Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/97/23

Провадження № 2-з/376/5/2023

У Х В А Л А

про відмову в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову

"14" квітня 2023 р. суддя Сквирського районного суду Київської області Батовріна І.Г., розглянувши в м.Сквирі заяву представника позивача - ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно та грошові кошти у справі за позовом Акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Сквирського районного суду Київської області на розгляді перебуває цивільна справа за позовом Акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. 27.02.2023 судом відкрите провадження в наданій справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Представником позивача подано заяву про забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать або підлягають передачі ОСОБА_2 і знаходяться у нього чи в інших осіб . Заява мотивована тим, що ОСОБА_2 не виконав зобов`язання перед АТ «ОТП Банк» за кредитним договором №2037079866 від 03.08.2021, не сплачує щомісячні платежі, або сплачуючи з простроченням дати їх сплати, що свідчить про наявність у нього умислу з метою уникнути виконання свого обов`язку з повернення коштів. Вважає, що невжиття заходів забезпечення позову зробить неможливим виконання рішення суду у випадку його задоволення.

Заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи, відповідно до ч.1 ст. 153 ЦПК України.

Ознайомившись із матеріалами справи за зазначеним позовом та заявою про забезпечення позову, приходжу до висновку, що в задоволенні заяви, відповідно до статей 149-150, 153 ЦПК України, з урахуванням роз`яснень, які містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України № 6 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 ЦПК України заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до ч.3ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно з вимогами Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співрозмірними заявленим позовним вимогам, мають бути безпосередньо пов`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

При цьому, співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Таким чином співмірність, зокрема, полягає у тому, щоб засіб забезпечення відповідав предмету позову за вартістю. Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Окрім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При поданні заяви про забезпечення позову не достатньо послатись на диспозицію відповідної норми процесуального права. Заява повинна бути належним чином мотивована, а її доводи - підтверджені. Не може бути задоволено клопотання про забезпечення позову, якщо заявник не надав докази, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, передбачених ЦПК України.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Аналіз змісту наведеного вище свідчить, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів фізичної або юридичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Із заяви вбачається, що в якості забезпечення позову представник позивача просить застосувати такий вид забезпечення, як арешт всього рухомого та нерухомого майна, а також грошових коштів, які належать ОСОБА_2 .

Разом з тим, у заяві не конкретизовано, на яке саме майно слід накласти арешт; докази наявності рухомого та нерухомого майна у власності ОСОБА_2 , його вартість; наявності грошових коштів на рахунках банків, розмір тощо.

Представником позивача не надано доказів того, що ОСОБА_2 взагалі на праві власності належить будь-яке майно, як рухоме, так і нерухоме, хоча арешт майна може бути застосований судом лише щодо конкретного майна.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідачем від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Таким чином, оцінивши обґрунтованість та співмірність вимог представника позивача щодо забезпечення позову з обсягом позовних вимог, а також наведені обставини для вжиття заходів забезпечення позову, приходжу до висновку, що представником позивача не надано достатніх доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, у зв`язку з чим заява про вжиття заходів забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 149-157, 259, 260 ЦПК України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви представника позивача – ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно та грошові кошти у справі за позовом Акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

       Суддя                                                        І.Г.Батовріна