Судове рішення #484413494

Справа № 464/5539/19                                                Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/811/1173/22                                Доповідач: ОСОБА_2


У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


16 березня 2023 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:


головуючого-судді         ОСОБА_2

суддів         ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,


розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові кримінальне провадження № 464/5539/19 про обвинувачення

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за  ч. 2 ст. 345 КК України, 

з участю секретаря                 ОСОБА_6 ,

прокурора                         ОСОБА_7 ,

обвинуваченого                 ОСОБА_5 ,

захисника – адвоката                 ОСОБА_8 ,

потерпілого                         ОСОБА_9 ,

представника потерпілого –

адвоката                         ОСОБА_10 ,


за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_5 на вирок Сихівського районного суду м. Львова від 29 грудня 2020 року,


в с т а н о в и л а :


Вироком Сихівського районного суду м. Львова від 29 грудня 2020 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, та призначено покарання у виді обмеження волі на строк один рік.

Стягнуто з  ОСОБА_5  5 101 грн на користь ОСОБА_9 відшкодування майнової шкоди, 15 000 грн відшкодування моральної шкоди, всього 20 101 грн.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 ухвалено обчислювати з моменту набрання вироком законної сили та звернення такого до виконання.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_5 , 01.10.2019 умисно заподіяв працівникові правоохоронного органу легкі тілесні ушкодження у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків, за наступних обставин.

01.10.2019 о 08.00 год. потерпілий ОСОБА_9 , будучи згідно з наказом ДУ «ЛВК-48» №15/ос/вп-18 від 21.02.2018 службовцем Державної кримінально-виконавчої служби України на посаді молодшого лейтенанта групи охорони ДУ «Львівська виправна колонія №48», заступив на чергування згідно з наказом в.о. начальника вказаної установи № 267 від 01.10.2019 «Про забезпечення охорони та збереження матеріальних цінностей ДУ «Львівська виправна колонія № 48» та перебував на патрулюванні на пості № НОМЕР_1 , що за адресою: м. Львів, вул. Хуторівка, 2.

При виконанні своїх функціональних обов`язків працівник групи охорони ОСОБА_9 був уповноваженим представником правоохоронного органу, був наділений повноваженнями, передбаченими посадовими інструкціями, а саме: контроль дотримання встановленого пропускного режиму на об`єкті установи; забезпечення проведення заходів щодо зміцнення охорони в установі; здійснення охорони матеріальних цінностей установи; затримання та проведення короткого опитування, а в разі потреби – догляд порушників, і негайна доповідь про них керівництву установи для вжиття відповідних заходів; не допускати до вартового приміщення нікого, крім осіб, які мають на це право.

Так, 01.10.2019 приблизно о 20.30 год. потерпілий ОСОБА_9 , будучи одягненим у формений одяг та знаходячись при виконанні своїх службових обов`язків, підійшов до вхідних воріт КПП №3, через які здійснюється виїзд з охоронюваної території ЛВК № 48, та виконуючи свої обов`язки стосовно здійснення охорони матеріальних цінностей установи, звернувся з вимогою щодо припинення протиправних дій щодо входу на територію ДУ «Львівська виправна колонія № 48» до обвинуваченого ОСОБА_5 , який намагався пройти на територію ДУ «Львівська виправна колонія № 48». Однак ОСОБА_5 , усвідомлюючи, що вказана особа є працівником групи охорони та перебуває під час виконання своїх службових обов`язків, маючи умисел на заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків, почав чинити активну фізичну протидію працівнику групи охорони, зайшов у приміщення КПП №3 та з метою реалізації свого злочинного умислу, тримаючи затиснутий в кулак металевий предмет (який саме в ході досудового розслідування не встановлено), умисно наніс удар в ділянку ротової порожнини потерпілому ОСОБА_9 , внаслідок чого спричинив останньому травматичну екстракцію центральних і правого бокового різців верхньої щелепи, забій м`яких тканин обличчя, забійні поверхневі рани внутрішніх поверхонь верхньої та нижньої губи, які відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я.

На вирок суду обвинувачений ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Сихівського районного суду м. Львова від 29 грудня 2020 року скасувати та постановити новий вирок, яким визнати його невинним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що при ухваленні вироку суд першої інстанції не взяв до уваги обставини, що мають істотне значення для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення та призначив покарання, яке за своїм видом та строком є явно несправедливим через свою суворість та помилково прийшов до переконання про його винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, а відтак даний вирок, на думку обвинуваченого, підлягає скасуванню.

Обвинувачений ОСОБА_5 вважає, що винесений вирок є необґрунтованим та таким, що винесений з грубим порушенням чинного законодавства, а саме висновки суду викладені у вироку не відповідають фактичним обставинам кримінального правопорушення.

Вказує, що твердження суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України не підтверджуються жодним доказом, а саме свідки, які допитані під час судового розгляду та сам потерпілий ОСОБА_9 дали показання, які вказують на інші обставини, які були висвітлені в обвинувальному акті та ніби-то були встановлені судом.

Наголошує, що суд вважає встановленим те, що обвинувачений намагався пройти на території ЛВК № 48, а потерпілий намагався припинити його протиправні дії, після чого ОСОБА_5 зайшов в приміщення КПП та завдав потерпілому тілесних ушкоджень. Зокрема, вказані обставини різняться з показаннями свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які в своїх показах підтвердили, той факт, що спеціального проїзного режиму на території ЛВК № 48 не було, а працівники колонії мали доступ до території колонії.

Зазначає, що потерпілий ОСОБА_9 не зміг чітко пояснити, які саме протиправні дії він припиняв. Вказує, що відповідно до вироку суду під протиправними діями вважається протиправний проїзд на територію колонії, але всі безпосередні свідки та потерпілий вказують, що обвинувачений безперешкодно проїхав на територію для того, щоб забрати свій автомобіль, який знаходився там на ремонті. Потерпілий вказує на те, що саме він пропустив туди обвинуваченого. Обвинувачений вказує, що конфлікт між ним та потерпілим виник при виїзді з території, оскільки між ними мали місце неприязні відносини, через раніше виниклі непорозуміння.

Звертає увагу, що моменту нанесення тілесних ушкоджень потерпілому свідки не бачили, а свідок ОСОБА_12 повідомив суду про те, що він не бачив щоб обвинувачений заходив в приміщення КПП, та вказав, що свідок ОСОБА_14 цього бачити так само не міг.

Щодо показань свідка ОСОБА_14 , як зазначає обвинувачений, суду було повідомлено про те, що потерпілий вчиняв на нього тиск перед допитом, а на свідка ОСОБА_12 після його допиту, відповідне повідомлення було зроблено безпосередньо після таких подій, після чого захисник подавав клопотання про відновлення дослідження доказів, долучення до матеріалів провадження відеозапису на якому зафіксовано ці обставини, але судом таке клопотання фактично не розглядалося, та запис не досліджувався.

Окрім того, обвинувачений вказує, що під час дослідження протоколу слідчого експерименту, а саме відеозапису фіксації сторона захисту неодноразово наголошувала на тому, що свідок ОСОБА_14 не міг бачити хто перебував у приміщенні КПП, оскільки таке не освітлювалось, а вікно, яке знаходиться в середині приміщення створює ефект дзеркала, окрім того стороною захисту було подано клопотання про визнання такого доказу недопустимим, у зв`язку із грубими порушеннями при його проведенні.

На думку апелянта, жодні із доказів не підтверджує ні об`єктивної, ні суб`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, а саме зв`язок між тілесними ушкодженнями та виконанням потерпілим своїх посадових обов`язків.

Від представника потерпілого ОСОБА_9 – адвоката ОСОБА_10 на адресу Львівського апеляційного суду надійшло заперечення на апеляційну скаргу, у якому останній просить апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Сихівського районного суду м. Львова від 29.12.2020 – без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_5 , який заперечив свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, та підтримав свою апеляційну скаргу, захисника ОСОБА_8 який підтримав апеляційну скаргу обвинуваченого, думку прокурора ОСОБА_7 , потерпілого ОСОБА_9 та його представника ОСОБА_10 , які заперечив проти апеляційної скарги обвинуваченого, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи й дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу обвинуваченого слід залишити без задоволення з таких підстав.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, за обставин, описаних у вироку, є обґрунтованим, вмотивованим і відповідає фактичним обставинам справи.

Обвинувачений ОСОБА_5 як в суді першої інстанції, так і в судовому засіданні апеляційного суду вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав. Стверджував, що жодних ударів ОСОБА_9 не наносив та дав показання, що цього дня він забирав з автосервісу, який знаходиться на території ДУ «ЛВК № 48», автомобіль. Оскільки ніхто з охоронців ворота не відчиняв, пішов їх відчиняти самостійно. В цей час з приміщення вибіг ОСОБА_9 , при цьому нецензурно виражався, відштовхнув його, збив його з ніг та почав наносити удари. Коли він лежав на землі, до воріт установи під`їхав свідок ОСОБА_12 , який ОСОБА_9 піднімав та заспокоював. Інший охоронець лише за цим спостерігав. Після цього він сів у свій автомобіль та поїхав і більше в цей день на територію установи не повертався. Окрім цього повідомив, що раніше потерпілого ОСОБА_9 знав, оскільки відбував покарання в ДУ «ЛВК № 48», а ОСОБА_9 в цей час працював контролером та жодних конфліктів між ними у цей період не було. Зазначив, що конфлікт з ОСОБА_9 тривав приблизно 5 – 7 хвилин. Не пригадує, чи під час конфлікту потерпілий був одягнений у формений одяг, але службове посвідчення йому не пред`являв.

Незважаючи на невизнання ОСОБА_5 вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, така підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні суду першої інстанції доказів, яким суд дав належну оцінку й навів у вироку, а саме: показаннями потерпілого ОСОБА_9 , свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_13 .

Крім того, вина обвинуваченого ОСОБА_5 доведена письмовими доказами, а саме: висновком судово-медичної експертизи № 982 від 17.10.2019 потерпілого ОСОБА_9 та медичною документацією, відповідно до яких при обстеженні ОСОБА_9 лікарями 8 МКЛ та медичного стоматологічного центру ЛНМУ ім. Д.Галицького, у жовтні 2019 року було встановлено діагноз: «Травматична екстракція центральних і правого бокового різців верхньої щелепи. Забій м`яких тканин обличчя. Забійні поверхневі рани внутрішніх поверхонь верхньої та нижньої губи». Під час проведення судово-медичної експертизи у потерпілого виявлені дефекти коронкових частин центральних і правого бокового різців верхньої щелепи, два рубці – сліди недавно загоєних ран і крововиливи на слизовій оболонці верхньої губи. Травма коронкових частин вказаних зубів, рани, крововиливи утворились від дії тупого предмета, могли виникнути від удару рукою, в якій знаходився сторонній предмет 01 жовтня 2019 року, як вказано в ухвалі суду та потерпілим, і відносяться до легкого ступеня тяжкості з короткочасним розладом здоров`я; посадовою інструкцією молодшого інспектора групи охорони ДУ «Львівська виправна колонія №48», затвердженої начальником установи 19.02.2018; постовою відомістю охорони з 08.00 год. 01.10.2019 до 08.00 год. 02.10.2019, та наказом №267 від 01.10.2019; протоколом проведення слідчого експерименту від 25.10.2019 та відеозаписом такого, в ході якого потерпілий ОСОБА_9 детально розповів та показав обставини події, які відповідають наданим в ході судового розгляду показанням.

На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції належним чином перевірив усі докази по справі, взявши до уваги їх як правдиві та такі, що відповідають дійсним обставинам справи, є послідовними і такими, що узгоджуються між собою та з іншими доказами та надав їм належну оцінку.

З урахуванням наведеного колегія суддів визнає правильним висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, оскільки ОСОБА_5 умисно заподіяв працівникові правоохоронного органу легкі тілесні ушкодження у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків, і викладені в апеляційній скарзі доводи про незаконність судового рішення, неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, не бере до уваги як безпідставні.

Колегія суддів вважає необґрунтованими твердження обвинуваченого про те, що спеціального пропускного режиму на території ЛВК № 48 не було, був вільний доступ на територію колонії, протиправного проїзду на територію колонії з його сторони не було, неприязні відносини між ним та потерпілим існували ще раніше, коли він ( ОСОБА_5 ) відбував покарання у ДУ «ЛВК № 48», а потерпілий працював там контролером.

Так, відповідно до посадової інструкції молодшого інспектора групи охорони ДУ «Львівська виправна колонія №48», затвердженої начальником установи 19.02.2018, молодший інспектор групи охорони серед іншого контролює дотримання встановленого пропускного режиму на об`єкти установи (п. 2.8), має право: затримувати порушників (п. 2.16), не допускати до вартового приміщення нікого, крім осіб, які мають на це право.

Окрім цього, постовою відомістю охорони з 08.00 год. 01.10.2019 до 08.00 год. 02.10.2019, та наказом №267 від 01.10.2019, підтверджується, що ОСОБА_9 перебував на службі у вказані день та час, а саме чергував у ДУ «ЛВК № 48» на посту № 3 при виконанні службових обов`язків, був службовою особою установи виконання покарань, що прирівнюється до правоохоронних органів, до посадових обов`язків якого серед іншого входило контроль за дотриманням встановленого пропускного режиму на об`єкті установи, здійснення охорони матеріальних цінностей установи, затримання, проведення короткого опитування, а у разі потреби – догляд порушників.

Вказане підтвердили допитані у суді першої інстанції свідки ОСОБА_15 (на той час керівник зміни), ОСОБА_14 (на той час молодший інспектор групи охорони), ОСОБА_13 (на той час в.о. начальника установи) та повідомили, що подія відбувалася на території установи, а ОСОБА_9 є працівником установи, який виконував на той час свої службові обов`язки на посту №3.

Окрім цього свідок ОСОБА_13 повідомив, що до обов`язків потерпілого ОСОБА_9 належало контролювати пересування осіб, транспорту на території установи, з`ясовувати причини в`їзду, входу на територію, та зазначив, що на території установи працюють орендарі приміщень, відвідують різні особи, але виключно з відома охорони.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, причиною виникнення конфлікту стало те, що потерпілий ОСОБА_9 відмовився отримувати від працівника СТО ключі обвинуваченого, що не входило до його службових обов`язків, що очевидно викликало невдоволення обвинуваченого ОСОБА_5 , який прибувши до воріт, стукав своїм мотоциклом у ворота, а під час виїзду з установи намагався відкрити ворота самостійно. Після виїзду з території ДУ «ЛВК № 48» ОСОБА_5 не мав наміру припиняти конфлікт, повернувся у приміщення КПП № 3 та умисно завдав потерпілому удар невстановленим металевим предметом в ділянку ротової порожнини, чим спричинив потерпілому легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров`я, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи № 982 від 17.10.2019.

Як правильно звернув увагу суд першої інстанції, вказаний конфлікт відбувся безпосередньо після попереднього конфлікту між вищевказаними особами, з жодними іншими особами у потерпілого конфлікту в цей час не було та останній одразу ж після отримання тілесних ушкоджень вказав саме на ОСОБА_5 .

Вищевказане підтвердив також свідок ОСОБА_14 , який повідомив, що ОСОБА_5 повертався в коридор КПП, а потерпілий вимагав, щоб той залишив територію об`єкта. Самого удару свідок не бачив, разом з тим потерпілий одразу вказав, що його вдарив обвинувачений. Окрім цього свідок ОСОБА_14 бачив, як обвинувачений втікав з місця події на своєму автомобілі. Також слід зазначити, що інших осіб, які б могли завдати удар потерпілому у приміщенні КПП не було.

Зазначене повністю узгоджується з показанням свідка ОСОБА_16 , який повідомив, що потерпілий повідомив йому про інцидент, а коли він прибув, то побачив у потерпілого тілесні ушкодження.

Свідок ОСОБА_17 – працівник СТО підтвердив у своїх показаннях, що потерпілий відмовився брати ключі обвинуваченого, а сам обвинувачений заїжджав на територію установи на скутері.

Те, що потерпілий у визначений час був на території установи та мали місце обставини, про які повідомив у своїх показаннях потерпілий ОСОБА_9 підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_12 , які підтвердили, що обвинувачений ОСОБА_5 у зазначені день та час перебував біля КПП, де виконував свої службові обов`язки потерпілий, а також, що останній поклав обвинуваченого на землю з метою самозахисту.

Апеляційний суд відкидає також покликання обвинуваченого на те, що неприязні відносини з обвинуваченим існували раніше, оскільки обвинувачений, під час допиту у суді першої інстанції, сам вказав, що будь-яких неприязних відносин, які могли б мати місце до події, яка трапилася 01.10.2019. Можливі запитання потерпілого щодо святкування одруження не можуть розцінюватися як існування неприязних відносин.

Будь-яких підстав у потерпілого обмовляти обвинуваченого не встановлено.

Не заслуговують на увагу твердження обвинуваченого ОСОБА_5 про недопустимість протоколу слідчого експерименту від 25.10.2019 за участю потерпілого, оскільки будь яких доказів існування істотних порушень норм кримінального процесуального кодексу під час проведення слідчого експерименту не встановлено, та як правильно зазначено судом першої інстанції, слідчий експеримент проводився для перевірки та уточнення показань потерпілого ОСОБА_9 , який був безпосередньо допитаний у суді першої інстанції.

Апеляційний суд відкидає твердження обвинуваченого про те, що свідок ОСОБА_14 не міг бачити хто перебував в приміщенні КПП, так як таке не освітлювалось, а вікно, яке знаходиться в середині приміщення створює ефект дзеркала, оскільки такі спростовуються проведеним слідчим експериментом за участю потерпілого ОСОБА_9 , зокрема на відеозаписі, який є додатком до протоколу слідчого експерименту, видно, що приміщення КПП добре освітлюється та коридор через віконце приміщення КПП добре проглядається.

А тому апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що заподіяння обвинуваченим ОСОБА_5 потерпілому ОСОБА_9 легких тілесних ушкоджень було пов`язано саме з виконанням ним своїх службових обов`язків.

З приводу тверджень обвинуваченого в апеляційній скарзі про те, що потерпілий вчиняв тиск на свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_14 слід зазначити наступне.

У судовому засіданні 28.12.2020 на стадії судових дебатів стороною захисту подавалося клопотання про долучення до матеріалів справи відеозапису, на якому зафіксовано можливе вчинення потерпілим тиску на свідків.

При цьому у судовому засіданні 30.11.2020 після допиту обвинуваченого ОСОБА_5 суд з`ясував в учасників судового провадження про наявність у них клопотань чи доповнень, та за відсутності таких суд ухвалив закінчити з`ясування обставин та перевірки доказів та перейшов до судових дебатів.

У цьому аспекті слід зазначити, що судові дебати є самостійною частиною розгляду кримінального провадження, їх основу складають промови учасників судового розгляду, в яких вони дають оцінку діям обвинуваченого, аналізують досліджені в суді докази, висловлюють висновки щодо винуватості чи невинуватості обвинуваченого, кваліфікації дій, міри покарання, вирішення цивільного позову та інших питань, що повинен вирішити суд у ході постановлення вироку. Зокрема, під час судових дебатів, крім промов учасників судового провадження, будь-яких інших процесуальних дій, за винятком рішення про відновлення з`ясування обставин, чинним законодавством не передбачено. Стадія судових дебатів не передбачає розгляду клопотань та заяв.

Окрім цього апеляційний суд звертає увагу, що свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_14 безпосередньо допитувалися у судовому засіданні 03.06.2020 та попереджувалися про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України.

Підстав вважати, що мав місце тиск на свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_14 у кримінальному провадженні немає.

Призначаючи покарання, суд у відповідності до вимог статей 50, 65 КК України з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, особи обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, одружений, працює, позитивно характеризується за місцем проживання, на наркологічному та психіатричному обліках не перебуває, відсутність обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання, а також з урахуванням досудової доповіді про високий ризик вчинення повторного правопорушення та дуже високий ризик небезпеки для суспільства, дійшов вірного висновку про призначення ОСОБА_5 покарання у виді одного року обмеження волі, яке призначене в мінімальних межах санкції ч. 2 ст. 345 КК України.

Покарання, призначене місцевим судом ОСОБА_5 відповідає вимогам закону, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 вирішено судом відповідно до вимог закону, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, з урахуванням усіх обставин справи, наслідків, що настали від вчинених кримінального правопорушення.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, судом першої інстанції допущено не було.

Апеляційна скарга обвинуваченого не містить правових підстав для скасування чи зміни вироку, й колегія суддів визнає їх необґрунтованими.

Вирок суду ухвалений з дотриманням вимог глави 29 КПК України, є законним, обґрунтованим та вмотивованим, і підстав для його зміни чи скасування немає.


Керуючись ч. 2 ст. 376, ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів


у х в а л и л а :


Вирок Сихівського районного суду м. Львова від 29 грудня 2020 року щодо ОСОБА_5 залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 – без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Повний текст ухвали проголосити о 16 год. 00 хв. 21 березня 2023 року.


С у д д і :






ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3



  • Номер: 11-кп/811/1173/22
  • Опис: про обвинувачення Коса А.П. за ч. 2 ст. 345 КК України
  • Тип справи: на кримінальне провадження з перегляду судових рішень апеляційною інстанцією
  • Номер справи: 464/5539/19
  • Суд: Львівський апеляційний суд
  • Суддя: Стельмах І. О.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено склад суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 23.12.2022
  • Дата етапу: 23.12.2022
  • Номер: 11-кп/811/1173/22
  • Опис: про обвинувачення Коса А.П. за ч. 2 ст. 345 КК України
  • Тип справи: на кримінальне провадження з перегляду судових рішень апеляційною інстанцією
  • Номер справи: 464/5539/19
  • Суд: Львівський апеляційний суд
  • Суддя: Стельмах І. О.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено до судового розгляду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 23.12.2022
  • Дата етапу: 29.12.2022
  • Номер: 11-кп/811/1173/22
  • Опис: про обвинувачення Коса А.П. за ч. 2 ст. 345 КК України
  • Тип справи: на кримінальне провадження з перегляду судових рішень апеляційною інстанцією
  • Номер справи: 464/5539/19
  • Суд: Львівський апеляційний суд
  • Суддя: Стельмах І. О.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено до судового розгляду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 23.12.2022
  • Дата етапу: 24.02.2023
  • Номер: 11-кп/811/1173/22
  • Опис: про обвинувачення Коса А.П. за ч. 2 ст. 345 КК України
  • Тип справи: на кримінальне провадження з перегляду судових рішень апеляційною інстанцією
  • Номер справи: 464/5539/19
  • Суд: Львівський апеляційний суд
  • Суддя: Стельмах І. О.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено до судового розгляду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 23.12.2022
  • Дата етапу: 24.02.2023
  • Номер: 11-кп/811/1173/22
  • Опис: про обвинувачення Коса А.П. за ч. 2 ст. 345 КК України
  • Тип справи: на кримінальне провадження з перегляду судових рішень апеляційною інстанцією
  • Номер справи: 464/5539/19
  • Суд: Львівський апеляційний суд
  • Суддя: Стельмах І. О.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено до судового розгляду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 23.12.2022
  • Дата етапу: 24.02.2023
  • Номер: 11-кп/811/1173/22
  • Опис: про обвинувачення Коса А.П. за ч. 2 ст. 345 КК України
  • Тип справи: на кримінальне провадження з перегляду судових рішень апеляційною інстанцією
  • Номер справи: 464/5539/19
  • Суд: Львівський апеляційний суд
  • Суддя: Стельмах І. О.
  • Результати справи: скасовано судове рішення і призначено новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції
  • Етап діла: Розглянуто у касаційній інстанції
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 23.12.2022
  • Дата етапу: 14.11.2023
  • Номер: 11-кп/811/1183/23
  • Опис: про обвинувачення Коса А.П. за ч.2 ст. 345 КК України
  • Тип справи: на кримінальне провадження з перегляду судових рішень апеляційною інстанцією
  • Номер справи: 464/5539/19
  • Суд: Львівський апеляційний суд
  • Суддя: Стельмах І. О.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено склад суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 29.11.2023
  • Дата етапу: 29.11.2023
  • Номер: 11-кп/811/1183/23
  • Опис: про обвинувачення Коса А.П. за ч.2 ст. 345 КК України
  • Тип справи: на кримінальне провадження з перегляду судових рішень апеляційною інстанцією
  • Номер справи: 464/5539/19
  • Суд: Львівський апеляційний суд
  • Суддя: Стельмах І. О.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено до судового розгляду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 29.11.2023
  • Дата етапу: 08.12.2023
  • Номер: 11-кп/811/1183/23
  • Опис: про обвинувачення Коса А.П. за ч.2 ст. 345 КК України
  • Тип справи: на кримінальне провадження з перегляду судових рішень апеляційною інстанцією
  • Номер справи: 464/5539/19
  • Суд: Львівський апеляційний суд
  • Суддя: Стельмах І. О.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 29.11.2023
  • Дата етапу: 28.11.2024
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація