядку:

Суб`єкт господарювання, що виявив бажання працювати на ринку ритуальних послуг, має подати до територіальної ритуальної служби відповідну заяву щодо  укладання договору про надання ритуальних послуг на ім`я її керівника та долучити до заяви (засвідчені у встановленому порядку копії) такі документи: копію довідки про включення до ЄДРПОУ для юридичної особи або довідки  про  присвоєння ідентифікаційного номера для фізичної особи; копію свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності; перелік послуг, що пропонуються для надання суб`єктом господарювання; режим роботи та номер телефону.

Протягом 14 робочих днів з дня отримання заяви територіальна ритуальна служба укладає з суб`єктом господарювання договір про надання послуг при наявності всього переліку документів, передбачених цим пунктом. Безпідставна відмова в укладанні договору не допускається, вона повинна бути аргументована.

Суд зазначає, що форма примірного договору про надання ритуальних послуг наведена в додатку до п. 8.2 Типового положення про ритуальну службу в Україні.

Суд звертає увагу на те, що Типове положення про ритуальну службу в Україні, було затверджено наказом Держжитлокомунгоспу України 19.11.2003 № 193 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08 вересня 2004 року за № 1111/9710, після чого не вносилось жодних змін до вказаного положення. В той час, відповідні зміни вносились в іншу нормативну базу, при цьому, Типове положення про ритуальну службу в Україні є підзаконним нормативним актом.

У відповідності до Закону України від 07.04.2011 р. №3205-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скасування свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та фізичної особи — підприємця» із  Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» (Закон №755) вилучено норми щодо видачі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та фізичної особи — підприємця.

На момент здійснення реєстрації відповідача в якості фізичної особи – підприємця (15.02.2021) документом, що підтверджує державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності є  виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Згідно ст.1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - виписка) - документ в електронній або у випадках, передбачених цим Законом, у паперовій формі, який формується за результатами проведення реєстраційних дій і містить відомості про юридичну особу або її відокремлений підрозділ, фізичну особу - підприємця (у тому числі про взяття на облік в органах державної статистики та податкових органах, видачу ліцензії та документів дозвільного характеру) або громадське формування, що не має статусу юридичної особи, а також про проведену реєстраційну дію.

Крім того, до 2012 року фізичні особи отримували довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру. З 2012 року набув чинності Податковий кодекс України, з урахуванням положень якого почали використовувати термін реєстраційний номер облікової картки платника податків. Про присвоєння ідентифікаційного номера почали видавати Картку фізичної особи – платника податків.

Таким чином, з урахуванням змін, що відбулись у чинному законодавстві України, позивач мав подати до відповідача для укладення договору наступні документи :

-          копію довідки  про  присвоєння ідентифікаційного номера або копію картки фізичної особи – платника податків;

-           копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

-          перелік послуг, що пропонуються для надання суб`єктом господарювання;

-           режим роботи та номер телефону.

Позивачем в заяві зазначено про те, що він додає копію довідки про  присвоєння ідентифікаційного номера для фізичної особи, однак, фактично такий документ не був наданий відповідачу. Суд також звертає увагу на те, що в переліку додатків до позовної заяви позивачем зазначено про надання суду копії РНОКПП, однак фактично такий документ не наданий суду, про що складений відповідний акт.

Суд не приймає посилання позивача на те, що номер ідентифікаційного номера позивача відповідач міг встановити з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, виходячи з наступного. Вищевказаним положенням про ритуальну службу в Україні передбачено надання таких документів, як копія довідки про  присвоєння ідентифікаційного номера для фізичної особи та копія свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності. В свідоцтві про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності, які видавались раніше, також був зазначений ідентифікаційний номер фізичної особи, однак законодавець передбачив необхідність подачі обох цих документів. Отже, незважаючи на зміни в діючому законодавстві, суд приходить до висновку, що для укладення договору про надання ритуальних послуг необхідно подати і документ, що підтверджує реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, і документ про присвоєння фізичній особі ідентифікаційного номера.

Суд також звертає увагу на те, що копії документів, які подаються для укладення відповідного договору, мають бути засвідчені у встановленому порядку.

Порядок засвідчення копії документа встановлено пунктом 5.26 Вимог до оформлення документів ДСТУ 4163:2020, прийнятих та наданих чинності наказом Державного підприємства "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації; сертифікації та якості" від 01.07.2020 № 144 (далі - ДСТУ 4163:2020), згідно приписів якого відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів "Згідно з оригіналом" (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії. У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчують відбитком печатки юридичної особи, структурного підрозділу (служби діловодства, служби кадрів, бухгалтерії тощо) юридичної особи або печатки "Для копій". Відмітку про засвідчення копії документа проставляють нижче реквізиту "Підпис" на лицьовому боці останнього аркуша копії документа.

Як вбачається з копій документів, що надані позивачем відповідачу, на таких документах не проставлена дата засвідчення копії документів, тобто документи в копіях не завірені належним чином.

Суд не приймає посилання позивача на те, що оскільки заява до відповідача була подана 09.11.2022, то  копії документів, що додані до заяви, засвідчені саме в цю дату, оскільки такі посилання є лише припущеннями представника позивача. Суд також зазначає, що у зв`язку з військовою агресією Російської федерації та введенням в країні воєнного часу, доступ до державних реєстрів було закрито, потім такий доступ поступово відновлено, але з суттєвими обмеженнями, у зв`язку з чим відповідач був позбавлений можливості самостійно перевірити актуальність даних щодо реєстрації позивача як суб`єкта підприємницької діяльності на момент його звернення з заявою про укладання договору.

Суд не надає оцінки доводам відповідача щодо нечинності наданого йому позивачем витягу № 2105153400150 з реєстру платників єдиного податку, оскільки надання такого документу не потрібно для укладання договору, а такі аргументи не мають значення для вирішення даного спору.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позивачем надані відповідачу не всі документи для укладення відповідного договору, надання яких передбачено Типовим положенням про ритуальну службу в Україні з урахуванням поточних змін діючого законодавства, а надані копії документів не засвідчені в установленому порядку.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем в наданій відповіді (лист вих. № 01/7-320 від 28.11.2022) детально не обґрунтовано в чому саме полягало недотримання позивачем порядку укладання договору, але в цілому суд вважає, що така відмова відповідає чинному законодавству.

Крім викладеного, суд зазначає, що відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

При цьому, обраний спосіб захисту цивільного права, має призводити до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав та інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним і відмовляє у позові. У тому ж випадку, якщо заявлена позовна вимога взагалі не може бути використана для захисту будь-якого права чи інтересу, оскільки незалежно від доводів сторін спору суд не може її задовольнити, така вимога не може розглядатися як спосіб захисту.

Така ж правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 331/6927/16-ц.

Суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

Разом з тим, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що предмет позову полягає у зобов`язанні укладення СКП "Ритуальна служба" Краматорської міської ради з між ФОП Бєліковим К.С. договору про надання ритуальних послуг.

Цивільний кодекс України у статтях 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у статтях 642 - 643 ЦК України.

Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Розкриваючи зміст засади свободи договору у статтях 6, 627 ЦК України визначає, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Закріпивши принцип свободи договору, ЦК України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 та ст. 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

За положенням ч. 1 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Реалізуючи визначене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Спосіб захисту, насамперед, повинен слугувати поновленню порушених прав позивача або захисту його охоронюваного законом інтересу.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Положеннями ст. 187 ГК України передбачено, що спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

У відповідності до ч. 9 ст. 238 ГПК України у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов`язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

Таким чином, при укладанні договору за рішенням суду важливим є обов`язковість викладення змісту договору в судовому рішенні, що стосується спонукання до його укладення.

Суд зазначає, що позивачем не визначено, на яких саме умовах має бути укладено договір, що є порушенням норм ст. 187 ГК України та ст. 238 ГПК України. Позивачем не надано текст проекту договору про надання ритуальних послуг, який позивач просить суд зобов`язати укласти з ним, що унеможливлює задоволення позовних вимог у разі їх обґрунтованості. Суд зазначає, що проект договору, який бажає укласти позивач, не повинен був подаватись разом з заявою до відповідача, однак, звертаючись до суду з позовом про зобов`язання укласти договір позивач повинен зазначити на яких умовах він просить укласти такий договір.

Невизначення судом умов договору, на яких його укладено, зумовлює неможливість набуття ним чинності разом з рішенням суду та нездатність цього способу захисту досягти мети, задля якої він передбачений законом, - визнання прав та законних інтересів позивача.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не доведено необґрунтованості відмови відповідача в укладенні договору, так і невірно обраний спосіб захисту своїх прав.

Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст. 123 ГПК України  судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд відмовляє в задоволенні позовних вимог повністю, у відповідності до ст. 129 ГПК України витрати щодо сплати судового збору покладаються на позивача.

Враховуючи наявність на даний час у суді обмеженої кількості знаків поштової оплати, для вручення даного рішення учасникам справи будуть використані альтернативні способи вручення процесуальних документів шляхом направлення даного рішення на електронні адреси позивача та відповідача, вказані ними в заявах по суті справи та з процесуальних питань, а також до електронних кабінетів Спеціалізованого комунального підприємства "Ритуальна служба" Краматорської міської ради та представника позивача Шевченка В.С. в системі "Електронний суд".

На підставі викладеного, керуючись статями 1-5, 10, 11, 12, 20, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241  Господарського процесуального кодексу України, суд   

                                                                    ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 20.04.2023.

Суддя                                                                                                          Т. О. Лобода