Справа № 947/6804/23

Провадження № 1-кс/947/4772/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.2023 року                                                                        м.Одеса

Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника – адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12023160000000265 від 24.02.2023 року відносно

ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Нова Покровка, Ізмаїльського району, Одеської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, офіційно не працевлаштованого, у шлюбних відносинах, має малолітню дитину, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання, досудовим розслідуванням установлено, що 24 лютого 2023 року близько 18 годині 00 хвилин водій ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи технічно справним автомобілем «OPEL VECTRA», реєстраційний номер НОМЕР_1 здійснював рух по проїзній частині автодороги М-15 «Одеса-Рені» в межах Ізмаїльського району Одеської області, де організовано двосторонній рух, по одній смузі для руху в обох напрямках, збоку міста Ізмаїл в напрямку міста Одеса.

Здійснюючи рух зі швидкістю близько 90 км/год у темну пору доби, рухаючись по ділянці 201 км + 750 м діючи у порушення вимог п.п. 1.5.; 2.3. (б); 2.9 (а); 12.1 ПДР України, відповідно до яких: п.1.5, 2.3.б, 2.9,12.1, вкрай уважним не був, дорожню обстановку не врахував, безпечної швидкості руху не обрав, щоб мати змогу постійно контролювати рух автомобіля, а проявляючи кримінальну протиправну самовпевненість, тобто передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, але легковажно розраховував на їх відвернення не впорався з керуванням та допустив не контрольований виїзд на смугу зустрічного руху вліво, де скоїв зіткнення сідловим тягачем «MAN TGX 26.480», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_7 який рухався в зустрічному напрямку по своїй правій смузі проїзної частини зі швидкістю 60 км/год.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «OPEL VECTRA», рн НОМЕР_1 ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 отримав тілесні ушкодження, від яких загинув на місці пригоди.

Допущені водієм ОСОБА_4 порушення вимог п.п. 1.5.; 2.3. (б); 2.9 (а); 12.1 ПДР «Правил дорожнього руху» України знаходяться у прямому причино – наслідковому зв`язку з виникненням дорожньо – транспортної пригоди та настанням суспільно-небезпечних наслідків у вигляді загибелі пасажира ОСОБА_8 .

Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у скоєнні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, за кваліфікуючими ознаками: ч. 3 ст. 286-1 КК України, за кваліфікуючими ознаками: рушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинили смерть потерпілого.

24.02.2023 о 20:30 годині, ОСОБА_4 був затриманий, про що 24.02.2023 року був складаний протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину у порядку ст. 208 КПК України та вручений останньому.

25.02.2023 повідомлення про підозру про вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України складено та вручено підозрюваному.

27.02.2023 року ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_4 строком до 24.04.2023 року.

Підозра ОСОБА_4 повністю обґрунтовується зібраними у кримінальному провадженні доказами. а саме: протоколом огляду місця події від 24.02.2023 року та схемою до нього, протоколом допиту свідків, іншими матеріалами в сукупності.

Підозрюваний ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачена можливість призначення покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк до 10 років.

Враховуючи, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило смерть потерпілому слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.

Захисник в судовому засіданні проти задоволення клопотання слідчого заперечував, вказав, що на даний час ризики зменшилися, підозрюваний позитивно характеризується за місцем проживання, має міцні соціальні зв`язки, дитину. Крім того, звертав увагу, що сім`я загиблого не має претензій до підозрюваного.

Підозрюваний підтримав думку свого захисника.

Вивчивши клопотання та матеріали які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

При розгляді клопотання слідчого, виконуючи вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчий суддя застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).

Згідно п.32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, та відповідно до п.219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» («NechiporukandYonkalo v. Ukraine») від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Крім того, слідчий суддя враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в п.84 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року в справі «Харченко проти України», п.4 ст.5 Конвенції передбачає право заарештованих або затриманих осіб на судовий контроль щодо матеріально-правових і процесуальних підстав позбавлення їх волі, що, з погляду Конвенції, є найважливішими умовами забезпечення «законності». Це означає, що суд відповідної юрисдикції має перевірити не тільки питання дотримання процесуальних вимог національного законодавства, але й обґрунтованість підозри, яка послужила підставою для затримання, і законність мети, з якою застосовувались затримання та подальше тримання під вартою (див. справу «Буткевічус проти Литви» (Butkeviciusv. Lithuania) № 48297/99, п. 43, ЄКПЛ 2002-ІІ).

Крім того, Європейський суд з прав людини у п.п. 68-69 Рішення від 17.10.2013 року у справі «Таран проти України» зазначив, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, не достатньо того, щоб цей захід здійснювався відповідно до національного законодавства; він також має бути необхідним за конкретних обставин (див. рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Нештяк проти Словаччини» (Neљќбk v. Slovakia), заява № 65559/01, п. 74). На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції має втілювати вимогу пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, яким здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення (див. рішення у справі «Ладент проти Польщі» (Ladent v. Poland), заява № 11036/03, п. 55, ECHR 2008-... (витяги), і від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), заява № 38717/04, п. 86).

Суд також постановив, що пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, що обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо продемонстроване владою. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування можливості переховування обвинуваченим, або доведуть, що така можливість є настільки невеликою, що вона не може обґрунтовувати досудове ув`язнення (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).

Разом з тим, згідно п.99 рішення ЄСПЛ у справі «Геращенко проти України», визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні органі державної влади зобов`язані розглянути також альтернативні заходи забезпечення її явки до суду.        

Як вбачається з матеріалів клопотання, письмове повідомлення про підозру у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України, складено, оголошено та вручено підозрюваному 25.02.2023 року.

Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, які наявні в матеріалах клопотання.

При вирішенні питання про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, слідчий суддя виходить з наступного. Так, враховуючи обставини можливого вчинення кримінального правопорушення, тяжкість кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_4 покарання, яке йому загрожує у випадку визнання його винним у його вчиненні, беручи до уваги наслідки, які були спричиненні в результаті вчинення такого кримінального правопорушення, у вигляді, зокрема, смерті потерпілого, слідчий суддя приходить до переконання про наявність ризиків передбачених п.п.1,5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме у вигляді можливого переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, ризику вчинити інше кримінальне правопорушення. При цьому, слідчий суддя, враховує, що підозрюваний не має офіційного місця роботи, а на території держави встановленний воєнний стан та відбуваються військові дії.

Ризик встановлений п.3 ч.1 ст.177 КПК України на даний час зменшився.

В той же час, позитивна характеристика підозрюваного, наявність сім`ї не знижують встановлених процесуальних ризиків.

Відсутність претензій з боку потерпілої сторони може бути врахована під час судового розгляду обвинувального акту.

На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання сторони обвинувачення є обґрунтованим, а відповідний запобіжний захід достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобігання ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України.

З урахуванням встановлених в судовому засіданні ризиків та обставин кримінального правопорушення, а також обґрунтованості клопотання сторони обвинувачення, підстав для застосування більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваного в судовому засіданні встановлено не було.

Відповідно до п.п.1, 2 ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; щодо злочину, який спричинив загибель людини.

З урахуванням викладеного, враховуючи, що в результаті вчинення кримінального правопорушення загинув пасажир автомобіля «OPEL VECTRA», рн НОМЕР_1 ОСОБА_8 , слідчий суддя приходить до переконання про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Таким чином, з урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:        

Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12023160000000265 від 24.02.2023 року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 – задовольнити.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» строком до 17.06.2023 року включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

       Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя                                                         ОСОБА_1