Рівненський апеляційний суд

_______________________________________________________

У Х В А Л А

Іменем України

11 квітня 2023 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду в складі:

       Суддів – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

       За участю секретаря судового засідання – ОСОБА_4

прокурора – ОСОБА_5

захисників –адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7

обвинувачених – ОСОБА_8 , ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з ДУ «Рівненський слідчий ізолятор», Волинським апеляційним судом та Маневицьким районним судом Волинської області кримінальне провадження № 12019030160000446 щодо ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, за апеляційними скаргами прокурора та обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Маневицького районного суду Волинської області від 12 травня 2020 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Маневицького районного суду Волинської області від 12 травня 2020 року ОСОБА_9 та ОСОБА_10 визнано винними за ч. 3 ст. 186 КК України і засуджено на чотири роки шість місяців позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_9 і ОСОБА_10 звільнено від відбування покарання з випробуванням - іспитовим строком в три роки та покладенням обов`язків, передбачених п.п. 1, 2 ч.1 ст. 76 КК України.

ОСОБА_8 визнано винним за ч. 3 ст. 186 КК України і призначено покарання - шість років позбавлення волі, початок відбуття якого 28 грудня 2019 року.

Судом вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у справі.

Як визнав доведеним суд, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 19 грудня 2019 року, знаходячись біля 13 год. на хуторі Ковлі поблизу с.Новосілки Маневицького району Волинської області, за попередньою домовленістю між собою, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, з метою відкритого викрадення чужого майна, а ОСОБА_8 , діючи повторно, із застосуванням насильства, що виразилось у нанесенні ОСОБА_11 . ОСОБА_9 двох ударів в область живота, шляхом відкривання вхідних дверей, проникли в приміщення житлового будинку ОСОБА_11 , де ОСОБА_8 разом з ОСОБА_10 зв`язали руки і ноги потерпілого скотчем, після чого відкрито викрали грошові кошти в сумі 10 000 грн. та мобільний телефон «Lephone K10» вартістю 250 грн, які знайшов ОСОБА_8 , і втекли з місця події.

В апеляційних скаргах:

Прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, не оспорюючи фактичні обставини вчиненого злочину, доведеність вини та правильність кваліфікації дій обвинувачених, покликається на безпідставність застосування щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_10 положень ст.75 КК України та призначення ОСОБА_8 надто м`якого покарання, оскільки, таке покарання, на його думку, не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особам обвинувачених.

Вказує, що судом належним чином не враховано тяжкість вчиненого злочину, обтяжуючої покарання обставини – вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння, щодо особи похилого віку та особу ОСОБА_8 , який раніше неодноразово судимий.

Просить оскаржуваний вирок скасувати і ухвалити новий вирок, яким визнати обвинувачених винними за ч. 3 ст. 186 КК України і призначити ОСОБА_9 та ОСОБА_10 покарання – чотири роки шість місяців позбавлення волі, а ОСОБА_8 – вісім років позбавлення волі.

У змінах до апеляційної скарги прокурор, підтримуючи наведені доводи і прохання щодо призначення ОСОБА_9 покарання у виді чотирьох років шести місяців позбавлення волі, а ОСОБА_8 - восьми років позбавлення волі, просить кримінальне провадження стосовно ОСОБА_10 закрити на підставі п.5 ч.1 ст. 284 КК України у зв`язку із смертю обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_8 , покликаючись на грубе порушення органами досудового розслідування вимог кримінального процесуального законодавства України, вважає, що суд першої інстанції належно не встановив всіх фактичних обставин пред`явленого обвинувачення і ухвалив незаконний вирок, який підлягає скасуванню.

Іншими учасниками судового розгляду вирок в апеляційному порядку не оскаржено.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу з внесеними змінами і заперечила проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_8 , обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника – адвоката ОСОБА_7 , які підтримують апеляційну скаргу обвинуваченого і вважають вимоги прокурора безпідставними, обвинуваченого ОСОБА_9 , його захисника – адвоката ОСОБА_6 , які просять залишити вирок без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши викладене в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора з внесеними змінами підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_8 – відхиленню.

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, за обставин, наведених у вироку суду, підтверджується сукупністю належних і допустимих доказів, зібраних органом досудового розслідування, які досліджені судом з наданням правової оцінки діям обвинувачених, і є належно обґрунтованим.

Твердження обвинуваченого ОСОБА_8 про не доведеність його вини у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.186 КК України, не є переконливими.

Згідно показань потерпілого ОСОБА_11 в ході судового слідства, 19 грудня 2019 року до його будинковолодіння на хуторі Колки Маневицького району Волинської області прийшли ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , які розпивали спиртне, а коли він відмовився вживати спиртне, ОСОБА_9 наніс йому два удари в область живота, після чого ОСОБА_8 наказав віддати їм гроші, а отримавши відмову, ОСОБА_9 з ОСОБА_8 заштовхали його в будинок. В будинку ОСОБА_8 разом з ОСОБА_10 скотчем, який ОСОБА_8 мав з собою, зв`язали його, а далі ОСОБА_8 почав шукати гроші, знайшов у шафі і забрав 10000 грн, а також телефон, що був на столі, після чого всі втекли. Обвинуваченими ОСОБА_9 та ОСОБА_10 йому повністю відшкодовано заподіяну шкоду та принесено вибачення, у зв`язку з чим він не має до них претензій майнового чи морального характеру і просить не позбавляти волі, натомість, настоює на реальному позбавленні волі обвинуваченого ОСОБА_8 .

Показання потерпілого узгоджуються з показаннями обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , даних в суді першої інстанції, згідно яких 19 грудня 2019 року на пропозицію ОСОБА_8 вони прийшли до будинку ОСОБА_11 на хуторі Колки поблизу с. Новосілки Маневицького району Волинської області, де розпивали спиртне. Коли потерпілий відмовився вживати спиртне з ними, ОСОБА_9 наніс йому два удари в живіт, після чого разом з ОСОБА_8 заштовхали ОСОБА_11 в будинок, де ОСОБА_8 спільно з ОСОБА_10 скотчем, принесеним ОСОБА_8 , зв`язали ОСОБА_11 , ОСОБА_8 почав шукати гроші, знайшов їх у шафі і забрав собі, як і мобільний телефон, що лежав на столі, який в подальшому викинув, після чого всі втекли.

Будь - яких доказів, які б слугували підставою для оговорення ОСОБА_8 з боку обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_12 , як і потерпілим ОСОБА_11 , матеріали кримінального провадження не містять, не здобуто таких доказів судом першої інстанції й не надано будь-ким з учасників провадження апеляційному суду.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, яка розглянута судом в межах пред`явленого обвинувачення за ч. 3 ст. 186 КК України, належним чином дослідив зібрані у ній докази і правильно кваліфікував дії обвинувачених за ч.3 ст. 186 КК України.

При обранні покарання обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_8 суд, як видно з вироку, дотримався положень ст.65 КК України щодо загальних засад призначення покарання та роз`яснень, що містяться в п.п. 2, 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року (з послідуючими змінами) „Про практику призначення судами кримінального покарання», врахував ступінь тяжкості та обставини вчиненого злочину, особи ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , які раніше не судимі і вперше притягуються до кримінальної відповідальності, добровільне відшкодування ними заподіяної шкоди, відсутність претензій майнового і морального характеру з боку потерпілого та його позиція щодо можливості їх виправлення без позбавлення волі, пом`якшуючі покарання обставини - щире каяття і активне сприяння розкриттю злочину, обставини, що обтяжують покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння та щодо особи похилого віку і призначив ОСОБА_9 та ОСОБА_10 покарання у виді чотирьох років шести місяців позбавлення волі, прийнявши з врахуванням наведених обставин рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням – максимальним іспитовим строком та покладенням передбачених законом обов`язків, відповідно до положень ст.76 КК України.

При апеляційному розгляді встановлено, що з моменту вчинення злочину пройшло більш, ніж три роки, і за вказаний проміжок часу ОСОБА_9 жодних кримінальних чи адміністративних правопорушень не вчиняв, добровільно відшкодував заподіяну злочином шкоду, щиро розкаюється, що, на думку колегії суддів, свідчить про дійсне усвідомлення вчиненого ОСОБА_9 та можливість його виправлення без ізоляції від суспільства, під контролем органу пробації.

Що ж до обвинуваченого ОСОБА_8 , то суд першої інстанції також врахував тяжкість вчиненого ним злочину, фактичні обставини його вчинення й домінуючу роль серед інших учасників, особу ОСОБА_8 , який раніше неодноразово судимий, в тому числі, і за вчинення тяжкого злочину – грабежу, обставини, що обтяжують покарання – вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння, щодо особи похилого віку і призначив покарання в межах санкції ч. 3 ст. 186 КК України, яке є більш наближене саме до максимальної межі, і яке, на думку колегії суддів, не можна вважати надто м`яким чи несправедливим.

Колегія суддів не вбачає підстав для призначення ОСОБА_8 найсуворішого покарання, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 186 КК України, оскільки призначене йому покарання в повній мірі відповідає вимогам ст 50 КК України щодо мети покарання.

Поряд з цим, доводи прокурора, наведені у змінах до апеляційної скарги, щодо закриття кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_10 заслуговують на увагу.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо помер підозрюваний, обвинувачений, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого.

Згідно даних Маневицького відділу держаної реєстрації актів цивільного стану у Камінь-Каширському районі Волинської області від 10.06.2022 року №475/21.7-4.35, ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить актовий запис про його смерть від 09.06.2022 року №154.

Керуючись ст. ст. 404-405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора з внесеними змінами задовольнити частково. Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Кримінальне провадження стосовно ОСОБА_10 закрити на підставі п.5 ч.1 ст. 284 КПК України у зв`язку із смертю обвинуваченого ОСОБА_10 .

В решті вирок Маневицького районного суду Волинської області від 12 травня 2020 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення ухвали, засудженими – в той же строк з моменту отримання копії ухвали.

                                               С У Д Д І :                 

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3