Справа № 199/5759/22

(2/199/380/23)

РІШЕННЯ

іменем України

11.04.2023

м. Дніпро

справа №199/5759/22

провадження №2/199/380/23

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Подорець О.Б.

секретаря судового засідання Васильєва В.В.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

відповідач Дніпровська міська рада

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Четверта дніпровська державна нотаріальна контора

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Дніпровської міської ради, треті особи - Четверта дніпровська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання права власності в порядку спадкування за законом, витребування майна з чужого незаконного володіння, -

за участі учасників справи:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Мисечко К.О.,

відповідача ОСОБА_2 ,

представників відповідача - адвокатів Орешина П.П., Наконечної Т.М.,

представника відповідача ОСОБА_5

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2022 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Дніпровської міської ради, треті особи - Четверта дніпровська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання права власності в порядку спадкування за законом, витребування майна з чужого незаконного володіння.

Свої вимоги обґрунтував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_6 , після смерті якого відкрилася спадщина, яка складається з квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

14 грудня 2000 року ОСОБА_1 подав до Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_6 . Таким чином, ОСОБА_1 прийняв спадщину та фактично отримав право на спадкове майно після смерті батька.

Після смерті ОСОБА_6 , у період з серпня 2000 року по вересень 2019 року, ОСОБА_1 проживав у квартирі АДРЕСА_2 , відкрито та на законних підставах володів спадковим майном, сплачував комунальні платежі, підтримував квартиру в належному стані.

Так, 04 січня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину. Під час оформлення документів, а саме 22 січня 2019 року було встановлено, що рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 листопада 2007 року по справі №2о-127/07 квартиру АДРЕСА_2 визнано відумерлою спадщиною. За апеляційною скаргою ОСОБА_1 , постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 червня 2019 року вказане рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 листопада 2007 року скасовано, оскільки після смерті спадкодавця спадщина була прийнята спадкоємцем відповідно до встановленого законом порядку. Утім, з 12 липня 2019 року по 18 жовтня 2019 року нотаріус умисно та послідовно затягувала процес видачі свідоцтва про право на спадщину чи постанови про відмову в його видачі.

26 вересня 2019 року невідомі особи зламали вхідні двері, проникли у вищезазначену квартиру, змінили замки та до сьогодні ОСОБА_1 позбавлений права користування та доступу до власного нерухомого майна. Наступного дня, позивачу стало відомо, що 20 серпня 2019 року державним реєстратором КП «Юридична реєстрація нерухомості та бізнесу» Гладковим Ю.В. внесено до державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про реєстрацію права власності, запис №32918035, про право власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності №98И-18 від 14 листопада 2018 року, видавник Дніпровська міська рада.

27 вересня 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кейтельгіссер О.М. внесено до державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про реєстрацію права власності, запис №33434717, про право власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_4 на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

03 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся із заявами до ВП №1 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області про вчинення кримінального правопорушення за ознаками шахрайства. Станом на день подачі позову до суду, досудове розслідування триває.

17 жовтня 2019 року, ОСОБА_1 як спадкоємець за законом, подав скаргу до Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, за результатами розгляду якої наказом №903/5 від 12 березня 2020 року визнано незаконним та скасовано рішення і відповідний запис держреєстратора ОСОБА_7 №48347425 від 22 серпня 2019 року про державну реєстрацію прав на нерухоме майно.

18 жовтня 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кейтельгіссер О.М. внесено до державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про реєстрацію права власності, запис №33727311, про право власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу.

02 вересня 2020 року постановою державного нотаріуса Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори Шугаєвої Н.С. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_2 у зв`язку з тим, що право власності на вищезазначену квартиру зареєстровано за іншою особою. Крім того, від імені спадкодавця ОСОБА_6 , 10 жовтня 1996 року Четвертою дніпропетровською державною нотаріальною конторою посвідчено заповіт не на користь позивача.

Утім, позивач зазначає, що єдиним спадкоємцем за законом майна померлого ОСОБА_6 є його син - ОСОБА_1 , інших спадкоємців за заповітом та за законом немає. Спадкоємець за заповітом спадщину після смерті спадкодавця не прийняв. Тобто, ОСОБА_1 набув права та обов`язки спадкодавця ОСОБА_6 , в тому числі право на спірну квартиру, що належала останньому на праві власності.

Таким чином, у зв`язку зі скасуванням рішення і відповідного запису держреєстратора ОСОБА_7 №48347425 від 22 серпня 2019 року про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, юридичних підстав укладати договори іпотеки та в подальшому купівлі-продажу спірної квартири не було. На момент укладання договору іпотеки від 16 вересня 2019 року та договору купівлі-продажу від 18 жовтня 2019 року особи, які вносили відповідні відомості до державного реєстру речових прав на нерухоме майно, не були наділені необхідними повноваженнями, оскільки квартира набута з порушенням закону.

На підставі викладеного, позивач просив суд - визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом після ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь власника ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_2 , а також стягнути судові витрати по справі.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 серпня 2022 року, дана судова справа надійшла в провадження судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська Руденко В.В. (а.с.69 т.1).

Ухвалою суду від 17 серпня 2022 року задоволено самовідвід судді Руденко В.В. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Дніпровської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом та витребування майна з чужого незаконного володіння (а.с.71 т.1).

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 серпня 2022 року, дана судова справа надійшла в провадження судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська Авраменко А.М. (а.с.72 т.1).

Ухвалою суду від 18 серпня 2022 року задоволено самовідвід у розгляді зареєстрованої за №199/5759/22 (провадження №2/199/2472/22) позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Дніпровської міської ради, третя особа - Четверта дніпровська державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування за законом на нерухоме майно, витребування майна з чужого незаконного володіння (а.с.73 т.1).

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 серпня 2022 року, дана судова справа надійшла в провадження судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська Спаї В.В. (а.с.74 т.1).

Ухвалою суду від 19 серпня 2022 року задоволено самовідвід судді Спаї В.В. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Дніпровської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом та витребування майна з чужого незаконного володіння (а.с.77-78 т.1).

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 серпня 2022 року, дана судова справа надійшла в провадження судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська Якименко Л.Г. (а.с.79 т.1).

Ухвалою суду від 25 серпня 2022 року задоволено самовідвід судді Якименко Л.Г. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Дніпровської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом та витребування майна з чужого незаконного володіння (а.с.81-82 т.1).

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 серпня 2022 року, дана судова справа надійшла в провадження судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська Подорець О.Б. (а.с.83 т.1).

Ухвалою суду від 04 жовтня 2022 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а також визначено проводити розгляд за правилами загального позовного провадження (а.с.88 т.1).

Ухвалою суду від 06 грудня 2022 року витребувано з канцелярії Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська цивільну справу №2о-127/07 за заявою територіальної громади Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпропетровську ради, зацікавлена особа - територіальна громада Дніпровської міської ради, про визнання спадщини відумерлою, а також закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті (а.с.149 т.1).

Ухвалою суду від 16 січня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання адвоката Орешина П.П. представника відповідача ОСОБА_2 про зупинення провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Дніпровської міської ради, третя особа Четверта дніпровська державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування за законом, витребування майна з чужого незаконного володіння (а.с.187 т.1).

Ухвалою суду від 16 січня 2023 року задоволено клопотання адвоката Орешина П.П. представника відповідача ОСОБА_2 про витребування доказів по вищезазначеній цивільній справі та витребувано з Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори посвідчену належним чином:

- копію спадкової справи №1168 за 2000 рік відкритої після ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- копію спадкової справи №1168а за 2000 рік відкритої після ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- у разі наявності належним чином завірену копію заповіту ОСОБА_6 (а.с.188 т.1).

Ухвалою суду від 16 січня 2023 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.189 т.1).

Ухвалою суду від 09 лютого 2023 року забезпечено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Дніпровської міської ради, треті особи - Четверта дніпровська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання права власності в порядку спадкування за законом, витребування майна з чужого незаконного володіння шляхом заборонити будь-яким особам вчиняти будь-які дії направленні на відчуження в будь-який спосіб нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_2 (а.с.36 т.2).

11 квітня 2023 року справу розглянуто по суті з ухваленням рішення.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав. Додатково зазначив, що проживав у квартирі АДРЕСА_2 з 1999 року та є єдиним спадкоємцем першої черги за законом після смерті батька ОСОБА_6 . Людина , на користь якої складений заповіт, йому не відома, а її особу встановити неможливо. Спадщину за померлим остання не прийняла та на момент смерті спадкодавця за одною адресою з ним не проживала, а тому є такою, що не прийняла спадщину у встановлений законом термін. Факт піклування за батьком вважає встановленим, а припущення відповідача про нібито ухилення ОСОБА_1 від обов`язків по утриманню спадкодавця, не підкріплено доказами та не відповідає дійсності. На підставі викладеного, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача адвокат Мисечко К.О. в судовому засіданні підтримала позов з підстав викладених у ньому. Також пояснила, що внаслідок скасування рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 листопада 2007 року про визнання спадщини відумерлою відпала правова підстава набуття територіальною громадою права власності на спадщину, на підставі чого було відновлено становище, що існувало до порушення спадкових прав позивача. Отже, право на спадщину ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом порушене 14 листопада 2007 року - було відновлено 12 червня 2019 року. ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем після смерті батька, а отже належним позивачем по справі. На підставі викладеного, просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а також стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по справі.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні проти позову заперечувала. Суду пояснила, що позивач ухилявся від обов`язку утримання спадкодавця ОСОБА_6 , що підтверджується показами свідків. Твердження позивача щодо відчуження спірної квартири особою, яка не мала права на її відчуження, є необґрунтованими, оскільки в рамках кримінального провадження №42019042630000239, внесеного до ЄРДР 22 жовтня 2019 року, за ознаками кримінальних правопорушень, відомості про прийняте рішення відсутні, як і відомості про оголошення будь-кому підозри у даному провадженні. Також зазначила, що не відповідає дійсності твердження позивача щодо його фактичного проживання у спірній квартирі в період з серпня 2000 року по вересень 2019 року, оскільки як убачається зі звернення голови правління ОСББ «Бєляєва 10», квартира ніким не доглядалась та знаходилась в нежилому стані. Вона знайшла оголошення про продаж квартири на сайті ОLX. При посвідченні договору купівлі-продажу заборон на відчуження квартири не існувало. Крім того, в нотаріальній конторі при посвідченні договору купівлі-продажу був присутній власник ОСОБА_4 . Вважає, що договір купівлі-продажу квартири оформлений із дотриманням вимог чинного законодавства, вона є добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_2 . Також, нею були витрачені кошти десь у розмірі 10 000 доларів США на ремонт квартири. Просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвоката Орешин П.П. у судовому засіданні також заперечував проти позовних вимог, підтримавши наданий суду відзив. Зазначив, що позивачем пропущено загальний строк позовної давності звернення до суду про визнання права на спадщину в порядку спадкування за законом спірної квартири. Так, позивач дізнався про порушення свого права на спадщину в порядку спадкування за законом не пізніше 22 січня 2019 року, коли ним було виявлено рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 листопада 2007 року у справі №2о-127/07, яким визнано вищезазначену квартиру відумерлою спадщиною. Саме цим рішенням судом першої інстанції констатовано факт відсутності спадкоємців після померлого ОСОБА_6 , а отже задоволено вимоги територіальної громади. Таким чином, загальний строк позовної давності у даному випадку закінчився не пізніше 22 січня 2022 року. Крім того, просив врахувати, що протягом 20 років позивач не оформлював свої спадкові права, що може казати про його недобросовісність. Просив суд також звернути увагу на існування заповіту складеного за життя ОСОБА_9 на ім`я ОСОБА_10 . Просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі (а.с.90-97 т.1).

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Наконечна Т.М. у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову з наступних підстав. Так, восени 2019 року в сім`ї ОСОБА_11 постало питання щодо придбання квартири для сина. 18 жовтня 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Кейтельгіссер О.М. та зареєстровано в реєстрі речових прав на нерухоме майно. При укладенні зазначеного договору купівлі-продажу квартири, будь-які обтяження та заборони щодо вказаного нерухомого майна були відсутні. ОСОБА_2 добросовісно придбала зазначене майно та володіє ним. Також зазначила, що ОСОБА_2 не знала ОСОБА_1 до судового спору щодо нерухомого майна, а право власності на квартиру було зареєстровано за ОСОБА_4 на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідченого 27 вересня 2019 року. За викладених обставин, витребування у ОСОБА_2 , як добросовісного набувача, спірної квартири не буде пропорційним, матиме наслідком порушення справедливого балансу та покладатиме надмірний індивідуальний тягар на відповідача, а тому у задоволенні позову слід відмовити. Крім того, просила суд застосувати строки позовної давності, оскільки позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом (а.с.55-60 т.2).

Представник відповідача Дніпровської міської ради Борсук Ю.В. проти задоволення позову заперечувала, підтримавши надані суду пояснення. Зазначила, що позивачем не надано належних доказів щодо відмови ОСОБА_12 від спадщини за заповітом на спірну квартиру. При цьому, в матеріалах справи, зокрема копії спадкової справи, відсутня належним чином оформлена відмова від спадщини ОСОБА_12 . Також позивачем не залучено останню до участі у справі в якості співвідповідача спадкоємця за заповітом. Таким чином, пред`явлені позивачем вимоги безпосередньо стосуються прав та обов`язків ОСОБА_12 , а тому без залучення її до кола відповідачів позовні вимоги не можуть бути вирішено. На підставі викладеного, просила суд відмовити у задоволенні позову (а.с.50-51 т.2).

Представник третьої особи Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, надано заяву щодо розгляду справи за їх відсутності.

Треті особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, про причини неявки суд не сповістили.

Суд, вислухавши учасників судового розгляду, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, дослідивши матеріали цивільної справи №2о-127/07, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20) вказано, що: «відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (див., зокрема, пункт 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18)».

У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина друга статті 328 ЦК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (частина перша статті 330 ЦК України).

Виникнення права власності у добросовісного набувача відбувається за таких умов: факт відчуження майна; майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач; відповідно до статті 388 ЦК, майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребуване у добросовісного набувача.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «юридично» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом.

Правила частини першої статті 388 ЦК України стосуються випадків, коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач). У такому випадку власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. У частині третій цієї ж статті передбачено самостійне правило: якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача в усіх випадках. За змістом частини п`ятої статті 12 Цивільного кодексу України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна (див. пункти 28, 29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16 (провадження № 12-122гс18).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 листопада 2022 року в справі № 522/14900/19 (провадження № 61-10361св22) вказано, що:

«можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (див.: постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21).

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом (див.: постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16 (провадження № 12-128гс19).

Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17).

У пункті 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року в справі №461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20) зроблено висновок, що: «розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц), а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо».

Конструкція, за якою добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний і надмірний тягар.

Водночас, розв`язуючи спір позбавленого титульного володіння власника з володільцем речі, придбаної ним за відплатним договором в особи, яка не мала права її відчужувати, за висновками Верховного Суду про застосування ст.330 ЦК України, викладеними 03 липня 2019 року у постанові Третьої судової палати Касаційного цивільного суду № 61-19974св18, в судовій практиці не достатньо дійти одного лише висновку про добросовісність набувача, а необхідно також з`ясувати чи набуто майно з відповідних правових підстав, чи є підстави набуття майна законними, чи вибуло майно з володіння власника поза його волею, внаслідок чого констатація добросовісності набувача, будучи лише одним з елементів юридичного (фактичного) складу підстав ефективного посесорного захисту відповідно до ст.396 ЦК України, сама по собі ще не забезпечує набуття права власності на річ згідно ст.ст. 330,658 цього Кодексу. Коли продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності згідно другому реченню ст.658 ЦК України лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення, інакше добросовісний набувач має право на відшкодування збитків продавцем за правилами евікції відповідно до ст.ст. 660-661 цього Кодексу, яке визнається належною компенсацією за правом на мирне володіння майном, гарантованою статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, висновку про що дійшов Верховний Суд України в постанові від 16 грудня 2015 року за № 6-2510цс15, від якого Велика Палата Верховного Суду в порядку п. 7 ч. 1 Перехідних положень розділу ХІІІ ЦПК України не відступала.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_2 , належала на праві приватної власності ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 12 квітня 1994 року, виданого на підставі розпорядження №4/895-94 від 12 квітня 1994 року та зареєстрованого у КП «ДМБТІ» за №32п-97 (а.с.21 т.1).

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після його смерті відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_2 .

Спадкоємцем першої черги після ОСОБА_6 є його син - ОСОБА_1 , який у встановлений законом шестимісячний термін після смерті батька звернувся до Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

На підставі заяви ОСОБА_1 . Четвертою дніпропетровською державною нотаріальною конторою було відкрито спадкову справу після ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 листопада 2007 року у справі №2о-127/07 визнано квартиру АДРЕСА_2 відумерлою спадщиною та визнано право власності на квартиру АДРЕСА_2 за Територіальною громадою Дніпропетровської міської ради.

Водночас, згідно листа КП «ДМ БТІ» ДОР № 883 від 22 січня 2019 року станом на 31 грудня 2012 року в інвентаризаційній справі за адресою: АДРЕСА_1 , містяться відомості про право приватної власності ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності від 12 квітня 1994 року, виданого Виконкомом міської ради народних депутатів згідно розпорядження № 4/895-94, зареєстрованого 27.04.1994 КП «ДМБТІ» ДОР та записаного в реєстрову книгу № 32п за реєстровим № 97. Також у інвентаризаційній справі наявне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 14 листопада 2007 року, проте право власності на вищезазначену квартиру за Територіальною громадою Дніпропетровської міської ради не проводилося.

Дані обставини також визнала у судовому засіданні представник Дніпровської міської ради Борсук Ю.В.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26 листопада 2019 року, право власності на квартиру АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 18 жовтня 2019 року. Розділ «Деталізована інформація про право власності» вказаної інформаційної довідки також містить інформацію про попередніх власників вказаної квартири, а саме запис про право власності № НОМЕР_1 , власник ОСОБА_4 на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 27 вересня 2019 року, а також запис про право власності № 32918035, власник ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності від 14 листопада 2018 року (а.с.40-46 т.1).

Відповідно до листа Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради № 3/12-4655 від 04 листопада 2019 року розпорядження органу приватизації від 14.11.2018 №4/98-18 на квартиру АДРЕСА_2 та на будь-яку іншу квартиру не видавалося (а.с.52 т.1).

Наказом Міністерства юстиції України №903/5 від 12 березня 2020 року за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 скасовано рішення і відповідний запис держреєстратора Гладкова Ю.В. №48347425 від 22 серпня 2019 року про державну реєстрацію прав на нерухоме майно за ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_2 (а.с.53-55 т.1).

22 жовтня 2019 року за заявою ОСОБА_1 внесено відомості до ЄРДР за №42019042630000239 за ч.3 ст.190 КК України та за ч.1 ст.162 КК України. Досудове розслідування наразі проводиться ВП №1 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області (а.с.37 т.1).

Судом також встановлено, що 18 жовтня 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кейтельгіссер О.М. внесено до державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про реєстрацію права власності, запис №33727311, про право власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу.

02 вересня 2020 року постановою державного нотаріуса Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори Шугаєвої Н.С. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_2 у зв`язку з тим, що право власності на вищезазначену квартиру зареєстровано за іншою особою. Крім того, від імені спадкодавця ОСОБА_6 , 10 жовтня 1996 року Четвертою дніпропетровською державною нотаріальною конторою посвідчено заповіт не на користь позивача (а.с.34 т.1).

Таким чином, оскільки з володіння власника спірна квартира вибула не з його волі іншим шляхом, позивач згідно ст.388 ЦК України має право витребувати це майно, придбане добросовісним набувачем за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати.

Що стосується заяви сторони відповідача ОСОБА_2 про застосовування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Згідно із нормою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.

Частиною першою статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Водночас, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном з використанням способів, визначених главою 29 ЦК України.

Такий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 22 березня 2023 року у справі №463/6829/21.

Аналогічні вимоги щодо спадкування містилися і у ЦК УРСР 1963 року, які діяли на момент відкриття спадщини.

Після смерті батька ОСОБА_6 , позивач ОСОБА_1 користувався спадковим майном, що підтвердили і допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , а також ніс тягар утримання спадкового майна, що вбачається також з АКТу КП «Дніпроводоканал» ДМР від 27.05.2015 та рахунку за електроенергію станом на 20.10.2018 (а.с.64, 65 т.1).

Крім того, позивач ОСОБА_1 з 04.01.2019 неодноразово звертався до Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори із заявами про видачу свідоцтва про право власності в порядку спадкування за законом і тривалий час не отримував такого свідоцтва, у зв`язку із чим був вимушений звертатися із скаргами на дії нотаріуса Шугаєвої Н.С., що підтверджується також і матеріалами дослідженої спадкової справи (а.с.29, 30,31,32,33, 194-245 т.1).

Постановою державного нотаріуса Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори Шугаєвої Н.С. від 02 вересня 2020 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с.34 т.1).

Крім того, у лютому 2019 року, дізнавшись про рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 листопада 2007 року у справі №2о-127/07, ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського апеляційного суду з апеляційною скаргою.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 червня 2019 року рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 листопада 2007 року у справі №2о-127/07 скасовано та у задоволенні заяви Територіальної громади Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради, зацікавлена особа Територіальна громада Дніпропетровської міської ради про визнання спадщини відумерлою відмовлено.

Постанова Дніпровського апеляційного суду від 12 червня 2019 року набрала чинності і ніким не оскаржена, що підтверджується матеріалами цивільної справи №2о-127/07 та листом Верховного Суду від 03.09.2019 на запит ОСОБА_1 від 23.08.2019 (а.с.28 т.1).

У подальшому ОСОБА_1 03 жовтня 2019 року звернувся до ВП №1 та прокуратури Дніпропетровської області із заявами про вчинення кримінального правопорушення щодо нього, і лише 20 жовтня 2019 року було внесено відомості у ЄРДР за ч.3 ст.190 КК України (а.с.35,36,37 т.1).

Із заяви ОСОБА_1 до ВП №1 вбачається, що йому стало відомо про продаж спірної квартири 02.10.2019 (а.с.35 т.1).

Посилання сторони відповідача на те, що ОСОБА_1 дізнався про порушене право у листопаді 2018 року, про що він також зазначив у заяві до прокурора Дніпропетровської області 03.10.2019, то із тексту самої заяви вбачається, що він не мав доступу до власного житла у листопаді 2018 року, а потім з 27.09.2019 по 03.10.2019, у зв`язку із чим і було звернення до поліції, а не у зв`язку із продажем квартири (а.с.36 т.1).

Суд також звертає увагу те, що позивач ОСОБА_1 17 жовтня 2019 року звернувся до Міністерства юстиції України зі скаргою на реєстрацію спірної квартири державним реєстратором Гладковим Ю.В., про що йому стало відомо 27.09.2019, і лише 12 жовтня 2020 року наказом МЮ України №903/5 скасовано рішення про державну реєстрацію (а.с.53-55 т.1).

Таким чином, на переконання суду позивач здійснював дії щодо захисту свого права як спадкоємець, а тому строк звернення до суду ним не пропущено.

Щодо посилань представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Орешина П.П. на заповіт складений ОСОБА_6 на ім`я ОСОБА_12 , то суд зазначає таке.

Відповідно до вимог ч.1 ст.524 ЦК України (1963 року) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Згідно ч.ч.1,2 ст. 549 ЦК України (1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння

спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем

відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Із дослідженої у судовому засіданні спадкової справи №1168а/2000 відкритої після ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що із заявою про прийняття спадщини звернувся лише ОСОБА_1 . Звернення інших спадкоємців, у разі їх наявності, в тому числі і ОСОБА_12 , у матеріалах спадкової справи відсутні, не надано таких доказів і суду. Таким чином, ОСОБА_12 не є особою, яка у встановленому законом порядку прийняла спадщину за заповітом після ОСОБА_6 (а.с.194-245 т.1).

Суд погоджується із доводами відповідача ОСОБА_2 і її представників щодо того, що при укладенні нею договору купівлі-продажу спірної квартири в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно були відсутні відомості щодо обтяжень нерухомого майна, яке ОСОБА_2 набула у власність, проте ані ОСОБА_3 , ані ОСОБА_4 не набули право власності на спірне майно у законному порядку. Крім того, суд зазначає, що при розгляді скарги ОСОБА_1 , Колегія Міністерства юстиції України з питань розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, звернула увагу на порушення чинного законодавства не лише державного реєстратора Гладкова Ю.В., але і на порушення чинного законодавства приватного нотаріуса Кейтельгіссер О.М. при проведення реєстраційних дій 16.09.2019 за заявами №35946957, 35947658 щодо реєстрації договору іпотеки та обтяження.

Щодо того, що відповідач ОСОБА_2 після придбання нерухомого майна понесла витрати на його покращення, то суд зазначає, що вона не позбавлена права вирішити питання про стягнення компенсації у встановленому законом порядку.

Також, розглядаючи позовні вимоги, суд вважає, що Дніпровська міська рада не є належним відповідачем по цій справі, а тому за встановлених обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 , а саме слід визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом після ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь власника ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_2 .

З урахуванням результату розгляду справи та відповідно до вимог ст.ст.133, 137, 141 ЦПК України, враховуючи сплату ОСОБА_1 адвокату Мисечко К.О. гонорару у розмірі 10 000 грн., що підтверджується договором та додатком , з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 4252 грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн. 00 коп., що становить гонорар відповідно до Договору про надання правових послуг адвоката від 10.08.22 та Додатку до цього договору (а.с.66,67 т.1).

Відповідно до вимог ч.7 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 158, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Дніпровської міської ради, треті особи - Четверта дніпровська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання права власності в порядку спадкування за законом, витребування майна з чужого незаконного володіння - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом після ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь власника ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 4252 (чотири тисячі двісті п`ятдесят дві) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді витрат пов`язаних з витратами на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп.

В іншій частині позову - відмовити.

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 09 лютого 2023 року, продовжують діяти протягом дев`яносто днів з дня набрання рішенням суду законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копію судового рішення із викладом вступної та резолютивної частин видати учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення.

Повний текст судового рішення складено 19 квітня 2023 року.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації - АДРЕСА_3 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації - АДРЕСА_4 .

Відповідач Дніпровська міська рада, ЄДРПОУ 26510514, місцезнаходження - пр. Дмитра Яворницького, буд. 75, м.Дніпро, 49000.

Третя особа Четверта дніпровська державна нотаріальна контора, ЄДРПОУ 02890966, місцезнаходження - вул. Радистів, буд. 8, м. Дніпро, 49023.

Третя особа ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації - АДРЕСА_5

Третя особа ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації - АДРЕСА_6 .

Суддя О.Б.Подорець