Справа № 522/2135/23

Провадження № 2/522/2775/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2023 року     Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Абухіна Р.Д.,

за участю секретаря судового засідання Кріцької Д.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та пікулування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, по якому просить:

Розірвати шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що був укладений 21.10.2017 р. Приморським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

Визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою:

АДРЕСА_1 судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, .

Відповідачка визнала позовні вимоги.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що 21.10.2017 р. Приморським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, зареєстрований шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Від шлюбу у подружжя  є малолітні діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги про розірвання шлюбу підлягають задоволенню, тому що родина фактично розпалась і її відновлення неможливо, при обставинах, зазначених позивачем у позові, а також той факт, що один із чоловіка й жінки або обоє мають право звернутися із заявою до суду про розірвання шлюбу й це право підлягає судовому захисту.

Відповідно до ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Згідно зі ст.ст. 110, 112 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Одночасно, суд вважає, що подальше спільне життя чоловіка й жінки й збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, тому що сторони подружні відносини припинили, даний факт має істотне значення.

Згідно ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

З цих підстав суд вважає за можливе позовні вимоги позивача задовольнити й розірвати шлюб.

Щодо вимог про визначення місця проживання дітей.

У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно із ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктами 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

За правилами ст. 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У ст. 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно з ч. 1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

За ч. 1, 2 статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно листа Служби у Справах дітей Одеської міської ради від 20.02.2023 року; 06/1756 зазначено, що в ході співбесіди з батьками дітей, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка відбулась 13.02.2023 року встановлено, що на теперішній час діти проживають разом з батьком та матір`ю за адрескою: АДРЕСА_2 та перебувають на утриманні та виховані обох батьків, про що складені відповідні акти.

Виходячи з вищенаведеного, Служба у справах дітей Одеської міської ради не має правових підстав розглядати порушене питання по суті.

Тлумачення ч. 1 ст. 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

При визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини в силу вимог ст. 3 Конвенції про права дитини.

Враховуючи вимоги ст. 51 Конституції України, ст. 3, 9, 18 Конвенції про права дитини, ст. 7 СК України, а також положення прецедентної практики Європейського суду з прав людини, при вирішенні справи, зокрема, про визначення місця проживання дитини встановлення обставин, які, на думку суду, забезпечують найкращі інтереси дитини та зазначення указаних обставин у відповідному рішенні є обов`язком суду.

Як на підставу своїх вимог про визначення місця проживання дітей зазначає, що йому на праві власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_2 .

В ході судового розгляду справи встановлено, що діти проживають разом з батьком ОСОБА_1 та матір`ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 та перебувають на утриманні та виховані обох батьків.

Квартира за адресою: АДРЕСА_2 є спільною сумісною власністю позивача та відповідача.

Крім того, в ході судового засідання було з`ясовано, що позивач наразі перебуває в лавах ЗСУ, тому задоволення вимоги в частині визначення місця проживання з батьком буде суперечити інтерсам дітей, т.я. позивач знаходиться на службі і не може приділяти дітям увагу та піклуватися про них.

Відповідач в судовому засіданні позов визнала, що свідчить про те, що між позивачем та відповідачем відсутній спір щодо місця проживання дітей.

Аналіз національного законодавства вказує на те, що втручання суду у вирішення питання щодо місця проживання дитини має відбуватись у крайніх випадках, за наявності спору між батьками, задля сторонньої оцінки обставин, що визначені ч. 2 ст. 161 СК України.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням викладеного, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визначення місця проживання дітей з батьком.

На підставі викладеного та керуючись ст. 51 Конституції України, ст.ст. 1, 2, 5, 11, 76-80, 81, 206, 241, 247, 258, 263-265, 273, 354 ЦПК України, ст.ст. 104,105,110,112,113 Сімейного Кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та пікулування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини задовольнити частково.

Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_2 ,  ІНФОРМАЦІЯ_6 , який зареєстрований 21 жовтня 2017 року Приморським районним у місті Одесі відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, про що зроблено актовий запис № 1996.

У задоволені решти вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду виготовлений 18.04.2023.

Суддя                                                                                                Р.Д. Абухін

13.04.23