ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/265/23 Справа № 175/3271/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря - ОСОБА_5 ,

прокурорів - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

обвинуваченого - ОСОБА_9 (в режимі відеоконференції),

захисників - ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12020040030001307 від 26 червня 2020 року,за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_10 та прокурора у кримінальному провадженні Слобожанської окружної прокуратури - ОСОБА_7 на вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 22 серпня 2022 року щодо

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с.Кіровське, Дніпропетровського району Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.357 КК України, -

В с т а н о в и л а:

Вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 22 серпня 2022 року ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 357 КК України, та призначено покарання у виді 1 року позбавлення волі.

ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.357 КК України, за таких обставин.

Обвинувачений ОСОБА_9 , 24 червня 2020 року о 09 год. 16 хв., перебуваючи у приміщенні Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, де слідчим Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_13 на підставі ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська № 932/7024/20 від 17 червня 2020 року в рамках проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12020040030001132 розпочато проведення обшуку в приміщенні Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, що розташована за адресою: Дніпропетровська область Дніпровський район смт. Обухівка, вул. Центральна, 35.

Слідчим ОСОБА_13 відповідно до ч. 3 ст. 236 Кримінального процесуального кодексу України Обухівському селищному голові ОСОБА_9 , який відповідно до ст. 12 Закону України «Про місцеве самоврядування» є головною посадовою особою Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, пред`явлено та надано копію ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська №932/7024/20 від 17 червня 2020 року про проведення обшуку, про що на примірнику ухвали, яка перебувала у слідчого ОСОБА_13 , обвинувачений ОСОБА_9 власноруч поставив свій підпис, тобто засвідчив вказаний факт.

Після оголошення слідчим початку проведення обшуку, голова Обухівської селищної ради ОСОБА_9 висловив намір покинути місце проведення обшуку, на що відповідно до ч. 3 ст.236 КПК України слідчим ОСОБА_13 роз`яснено ОСОБА_9 про те, що він не може покинути місце проведення обшуку, оскільки він, як посадова особа, Обухівський селищний голова, отримав копію ухвали про проведення обшуку.

У цей час у ОСОБА_9 , який визначив як предмет злочинного посягання ухвалу суду про проведення обшуку, визначивши вказаний документ як такий, що перешкоджає йому залишити місце проведення обшуку, виник злочинний умисел, спрямований на пошкодження особливо важливого документа, а саме ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська №932/7024/20 від 17 червня 2020 року, з метою створення собі можливості для залишення місця проведення вказаної слідчої дії.

Перебуваючи у вказаному місці та у вказаний час, ОСОБА_9 , реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на пошкодження особливо важливого документа, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, діючи умисно, в особистих інтересах, маючи на меті покинути місце проведення слідчої дії, вихопив з рук слідчого Дніпровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_13 ухвалу слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська №932/7024/20 від 17 червня 2020 року та знищив її, шляхом розірвання руками на чотири частини, тим самим привів її у стан, непридатний для її подальшого використання за цільовим призначенням.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію» документ визначено як матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі. Таким чином, офіційними документами є документи, які складаються та видаються посадовими особами від імені органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, які засвідчують певні факти і події.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КПК України ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи чітко визначає перелік фактів, які вона фіксує та відповідно до ч. 3 ст.235 КПК України відновленню не підлягає.

Виходячи із положень ст. 236 КПК України ухвала слідчого судді, на якій міститься інформація про її отримання особою, яка володіє житлом чи іншим володінням, підтверджує дотримання слідчим порядку виконання ухвали про дозвіл на обшук, та приведення якої в непридатний до використання стан в подальшому може стати підставою для визнання доказів, здобутих в ході обшуку, недопустимими.

Крім того, відповідно до ст.ст. 124, 129, 129-1 Конституції України та ст.13 Закону України «Про судоустрій а статус суддів» судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Таким чином, ухвала слідчого судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська № 932/7024/20 від 17 червня 2020 року, якою слідчому Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_13 надано дозвіл на проведення обшуку в приміщенні Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, що розташована за адресою: Дніпропетровська область Дніпровський район смт. Обухівка, вул. Центральна, 35, є особливо важливим документом.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок скасувати в частині призначення покарання та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_9 покарання за ч. 2 ст. 357 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки.

Свої вимоги прокурор обґрунтовує невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення та його особі, внаслідок м`якості. На переконання прокурора, суд не надав оцінки тим обставинам, що ОСОБА_9 є головною посадовою особою Обухівської територіальної громади та вчинив кримінальне правопорушення проти авторитету органів державної влади, провину не визнав і відмовився від надання показань, що свідчить про відсутність його каяття. За цих умов, прокурор вважає, що призначене судом першої інстанції покарання не сприятиме виправленню обвинуваченого та попередженню вчиненні ним інших кримінальних правопорушень.

В апеляційній скарзі захисник просить вирок скасувати та повторно дослідивши докази кримінальне провадження відносно ОСОБА_9 закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, за відсутністю в його діях складу кримінальних правопорушень.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, захисник посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування Закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення та його особі.

Так, захисник зазначає, що пошкоджена ухвала є копією судового рішення та висновки суду про відсутність цієї позначки не відповідають матеріалам провадження, а також вимогам ст. 235 КПК України та Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України. Поряд із цим, адвокат зауважує, що копія пошкодженого судового рішення не є особливо важливим документом та суд помилково ототожнив ознаки особливо важливого документа та іншого важливого особистого документа, які є предметами різних кримінальних правопорушень, зокрема передбачених ч. 2 та ч. 3 ст. 357 КК України. Також, апелянт зазначає, що положення КПК України свідчать про те, що хід і результати проведення обшуку фіксуються у відповідному протоколі, який і було складено за наслідками проведення слідчої дії із зазначення відомостей про надання копії ухвали ОСОБА_9 . При цьому, пошкодження самої ухвали жодним чином не перешкодило досудовому розслідуванню. Окрім цього, у кримінальному провадженні, в межах якого проводився обшук, жодні докази, отримані під час цієї слідчої дії, недопустимими не визнавались, а тому висновки суду про те, що приведення ухвали слідчого у непридатний стан може бути підставою для визнання недопустимими докази, є лише припущенням. Серед іншого, захисник вважає істотним чином порушеними й вимоги кримінального процесуального закону. На переконання захисника, суд помилково визнав зухвалою процесуальну поведінку обвинуваченого, оскільки відмова від надання показань є його фундаментальним правом, гарантованим ст. 63 Конституції України. Також адвокат вказує на відсутність повноважень у слідчого ОСОБА_13 на проведення досудового розслідування кримінального провадження за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 357 КК України. Захисник зауважує, що цей слідчий був очевидцем події, оскільки за його участю було проведено обшук. Таким чином, на думку захисту, зазначена особа, як і інші, які приймали участь у слідчій дії та в подальшому допитувались слідчим, має статус свідка та повноважень на участь у кримінальному провадженні не має. Окрім цього, захисник звертає увагу суду на те, що під час проведення обшуку до ОСОБА_9 не застосовувались жодні заходи та лиши наступного дня було ініційовано внесення відомостей до ЄРДР, що свідчить про упередженість працівників поліції. Також, захисник звертає увагу й на те, що суд не надав належної оцінки показанням свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 та безпідставно порушив у вироку питання про необхідність перевірки обставин надання ними неправдивих показань. Серед іншого захисник посилається також й на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення та його особі, внаслідок суворості. На переконання адвоката, суд не навів мотивів необхідності призначення найбільш суворого виду покарання та неможливості виправлення обвинуваченого за умови застосування альтернативного.

Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого та його захисників, які підтримали апеляційну скаргу сторони захисту, прокурора ОСОБА_7 , яка підтримала апеляційну скаргу сторони обвинувачення та прокурора ОСОБА_6 , який вважав за необхідне вирок суду змінити, перекваліфікувати дії ОСОБА_9 з ч.2 на ч.1 ст.357 КК України, оскільки копія ухвали слідчого судді на проведення обшуку є не особливо важливим, а офіційним документом та вважав доведеним фактом, що така ухвала була пошкоджена, а не знищена, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що наведеним вимогам закону вирок суд не відповідає.

Як вбачається з оскаржуваного вироку, суд, погодившись з пред`явленим ОСОБА_9 обвинуваченням, дійшов висновку про доведеність його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. ст. 357 КК України, а саме в умисному знищенні особливо важливого документу, вчиненому в особистих інтересах.

Так, обґрунтовуючи ці висновки суд керувався показаннями працівників поліції - ОСОБА_13 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , а також залучених до проведення слідчої дії понятих - ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , які засвідчили, що перед початком проведення обшуку у приміщенні Обухівської сільської ради ОСОБА_9 порвав примірник ухвали слідчого судді, яку ОСОБА_13 тримав у руках, та покинув місце проведення обшуку, тоді як слідча дія була завершена без його участі.

Також у вироку суд послався й на письмові докази, зокрема:

- рапорт оперуповноваженого ВКП Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_16 від 25 червня 2020 року, в якому зазначено обставини, за яких працівниками Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області виявлено факт умисного пошкодження офіційного документа гр. ОСОБА_9 (а.к.п. 3);

- ухвалу слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 липня 2020 року, якою надано дозвіл на тимчасовий доступ з можливістю вилучення копії протоколу обшуку від 24 червня 2020 року у приміщенні Обухівської селищної ради, копії відеозапису обшуку, яка знаходиться на флеш носії «MicroSD» та ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська №932/7024/20 (провадження 1- кс/932/3737/20) від 17 червня 2020 року, а також протокол тимчасового доступу до речей і документів, яким засвідчено їх вилучення (а.к.п.32-36);

- копію протоколу обшуку від 24 червня 2020 року (а.к.п. 37-44);

- протокол огляду предмета від 09 липня 2020 року з додатками до нього, яким зафіксовано огляд пакета, а також його вмісту - 4 шматків ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, яка містить відбиток печатки та печатний текст, а також відомості про вручення копії ухвали (а.к.п. 45- 51);

- протокол огляду відеозапису від 18 липня 2020 року, яким зафіксовано як особа, зовні схожа на ОСОБА_9 , отримує ухвалу слідчого судді про проведення обшуку від слідчого СВ ДВП ГУНП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_13 .

Далі ОСОБА_13 зачитує вголос ухвалу слідчого судді про проведення обшуку особі на ім`я ОСОБА_9 , а також іншим учасникам обшуку та пропонує йому видати документи, які зазначені у вищезазначеній ухвалі. Один екземпляр ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська перебуває у руках слідчого. Далі слідчий запитує у особи, яка представляється головою Обухівської селищної ради, - ОСОБА_9 , чи отримав він другий екземпляр ухвали про проведення обшуку, на що ОСОБА_9 підтверджує, що він отримав ухвалу слідчого судді про проведення обшуку.

Далі слідчий запитує, чи може ОСОБА_9 видати документи, які зазначені в ухвалі, на що ОСОБА_9 відповідає, що цю інформацію надасть головний бухгалтер. Після чого учасники слідчої дії переходять до кабінету №1, який знаходиться праворуч по коридору. Далі слідчий наголошує ОСОБА_9 про те, що він отримав ухвалу слідчого судді, є учасником обшуку та його участь у слідчій дії є обов`язковою. На що ОСОБА_9 на 6 хвилині 27 секунді власноручно, без дозволу слідчого, бере у нього із рук 1й екземпляр ухвали слідчого судді на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2 у приміщенні Обухівської сільської ради та власноручно її порвав на шматки, зім`яв та викинув. Після чого зазначив, дослівно: «ухвали більше нема» та він їде на колегію. Після ОСОБА_9 покинув слідчу дію та більше участі у слідчій дії не приймав (а.к.п.81-81а);

- висновок судової трасологічної експертизи №19/104-7/5/448 від 24 липня 2020 року із фото-таблицею до нього, із яких вбачається, що чотири фрагменти аркушів паперу, вилучених в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_2 раніше складали одне ціле. Чотири фрагменти аркушів паперу, вилучені при вказаних вище обставинах, розділені внаслідок розриву (а.к.п.91-98).

Перевіривши зазначені докази та частково дослідивши їх, колегія суддів приходить до висновку, що вони хоча і відповідають критеріям допустимості та належності, проте їх сукупність не доводить встановлених судом обставин.

Так, перевіркою матеріалів провадження встановлено, що наведені докази засвідчують факт знищення ОСОБА_9 саме копії ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 червня 2020 року у справі № 932/7024/20 (провадження 1-кс/932/3737/20), що не відповідає фактичним обставинам, встановлених судом в частині предмета посягання.

Як вбачається з оскаржуваного вироку, суд встановив, що ОСОБА_9 вихопив з рук слідчого Дніпровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_13 ухвалу слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська №932/7024/20 від 17 червня 2020 року та знищив її, шляхом розірвання руками на чотири частини, тим самим привів її у стан, непридатний для її подальшого використання за цільовим призначенням.

Між тим, наведені обставини не узгоджуються з протоколом огляду ухвали від 09 липня 2020 року, яким зафіксовано, що вона є копією судового рішення (т. 2, а.к.п. 45- 51), а також з відповіддю, наданою судом захиснику ОСОБА_10 на його адвокатський запит, яким підтверджується, що оригінал ухвали слідчого судді дотепер зберігається в матеріалах справи (т. 1, а.к.п. 199). Переглядом речового доказу у справі апеляційний суд також пересвідчився, що розірвано обвинуваченим було саме копію ухвали слідчого судді.

Отже, матеріалами провадження об`єктивно підтверджується, що ОСОБА_9 була знищена саме копія ухвали, що суд першої інстанції не з`ясував під час судового розгляду.

Поряд із цим, суд не врахував, що сукупність обставин провадження та доказів на їх підтвердження свідчить про те, що знищення особою копії ухвали не утворює склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 357 КК України.

Як вбачається з оскаржуваного вироку, суд кваліфікував дії ОСОБА_9 як умисне знищення особливо важливого документу, вчиненому в особистих інтересах.

Частиною другою статті 357 КК України передбачено відповідальність за викрадення, привласнення, вимагання офіційних документів, штампів чи печаток або заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання особи своїм службовим становищем, а так само їх умисне знищення, пошкодження чи приховування, а також здійснення таких самих дій відносно приватних документів, що знаходяться на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності, вчинене з корисливих мотивів або в інших особистих інтересах, якщо це спричинило порушення роботи підприємства, установи чи організації або якщо ці дії були вчинені щодо особливо важливих документів, штампів, печаток.

З диспозиції зазначеної норми вбачається, що поняття особливо важливих документів, штампів, печаток є оціночним і в кожному конкретному випадку визначається з урахуванням фактів, які ними засвідчувалися, можливості чи неможливості їх відновлення, витрат, необхідних для відновлення тощо. При цьому, такі документи мають відповідати критеріям офіційності.

У відповідності з приміткою до ст. 358 КПК України, під офіційним документом у цій статті та статтях 357 і 366 цього Кодексу слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв`язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.

Об`єднана палата у своєму рішенні від 15 лютого 2021 року (справа № 727/5768/18) зауважила, що для визнання документа офіційним він має відповідати таким ознакам:

1) його має бути складено, видано чи посвідчено відповідною особою в межах її компетенції;

2) він повинен мати визначену законом форму та містити належні реквізити;

3) зафіксована в такому документі інформація повинна мати юридично значущий характер (підтверджені чи засвідчені нею конкретні події, явища або факти мають спричиняти чи бути здатними спричинити наслідки правового характеру у вигляді виникнення (реалізації), зміни або припинення певних прав та/або обов`язків) чи може бути використана як документи докази у правозастосовчій діяльності.

На переконання колегії суддів, критеріям офіційності відповідає ухвала слідчого судді, оскільки саме нею зафіксовано інформацію, що має юридично значущий характер, яка здатна спричинити наслідки правового характеру, на відміну від її копії. За цих умов копія ухвали слідчого судді втрачає ознаку офіційності та, відповідно, не може бути визнана особливо важливим документом.

Статтею 235 КПК України встановлено вимоги до ухвали слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, а також визначено, що судом виготовляються дві копії ухвали слідчого судді, які чітко позначаються як копії.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 236 КПК України, перед початком виконання ухвали слідчого судді особі, яка володіє житлом чи іншим володінням, а за її відсутності - іншій присутній особі повинна бути пред`явлена ухвала і надана її копія.

При цьому, частиною десятою цієї статті визначено, що обшук житла чи іншого володіння особи на підставі ухвали слідчого судді в обов`язковому порядку фіксується за допомогою аудіо- та відеозапису.

Оцінка зазначених вимог кримінального процесуального закону дає підстави вважати, що один примірник ухвали має зберігатись у матеріалах кримінального провадження лише з метою підтвердження законності підстав для проведення слідчої дії. При цьому, з огляду на обов`язковість фіксації обшуку за допомогою відеозапису, позначка на цьому примірнику про вручення копії ухвали особі, яка володіє житлом чи іншим володінням, втрачає доказове значення.

Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_9 було знищено саме примірник копії ухвали, який мав зберігатись у матеріалах кримінального провадження, в межах якого було ухвалено рішення про проведення обшуку, та ці обставини, як і сама слідча дія, були зафіксовані на відеозаписі.

Між тим, на переконання колегії суддів, знищення вказаного примірнику копії ухвали не тягне за собою жодних правових наслідків, оскільки оригінал ухвали продовжує зберігатись у Бабушкінському районному суді м. Дніпропетровська, та жодних перешкод для отримання її копії для долучення до матеріалів кримінального провадження на підтвердження підстав для проведення обшуку, орган досудового розслідування не має.

Окрім цього, суд звертає увагу на те, що знищення примірнику ухвали не перешкодило проведенню самої слідчої дії 24 червня 2020 року, що підтверджується самим протоколом обшуку з відеозаписом до нього (т.2 а.к.п.37-44,51).

Таким чином, сам по собі факт знищення копії ухвали в даному випадку не перешкоджає настанню наслідків правового характеру, які визначені її оригіналом в розумінні примітки до ст. 357 КК України, оскільки на момент її знищення ОСОБА_9 був повідомлений про проведення обшуку та отримав інший примірник копії ухвали, це знищення не перешкодило його проведенню, а сама копія судового рішення підлягала відновленню лише задля долучення до матеріалів провадження як доказу законності проведення слідчої дії.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що копія ухвали в даному випадку не могла бути предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 357 КК України.

Вирішуючи питання відповідності копії ухвали критеріям офіційності, за умови неможливості спричинення наслідків, окрім наведеного, колегія суддів керується також й практикою Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Так, у постанові від 01 березня 2018 року (справа № 461/7315/15) Верховний Суд дійшов висновку, що протокол загальних зборів власників квартир не є офіційним, оскільки не відповідає вимогам, встановленим у примітці до ст. 358 КК, зокрема, складання та використання вказаного проколу не спричинило наслідків правового характеру.

У постанові від 23 червня 2021 року (справа № 466/3141/15) Верховний Суд констатував, що для кваліфікації дій особи за ч. 3 ст. 358 КК України не має значення форма документа - оригінал чи копія, якщо вона має таке ж доказове значення, як оригінал, та визнав доведеним, що надаючи копію підробленого договору (який не було укладено) до суду як додаток до позовної заяви, обвинувачений усвідомлював, що інформація, яка міститься в ній, не відповідає дійсності, проте може вплинути на вирішення цивільної справи.

Аналіз зазначених правових позицій Верховного Суду дає підстави вважати, що документ може бути предметом кримінального правопорушення, передбачених ст.ст. 357, 358, 366 КПК України, за умови реальної можливості спричинення правових наслідків або використання як доказу у правозастосовчій діяльності.

На переконання колегії суддів, наведені обставини не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, а тому суд дійшов помилкового висновку про наявність в діях ОСОБА_9 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 357 КК України.

Окремої уваги заслуговують правові висновки Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року (справа № 716/663/18).

Так, у цій постанові суд погодився з необхідністю визначення пошкоджених матеріалів кримінального провадження як особливо важливих, оскільки первинні документи (протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, протокол огляду місця події, пояснення), зібрані працівниками поліції, неможливо було б відновити в разі їх знищення, що у свою чергу призвело б до знищення доказової бази в межах цього кримінального провадження.

Оцінюючи наведені висновки, колегія суддів погоджується з тим, що копія ухвали слідчого судді є частиною матеріалів кримінального провадження, проте з огляду на те, що вона підлягала відновленню, вважати, що такі дії могли утворити склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 357 КК України неможливо.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що в ході судового розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_9 не було встановлено жодних належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б підтверджували доводи сторони обвинувачення щодо наявності в діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 357 КК України.

Відповідно до вимог ст. 409 КПК України підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно ст. 411 КПК України судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду.

Відповідно до ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчинені кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Пункт 2 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, наголошує на тому, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Суд враховує, що усталена практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (Рішення ЄСПЛ від 10.07.2001 року у справі «Авшар проти Туреччини» - п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення ЕСПЛ від 14.08.2008 року у справі «Кобець проти України» - п. 43). Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 року у справі «Веренцов проти України» - п. 86, «Яллох проти Німеччини»). У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 р. та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06.12.1998 p., «Бочаров проти України» Європейський Суд вирішив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Згідно з частиною першою статті 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 КПК, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК випадках, - на потерпілого.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини викладеної у справі «Капо проти Бельгії» від 13.01.05 р., у кримінальних справах питання доказів належить досліджувати загалом у світлі п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і вимагає воно, крім іншого, щоб тягар доказування лежав на стороні обвинувачення.

Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне отстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та надання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Суд відповідно до норм КПК України не вправі витребувати, вимагати від сторони обвинувачення будь-які інші докази, ніж ті, які надані, на підтвердження винуватості особи у вчинені злочину. Суду також не дозволяється збирання, витребування доказів у кримінальному провадженні з власної ініціативи.

Колегія суддів зазначає, що протягом всього часу судового розгляду кримінального провадження сторонам були створені необхідні умови для реалізації їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. Вони мали рівні права на збирання та надання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК України.

Колегія суддів за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, перевіривши наявні в матеріалах провадження докази, дійшла до висновку про недоведеність поза розумним сумнівом в діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення.

Згідно з п.2 ч.1 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається у разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

Відповідно до ст.417 КПК України суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що в ході апеляційного розгляду не знайшов свого обґрунтованого підтвердження висновок суду першої інстанції про знищення ОСОБА_9 особливо важливого документу, вчиненому в особистих інтересах, та наявність в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 357 КК України, оскільки вказаний висновок не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження та зібраним в ході досудового розслідування доказам, тому доводи, викладені в апеляційній скарзі захисником обвинуваченого, є обґрунтованими.

Колегія суддів вважає, що вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 22 серпня 2022 року щодо ОСОБА_9 підлягає скасуванню, через невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, а кримінальне провадження - закриттю, в межах повноважень суду апеляційної інстанції, на підставі ст. 417, п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діянні ОСОБА_9 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 357 КК України.

Закриваючи кримінальне провадження, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне віднести процесуальні витрати, пов`язані з проведенням трасологічної експертизи № 19/104-7/5/448 від 24 липня 2020 року, у розмірі 2615,20 грн., на рахунок держави, а також залишити при матеріалах провадження речові докази - ухвалу Бабушкінського районного суду №932/7024/20 від 17 червня 2020 року (провадження 1-кс/932/3737/20) та флеш-носій «Micro CD чорного кольору» із відеозаписом.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 284, ст.ст. 404, 405, 407, 409, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_10 задовольнити.

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні Слобожанської окружної прокуратури - ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 22 серпня 2022 року щодо ОСОБА_9 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 357 КК України, скасувати.

Кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12020040030001307 від 26 червня 2020 року, закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, за відсутністю в діях ОСОБА_9 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 357 КК України.

Процесуальні витрати за проведення експертизи судової трасологічної експертизи №19/104-7/5/448 від 24 липня 2020 року у розмірі 2 615 (дві тисячі шістсот п`ятнадцять) гривень 20 (двадцять) копійок віднести на рахунок держави.

Речові докази у кримінальному провадженні, а саме: ухвалу Бабушкінського районного суду №932/7024/20 від 17 червня 2020 року (провадження 1-кс/932/3737/20), яка поміщена до спецпакету №5285298, флеш-носій «Micro CD чорного кольору» із відеозаписом, який поміщено до конверту білого кольору, - залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4