Справа № 646/374/22

№ провадження 2-а/646/12/2023

РІ Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2023 року                                                               м.Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова

у складі: головуючого судді                    -  Клімової С.В.,

       при секретарі                                   - Попадченко Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної митної служби України Одеська митниця в особі в. о. заступника начальника Одеської митниці Дзюби А.М. про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1   звернувся до суду з адміністративним позовом, який в ході розгляду справи уточнив до відповідача Державної митної служби України Одеська митниця в особі в. о. заступника начальника Одеської митниці Дзюби А.М. про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення. Мотивуючи свої вимоги тим, що 23.10.2021 року протоколом № 4496/50000/21 від 23.10.2021 року складеного старшим інспектором відділу митного оформлення № 1 митного посту « Кучурган» Одеської митниці Олексюк К.М. встановлено порушення позивачем митних правил, передбачених ч. 4 ст. 469 Митного кодексу України. Підставою для складання протоколу стали наступні обставини, а саме те, що 23.10.2021 року у пункті пропуску « Кучурган –Первомайський» з митної території України прибув автомобіль Ford Focus VIN: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , реєстрація Польша під керуванням ОСОБА_2 . З числа документів було надано свідоцтво про реєстрацію авто НОМЕР_3 від 05.04.2012 року та доручення № 1203 від 22.10.2021 року. Відповідно до інформації АСМО « Інспектор» 10.11.2018 року через пункт « Гоптівка-Нехотіївка» митного контролю Щербаківка Харківської митниці ДФС дане авто було ввезено безпосередньо позивачем в митному режимі «транзит» з метою особистого користування. Позивач зазначає, що він не погодився з даним протоколом та направив на адресу відповідача лист з поясненнями та роз`ясненнями неправомірності вказаного протоколу. Однак всупереч нормам права, 15.12.2021 року Державною митною службою України Одеська митниця в особі в. о. заступника начальника Одеської митниці Дзюби А.М. було винесено постанову про порушення митних правил № 4496/50000/21. Позивач зазначає, що не скоював даного правопорушення, оскільки не перетинав державний митний кордон у 2018 році, оскільки не має закордонного паспорта, крім того позивач зазначає, що не має посвідчення водія та не вміє керувати транспортними засобами. Також він вказує, що у вересні 2018 року ним був загублений паспорт громадянина України, тому у 2019 році за його заявою ним було отримано новий паспорт у вигляді картки. Позивач зазначає, що оскаржувана постанова винесена з грубим порушенням ст.525 МК України, оскільки справа про порушення митних правил на розгляді у відповідача замість п`ятнадцяти днів, перебувала майже 2 місяці. Норма закону (ч.4 ст.469 МК України), за порушення якої позивача визнано винним, не поширюється на правовідносини, що виникли між сторонами, оскільки остання введена в дію 08.11.2018 року, у звязку з чим позивач вимушений звернутись до суду з даним позовом.

Справа перебувала в провадженні судді Червонозаводського районного суду м. Харкова Теслікової І.І..

Згідно ухвали Червонозаводського районного суду м. Харкова від 16.02.2022 року, було відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.

На підставі розпорядження керівника апарату Червонозаводського районного суду м. Харкова № 02-13/31 від 10.02.23 відповідно до п.п. 2.3.50 п. 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 646/374/22.

Відповідно до ст. 5 ч. 1 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з ст. 32 КАС України усі адміністративні справи в суді першої інстанції, крім випадків, встановлених цим Кодексом, розглядаються і вирішуються суддею одноособово.

Відповідно до ч. 9 ст. 31 КАС України невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя (якщо справа розглядається одноособово) або суддя-доповідач із складу колегії суддів (якщо справа розглядається колегіально) у визначених законом випадках не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21.02.2023 року справу прийнято до розгляду в провадження судді Клімової С.В. та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 16.03.2023 року відзив відповідача повернено без розгляду.

31.03.2023 року на адресу суду надано повторно відзив на позовну заяву, який прийнятий судом. Представник відповідача, просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Дану позицію обґрунтовує тим, що 23.10.2021 року протоколом № 4496/50000/21 від 23.10.2021 року складеного старшим інспектором відділу митного оформлення № 1 митного посту « Кучурган» Одеської митниці Олексюк К.М. встановлено порушення позивачем ОСОБА_1 митних правил, передбачених ч. 4 ст. 469 Митного кодексу України. Підставою для складання протоколу стали наступні обставини, а саме те, що 23.10.2021 року у пункті пропуску « Кучурган –Первомайський» з митної території України прибув автомобіль Ford Focus VIN: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , реєстрація Польша під керуванням ОСОБА_2 . З числа документів було надано свідоцтво про реєстрацію авто НОМЕР_3 від 05.04.2012 року та доручення № 1203 від 22.10.2021 року. Відповідно до інформації АСМО « Інспектор» 10.11.2018 року через пункт « Гоптівка-Нехотіївка» митного контролю Щербаківка Харківської митниці ДФС дане авто було ввезено безпосередньо ОСОБА_1 на митну територію України в митному режимі «транзит» з метою особистого користування. В ході здійснення митного контролю та перевірки товаросупровідних документів було встановлено, що вищевказаний транспортний засіб відповідно до договору купівлі-продажу від 15.06.2021 та довіреності від 22.10.2021 придбав у володіння, користування та розпорядження громадянин України ОСОБА_3 без дозволу митного контролю.

Натомість, ОСОБА_1 в порушення вимог частини 5 статті 380 МК України, яка передбачає, що тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб, передав у володіння, користування та розпорядження вказаний транспортний засіб, який тимчасово було ним ввезено на митну територію України, без дозволу митного органу, громадянину України , який безпосередньо не переміщував його у митний режим «транзит». Матеріалами справи про порушення митних правил була доведена вина громадянина ОСОБА_1 у вчиненні ним правопорушення, передбаченого ч.4 ст.469 МК України, а тому постановою Одеської митниці у справі про порушення митних правил, його було законно визнано винним у вчиненні вказаного правопорушення, а відтак правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності.

Позивачем ОСОБА_1 до суду надано письмові пояснення щодо відзиву в якому зазначено, що відповідачем в своєму відзиві не надано жодних доказів щодо володіння, передачі в користування та продажу вказаного автомобіля. Відповідачем не надано жодного доказу щодо перетинання позивачем особисто митного кордону та ввозу вказаного автомобіля в митному режимі « транзит». Позивач зазначає, що в його діях відсутній склад порушення митних правил, оскільки він не міг йому нікому передати в користування, у зв`язку з тим, що в його володінні та користуванні автомобіль не перебував та він не поміщував його в митний контроль.

Позивач в судове засідання не з`явився, згідно поданої письмової заяви, просить справу розглянути за його відсутності, на позовний вимогах наполягає та просить їх задовольнити, з підстав зазначених в позові.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений в передбаченому законом порядку, відповідно до прохальної частини відзиву на позовну заяву, просить справу розглянути за відсутності його представника та відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З матеріалів справи вбачається, що 23.10.2021 року протоколом № 4496/50000/21 від 23.10.2021 року складеного старшим інспектором відділу митного оформлення № 1 митного посту « Кучурган» Одеської митниці Олексюк К.М. встановлено порушення ОСОБА_1 митних правил, передбачених ч. 4 ст. 469 Митного кодексу України.

Підставою для складання протоколу стали наступні обставини, а саме те, що 23.10.2021 року у пункті пропуску « Кучурган –Первомайський» з митної території України прибув автомобіль Ford Focus VIN: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , реєстрація Польша під керуванням ОСОБА_2 . З числа документів було надано свідоцтво про реєстрацію авто НОМЕР_3 від 05.04.2012 року та доручення № 1203 від 22.10.2021 року.

Відповідно до інформації АСМО « Інспектор» 10.11.2018 року через пункт « Гоптівка-Нехотіївка» митного контролю Щербаківка Харківської митниці ДФС дане авто було ввезено безпосередньо ОСОБА_1 в митному режимі «транзит» з метою особистого користування.

В ході здійснення митного контролю та перевірки товаросупровідних документів було встановлено, що вищевказаний транспортний засіб відповідно до договору купівлі-продажу від 15.06.2021 та довіреності від 22.10.2021 придбав у володіння, користування та розпорядження громадянин України ОСОБА_3 без дозволу митного контролю.

15.12.2021 року в. о. заступника начальника Одеської митниці Дзюба А.М. винесено постанову в справі про порушення митних правил № 4496/50000/21, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ч.4 ст.469 МК України, у вигляді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 грн.00 коп.

15.11.2021 року ОСОБА_1 на адресу Одеської митниці було направлено письмові пояснення щодо протоколу ( а. с. 6-12).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 458 Митного кодексу України (в подальшому МК України), порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Частиною першою статті 486 МК України встановлено, що завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

Відповідно до частини першої статті 489 МК України, посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із частинами першою, другою статті 495 МК України, доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; поясненнями свідків; поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; висновком експерта; іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Посадова особа митного органу, яка здійснює провадження у справі про порушення митних правил, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Частиною четвертою статті 469 МК України встановлено адміністративну відповідальність за передачу транспортного засобу особистого користування, тимчасово ввезеного на митну територію України чи поміщеного у митний режим транзиту, у володіння, користування або розпорядження особі, яка безпосередньо не ввозила такий транспортний засіб на митну територію України чи не поміщувала його у митний режим транзиту, за винятком випадків, коли в транспортному засобі знаходиться особа, яка безпосередньо ввозила такий транспортний засіб на митну територію України чи поміщувала його у митний режим транзиту, а так само використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні.

Відповідно до частини першої статті 526 МК України, справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника.

Згідно із частиною другою статті 526 МК України, про час та місце розгляду справи про порушення митних правил митним органом цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил.

Відповідно до частини четвертої статті 526 МК України, справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

Слід зауважити, що між «повідомленням» і «надісланням повідомлення» є різниця, та використання будь-якого із цих способів повинно мати наслідком доведення до відома та сповіщення особи про розгляд відносно неї справи.

Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про притягнення до адміністративної відповідальності.

Встановлення обов`язку завчасного повідомлення обумовлено необхідністю надання особі, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, можливості належним чином підготуватися до захисту своїх прав та у разі необхідності скористатися правом на отримання професійної правничої допомоги.

Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, Митним кодексом України містить й певні застереження, які націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема передбачені щодо розгляду справи про порушення митних правил за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.

З`ясовуючи поінформованість особи про дату, час та місце розгляду справи, суд також зважає на поведінку особи, яка притягується до відповідальності. Ухилення від одержання повідомлення або інші недобросовісні дії, які свідчать про намагання уникнути участі в засіданні, не можуть бути підставою для скасування постанови.

Судовим розглядом встановлено, що в оскаржуваній постанові у справі про порушення митних правил № 4496/50000/21 від 15.12.2021 року, в.о.заступника начальника Одеської митниці Дзюба А.М. зазначено, що справу розглянуто без присутності ОСОБА_1 , про дату час та місце розгляду справи його було належним чином повідомлено, клопотання про перенесення розгляду справи від нього не надходило.

Однак як вбачається з письмових пояснень позивача його було повідомлено про розгляд справи та він надав пояснення щодо справи та зазначив, що з`явитися не може.

Таким чином про розгляд справи про порушення митних правил позивач ОСОБА_1 був повідомлений належним чином, однак відповідач при розгляді справи не врахував пояснень ОСОБА_1 не надав їм належної оцінки, не зазначив у постанові докази на підставі яких виявлено факт передання ОСОБА_1 автомобіля у власність чи користування іншим особам, тим самим не дотримався вимог ст. 489 МК України

Щодо інших доводів позову, то відповідно до частини шостої статті 530 МК України, перевірка законності та обґрунтованості постанови у справі про порушення митних правил судом здійснюється у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно з пунктом 3 розділу І Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України 17.11.2005 року № 1118 (у редакції наказу Держмитслужби від 17.03.2008 року № 229), та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25.11.2005 року за № 1428/11708 (надалі Правила № 1118), ТЗ для здійснення митного контролю та митного оформлення може бути пред`явлений митному органу як власником, так і вповноваженою особою. Уповноважена особа - особа, яка на підставі договору або належно оформленого доручення, виданого власником товарів і транспортних засобів, наділена правом учиняти дії, пов`язані з пред`явленням цих товарів і транспортних засобів митним органам для митного контролю та митного оформлення при переміщенні їх через митний кордон України, або іншим чином розпоряджатися зазначеними товарами та транспортними засобами.

Відповідно до пункту 4 розділу І Правил № 1118, ТЗ, що переміщуються через митний кордон України громадянами, перебувають під митним контролем: при ввезенні з метою транзиту - з моменту перетину митного кордону України до вивезення за межі митної території України; при вивезенні для вільного обігу або тимчасово - з моменту пред`явлення митному органу до завершення митного оформлення та вивезення за межі митної території України.

За пунктом 7 розділу І Правил № 1118, власник ТЗ або вповноважена особа, який переміщує ТЗ через митний кордон України, пред`являє його митному органу для проведення митного огляду й подає оригінали та ксерокопії таких документів: що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження); реєстраційних (технічних) документів на транспортний засіб (якщо він перебував на обліку в реєстраційному органі іноземної держави чи України) з відмітками про зняття транспортного засобу з обліку, якщо такі документи видаються реєстраційним органом; митної декларації - у разі потреби; ВМД (у разі транзиту ТЗ, нового або знятого з обліку в реєстраційному органі, через митну територію України); що підтверджують право на надання пільг в оподаткуванні (у разі митного оформлення ТЗ з наданням пільг в оподаткуванні); паспортних документів та інших документів, визначених законодавством України та міжнародними договорами України, що дають право на перетин державного кордону, та/або паспорта громадянина (посвідчення особи з відміткою про місце проживання); посвідки чи іншого документа про постійне (тимчасове) проживання в Україні або за кордоном тощо; довідки про ідентифікаційний номер громадянина (за наявності). У випадках необхідності вирішення питань щодо визначення року виготовлення ТЗ, класифікації ТЗ згідно з УКТЗЕД, митної вартості або порушення справи про порушення митних правил посадова особа митного органу може вимагати деякі чи всі з перелічених документів: митні документи країни придбання ТЗ; сервісну книжку; експертний висновок; фотографії; технічну документацію.

У пункті 9 розділу І Правил № 1118 визначено, що ТЗ, на який відсутні документи, що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження) не підлягає пропуску через митний кордон України.

Митне оформлення транспортного засобу здійснювалось відповідно до вимог статті 335 Митного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 року № 451 «Питання пропуску через державний кордон осіб, автомобільних, водних, залізничних та повітряних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними», наказу Державної митної служби України «Про затвердження Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України» від 17.11.2005 року № 1118, відповідно до яких оформлення транспортного засобу здійснюється не на водія, а на власника автомобіля або уповноважену ним особу.

Відповідно до статей 90, 95 МК України, транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Для автомобільного транспорту встановлено строк транзитного перевезення в десять діб, а у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - п`ять діб.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 93 МК України, товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні не використовуватися з жодною іншою метою, крім транзиту.

Відповідно до частини п`ятої статті 102 МК України, для завершення митного режиму транзиту особою, відповідальною за дотримання вимог митного режиму до закінчення визначеного строку транзиту митного органу призначення повинні бути представлені товари, поміщені у митний режим транзиту та митна декларація або інший документ.

У частині третій статті 325 МК України передбачено, що користування та розпорядження товарами, транспортними засобами комерційного призначення, які перебувають під митним контролем забороняється, крім випадків, передбачених цим кодексом та іншими законами України.

Частиною першою статті 381 МК України встановлено, що транспортні засоби особистого користування, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, дозволяється ввозити на митну територію України з метою транзиту без письмового декларування та внесення на рахунок митного органу, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів з метою вільного обігу.

Згідно з главою 55 розділу ХІІ МК України поміщення громадянином - резидентом транспортного засобу, постійно зареєстрованого у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, у будь-який інший митний режим ніж транзит супроводжуватиметься обов`язковим письмовим декларуванням цього транспортного засобу та виконанням інших митних формальностей, передбачених Митним кодексом України (письмове зобов`язання, застосування заходів гарантування тощо).

Положеннями частини четвертої статті 469 МК України передбачено, що передача транспортного засобу особистого користування, тимчасово ввезеного на митну територію України чи поміщеного у митний режим транзиту, у володіння, користування або розпорядження особі, яка безпосередньо не ввозила такий транспортний засіб на митну територію України чи не поміщувала його у митний режим транзиту, за винятком випадків, коли в транспортному засобі знаходиться особа, яка безпосередньо ввозила такий транспортний засіб на митну територію України чи поміщувала його у митний режим транзиту, а так само використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, суть виявленого митним органом порушення полягає у тому, що ОСОБА_1 здійснивши ввезення транспортного засобу на митну територію України для особистого користування, передав його іншій особі, а саме ОСОБА_4 ..

Будь-яких належних доказів передання ОСОБА_1 транспортного засобу марки Ford Focus VIN: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , реєстрація Польша ввезеного 10.11.2018 року на митну територію України в режимі «транзит», у володіння, користування або розпорядження ОСОБА_5 чи будь-якої іншої особи, відповідачем до суду не надано.

Окрім цього, істотне значення для вирішення питання щодо наявності підстав для притягнення позивача до відповідальності за частиною 4 статті 469 МК України, має також те, що вказана норма набула чинності вже після ввезення відповідного транспортного засобу на митну територію України.

Так, пункт 7 розділу I Закону України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України» до статті 469 Митного кодексу України було внесено зміни, а саме - назву статті викладено в такій редакції: «Стаття 469. Неправомірні операції з товарами, митне оформлення яких не закінчено, або з товарами, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем, або з транспортними засобами особистого користування, тимчасово ввезеними на митну територію України чи поміщеними у митний режим транзиту» та доповнено новою частиною четвертою такого змісту: «Передача транспортного засобу особистого користування, тимчасово ввезеного на митну територію України чи поміщеного у митний режим транзиту, у володіння, користування або розпорядження особі, яка безпосередньо не ввозила такий транспортний засіб на митну територію України чи не поміщувала його у митний режим транзиту, за винятком випадків, коли в транспортному засобі знаходиться особа, яка безпосередньо ввозила такий транспортний засіб на митну територію України чи поміщувала його у митний режим транзиту, а так само використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

Згідно з пунктом 1 розділу IІ вказаного Закону він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім пунктів 7 і 8 розділу I та підпункту 1 пункту 2 розділу II цього Закону, які набирають чинності через 270 днів з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.

Тобто, пункт 7 розділу I Закону України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України» набрав чинності 22.08.2019 року, в той час як транспортний засіб, а саме автомобіль марки «Ford Focus VIN: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , реєстрація Польша, було ввезено на митну територію України 10.11.2018 року.

Порушення митних правил, передбачене частиною 4 статті 469 МК України, не є триваючим порушенням, адже є вчиненим у момент передачі транспортного засобу іншій особі.

Водночас, особа не може бути притягнута до відповідальності за вчинення дій, які на той момент не становили складу адміністративного правопорушення внаслідок відсутності норми права, яка встановлювала міру відповідальності за відповідні дії.

Згідно частини другої статті 58 Конституції України, ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Стосовно доводів про порушення відповідачем строків притягнення позивача до відповідальності за порушення ним митних правил, суд зазначає наступне.

За приписами статті 487 МК України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до частини першої статті 467 МК України, якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу  розглядаються митними органами або судами (суддями), адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше ніж через шість місяців з дня виявлення правопорушення. Строк накладення адміністративних стягнень у справах про порушення митних правил зупиняється на час розгляду таких справ судом.

Згідно зі статтею 522 МК України, справи про порушення митних правил, передбачені  статтями 468, 469, частинами першою - п`ятою  статті 470, частинами першою і другою статті 471,  статтями 474, 475, 477-480,  частинами першою - п`ятою статті 481, статтею 485 цього Кодексу, розглядаються митними органами.

Як встановлено судом з матеріалів даної справи, днем виявлення митним органом правопорушення, передбаченого ч.4 ст.469 МК України, є 23.10.2021 року, а оскаржувана постанова була винесена 15.12.2021 року, тобто з дотриманням граничного шестимісячного строку встановленого законодавством на притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 469 МК України.

А тому, доводи позивача з цього приводу є безпідставними.

За змістом пункту 1, пункту 4 частини першої статті 531 МК України, підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є, зокрема, відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду.

Отже, з огляду на встановлені процесуальні обставини розгляду посадовою особою митниці справи про порушення митних правил відносно позивача, суд приходить до висновку, що в даному випадку існують безумовні підстави для скасування оскаржуваної постанови.

Статтею 72 КАС України  передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Суд оцінює докази, які є в справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, що передбачено ст. 90 КАС України.

Частиною третьою статті 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З урахування вищевикладеного, необхідно визнати протиправною та скасувати постанову в справі про порушення митних правил № 496/50000/21 від 15.12.2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.4 ст.469 Митного кодексу України, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.4 ст.469 Митного кодексу України - закрити.

Ухвалюючи дане судове рішення, суд керується статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до положень статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 9, 103, 104, 105, 380, 469, 486, 487, 489, 494, 495, 525 527, 529 531 МК України, ст.ст.6, 10, 11, 12, 17, 70, 71, 94, 159-163, 171-2, 286 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Поновити   ОСОБА_1 строк на оскарження постанови в справі про порушення митних правил.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної митної служби України Одеська митниця в особі в. о. заступника начальника Одеської митниці Дзюби А.М. про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову в справі про порушення митних правил № 4496/50000/21 від 15 грудня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.4 ст.469 Митного кодексу України, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.4 ст.469 Митного кодексу України - закрити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у дань його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається на офіційному порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки http://cz.hr.court.gov.ua

Суддя:                                                                                 С.В. Клімова