ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/735/23 Суддя першої інстанції: Юзькова О.Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2023 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Горяйнова А.М.,

суддів - Файдюка В.В. та Шелест С.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2023 року про повернення позовної заяви у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2023 року вказаний адміністративний позов було повернуто позивачу.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання щодо строку звернення до суду. Скаржник вказує на те, що згідно зі ст. 233 КЗпП України у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, має право на звернення до суду з позовом про перерахунок грошового забезпечення без обмеження будь-яким строком. Також просить врахувати, що він не має економічної та юридичної освіти і не міг знати про порушення права на виплату грошового забезпечення в належному розмірі. Наголошує на тому, що про ймовірне порушення свого права на індексацію грошового забезпечення дізнався із засобів масової інформації, у зв`язку з чим звернувся за правовою допомогою до адвоката. Доводи апеляційної скарги полягають також в тому, що суд першої інстанції не врахував п. 1 розділу ХІХ «Прикінцеві положення» КЗпП України.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 312 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2023 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, виходячи з такого.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами справи не заперечується, що підставою для звернення до суду стала незгода позивача з бездіяльністю Військової частини НОМЕР_1 , яка полягала у непроведенні індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року.

Згідно з витягом із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 27 березня 2018 року № 72 ОСОБА_1 з 27 березня 2018 року був виключений зі списків особового складу частини як такий, що вибув до нового місця служби.

Зверненню до суду з адміністративним позовом передував адвокатський запит представника позивача від 07 листопада 2022 року до Військової частини НОМЕР_1 про надання довідки про індексацію грошового забезпечення із зазначенням усіх складових для проведення її розрахунку.

Листом Військової частини НОМЕР_1 від 12 листопада 2022 року № 106/3146 позивачу було повідомлено, що у період з січня 2016 року до лютого 2018 року індексація грошового забезпечення не нараховувалася та не виплачувалася.

Суд першої інстанції встановив, що позовну заяву подано з пропуском строку, встановленого ст. 122 КАС України, ст. 233 КЗпП України та ухвалою суду від 25 січня 2023 року залишив позовну заяву без руху.

Позивач 01 лютого 2023 року подав клопотання про поновлення строку звернення до суду, в якому посилався на положення ч. 2 ст. 233 КЗпП України та просив врахувати, що індексація є складовою грошового забезпечення, а тому право на звернення до суду з позовом про її перерахунок не обмежується будь-яким строком.

Приймаючи рішення про повернення позовної заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивач оскаржує бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року. У той же час з огляду на матеріали справи позивач звільнений зі служби 27 березня 2018 року, проте звернувся до суду з цим позовом 20 січня 2023 року, тобто з пропуском тримісячного строку звернення до суду з адміністративним позовом у справі про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, передбачений ст. 233 КЗпП України.

Суд першої інстанції також зазначив, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Необізнаність позивача не є такою причиною, адже позивач не був позбавлений можливості раніше отримати інформацію про суми нарахованої та виплаченої йому індексації грошового забезпечення протягом спірного періоду.

Також суд першої інстанції визнав необгрунтованими доводи позивача про необхідність застування норм законодавства, що діяло на момент його звільнення зі служби, зазначивши, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про пропуск строку звернення до суду, адже він не знайшов свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Протягом періоду, за який ОСОБА_1 просить провести індексацію грошового забезпечення (з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року), а також на час виключення його зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 - 27 березня 2018 року, положення ч. 2 ст. 233 КЗпП України діяли у редакції, яка передбачала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Разом з тим Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», що набрав законної сили 19 липня 2022 року, внесено зміни, зокрема, у ч. 2 ст. 233 КЗпП України і викладено її в такій редакції: «Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 наголошує на тому, що судом першої інстанції було неправильно вирішено питання щодо наявності підстав для поновлення строку звернення до суду.

Згідно зі ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.

Колегія суддів враховує, що на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (19 липня 2022 року) та обмеження строку звернення до суду з позовом про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, річний строк, протягом якого ОСОБА_1 мав би право на поновлення строку звернення до суду згідно зі ст. 234 КЗпП України - сплинув.

Вирішуючи питання про вплив зазначеної обставини на застосування положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» у спірних правовідносинах, колегія суддів враховує, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Водночас ч. 4 ст. 3 КАС України також передбачено, що закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

З огляду на вказану норму права, колегія суддів вважає, що положення ч. 2 ст. 233, ст. 234 КЗпП України у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» можуть бути перешкодою для поновлення строку звернення до суду з цим позовом лише після спливу одного року з дня набрання чинності зазначеним Законом, тобто після 19 липня 2023 року.

Як раніше зазначалося, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим адміністративним позовом у січні 2023 року.

Також колегія суддів враховує, що відповідно до п. 1 розділу ХІХ «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Колегія суддів враховує, що на час набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (19 липня 2022 року) діяв карантин, встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

З урахуванням змін, внесених до зазначеної постанови, карантин на території України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, діє з 19 грудня 2020 року до 30 квітня 2023 року.

Таким чином з моменту набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» тримісячний строк звернення до суду, встановлений ч. 2 ст. 233, ст. 234 КЗпП України, продовжується на весь строк дії карантину та, відповідно, не сплинув станом на день звернення ОСОБА_1 до суду з цим адміністративним позовом.

Зазначені обставини у своїй сукупності вказують на те, що висновок суду першої інстанції щодо пропуску строку звернення до суду є необґрунтованим, а ухвала суду від 15 лютого 2023 року - не відповідає нормам процесуального права.

Отже, доводи апеляційної скарги позивача спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в ухвалі від 15 лютого 2023 року про повернення позовної заяви та є підставами для її скасування.

Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення без додержання норм процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2023 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2023 року про повернення позовної заяви - скасувати.

Справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії - направити до Чернігівського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя-доповідач А.М. Горяйнов

Судді В.В. Файдюк

С.Б. Шелест