Справа № 296/11081/19

2/296/330/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2023 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого судді Адамовича О.Й.,

за участю секретаря судового засідання Світко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пономарьової Дар`ї Володимирівни, третя особа: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання іпотеки припиненою, визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Корольовського районного суду м. Житомира суду з позовом у якому просить визнати припиненою іпотеку нерухомого майна іпотекодавця ОСОБА_1 , а саме нежитлової будівлі (бокс для автомобілів) літ. «Р-2», цегляне, загальною площею 178,9 квадратних метрів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , встановлену на підставі договору іпотеки від 21 жовтня 2005 року, що посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком Віктором Ярославовичем, зареєстрований в реєстрі за номером 17909; визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: нежитлової будівлі (бокс для автомобілів) літ. «Р-2», цегляну, загальною площею 178,9 квадратних метрів, що знаходиться в АДРЕСА_1 , від 17 грудня 2018 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Дарією Володимирівною, та укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Позика» з однієї сторони, та ОСОБА_2 з іншої сторони.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 21 жовтня 2005 р. між ОСОБА_3 з одного боку, та АКІБ «УкрСиббанк» з іншого боку, був укладений договір про надання поновлювальної кредитної лінії №422/2005/фм-840, відповідно до умов якого позичальнику було надано поновлювальну кредитну лінію з лімітом 30000 доларів США. З метою забезпечення виконання зобов`язання за вказаним договором про надання поновлювальної кредитної лінії №422/2005/фм-840 21.10.2005 р. між ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та АКІБ «УкрСиббанк» був укладений договір іпотеки від 21.10.2005 року, відповідно до умов якого ОСОБА_1 надав в іпотеку: нежитлову будівлю (бокс для автомобілів) літ. «Р-2», цегляне, загальною площею 178,9 квадратних метрів, що знаходиться в АДРЕСА_1 ; а ОСОБА_4 надав в іпотеку: нежитлову будівлю (бокс для вантажних автомобілів) літ. «Ф», цегляне, загальною площею 332,7 квадратних метрів, що знаходиться в АДРЕСА_1 . 24.11.2016 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ТОВ «ФК «Фінактив» був укладений договір факторингу №48 відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором відступлено ТОВ «ФК «Фінактив». Також 24.11.2016 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ТОВ «ФК «Фінактив» укладено договір про відступлення прав вимоги №1 за договором іпотеки до договору факторингу №48 від 24.11.2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф., відповідно до якого право вимоги за договором іпотеки відступлено ТОВ «ФК «Фінактив». 28.11.2016 року між ТОВ «ФК «Фінактив» та ТОВ «ФК «Позика» був укладений договір факторингу №48/1 відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором відступлено ТОВ «ФК «Позика». 20.12.2016 року між ТОВ «ФК «Фінактив» та ТОВ «ФК «Позика» укладено договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А., зареєстрований за №1160, відповідно до якого право вимоги за договором іпотеки відступлено ТОВ «ФК «Позика». Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 10.12.2014 року №295/3599/14-ц позов ПАТ «УкрСиббанк» задоволено, стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором в розмірі 8934,60 доларів США, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 08.07.2013р. складало 71414,26 грн. Постановою державного виконавця Богунського відділу ДВС Житомирського міського управління юстиції від 10.12.2015р. закінчено виконавче провадження з виконання виконавчого листа №295/3599/14-ц від 10.12.2015 року Богунського районного суду м, Житомира з підстав сплати божником боргу в повному обсязі, тобто реального виконання. Вважає, що оскільки кредитор не має права на стягнення курсової різниці, оскільки визначив зобов`язання у національній валюті, у якій і прийняв його виконання, а боржник у свою чергу реально виконав таке зобов`язання, то за відсутності основного зобов`язання, припиняється і забезпечення виконання зобов`язання такого боржника, а саме - іпотека. Також зазначив, що всупереч вимогам ст. 35, 38 Закону України «Про іпотеку», ні позивач, ні боржник не отримували ні вимоги про усунення порушення, ні повідомлення про наміри іпотекодержателя укласти договір купівлі-продажу нерухомого майна третій особі, а ціна продажу предмета іпотеки не встановлена за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем. Крім того, окремою підставою недійсності укладення договору, який вчинено у нотаріальній формі, є порушення нотаріусом Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМУ №1127 від 25.12.2015р. За таких обставин підставами визнання недійсності спірного договору є фактичні численні порушення, вчинені як нотаріусом, так і іпотекодержателем, а також факт наявності відсутності самої заборгованості (законних підстав для укладення такого договору) по кредитному договору, у зв`язку з її погашенням на підставі рішення суду, та відсутністю права у кредитора на перерахунок боргу у зв`язку з курсовою різницею.

Ухвалою від 03.12.2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче провадження у справі.

Ухвалою від 13.01.2020 року з метою забезпечення позову накладено арешт на нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю (бокс для автомобілів) літ. «Р-2», цегляна, загальною площею 178,9 квадратних метрів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та заборонено ОСОБА_2 та будь-яким іншим компетентним органам та особам вчиняти дії щодо відчуження цього майна.

29.01.2020 року ТОВ «ФК «Позика» в особі директора Андреєва О.В. подано письмову заяву про застосування позовної давності, оскільки договір іпотеки є припинений внаслідок припинення основного зобов`язання на підставі постанови державного виконання Богунського відділу ДВС Житомирського міського управління юстиції від 10.12.2015 року, якою закінчено виконавче провадження з виконання виконавчого листа №295/3599/14-ц . Позивач про порушення, які він вбачає довідався в грудні 2015 року. Тому, позовні вимоги викладені в позовній заяві вважаються такими, за якими сплив строк позовної давності, а тому в силу ч. 4 ст. 267 ЦК України не підлягають задоволенню (а.с.98, том 1).

30.01.2020 року ТОВ «ФК «Позика» в особі директора Андреєва О.В. подано письмові пояснення на позовну заяву в яких просить залишити позовну заяву без задоволення. Також зазначає, що станом на дату погашення заборгованості через виконавчу службу, а саме 29.12.2015 року офіційний курс долара США складав 23807482 грн. за 1 долар США, а, отже, 8934,60 доларів США дорівнювало 212710,33 гривні, що свідчить про те, що сплата заборгованості в рамках виконавчого провадження у розмірі 71414,26 грн. (2999,65 доларів США за офіційним курсом НБУ станом на 29.12.2015) є лише частковим виконанням боржниками зобов`язань за кредитним договором та рішенням суду. Таким чином, рішення суду щодо стягнення заборгованості за кредитними договорами залишене без належного виконання, а заборгованість за кредитним договором в повному обсязі не була погашена. Належне виконання зобов`язання, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання відсутнє. Звертає увагу, що заочне рішення Богунського районного суду м. Житомира від 10 грудня 2014 року по справі №295/3599/14-ц, що стягнення суми боргу було здійснено тільки зі спливом 11 місяців після видачі виконавчого документу по справі №295/3599/14-ц від 10.12.2014 року у зв`язку з чим кредитором правомірно нараховувались 3% річних та пеня на залишок боргу. Враховуючи те, що зобов`язання щодо повернення 3% річних та пені виконані не були, висновки позивача щодо припинення договору іпотеки є необґрунтованими, оскільки позивачем не відшкодовані збитки іпотекодержателю за прострочення виконання зобов`язань, не сплачено пеню за належне виконання зобов`язання та/або не надано суду доказів такого виконання. ТОВ «ФК «Позика» відповідно до положень ст.ст. 35,38 Закону України «Про іпотеку» було направлено на адреси позичальника (боржника) та майнового поручителя (іпотекодавця) іпотечну вимогу №1418 від 23.02.2017 року, яка є одночасно вимогою про усунення порушень у порядку ст. 35 Закону України «Про іпотеку» та письмовим повідомленням про намір іпотекодержателя укласти договір купівлі-продажу предмета іпотеки в порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку». Відповідні іпотечні вимоги були вручені, тому ТОВ «ФК «Позика» набуло право на звернення стягнення на предмет іпотеки. Слід зазначити, що вартість предмета іпотеки встановлена договором іпотеки укладеного 21.10.2005 року. ТОВ «ФК «Позика» запевняє, що для укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна від 17.12.2018 року був поданий необхідний перелік документів відповідно до вимог чинного законодавства України (а.с.103-105, том 1).

Ухвалою від 30.09.2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

01.03.2023 року від представника позивача - адвоката Білоуса Р.А. до суду надійшла заява в якій просить здійснити розгляд справи без участі позивача та його представника, позов підтримує у повному обсязі (а.с.131 том 2).

01.03.2023 року від представника відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Позика» - адвоката Ващук В.С. до суду надійшла заява в якій просить розглядати справу без участі представника ТОВ «Фінансова компанія «Позика», відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с.133 том 2).

Інші учасники справи заяв по суті спору не подавали, в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що представник позивача та представник відповдача ТОВ «Фінансова компанія «Позика» неодноразово подавали заяви про відкладення розгляду справи з підстав проведення позасудового врегулювання спору, у зв`язку з чим розгляд справи відкладався з метою сприяння у мирному вирішенні спору.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 21 жовтня 2005 р. між АКІБ «УкрСиббанк» (банк) та ОСОБА_3 (позичальник) було укладено договір про надання поновлювальної кредитної лінії №422/2005/фм-840 (а.с.14-18, том 1).

Згідно вказаного договору банк зобов`язався надавати позичальнику кредит в іноземній валюті у формі поновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитної лінії 30000,00 доларів США 00 центів, в межах термінів, наданих в цьому договорі, а позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошову суму) у порядку і на умовах, зазначених у даному договорі (п.1.1. договору).

В пункті 1.2.1. договору вказано, що надання кредиту здійснюється у термін, починаючи з дати:21 жовтня 2005 р.

Датою остаточного повернення всіх наданих в межах кредитної лінії коштів є 21 жовтня 2012 р., якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту на підставі додаткової угоди сторін (п.1.2.2 договору).

Так, 20 червня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду №1 до договору про надання поновлювальної кредитної лінії №422/2005/фм-840 від 21 жовтня 2005 року, згідно якої сторони домовились збільшити ліміт поновлювальної кредитної лінії, у зв`язку з чим банк у термін до 21 жовтня 2012 р. додатково збільшує позичальнику ліміт поновлювальної кредитної лінії до 49625,00 дол. США 00 центів. В зв`язку із збільшенням розміру заборгованості позичальника перед банком, сторони домовились змінити графік погашення кредиту шляхом викладення його у новій редакції (а.с.19 том.1).

Крім того, відповідно до п.2.1 договору про надання поновлювальної кредитної лінії договору в забезпечення виконання зобов`язань позичальника за даним договором банком прийнято: порука ОСОБА_1 , згідно договору поруки 422/2005/фм-840/п від 21.10.2005 року, який є невід`ємною частиною цього договору; порука ОСОБА_4 , згідно договору поруки 422/2005/фм-840/п-1 від 21.10.2005 року, який є невід`ємною частиною цього договору; застава майна (нежилі приміщення: бокс для автомобілів загальною площею 178,9 кв.м і бокс для вантажних автомобілів загальною площею 332,7 м.кв., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ), згідно договору іпотеки від 21.10.2005 року.

Так, з метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за договором про надання поновлювальної кредитної лінії №422/2005/фм-840 21.10.2005 р. між АКІБ «УкрСиббанк» і ОСОБА_1 та ОСОБА_4 був укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я., зареєстрованого в реєстрі за №17909. Предметом договору іпотеки є нерухоме майно: нежитлова будівля (бокс для автомобілів) літ. «Р-2», цегляне, загальною площею 178,9 квадратних метрів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі - продажу, та нежитлова будівля (бокс для автомобілів) літ. «Ф», цегляне, загальною площею 332,7 квадратних метрів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_4 на підставі договору купівлі - продажу (а.с. 22-24, том 1).

Відповідно до п. 2.1.1., п. 2.1.2. договору іпотеки у разі невиконання ОСОБА_3 зобов`язань за кредитним договором іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки в повному обсязі переважно перед іншими кредиторами. У разі порушення ОСОБА_3 обов`язків, встановлених цим договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов`язань за кредитним договором, а у разі невиконання ОСОБА_3 цієї вимоги - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до розділу 4 договору іпотеки від 21.10.2005р. передбачено:

4.1. Звернення стягнення здійснюється іпотекодержателем у:

- випадках, зазначених в п.п. 2.1.1.-2.1.2. цього договору іпотеки;

- у разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності ОСОБА_3 або визнання банкрутом;

- у разі порушення іпотекодавцями будь-якого зобов`язання за цим Договором або будь- якого зобов`язання забезпечено іпотекою за цим Договором.

4.2. Звернення стягнення здійснюється на підставі:

-рішення суду;

-виконавчого напису нотаріуса;

-застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

4.3. У випадках, зазначених в п.п.2.1.1.-2.1.2. цього договору іпотеки іпотекодержатель надсилає іпотекодавцям повідомлення оформлене згідно до ст. 35 Закону України «Про іпотеку».

4.4. У разі невиконання іпотекодавцями вимог, зазначених в повідомленні, про яке йдеться в п. 4.3., іпотекодержатель здійснює звернення стягнення на Предмет іпотеки.

4.5. Звернення стягнення за рішенням суду та виконавчим написом нотаріуса здійснюється відповідно до законодавства України.

4.6. Звернення стягнення по застереженню про задоволення вимог іпотекодержателя здійснюється відповідно до розділу 5 цього договору іпотеки та відповідно до ст. 36 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до розділу 5 договору іпотеки:

5.1. У разі настання обставин, зазначених в п. 4.1. цього договору іпотеки, іпотекодержатель надсилає рекомендованим листом іпотекодавцям повідомлення про застосування застереження про застосування застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

5.2. В повідомленні про яке йдеться в п. 5.1., іпотекодержатель зазначає який зі способів задоволення вимог іпотекодержателя передбачені ч. 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку», застосовується іпотекодержателем для задоволення своїх вимог.

5.4. У разі застосування права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки як способу задоволення вимог іпотекодержателя (абз.3 ч. 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку»), іпотекодержатель реалізує норми ст. 38 Закону України «Про іпотеку» і повідомлення, про яке йдеться в п. 5.1., вважається повідомленням іпотекодавцям про намір укласти договір купівлі- продажу предмету іпотеки.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 10.12.2014 року у справі № 295/3599/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості позов задоволено та стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 8934 (вісім тисяч дев`ятсот тридцять чотири) долари США 60 центів, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 08.07.2013 року складає 71 414 (сімдесят одна тисяча чотириста чотирнадцять) гривень 26 коп. ( в т.ч. 7142,30 дол США - заборгованість за кредитом, 1790,76 дол.США - заборгованість по відсотках, 1,54 дол США - пеня)(а.с.25-27, том1).

10.12.2015 року головним державним виконавцем Богунського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції Заборчук К.М. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №295/3599/14-ц виданого 02.06.2015 року Богунським районним судом м. Житомира про стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 8934 долари США 60 центів, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 08.07.2013 року складає 71414,26 грн., у зв`язку з тим, що заборгованість по виконавчому документу сплачена в повному обсязі (а.с.28, том 1).

24.11.2016 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «ФК «Фінактив» укладено договір факторингу №48 відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором відступлено ТОВ «ФК «Фінактив» (а.с.29-36,37 том 1).

28.11.2016 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «ФК «Фінактив» укладено договір про відступлення прав вимоги №1 за договором іпотеки до договору факторингу №48 від 24.11.2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф., відповідно до якого право вимоги за договором іпотеки відступлено ТОВ «ФК «Фінактив» (а.с.38-40, том 1).

28.11.2016 року між ТОВ «ФК «Фінактив» та ТОВ «ФК «Позика» був укладений договір факторингу №48/1 відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором відступлено ТОВ «ФК «Позика» (а.с.41-47, том 1).

20.12.2016 року між ТОВ «ФК «Фінактив» та ТОВ «ФК «Позика» укладено договір про відступлення прав за договорами іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А., зареєстрований за №1160, відповідно до якого право вимоги за договором іпотеки відступлено ТОВ «ФК «Позика» (а.с.48-50, том 1).

На підставі вказаних договорів 28.12.2016р. були внесені відповідні записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки. Зокрема іпотекодержателем згідно договору іпотеки від 21.10.2005 року зазначено ТОВ «ФК «Позика» (а.с. 51-54 том 1).

23.02.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Позика", в особі директора Андреєва О.В., на виконання вимог іпотечного договору та ст. 35, 38 Закону України "Про іпотеку" повідомило ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про наявність заборгованості перед Товариством за кредитним договором у розмірі 332107,49 грн. та попередило, що у разі не погашення даної заборгованості у тридцяти денний строк з моменту отримання даної вимоги, ТОВ "ФК "Позика" буде укладено договір купівлі-продажу предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, що призведе до зміни власника відносно майна, що на даний час належить ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , як Іпотекодавцям на праві власності та виступає забезпеченням за кредитним договором (а.с.106-107, том 1).

Таке повідомлення було вручено особисто ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , про що свідчать фіскальні чеки про оплату поштових відправлень, опис вкладення у цінний лист та результати відстеження поштового відправлення (а.с. 108-113 том 1).

17.12.2018 року між ТОВ «ФК «Позика» (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, згідно якого продавець, діючи відповідно до ст. 38 Закону України «Про іпотеку», продав, а покупець купив нерухоме майно - нежитлову будівлю (бокс для автомобілів) літ. «Р-2», загальною площею 178,9 квадратних метрів, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить на праві власності ОСОБА_1 (а.с.55-56).

Щодо позовних вимог про визнання припиненою іпотеку нерухомого майна іпотекодавця ОСОБА_1 , а саме нежитлової будівлі (бокс для автомобілів) літ. «Р-2», цегляне, загальною площею 178,9 квадратних метрів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , встановлену на підставі договору іпотеки від 21 жовтня 2005 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до статей 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором, який укладається у письмовій формі, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 ЦК України визначено загальні умови виконання зобов`язання, а саме: зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Стаття 599 ЦК України визначає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Системний аналіз статей 599, 1049, 1054 ЦК України свідчить, що належним виконанням кредитного договору є зарахування на узгоджений сторонами рахунок кредитора суми кредиту, передбачених договором процентів та можливих штрафних санкцій, у разі їх нарахування.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати достроково повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Отже пред`явлення ПАТ "УкрСиббанк" позову до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором у справі №295/3599/14-ц свідчить про те, що кредитор використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, та на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, порядку сплати процентів за користування кредитом, тобто після зміни банком строку виконання основного зобов`язання право кредитодавця нараховувати інші передбачені договором платежі припинилося.

До схожого за змістом правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.

Встановивши, що банк використав своє право надане йому частиною другою статті 1050 ЦК України та змінив строк виконання основного зобов`язання звернувшись до Богунського районного суду м. Житомира про стягнення заборгованості за кредитним договором, за наслідками якого, суд у справі №295/3599/14-ц ухвалив рішення від 10.12.2014 року, яке позивачем виконане, що підтверджується постановою державного виконавця від 10.12.2015 року у зв`язку зі сплатою боргу в повному обсязі, суд приходить до висновку, що зобов`язання за кредитним договором є припиненим.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша статті 3 Закону України "Про іпотеку").

Згідно із частиною п`ятою статті 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; з інших підстав, передбачених цим Законом.

За належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором припиняється як це зобов`язання, так і зобов`язання за договором іпотеки, які є похідним від основного зобов`язання.

Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду: від 14 лютого 2018 року у справі № 910/16461/16; від 14 листопада 2018 року в справі № 500/4127/16-ц; від 06 серпня 2020 року в справі № 337/1000/19; від 28 квітня 2021 року в справі № 569/14282/19, від 07 липня 2021 року в справі № 756/13164/18, від 23.02.2022 року №204/3806/20.

Встановивши, що основне зобов`язання припинено у зв`язку з його виконанням суд приходить до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для припинення іпотеки за Договором іпотеки від 24 січня 2007 року, як похідним від кредитного договору в силу припинення основного зобов`язання.

Такий висновок відповідає позиції Верховного суду у постанові від 23.02.2022 у справі №204/3806/20.

Аргументи ТОВ «ФК «Позика» викладені у відзиві, щодо тих обставин, що зобов`язання позивача не виконані належним чином та наявність права у банку на стягнення сум передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, на увагу не заслуговують, оскільки банк, як кредитор за кредитним договором, відповідно до статей 6, 627, 1050 ЦК України, реалізуючи своє право на звернення до суду і принцип диспозитивності щодо можливості самостійно визначити позовні вимоги та спосіб захисту порушеного права, у 2014 році звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором із ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , визначивши заборгованість у розмірі 8934 доларів США 60 центів, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 08.07.2013 року складає 71414 грн. 26 коп., і що саме ця сума є повним розміром заборгованості.

Доказів пред`явлення вимог, їх обґрунтування та реалізації відповідно до статті 625 ЦК України, за період фактичного невиконання рішення суду, матеріали справи не містять (відповідачем не доведено з якого виду нарахувань складається вимога щодо сплати 332107,49грн.), а тому відмовляти у задоволенні позову з цих підстав у суду правові підстави відсутні з огляду і на вимоги частини шостої статті 81 ЦПК України.

При цьому не сплата боргу після рішення суду до моменту його фактичного виконання не позбавляє ТОВ «ФК «Позика» звернутися з позовом про стягнення збитків або заборгованість на підставі ст. 625 ЦК України.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді 3 % річних та інфляційних втрат не є санкцією передбаченою умовами договору за неналежне виконання умов договору та не входять до складу основного зобов`язання, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника. Відповідно, нараховані суми на підставі ст. 625 ЦК України, не можуть бути підставою для збереження іпотеки, оскільки не входять до складу зобов`язання, виконання якого нею забезпечено.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 03.02.2020 року у справі 569/613/19.

Щодо доводів ТОВ «ФК «Позика», що при визначенні боргу врахуванню підлягає курсова різниця, то суд зазначає, що первісний кредитор ПАТ "УкрСиббанк" у позовній заяві згідно ст.1050 ЦК України визначив борг у валюті кредиту та еквіваленті у гривні і така вимога була задоволена. Оскільки позивачем у справі №296/3599/14-ц не заявлялися вимоги лише у валюті, суд вважає, що сплата боргу за рішенням суду є належним виконанням кредитного договору (основного зобов`язання), що припиняє іпотеку.

Суд не бере до уваги посилання ТОВ «ФК «Позика» на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі №761/12665/14-ц, оскільки у вказаній справі правовідносини не стосуються договору позики та іпотеки. Крім того, слід виходити з постанови Верховного Суду від 23.02.2022 року у справі №204/3806/20 в якій за аналогічних обставин мало місце прийняття рішення суду про стягнення боргу у валюті кредиту з еквівалентом у гривнях. Суди дійшли висновку, що виконання рішення та сплата боргу у гривневому еквіваленті свідчить, що зобов`язання виконано належним чином.

Щодо заявленої ТОВ «ФК «Позика» заяви про застосування строку позовної давності до вимоги про припинення іпотеки, то в даних правовідносинах порушення прав позивача є триваючим, а тому строки позовної давності не сплили.

Отже у зв`язку з припиненням основного зобов`язання, суд вважає, що слід визнати припиненою іпотеку нерухомого майна іпотекодавця ОСОБА_1 , а саме нежитлової будівлі (бокс для автомобілів) літ. «Р-2», цегляне, загальною площею 178,9 квадратних метрів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , встановлену на підставі договору іпотеки від 21 жовтня 2005 року, що посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком Віктором Ярославовичем, зареєстрований в реєстрі за номером 17909.

Щодо заявленої вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 17.12.2018р., а саме: нежитлової будівлі (бокс для автомобілів) літ. «Р-2», цегляну, загальною площею 178,9 квадратних метрів, що знаходиться в АДРЕСА_1 , від 17 грудня 2018 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з вимогами ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 204 ЦПК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦПК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч.3 ст. 215 ЦПК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до вимог ч.2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства

Відповідно до ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В дповідно до ст. 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Статтею 36 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній на момент укладення договору купівлі-продажу) передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:

передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;

право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.

Відповідно до ст. 38 ЗаконуУкраїни "Про іпотеку" (в редакції, чинній на момент укладення договору купівлі-продажу) якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов`язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

Протягом тридцятиденного строку з дня отримання такого повідомлення особа, яка має зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, вправі письмово повідомити іпотекодержателя про свій намір купити предмет іпотеки. З дня отримання іпотекодержателем цього повідомлення вказана особа набуває переважне право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя. Якщо таких повідомлень надійшло декілька, право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя належить особі, яка має вищий пріоритет своїх зареєстрованих прав чи вимог.

Якщо особа, яка висловила намір придбати предмет іпотеки, ухиляється або з інших причин не вчиняє дій до укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки з іпотекодержателем протягом 5 днів після закінчення вказаного вище тридцятиденного строку, вона втрачає право на придбання предмета іпотеки. Це право переходить до інших осіб, які висловили намір придбати предмет іпотеки, відповідно до пріоритету їх прав і вимог.

Якщо особи, які мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, не висловили наміру його придбати, іпотекодержатель вправі продати предмет іпотеки будь-якій іншій особі на власний розсуд.

Дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.

З системного аналізу вказаних норм слід дійти висновку, що іпотекодержатель мав право на реалізацію предмета іпотеки у порядку передбаченому ст. ст. 35, 38 ЗаконуУкраїни "Про іпотеку" і лише у випадку порушення основного зобов`язання та наявності боргу за кредитним договором.

Як вказувалося вище, судом встановлено, що іпотекодавцем, як солідарним боржником було повністю погашено заборгованість за кредитним договором згідно рішення суду. Таким чином ТОВ «ФК «Позика» не мало право продажу предмету іпотеки, оскільки на момент укладання договору купівлі продажу іпотека була припинена в силу припиненя основного зобов`язання, відповідно продавець за договором не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на визначений позивачем зміст позовних вимог, суд доходить висновку, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом визнання недійсним договору від 17.12.2018 року купівлі-продажу нерухомого майна.

Щодо заявлених позовних вимог до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пономарьової Дар`ї Володимирівни суд зазначає наступне.

Так, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша та третя статті 13 ЦПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина друга статті 48 ЦПК України).

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року в справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункти 37, 54), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63).

Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про нотаріат» нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

При вчинені такої нотаріальної дії як посвідчення угоди про відчуження майна нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між особами договору і не може порушувати цивільних прав, які є змістом цих відносин. Саме сторони угоди є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір, і основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня зацікавленість. Якщо особа вважає, що внаслідок укладання правочину було порушено її права чи інтереси самим фактом укладання правочину, то вона звертається з відповідним позовом до іншої сторони, яка є учасником цього правочину. Нотаріус, що посвідчував правочин, залучається до участі по справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, і не може бути відповідачем в такій категорій справ.

Зазначена позиція викладена у п. 26 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 р.№ 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Установивши, що позов заявлений до неналежного відповідача, і немає визначених процесуальним законом підстав для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункти 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 39).

У зв`язку з наведеним у задоволенні позову до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пономарьової Д.В. слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У ч.2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч.1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Також відповідно ст. 141 ЦПК України слід стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі по 768,40 грн. з кожного

Керуючись ст. ст. 10, 12,13, 18, 81, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати припиненою іпотеку нерухомого майна іпотекодавця ОСОБА_1 , а саме нежитлової будівлі (бокс для автомобілів) літ. «Р-2», цегляне, загальною площею 178,9 квадратних метрів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , встановлену на підставі договору іпотеки від 21 жовтня 2005 року, що посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком Віктором Ярославовичем, зареєстрований в реєстрі за номером 17909.

Визнати недійсним договір від 17.12.2018 року купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: нежитлової будівлі (бокс для автомобілів) літ. «Р-2», цегляну, загальною площею 178,9 квадратних метрів, що знаходиться в АДРЕСА_1 , від 17 грудня 2018 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Дарією Володимирівною, та укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Позика» з однієї сторони, та ОСОБА_2 з іншої сторони.

У задоволенні позову в частині вимог до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пономарьової Д.В. - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі по 768,40 грн. з кожного.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», адреса: м. Київ, вул. Якубовського Маршала, 2, ЄДРПОУ 39493634.

Відповідач: ОСОБА_2 , 1980 року народження, адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар`я Володимирівна, адреса: м. Київ, вулиця Євгена Коновальця, 31, офіс 25.

Третя особа: ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Третя особа: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Головуючий суддя О. Й. Адамович

Дата складання повного тексту рішення: 20.03.2023.