ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" березня 2023 р.                     м. Київ                Справа № 911/2321/22  

Суддя Конюх О.В., при секретарі судового засідання Лівандовському О.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Керівника Обухівської окружної прокуратури, м. Обухів, в інтересах держави в особі: 1) Фонду державного майна України, м. Київ,

          2) Міністерства енергетики України, м. Київ,

до відповідачів:           1) Публічного акціонерного товариства “Центренерго”, смт. Козин Обухівського району Київської області,

           2) Приватного підприємства “Флемос”, м. Київ,

про                               визнання недійсним договору оренди та зобов`язання повернути нерухоме майно,

за участю представників:

від прокуратури:           Вакуленко М.Г., службове посвідчення №065758 від 03.11.2021;

від позивача 1:          Ленько М.М., в порядку самопредставництва, витяг з ЄДР;

від позивача 2:          не з`явився;

від відповідача 1:          Ревенко О.В., адвокат, довіреність від 11.11.2022;

від відповідача 2:          Дешевий О.А., адвокат, ордер серії АІ №1305844 від 22.11.2022;

СУТЬ СПОРУ:

Керівник Обухівської  окружної прокуратури, м. Обухів Київської області (далі по тексту прокурор) звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 09.11.2022 №56-8996вих22 в інтересах держави в особі Фонду державного майна України , м. Київ (далі по тексту ФДМУ) та Міністерства енергетики України, м. Київ (далі по тексту – Міненерго) до відповідачів: 1) Публічного акціонерного товариства «Центренерго», м. Київ (далі по тексту ТОВ «Центренерго») та 2) Приватного підприемства  «Флемос», м. Київ, у якому просить суд:

- визнати недійсним  договір оренди нерухомого майна №21/3/1 від 14.07.2022, укладений між ПАТ «Центренерго» та ПП «Флемос»;

-          застосувати правові наслідки недійсності правочину та зобов`язати ПП “Флемос” повернути ПАТ “Центренерго” нерухоме майно (частину Тимчасового вугільного причалу-залізобетонного, інвентарний №0000020, довжиною 390 погонних метрів та частину Вугільного складу, інвентарний №0005376, площею 27000 кв.м), розташоване по вул. Промислова, 1Г в м. Українка Обухівського району Київської області;

-          стягнути з відповідачів на користь Київської обласної прокуратури судовий збір.

Позов обґрунтовано тим, що на виконання Указу Президента України від 21.05.1994 №244/94 та розпорядження КМУ від 02.11.1994 №816-р  Наказом від 17.03.1995 №49 реорганізовано Зміївську, Вуглегірську та Трипільську ДРЕС у відособлені підрозділи, та на базі належного їм на праві господарського відання державного майна створено Державне підприємство «Центренерго». У подальшому наказом Міністерства енергетики та електрифікації України від 31.08.1995 №174 затверджено акт оцінки цілісного майнового комплексу ДП «Центренерго» та на його базі створено Державну акціонерну енергогенеруючу компанію «Центренерго». На загальних зборах акціонерів від 23.07.1998 прийнято рішення про зміну назви ДАЕК «Центренерго» на ВАТ «Центренерго», яке у 2011 році було перейменовано у ПАТ «Центренерго». Прокурор робить висновок про те, що ПАТ «Центренерго» є правонаступником ДП «Центренерго», якому державне майно ніколи не належало на праві власності, а перебувало на праві повного господарського відання.

Прокурор твердить, що ПАТ «Центренерго» належить до об`єктів, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави у сфері паливно-енергетичного комплексу відповідно до постанови КМУ від 04.03.2015 №83. У 2016 році Міністерство енергетики та вугільної промисловості України передало функції з управління пакетом акцій держави у статутному капіталі ПАТ «Центренерго» до ФДМУ. Розпорядженням КМУ від 16.01.2019 №36-р вказаний державний пакет акцій виставлено на продаж.

Прокурор твердить, що оспорюваний договір оренди, укладений 14.07.2022 з дозволу ФДМУ між орендодавцем ПАТ «Центренерго» та орендарем ПП «Флемос», предметом якого є частина вугільного причалу та частина вугільного складу у м. Українка Київської області, що обліковуються на балансі Трипільської ТЕС, укладений із порушенням процедури оренди державного майна, а саме без проведення аукціону в електронній формі та у порушення чинних заборон постанови КМУ від 27.05.2022 №634 щодо особливостей оренди державного майна у період воєнного стану.

Посилаючись на ст. 87 ЦК України та ст.63 ГК України прокурор твердить, що ДП «Центренерго» та його правонаступники засновані виключно на державній власності. Відповідно до ст. 73,74 ГК України у відповідній редакції майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління. Державне унітарне підприємство може діяти як державне комерційне підприємство, за яким майно закріплюється на праві господарського відання. Прокурор твердить, що корпоративні права держави у юридичних особах  та  майно, яке закріплюється за ними та перебуває на їх балансі, є окремими об`єктами цивільних прав та окремими об`єктами державної власності та управління.

Прокурор твердить, що відповідач 1 ПАТ «Центренерго» у порядку правонаступництва отримало право господарського відання на державне нерухоме майно, оскільки передання державною майна у приватну власність поза процедурою приватизації бути не могло; при цьому передача майна по суті не означає переходу права власності на майно; а передача державного майна до статутного фонду акціонерного товариства, створеного шляхом корпоратизації, не є рішенням власника, спрямованим на зміну права власності.

Прокурор твердить, що державне майно, передане державною до статутного фонду державного унітарного підприємства, корпоратизованого в акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого належить державі, до моменту завершення процедури приватизації залишається у власності держави, у зв`язку з чим до нього мають бути застосовані процедури, передбачені Законом України «Про оренду державного та комунального майна», зокрема ст. 5, 6, 13  - шляхом проведення аукціону в електронній формі. При цьому орендар ПП «Флемос» не є серед суб`єктів, які відповідно до ст. 15 цього Закону мають право на отримання державного майна в оренду без аукціону.

Прокурор твердить, що відповідно до постанови КМУ від 27.05.2022 №634 постановлено на період воєнного стану тимчасово припинити передачу в оренду державного майна на визначених територіях, крім випадків, коли доцільність такої передачі визначена рішенням обласної військової адміністрації за місцем розташування майна. Прокурор твердить, що рішення Київської обласної військової адміністрації щодо передачі в оренду спірного майна Трипільської ТЕС не ухвалювалось та не видавалось.

Прокурор твердить, що у відповідності до постанови КМУ від 09.10.2020 №1109 Трипільська ТЕС належить до об`єктів критичної інфраструктури; санітарно-захисна смуга станції становить 1000м. У наказі Обухівської РВА від 18.07.2022 №258 «Про можливість здійснення навігації суден для видобутку піску та щебеню відповідно до законодавства» надано можливість обмеженому колу суб`єктів на здійснення навігації, у якому ПП «Флемос» відсутнє.

Відтак, прокурор просить суд визнати недійсним договір оренди частин вугільного причалу та вугільного складу на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України у зв`язку із невідповідністю чинному законодавству; у порядку реституції на підставі ст. 216 ЦК України зобов`язати орендаря ПП «Флемос» повернути орендодавцю ПАТ «Центренерго» предмет договору оренди – державне нерухоме майно.

Суд врахував, що відповідно до ч. 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

У постанові від 16.02.2021 у справі №911/2390/18 Велика Палата Верховного Суду вважає, що словосполучення "з приводу нерухомого майна" у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Тому на спір, предметом якого є визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, поширюються норми частини третьої статті 30 ГПК України.

Відтак, ухвалою від 16.11.2022 прийнято позовну заяву прокурора до розгляду, відкрито провадження у справі №911/2321/22 у порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 12.12.2022.

25.11.2022 від Міненерго до господарського суду надійшла заява на виконання ухвали від 16.11.2022.

30.11.2022 від представника відповідача 1 ПАТ «Центренерго» до господарського суду надійшов  відзив від 30.11.2022 на позовну заяву, у якому відповідач 1 просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідач твердить, що утворення ПАТ «Центренерго» як акціонерного товариства на підставі Статуту та розпорядчого документу - наказу Міненерго від 31.08.1995 №174 не є підставою для визначення відповідача 1 як юридичної особи публічного права; ПАТ «Центренерго» було створено у порядку, визначеному підзаконними актами – Указом Президента України від 04.04.1995 №282/950 та вищевказаним наказом, а відповідно до пункту 1.4 Статуту товариство є юридичною особою приватного права.

Відповідач 1, посилаючись на ст. 115 ЦК України та ст. 85 ГК України, твердить, що господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу. Посилаючись на постанову ВС від 09.10.2018 у справі №826/11262/15, відповідач 1 твердить, що засновники акціонерного товариства з моменту передання товариству майнових внесків перестають бути власниками майна, що становить їх внески, здобуваючи у власність замість цього акції, емітовані товариством, і відповідно корпоративні права щодо цього товариства. Держава, набувши корпоративні права, має право брати участь в управлінні товариством, в якому 100% акцій перебувають у державній власності, тоді як власником майна, переданого до статутного капіталу, є саме товариство.

У переліку об`єктів управління державної власності, наведеному у ч.1 ст. 3 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», наявні корпоративні права, що належать державі у статутних капіталах господарських організацій (корпоративні права держави), однак відсутнє майно, що передано у статутний фонд господарського товариства. Згідно переліку частини 1 ст. 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», закон регулює відносини оренди майна, що *) не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), а також *) майна, щодо якого до статутного капіталу внесено право господарського відання на майно та *) майна, закріпленого за акціонерними товариствами на праві господарського відання; відтак, норми вказаного Закону  не регулюють відносини оренди майна, яке внесено до статутного капіталу акціонерного товариства.

Відповідач 1 твердить, що оспорюваний договір укладений із дозволу ФДМУ, оформленого наказом від 12.07.2022 №727 відповідно до вимог частини 4 ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна»; у зв`язку з викладеним відповідач 1 вважає відсутнім факт порушення інтересів держави оспорюваним договором. Крім того,  відповідач посилається на відсутність підстав представництва інтересів держави прокурором у даній справі, оскільки ФДМУ у відповіді від 31.08.2022 чітко зазначило прокуророві про здійснення ФДМУ повноважень щодо погодження передачі в оренду  майна акціонерного товариства, яке перебуває у процесі приватизації.  

01.12.2022 від представника ПАТ «Центренерго» також надійшла заява на виконання ухвали суду із запитуваною судом контактною інформацією.

02.12.2022 від Обухівської окружної прокуратури надійшли пояснення від 30.11.2022 №56-9788вих-22 на виконання п.4 ухвали господарського суду Київської області від 16.11.2022 щодо підстав визначення осіб, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спрірних відносинах – позивачів та щодо підстав представництва держави прокуратурою. Зокрема прокуратура твердить, що відповідно до ст.4 Закону України «Про Фонд державного майна України» до основних завдань Фонду належать зокрема:

1) реалізація державної політики у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності;

2) організація виконання Конституції та законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, інших актів законодавства та здійснення контролю за їх виконанням;

3) управління об`єктами державної власності, зокрема корпоративними правами держави у статутних капіталах господарських товариств, щодо яких прийнято рішення про приватизацію та затверджено план розміщення акцій; товариств, утворених у процесі перетворення (у тому числі шляхом корпоратизації) державних підприємств, що належать до сфери його управління, а також товариств, утворених за участю Фонду державного майна України;

4) захист майнових прав державних підприємств, а також державних пакетів акцій (часток), що належать до сфери управління Фонду державного майна України на території України;

5) здійснення контролю у сфері організації та проведення приватизації державного майна, відчуження державного майна у випадках, встановлених законодавством, передачі державного майна в оренду та користування; повернення у державну власність державного майна, що було приватизоване, відчужене або вибуло з державної власності з порушенням законодавства; управління корпоративними правами держави, які перебувають у сфері його управління.

Прокурор твердить, що приватизація об`єкта вважається завершеною з моменту його продажу та переходу до покупця права власності або завершення розміщення всіх акцій, передбачених для продажу планом розміщення акцій і оформлюється  наказом відповідного органу приватизації (ч.2 ст. 10 Закону України «про приватизацію державного і комунального майна»). Посилаючись на ст.1 Закону України «Про акціонерні товариства» прокурор твердить, що особливості створення акціонерних товариств у процесі приватизації та корпоратизації, правового статусу їх діяльності у період до виконання плану приватизації визначаються законодавством про приватизацію та корпоратизацію; з викладеного прокурор робить висновок про те, що предмет оспорюваного договору оренди входить до переліку об`єктів оренди, передбачених ст. 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а ФДМ України є органом, уповноваженим державною здійснювати представницькі функції у спірних правовідносинах через наявність як функцій з управління пакетом акцій держави у статутному капіталі  ПАТ «Центренерго» так і орендодавцем нерухомого майна, загальна площа якого перевищує 400 кв.м.

Прокурор твердить, що  відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство енергетики України, Міненерго є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику в електроенергетичному, ядерно-промисловому, вугільно-промисловому, торфодобувному, нафтогазовому та нафтогазопереробному комплексі. Відповідно до підпунктів 28, 29, 30, 36 пункту 4 Положення Міненерго веде облік об`єктів державної власності, що належать до сфери управління Міненерго, здійснює контроль  за їх ефективним використанням та збереженням; здійснює у межах повноважень, передбачених законом, управління державними підприємствами, установами та організаціями, а також корпоративними правами держави. Саме управлінськими рішеннями Міністерства на базі майна Зміївської, Вуглегірської та Трипільської ДРЕС створене ДП «Центренерго» (наказ №174 від 31.08.1995).

Прокурор твердить, що підприємство залишається суб`єктом господарювання державного сектора економіки, у якому держава реалізує право державної власності через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб`єктів господарювання, які здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління (ст. 22 ГК України). Прокурор робить висновок про те, що у спірних правовідносинах Міністерство із самого початку виступало уповноваженим органом управління державним майном ПАТ «Центренерго» та зобов`язано здійснювати контроль за його ефективним використанням.

06.12.2022 від відповідача 1 надійшло клопотання/заява про доручення до справи доказів направлення відзиву іншим учасникам справи.

Ухвалою від 12.12.2022 підготовче судове засідання відкладено на 16.01.2023.

27.02.2022 від представника позивача 1 ФДМУ до суду надійшла заява від 26.12.2022 №10-25-19518 про залишення позову без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 ст. 226 ГПК України. Заява обґрунтована тим, що прокурор не підтвердив підстави представництва інтересів держави та не обґрунтував необхідність звернення із позовом саме прокуратурою; також позивач 1 твердить, що прокурор, звертаючись із позовом,  не дотримався порядку повідомлення компетентних органів – ФДМУ та Міненерго у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», що, відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду  від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 та постанови Верховного Суду від 28.06.2022 у справі №916/1283/20 має бути підставою для залишення позову прокурора без розгляду.

29.12.2022 від позивача 1 ФДМУ до суду надійшли пояснення від 22.12.2022 №10-23-19251 щодо позовної заяви, у яких позивач просить позовну заяву прокурора залишити без задоволення. У заяві позивач твердить, що Фонд є органом управління корпоративними правами держави у статутному капіталі ПАТ «Центренерго». На підставі частини 2 ст. 11 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» та розпорядження КМУ від 16.01.2019 №36-р затверджено перелік об`єктів великої приватизації державної власності, до якого включено державний пакет акцій ПАТ «Центренерго». 17.06.2022 наглядова рада ПАТ «Центренерго» прийняла рішення про надання згоди на вчинення ПАТ «Центренерго» значного правочину, а саме надання в оренду вугільного причалу та  частини вугільного складу без застосування електронної торгової системи. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» з дня прийняття рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу державного підприємства або пакета акцій такі підприємства не мають права укладення договорів оренди земельних ділянок або іншого нерухомого майна або основних засобів підприємства без згоди органів приватизації. Фонд наказом від 12.07.2022 №727 надав згоду ПАТ «Центренерго» на вчинення значного правочину, а саме укладення із ПП «Флемос» оспорюваного договору оренди нерухомого майна.

ФДМУ твердить, що процедура надання дозволу на вчинення дій стосовно передачі майна пройдена відповідно до законодавства України. Наказ Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 09.12.2013 №913 «Про затвердження переліку нерухомого майна, що увійшло до статутного фонду ДАЕК «Центренерго» (правонаступником якої є ПАТ «Центренерго» та витяг про реєстрацію права власності від 24.07.2019 №174925678 підтверджують, що об`єкти оренди були включені до статутного фонду ДАЕК «Центренерго» під час корпоратизації підприємства і є приватною власністю правонаступника ПАТ «Центренерго»; законодавством не встановлено обов`язку щодо проведення товариством електронного аукціону стосовно надання в оренду товариством власного майна. Позивач, посилаючись на позицію Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09.10.2018 у справі №826/11262/15, твердить, що засновники акціонерного товариства з моменту передання товариству майнових внесків перестають бути власниками майна, що становить їх внески, здобуваючи у власність замість цього майна акції, емітовані товариством, і відповідно  корпоративні права щодо цього товариства. Держава, набувши корпоративні права, має право брати участь в управлінні товариством, в якому 100% акцій перебувають у державній власності, тоді як власником майна, переданого до статутного капіталу, є саме це товариство, а не держава. Право власності на акції, емітовані акціонерним товариством, і право власності на майно, яке належить цьому акціонерному товариству, за своєю формою є різними через те, що зазначені акції та майно є окремими об`єктами права власності. Поняття «власник майна» та «власник корпоративних прав» не є тотожними.

05.01.2023 від представника відповідача 2 надійшла заява на виконання ухвали про відкриття провадження із запитуваною судом інформацією.

09.01.2023 Обухівська окружна прокуратура подала до суду заперечення від 05.01.2021 №56-149вих-23 щодо заяви позивача про залишення позову без розгляду.

16.01.2023 від представника відповідача 2 надійшло клопотання про доручення до матеріалів справи доказів направлення відзиву іншим учасникам справи.

У судове засідання з`явились представники позивача 1 та відповідачів. Суд за участю присутніх представників розглянув заяву ФДМУ від 26.12.2022 про залишення позову без розгляду та дійшов висновку про те, що прокурор обґрунтував підстави, з яких він вважає наявною необхідність представництва інтересів держави в суді саме прокуратурою, та виконав обов`язок попереднього повідомлення позивачів відповідно до частини 4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”. З огляду на викладене, суд ухвалою від 16.01.2023 залишив без задоволення заяву позивача 1 про залишення позову прокурора у справі №911/2256/22 без розгляду з мотивів, детально наведених у мотивувальній частині відповідної ухвали.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про управління об`єктами державної власності” управління об`єктами державної власності здійснюється уповноваженими органами влади з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Частиною 1 ст. 4 Закону України “Про управління об`єктами державної власності” визначено, що суб`єктами управління об`єктами державної власності, поміж інших, є Фонд державного майна України.

Згідно з п. 9 Порядку передачі (повернення) функцій з управління майном державних підприємств, функцій з управління пакетами акцій (частками) у зв`язку з прийняттям рішення про приватизацію або про припинення приватизації об`єкта приватизації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 №389, передача пакета акцій (частки), що належить державі у статутних капіталах господарських товариств, здійснюється у місячний строк з дня прийняття рішення про приватизацію шляхом оформлення акта приймання-передачі за формою згідно з додатком 2.

Державний орган приватизації набуває повноважень суб`єкта управління пакетом акцій з моменту підписання акта приймання-передачі пакета акцій, що належить державі у статутних капіталах господарських товариств, яким у даному випадку виступає Фонд державного майна України.

Частиною 1 статті 4 Закону України “Про Фонд державного майна України” встановлено, що до основних завдань Фонду державного майна України належать:

1) реалізація державної політики у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності;

2) організація виконання Конституції та законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, інших актів законодавства та здійснення контролю за їх виконанням;

3) управління об`єктами державної власності, зокрема корпоративними правами держави у статутних капіталах господарських товариств, щодо яких прийнято рішення про приватизацію та затверджено план розміщення акцій; товариств, утворених у процесі перетворення (у тому числі шляхом корпоратизації) державних підприємств, що належать до сфери його управління, а також товариств, утворених за участю Фонду державного майна України;

4) захист майнових прав державних підприємств, а також державних пакетів акцій (часток), що належать до сфери управління Фонду державного майна України на території України;

5) здійснення контролю у сфері організації та проведення приватизації державного майна, відчуження державного майна у випадках, встановлених законодавством, передачі державного майна в оренду та користування; повернення у державну власність державного майна, що було приватизоване, відчужене або вибуло з державної власності з порушенням законодавства; управління корпоративними правами держави, які перебувають у сфері його управління.

Статтею 2 Закону України “Про Фонд державного майна України” передбачено, що діяльність Фонду ґрунтується на принципах верховенства права, законності, безперервності, відкритості, прозорості та відповідальності.

В позовній заяві прокурор вказує, що органом, уповноваженим державою здійснювати представницькі функції у спірних правовідносинах через наявність станом на цей час функцій з управління пакетом акцій держави в статутному капіталі ПАТ “Центренерго”, є Фонд державного майна України, який самоусунувся від своєчасного реагування та захисту державних інтересів.

Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство енергетики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2020 року №507 Міненерго є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику в електроенергетичному, ядерно-промисловому, вугільно-промисловому, торфодобувному, нафтогазовому та нафтогазопереробному комплексі (далі - паливно-енергетичний комплекс); формування та реалізацію державної політики у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива (крім питань забезпечення енергоефективності будівель та інших споруд) та у сфері нагляду (контролю) у галузях електроенергетики і теплопостачання.

Згідно із п.п. 28, 29, 30, 36 п. 4 Положення про Міністерство енергетики України, Міненерго відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, веде облік об`єктів державної власності, що належать до сфери управління Міненерго, здійснює контроль за їх ефективним використанням та збереженням; здійснює в межах повноважень, передбачених законом, управління державними підприємствами, установами та організаціями, а також корпоративними правами держави.

Також, відповідно до пп. 8 п. 5 Положення про Міністерство енергетики України, Міненерго з метою організації своєї діяльності забезпечує самопредставництво Міненерго як органу державної влади, який у випадках, передбачених законом, бере участь у справах та діє у судах України від імені та в інтересах держави.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, вказує, що саме управлінськими рішеннями Міністерства енергетики і електрифікації України (як правопопередником Міністерства енергетики України в силу закону) на базі державного майна Зміївської, Вуглегірської та Трипільської ДРЕС створене Державне підприємство “Центренерго” (наказ №49 від 17.03.1995), корпоратизоване останнім як єдиним засновником від імені держави в Державну акціонерну енергогенеруючу компанію “Центренерго” (наказ №174 від 31.08.1995) з внесенням як уповноваженим органом управління державним майном до статутного фонду перетвореного товариства державного майна для забезпечення виконання статутних цілей без зміни права власності на нього.

Керівник Обухівської окружної прокуратури твердить, що у правовідносинах, що виникли, Міністерство енергетики України із самого початку виступало уповноваженим органом управління державним майном ПАТ “Центренерго” та зобов`язано було здійснювати контроль за його ефективним використанням.

Обухівською окружною прокуратурою, з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави, з`ясування вжитих органом контролю заходів до поновлення порушених інтересів держави, 09.09.2022 до Регіонального відділення Фонду державного майна України скеровано відповідний запит №56-6539вих-22 (том 1 аркуш справи 129), в якому прокуратура керуючись положеннями ч. 4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”, просила надати в строк до 23.09.2022 позицію Фонду державного майна України щодо обґрунтованості укладення між ПАТ “Центренерго” та Приватним підприємством “Флемос” договору оренди №21/3/1 від 14.07.2022 нерухомого майна (частини Тимчасового вугільного причалу-залізобетонного, інвентарний №0000020 та частини Вугільного складу, інвентарний №0005376), що обліковується на балансі Трипільської ТЕС ПАТ “Центренерго”, без попереднього включення цих об`єктів оренди до відповідного Переліку та проведення аукціону щодо їх оренди в електронній формі.

Також у вказаному запиті зазначено, що у разі підтвердження виявлених прокуратурою порушень прокуратура просить навести обґрунтовану позицію Фонду державного майна України щодо намірів та компетенції самостійного вирішення у позасудовому або судовому порядку порушених у цьому листі питань з метою усунення допущених порушень інтересів держави.

Одночасно проінформовано Фонд державного майна України, що у разі невжиття, зволікання або неможливості з незалежних причин та мотивів вжиття співмірних виявленим порушенням заходів на захист інтересів держави, прокуратура буде вимушена самостійно реагувати, у тому числі й представницькими заходами в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”.

На запит Обухівської окружної прокуратури за №56-6539вих-22 від 09.09.2022 Фонд державного майна України листом №10-17-13256 від 20.09.2022 (том 1 аркуш справи 133) повідомив, що Фонд відповідно до Закону України “Про Фонд державного майна України”, частини 4 статті 12 Закону України “Про приватизацію державного і комунального майна”, статуту ПАТ “Центренерго”, рішення дирекції ПАТ “Центренерго” від 15.06.2022 (протокол №18/2022), рішення наглядової ради ПАТ “Центренерго” від 17.06.2022 (протокол №5/2022) та враховуючи лист ПАТ “Центренерго” від 22.06.2022 №11/1446, наказом від 12.07.2022 №727 надав згоду на вчинення ПАТ “Центренерго” (код за ЄДРПОУ 22927045) значного правочину, а саме укладення між ПАТ “Центренерго”, в особі директора Трипільської ТЕС ПАТ “Центренерго” та Приватним підприємством “Флемос” Договору оренди нерухомого майна (частини Тимчасового вугільного причалу-залізобетонного, інвентарний №00000020, довжиною 390 погонних метрів та частини Вугільного складу, інвентарний №0005376, площею 27000 кв.м, яке розташоване за адресою: вул. Промислова, 11, м. Українка, Обухівський район, Київська область), що обліковується на балансі Трипільської ТЕС ПАТ “Центренерго”.

Також Фонд державного майна України у вказаному листі зазначив, що законодавством України не встановлено обов`язок щодо проведення товариством електронного аукціону стосовно надання в оренду товариством власного майна.

На запит Обухівської окружної прокуратури за №56-7355вих-22 від 29.09.2022 (том 1 аркуш справи 147), Міністерство енергетики України листом від 11.10.2022 №26/1.2-18.7-14994 (том 1 аркуш справи 153) повідомило про те, що інформація щодо порушених у запиті прокуратури питань відсутня, а вказані питання, відповідно, не належать до компетенції Міністерства.

Обухівською окружною прокуратурою повідомлено Фонд державного майна України листом від 03.11.2022 за №56-8749вих-22 (том 1 аркуш справи 155) та повідомлено Міністерство енергетики України листом від 08.11.2022 за №56-8924вих-22 (том 1 аркуш справи 156) про підготовку та подання до господарського суду Київської області позовної заяви щодо здійснення представництва інтересів держави в суді.

У підготовчому судовому засіданні 16.01.2023 суд оголосив перерву до 30.01.2023.

17.01.2023 від представника відповідача 2 до суду надійшов відзив  на позову заяву,  у якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Відповідач 2 твердить, що відповідно до інформації з Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24.07.2019 передане в оренду за спірним договором майно належить на праві власності ПАТ «Центренерго» відповідно до переліку нерухомого майна, яке увійшло до статутного фонду ДАЕК «Центренерго» під час корпоратизації станом на 01.07.1995, виданого Міністерством енергетики та вугільної промисловості від 09.12.2013 №913.

Пунктом 1, 2 Положення про Єдиний реєстр об`єктів державної власності, затвердженого постановою КМУ від 14.04.2004 №467, і який формується ФДМУ, визначено, що реєстр є автоматизованою системою збирання, обліку, накопичення, оброблення, захисту та надання інформації про нерухоме майно, а також корпоративні права держави та державне майно, що не увійшло до статутних  фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації та корпоратизації.

Відповідач 2 твердить, що позивачем не доведено, а матеріалами справи не підтверджується, що передане в оренду за спірним договором  майно належить на праві власності державі і відповідно для передачі його в оренду повинні застосовуватись процедури, передбачені Законом України «Про оренду державного та комунального майна» та Постановою КМУ від 27.05.2022 №634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану».

Відповідач 2 твердить, що порядок управління майном, що знаходилося у загальнодержавній власності станом на початок процедури корпоратизації ДП «Центренерго» визначався Декретом КМУ №8-92 від 15.12.1992, відповідно до якого на міністерства були покладені функції щодо управління майном, що є у загальнодержавній власності. Відповідно до Положення про Міністерство  енергетики та електрифікації України, затвердженого постановою КМУ від 05.06.1993 №423, міністерство здійснювало управління майном, що є загальнодержавною власністю підприємств, установ, організацій, які входили до сфери його управління. Тобто Міністерство енергетики та електрифікації України було правомочним органом на управління державним майном ДП «Центренерго».

Відповідно до Указу Президента України від 15.06.1993 «Про корпоратизацію підприємств» було визначено, що корпоратизацією є перетворення державних підприємств у відкриті акціонерні товариства. Засновниками відкритих акціонерних товариств з боку держави визначалися у тому числі центральні органи виконавчої влади. Відповідно до Положення про порядок корпоратизації було встановлено, що засновник мав розглянути та затвердити акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу підприємства, приймає рішення про створення відкритого акціонерного товариства та затверджує його статут; за дорученням засновника керівник підприємства здійснює державну реєстрацію відкритого акціонерного товариства, з моменту якої до відкритого акціонерного товариства переходять активи і пасиви підприємства, акціонерне товариство стає правонаступником прав та обов`язків корпоратизованого підприємства. Спільним наказом Мінекономіки, ФДМУ та Мінюсту від 31.08.1993 №55/356/10/5 було затверджено  Типовий статут відкритого акціонерного товариства, створеного шляхом корпоратизації державного підприємства, відповідно до якого передбачалося, що товариство є власником майна, переданого йому засновником та учасниками у власність.

Відповідач твердить, що якщо припустити, що при корпоратизації державного підприємства держава не передавала б майно до статутного фонду створюваного товариства, то вона не володіла б і корпоративними правами у такому товаристві, оскільки нею не здійснювалися б відповідні внески до статутного капіталу.  У такому разі ставиться під сумнів взагалі усталеність діючого законодавства про корпоратизацію та економічний розвиток держави, оскільки саме припущення про те, що держава може набувати корпоративні права при корпоратизації, не вносячи відповідного вкладу майном або коштами, вказує на несправедливість таких дій, що суперечать загальним принципам цивільного законодавства.

20.01.2023 Обухівська окружна прокуратура подала до суду відповідь від 18.01.2023 №56-550вих-23 на відзив, у якій просить суд позов прокуратури задовольнити. Прокурор твердить, що ПАТ «Центренерго» є правонаступником усіх прав та обов`язків ДП «Центренерго», якому державне майно ніколи не належало на праві власності, та яке перебувало у нього на праві повного господарського відання, у зв`язку з чим укладення спірного договору із ПП «Флемос» повинно було здійснюватися відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та постанови КМУ від 27.05.2022 №634.

У підготовчому судовому засіданні 30.01.2023  суд оголосив перерву до 13.02.2023, про що присутні прокурор, представники позивача 1, та відповідачів були повідомлені особисто під розпис, а відсутній позивач 2 – шляхом направлення ухвали про повідомлення у порядку ст.ст. 120-121 ГПК України.

10.02.2023 від представника відповідача 1 ПАТ «Центренерго»  надійшли заперечення (на відповідь на відзив). Зокрема відповідач 1 твердить, що прокурор не надав витягу з Єдиного реєстру об`єктів державної власності, положення про який затверджено постановою КМУ від 14.04.2004 №467; разом із тим, згідно із наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 09.12.2013 №913 «Про затвердження переліку нерухомого майна, що увійшло до статутного фонду ДАЕК «Центренерго» спірне нерухоме майно увійшло до вказаного переліку та є приватною власністю ПАТ «Центренерго» - правонаступника ДАЕК.

13.02.2023 представник відповідача 2 до суду подав заперечення (на відповідь на відзив) з додатками, у яких твердить, що в оренду за спірним договором було передано частину Тимчасового вугільного причалу – залізобетонного, інвентарний номер 00000020, довжиною 390 погонних метрів та частину вугільного складу, інвентарний номер 00005376, площею 27    000,00 кв.м. вказане майно згідно інвентаризаційних описів перебуває у складі основних засобів ПАТ «Центренерго». Порівняльний аналіз даних витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24.07.2019, Технічного паспорту від 17.12.2021, наказу №913 від 09.12.2013 спростовує твердження прокурора про перебування орендованого нерухомого майна у власності держави.

Ухвалою від 13.02.2023 підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті на 07.03.2023. В судовому засіданні з розгляду справи по суті 07.03.2023 суд у порядку ст. 216 ГПК України оголосив перерви до 14.03.2023, до 17.03.2023 а потім до 31.03.2023, про що присутні прокурор, представники позивача 2 та відповідачів були повідомлені особисто під розпис, а відсутній позивач 1 – ухвалою про повідомлення у порядку ст.ст. 120-121 ГПК України.

31.03.2023 Київською обласною прокуратурою подано пояснення від 30.03.2023 з додатками,  а саме копіями проектної документації щодо гідротехнічних споруд Трипільської ТЕС. Присутні представники інших учасників провадження заперечували проти залучення до матеріалів справи вказаних документів.

Суд, керуючись ст. 80, 118, 119, 161 ГПК України вказані пояснення з додатками залишив без розгляду з таких підстав.

Відповідно до ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (частина друга статті 161 Господарського процесуального кодексу України). Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним (частина п`ята статті 161 Господарського процесуального кодексу України).

Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим кодексом (частини перша та друга статті 118 Господарського процесуального кодексу України). Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина перша    статті 119 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки прокурор не просив дозволу подати письмові пояснення за межами строку на подання заяв по справі, враховуючи, що підготовче провадження у справі було закрито 13.02.2023, а суд у процесі зясування обставин справи та дослідження доказів не визнавав подання таких документів та пояснень необхідним,  суд залишає ці пояснення без розгляду.

З цього приводу суд звертає увагу учасників справи на позицію, викладену у пунктах 23-24 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі №903/1030/19, у постанові Верховного Суду від 21.12.2022 у справі №910/2281/22, у пунктах 58-68 постанови Верховного Суду від 11.01.2023 у справі №914/2930/21.

Також, додаткові докази, долучені до пояснень, не є загальнодоступними та в інших учасників справи очевидно відсутні. Такі докази (крім того, що подані поза межами передбачених ГПК України строків), всупереч вимогам ст. 80 ГПК України не направлені іншим учасникам справи. Відповідно до частини 9 ст. 80 ГПК України суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

У судовому засіданні 31.03.2023 після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши позов керівника Обухівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України та Міністерства енергетики України до Публічного акціонерного товариства «Центренерго» та Приватного підприємства «Флемос», всебічно та повно дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, вислухавши пояснення представників, господарський суд

УСТАНОВИВ:

Відповідно до Статуту року ПАТ «Центренерго» є юридичною особою приватного права; правонаступником майна, усіх прав та обов`язків ДП «Центренерго»; засновником товариства є держава в особі Міністерства енергетики та електрифікації України (розділ 1). Товариство здійснює свою діяльність на основі власного майна та/або майна, що знаходиться у користуванні товариства (розділ 9). Для реалізації мети діяльності Товариство має право здавати в оренду належні йому будівлі, споруди, устаткування, земельні ділянки, об`єкти нерухомого майна тощо (пункт 1 розділу 5).

Відповідно до Положення про Трипільську ТЕС ПАТ «Центренерго» Трипільська ТЕС є відокремленим підрозділом ПАТ «Центренерго» (пункт 1.3); майно ТЕС становлять основні засоби та оборотні кошти, а також інші активи ПАТ «Центренерго», що закріплені за відокремленим підрозділом на праві повного господарського відання; майно ТЕС є власністю Товариства (пункт 3.1).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України     від 7 листопада 2014 року N 1089-р внесено зміни до розпорядження КМУ від 18.02.2013 N 96-р «Про приватизацію об`єктів паливно-енергетичного комплексу» та включено до переліку об`єктів паливно-енергетичного комплексу, що підлягають приватизації, ПАТ «Центренерго».    

Відповідно до частини  1 ст. 7 Закону України «Про приватизацію державного майна» (в редакції від 16.02.2016) державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим, що становлять єдину систему державних органів приватизації в Україні. Відповідно до частини 4 ст. 12 вказаного Закону у місячний строк з моменту прийняття рішення про приватизацію майна державного підприємства орган, що здійснює управління майном цього підприємства, передає у встановленому порядку державним органам приватизації функції з управління цим майном, крім майна, що не підлягає приватизації, в тому числі матеріальних носіїв секретної інформації.

За Актом приймання-передачі від 23.02.2016 №5 Міністерство енергетики та вугільної промисловості України передало, а Фонд державного майна України прийняв пакет акцій ПАТ «Центренерго».

Відповідно до ст. 7 чинного Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна»  Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим становлять єдину систему державних органів приватизації. Державні органи приватизації у межах своєї компетенції здійснюють такі основні повноваження, у тому числі затверджують переліки об`єктів, що підлягають приватизації; приймають рішення про приватизацію об`єктів державної власності у випадках, установлених законодавством; здійснюють повноваження власника державного майна, у тому числі корпоративних прав, у процесі приватизації.

Наказом Фонду державного майна України від 23.07.2021 №1275 на виконання розпорядження КМУ від 16.01.2019 №36-р «Про затвердження переліку об`єктів великої приватизації державної власності» прийнято рішення про приватизацію державного пакета акцій статутного капіталу ПАТ «Центренерго» шляхом продажу на аукціоні, затверджено план розміщення акцій ПАТ «Центренерго» (об`єкта великої приватизації).

Відповідно до частини 4 ст. 12 чинного Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» з дня прийняття рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства або пакета акцій (частки) господарського товариства і до переходу права власності до покупця або припинення приватизації об`єкта приватизації відповідно до частини шостої цієї статті без згоди органів приватизації такі підприємства (товариства), їх уповноважені органи управління не мають права щодо:

вчинення правочину та/або господарського зобов`язання, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг чи сума коштів, що є предметом такого правочину та/або господарського зобов`язання, перевищує 10 відсотків вартості активів підприємства та/або господарського товариства за даними фінансової звітності за останній звітний період. Забороняється ділити предмет правочину з метою ухилення від вимоги, передбаченої цим абзацом;

укладення договорів оренди земельних ділянок та іншого нерухомого майна або основних засобів підприємства та/або господарського товариства.

ПАТ «Центренерго» звернулось до ФДМУ із листом від 22.06.2022 №11/1446 про надання згоди на передачу в оренду ПП «Флемос» майна – частини тимчасового вугільного причалу – залізобетонного, інвентарний номер 00000020 довжиною 390 погонних метрів та частини вугільного складу, інвентарний номер 00005376 площею 27000 кв.м. До листа було додано пакет документів, у тому числі витяг з протоколу засідання дирекції ПАТ «Центренерго» від 15.06.2022 про погодження значного правочину, а саме укладення договору оренди із ПП «Флемос»; витяг з протоколу Наглядової ради ПАТ «Центренерго» від 17.06.2022 про надання згоди на вчинення значного правочину – договору оренди; Проект договору оренди з додатками, Техніко-економічне обґрунтування доцільності передачі в оренду нерухомого майна від 09.06.2022 №42-1718/1, Інформація про вартість обєкта оренди, розрахунок орендного платежу, Звіт про оцінку майна станом на 30.04.2022 та інші документи.

Наказом ФДМ України від 11.07.2022 №727 надано згоду на вчинення ПАТ «Центренерго» значного правочину, а саме укладення між ПАТ «Центренерго» та ПП «Флемос»   договору оренди нерухомого майна (частини Тимчасового вугільного причалу-залізобетонного, інвентарний номер 00000020 довжиною 390 погонних метрів та частини Вугільного складу, інвентарний номер 0005376 площею 20000 кв.м.) яке розташоване за адресою вул. Промислова 1Г, м. Українка, Обухівський район, Київська область, що обліковується на балансі Трипільської ТЕС ПАТ «Центренерго».

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями частин 1, 2, 3, 4, 5 статті 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Між ПАТ «Центренерго» (орендодавець) та ПП «Флемос» (орендар) 14.07.2022 було укладено Договір оренди №21/3/1, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне цільове користування окреме індивідуально визначена майно, а саме – частина Тимчасового вугільного причалу – залізобетонного, інвентарний номер 00000020 довжиною 390 погонних метрів, та частина Вугільного складу, інвентарний номер 00005376 площею 27000 кв.м., яке розташоване за адресою вул. Промислова 1Г, м. Українка, Обухівський район, Київська область (пункт 1.1) для перевалювання вантажів (пункт 1.2). Обєкт вважається переданим Орендарю з дати підписання сторонами акта приймання-передачі обєкта оренди (пункт 2.3). За користування об`єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, яка на момент укладення договору становить 129847,24 грн. (пункт 3.1). Орендна плата складається з плати за користування об`єктом оренди та плати за користування земельною ділянкою у вигляді відшкодування орендодавцю земельного податку (пункт 3.2). Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками але не раніше отримання відповідного рішення Наглядової ради орендодавця та діє до 13.06.2025 року (пункт 11.1). Строк оренди 35 календарних місяців (пункт 11.2).

Сторонами підписано Додатки до договору оренди: Акт обстеження технічного стану Об`єкта оренди від 14.07.2022 (Додаток №1), Акт приймання-передачі Об`єкта оренди від 14.07.2022 (Додаток №2), Схема (Додаток №3).

Прокурор, звертаючись з позовом про визнання недійсним вказаного договору у зв`язку із укладенням без дотримання процедур, передбачених Законом України «Про оренду державного та комунального майна», твердить, що станом на дату укладення договору орендоване майно належало до державної власності. Щодо вказаних тверджень суд встановив таке.

Наказом Міністерства енергетики та електрифікації України від 17.03.1995 №49 «Про створення Державного підприємства «Центренерго» вирішено реорганізувати Зміївську, Вуглегірську та Трипільську ДРЕС у відособлені підрозділи та створити на їх базі ДП «Центренерго», яке визначити правонаступником Зміївської, Вуглегірської та Трипільської ДРЕС; у двотижневий термін подати на затвердження план створення Державної акціонерної компанії «Центренерго».

Указом Президента України від 15.06.1993 року №210/93 (в редакції від 22.01.1994) встановлено, що корпоратизацією є перетворення державних підприємств, закритих акціонерних товариств, більш як 75 відсотків статутного фонду яких перебуває у державній власності, а також виробничих і науково-виробничих об`єднань, правовий статус яких раніше не був приведений у відповідність з чинним законодавством (далі - підприємства), у відкриті акціонерні товариства. Корпоратизації підлягають підприємства, балансова вартість основних фондів яких за станом на 1 січня 1993 року становила не менш як 20 млн. карбованців. (пункт 1).  Засновниками відкритих акціонерних товариств, що створюються відповідно до цього Указу на базі загальнодержавної власності, з боку держави є органи, уповноважені управляти цим майном: центральні органи державної виконавчої влади, інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи та обласні державні адміністрації (пункт 2).

Відповідно до частини 4 ст. 2 ЗУ «Про власність» (в редакції від 28.02.1995) власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. Всі форми власності є рівноправними. Відповідно до ст. 11 цього Закону, суб`єктами права приватної власності в Україні є громадяни України, громадяни інших радянських республік, іноземні громадяни та особи без громадянства (тобто тільки фізичні особи).

Відповідно до ст.ст. 20, 21 вказаного Закону, суб`єктами права колективної власності є трудові колективи державних підприємств, колективи орендарів, колективні підприємства, кооперативи, акціонерні товариства, господарські товариства, господарські об`єднання, професійні спілки, політичні партії та інші громадські об`єднання, релігійні та інші організації, що є юридичними особами. Право колективної власності виникає на підставі: добровільного об`єднання майна громадян і юридичних осіб для створення кооперативів, акціонерних товариств, інших господарських товариств і об`єднань; передачі державних підприємств в оренду; викупу колективами трудящих державного майна; перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства; безоплатної передачі майна державного підприємства у власність трудового колективу, державних субсидій; пожертвувань організацій і громадян, інших цивільно-правових угод.

Відповідно до ст. 25 вказаного Закону, державне підприємство за спільним рішенням трудового колективу і уповноваженого на те державного органу може бути перетворено в акціонерне товариство шляхом випуску акцій на всю вартість майна підприємства. Кошти, одержані від продажу акцій, після покриття боргів державного підприємства надходять у відповідний бюджет.

Закон України «Про господарські товариства» в редакції від 14.02.1995 року статтею 12 визначав, що товариство є власником: майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність;

продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності;

одержаних доходів;

іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Відповідно до пункту 15 Положення про порядок корпоратизації підприємств, яке затверджене Постановою КМУ від 05.07.1993 №508 (в редакції від 15.06.1994, яка була чинною на момент утворення ДАЕК)  з моменту державної реєстрації відкритого акціонерного товариства активи і пасиви підприємства, структурного підрозділу (одиниці) переходять до відкритого акціонерного товариства. Акціонерне товариство стає правонаступником прав і обов`язків корпоратизованого підприємства.

Наказом Міністерства енергетики та електрифікації України від 31.08.1995 №174 «Про створення Державної акціонерної енергогенеруючої компанії «Центренерго» вирішено затвердити Акт оцінки цілісного майнового комплексу ДП «Центренерго»; заснувати на базі ДП «Центренерго» Державну акціонерну енергогенеруючу компанію «Центренерго» та затвердити її статут; вважати ДАЕК «Центренерго» правонаступником ДП «Центренерго»; комісії з корпоратизації ДП «Центренерго» розробити план розміщення акцій, у якому передбачити, що 100 відсотків акцій залишаються у державній власності.

З огляду на викладене, у результаті корпоратизації ДП «Центренерго» було створено  акціонерне товариство Державна акціонерна енергогенеруюча компанія «Центренерго», власником 100% акцій якої (на момент утворення) було Міністерство енергетики та електрифікації України.

З 01.01.2004 набрав чинності Цивільний кодекс України, який встановлював, що суб`єктами права приватної власності можуть бути фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. (ст. 325 ЦК України).

Відповідно до ст. 83 ЦК України (у первісній редакції від 01.04.2004) юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Товариства поділяються на підприємницькі та непідприємницькі.

Відповідно до ст. 84 ЦК України товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи.

Відповідно до ст. 113 ЦК України Господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.  Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства.

Відповідно до  частини 1 статті 115 ЦК України господарське товариство є власником

1) майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу;

2) продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності;

3) одержаних доходів;

4) іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ст. 167, 170 ЦК України держава може створювати юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо), брати участь в їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

17.09.2008 набрав чинності Закон України «Про акціонерні товариства», відповідно до пункту 5 Перехідних та прикінцевих положень якого було вказано, що Статути та інші внутрішні положення акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність з нормами цього Закону не пізніше ніж протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом.

Стаття 115 ЦК України у відповідній редакції від 16.09.2008 також встановлювала, що Господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; ст. 325 ЦК України встановлювала, що суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи, які можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Відповідно до рішень Загальних зборів акціонерів ВАТ «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго» (протокол №1 від 29.03.2011) приведено у відповідність до норм Закону України «Про акціонерні товариства»  назву товариства – Публічне акціонерне товариство «Центренерго».

Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 09.12.2013 №913 затверджено перелік нерухомого майна, що увійшло до статутного фонду Державної акціонерної енергопостачальної компанії «Центренерго» під час корпоратизації, станом на 01.07.1995 року, відповідність якого підтверджено аудиторським висновком ТОВ «УПК Аудит ЛТД» від 11.11.2013. Згідно додатку до вказаного наказу (Перелік нерухомого майна, яке увійшло до статутного фонду ДАЕК «Центренерго» під час корпоратизації станом на 01.07.1995), до статутного фонду ДАЕК «Центренерго» у процесі корпоратизації було передано Тимчасовий вугільний причал – залізобетонний інвентарний номер 20 (пункт 20 Додатку по  Трипільській ТЕС) та об`єкти, які є складовою частиною  вугільного складу: Будівля  вузла пересипки №8/9 (пункт 1 Додатку), Будівля вузла пересипки №7/8 (пункт 2 Додатку), Допоміжний корпус (пункт 7 Додатку), розморожуючий пристрій №1 (пункт 8 Додатку), Дробильний корпус (пункт 9 Додатку), Будівля вагоноперекидача (пункт 10 Додатку), Будівля побутового корпусу (пункт 12 Додатку), Будівля вузла пересипки №11/12 (пункт 13 Додатку), Галерея №9 (пункт 22 Додатку), Галерея №10 (пункт 24 Додатку), Галерея №1АБ (пункт 29 Додатку), Галерея 11/2 (пункт 37 Додатку), Галерея №12 (пункт 38 Додатку).

Як вбачається з доданих до матеріалів справи витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, на підставі Переліку нерухомого майна, яке увійшло до статутного фонду ДАЕК «Центренерго» під час корпоратизації станом на 01.07.1995, №903, виданого 09.12.2013 Міністерством енергетики та вугільної промисловості України» здійснено державну реєстрацію права приватної власності ПАТ «Центренерго» на нерухоме майно, предане в оренду за оспорюваним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5, 6    ст. 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до преамбули Закону України «Про оренду державного та комунального м айна» (в редакції, що була чинною на дату укладення оспорюваного договору), Закон регулює:

правові, економічні та організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим, а також передачею права на експлуатацію такого майна;

майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим.

Відповідно до частини 1 ст. 3 цього Закону, об`єктами оренди за цим Законом є:

єдині майнові комплекси підприємств, їхніх відокремлених структурних підрозділів;

нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення, а також їх окремі частини);

інше окреме індивідуально визначене майно;

майно, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації) (далі - майно, що не увійшло до статутного капіталу), а також майно, заборонене до приватизації, яке може при перетворенні державного підприємства в господарське товариство надаватись такому товариству на правах оренди;

майно, щодо якого до статутного капіталу внесено право господарського відання на майно;

майно, закріплене на праві господарського відання за акціонерними товариствами та їхніми дочірніми підприємствами у процесі їх утворення та діяльності;

майно, передане до статутного капіталу акціонерних товариств на праві господарського відання;

майно органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, державних і комунальних установ та організацій, Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, правоохоронних та фіскальних органів, Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, що не використовується зазначеними органами для здійснення своїх функцій, - без права викупу та передачі в суборенду орендарем;

майно, що не підлягає приватизації, може бути передано в оренду без права викупу орендарем та передачі в суборенду.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, суд встановив, що на дату укладення договору оренди державі належали корпоративні права - пакет акцій ПАТ "Центренерго", однак орендоване нерухоме майно, яке було передане до статутного фонду ВАТ у процесі корпоратизації, належало на праві приватної власності орендодавцю ПАТ «Центренерго», про що зокрема було внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, також орендоване майно відсутнє у переліках державного майна, облік якого відповідно до повноважень здійснює ФДМУ та Міненерго; відтак особливості та заборони, встановлені Законом України «Про оренду державного та комунального майна» та Постановою КМУ від 27.05.2022 №634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» до спірного договору не застосовувалися, у зв`язку з чим позов прокурора про визнання недійсним договору оренди із заявлених підстав не належить до задоволення.

З цього приводу суд звертає увагу учасників справи на позицію постанови Верховного Суду від 09.10.2018 у справі №826/11262/15, відповідно до якої засновники акціонерного товариства з моменту передачі товариству майнових внесків перестають бути власниками майна, що становить їх внески, здобуваючи у власність замість цього майна акції, емітовані товариством, та відповідно корпоративні права щодо цього товариства.

У вказаній постанові Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що Товариство (третя особа у справі) є акціонерним товариством, у якому 100 % акцій перебувають у державній власності, держава, набувши корпоративні права, має право брати участь в управлінні ним, при цьому власником майна, яке передано до статутного капіталу третьої особи, є саме це Товариство, а не держава.

Право власності на акції, емітовані акціонерним товариством, і право власності на майно, яке належить цьому акціонерному товариству, за своєю формою, є різними через те, що зазначені акції та майно є окремими об`єктами права власності. Поняття "власник майна" та "власник корпоративних прав" не є тотожними.

Посилання прокурора на те, що орендар ПП «Флемос» відсутній у переліку підприємств, яким наказом Обухівської районної військової адміністрації від 18.07.2022 №258 надано можливість здійснення навігації для видобутку піску є безпідставними, оскільки оспорюваний договір з ПП «Флемос» укладений із цільовим призначенням – перевалювання вантажів. Посилання прокурора на лист виконкому Української міської ради від 15.09.2022 №2783/1-22 щодо перебування охоронних зон інженерних мереж та споруд, розташованих на території Трипільської ТЕС у межах санітарно-захисної зони підприємства (1000 м) не стосується предмету розгляду у справі. Очевидно, що нерухоме майно ТЕС знаходиться у межах санітарно-захисної зони, яка встановлюється навколо підприємства.

Разом із тим, при наявності спору про право на нерухоме майно, який не є предметом справи №911/2321/22, зацікавлені особи не позбавлені права звернення до суду із відповідним позовом для вирішення такого спору. Відповідно до норм статей 16 ЦК України та 20 ГК України права та законні інтереси захищаються, у тому числі, шляхом визнання наявності або відсутності прав. За висновками Верховного Суду України, сформульованими в постанові від 21 листопада 2012 року у справі № 6-134цс12, згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність. Велика Палата Верховного Суду (постанова від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19)  погодилася  з такими висновками і вважає, що визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності.

Решта доводів учасників справи та всі подані докази судом уважно досліджені та розглянуті та не спростовують вказаного висновку суду. У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову суд у порядку ст. 129 ГПК України судові витрати із сплати судового збору залишає за прокуратурою.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові  керівнику Обухівської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України та Міністерства енергетики України у справі №911/2321/22 відмовити повністю.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 20.04.2023.

Суддя                                                       О.В. Конюх