№2-а-159/2009 р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

      06 травня 2009 року                                                                   м.Балаклія

    Балаклійський районний суд  Харківської області у складі:

головуючого - судді Тімонової В.М.,

при секретарі Матюшенко І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні  адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Балаклійському районі  Харківської області про зобов’язання провести перерахунок пенсії по інвалідності, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю,                                                    

В С Т А Н О В И В:

31.03.2009 року ОСОБА_1. звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України в Балаклійському районі Харківської області, в якому просить зобов’язати відповідача зробити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії відповідно до ст.50, ч.4 ст.54, ч.3 ст.67, ст.70 Закону України «Про статус  і соціальний захист  громадян, які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2007 року із розрахунку 8 прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб з послідуючим перерахунком її відповідно до змін діючого законодавства і встановлення нових розмірів прожиткових мінімумів для непрацездатних громадян, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що він є інвалідом ІІ групи внаслідок захворювання, пов’язаного з участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до 1 категорії. Він отримує пенсію по інвалідності та додаткову пенсію, передбачені статтями 50 і 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796–ХІІ від 28.02.1991 року. Однак розміри призначених та виплачуваних йому пенсій не відповідають розмірам, встановленим цим Законом. Тому 24.03.2009 року він звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, на що отримав відповідь, що у відповідача відсутні правові підстави для перерахунку пенсії. У зв’язку з викладеним позивач просить зобов’язати відповідача провести перерахунок пенсії по інвалідності та додаткової пенсії відповідно до вимог закону.

В судове засідання позивач не з’явився, надав заяву, в якій підтримав позовні вимоги і просив розглянути справу без його участі.

Представник відповідача в судове засідання  не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.

В своїх письмових запереченнях відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування свої заперечень відповідач зазначив, що  ОСОБА_1. отримує пенсію по інвалідності ІІ групи внаслідок захворювання, отриманого при виконанні обов’язків військової служби під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ ю, за нормами Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII від 28.02.1991 року.

Відповідно до ч.7 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, який своєю Постановою № 1 від 03.01.2002 року № 1 встановив базову величину для обчислення конкретних державних пенсії та додаткових пенсій за шкоду, заподіяну особам, віднесеним до І категорії відповідно 19 грн. 91 коп. Саме згідно з положенням цієї постанови відповідач визначив позивачу розмір основної та додаткової пенсії.   Відповідач  не погоджується із позивачем стосовно застосування для розрахунку пенсії по інвалідності та додаткової пенсії, призначеної згідно ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» величини мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік», оскільки пенсія позивачу була призначена згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не згідно Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Стаття 28 Закону України  «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» закріплює норму, згідно якої мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, який застосовується виключно для розмірів пенсій призначених згідно з цим законом.

З урахуванням викладеного відповідач вважає свої дії щодо нарахування та виплати позивачу пенсії по інвалідності та додаткової пенсії, за шкоду заподіяну здоров’ю, правомірними, оскільки він діяв в межах чинного законодавства та не мав правових підстав для нарахування та виплати пенсії, в розмірах, вищих ніж встановлені діючим законодавством.

 Також відповідач вказує на пропущення позивачем річного строку позовної давності для звернення до суду з адміністративним позовом.

    Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1.  є інвалідом ІІ групи внаслідок захворювання, пов’язаного з участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, віднесений до першої категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 29.04.1998 року. ( а.с. 10 )

Позивач одержує пенсію по інвалідності та  додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.1991 року.

За період з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року розмір основної пенсії та додаткової пенсії ОСОБА_1 без урахування надбавок і доплат становив: основна пенсія -  1344,05 грн.; додаткова пенсія – 12,47 грн. За вказаний період розмір основної та додаткової пенсії позивача не змінювався.

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених Законом.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, визначаються Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», за змістом абзацу 3 статті 1 якого державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.

Відповідно до вимог Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.  Прожитковий мінімум встановлюється для встановлення мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат, виходячи з вимог Конституції України та законів України. Прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України і щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».  

Статтею 49 вищевказаного Закону передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюється у вигляді: державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв’язку із втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів ІІ групи, щодо яких установлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 8 мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема,  інвалідам II групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу – у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком. Як вбачається зі статті 53 цього ж Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

З матеріалів справи вбачається, що розрахунок пенсії позивачу Управління Пенсійного Фонду у Балаклійському районі Харківської області провело виходячи з розміру 19 гривень 91 копійка, встановленого чинною на той час постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» /далі – Постанова КМУ від 03.01.2002 року № 1/.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 13.07.2004 року №894 «Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.09.2004 року позивачу було збільшено розмір пенсії на 12%:  19,91х8х1,12.

З 01.01.2006 року на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №1293 від 27.12.2005 року «Про збільшення розмірів пенсій деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмір пенсії позивачу було збільшено у 3,5 рази:  19,91х8х1,12х3,5.

Відповідно до ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності 31.10.2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсій, визначений відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність встановлено в розмірі: з 1 січня – 380 гривень, з 1 квітня – 406 гривень, з 1 жовтня – 411 гривень.

Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України  Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та 1 жовтня 2007 року для визначення мінімального розміру пенсії за віком застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом 5 частини цієї статті, збільшений на 1 відсоток.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» від 15.03.2007 року № 749-V мінімальний розмір пенсії за віком з 1 квітня 2007 року встановлено в сумі 410,06 гривень, а з1 жовтня 2007 року – в сумі 415,11 гривень.

Вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІУ від 09.07.2003 року встановлюється в розмірі, визначеному законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, оскільки вказаний мінімальний розмір є певним стандартом, в порівнянні з яким визначаються розміри інших видів виплат та допомоги. Тобто, мінімальний розмір пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, є відправною величиною, від якої проводиться розрахунок державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначених по Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»

За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача щодо призначення пенсії в розмірі не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, як інваліду ІІ групи в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком відповідають Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення вказаного спору. Крім того це право гарантується Конституцією України.

Ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України (254к/96-ВР) закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Судом встановлено, що пенсію позивачу Управлінням Пенсійного Фонду у Балаклійському районі Харківської області в 2007 році нараховано і виплачено відповідно до постанов КМУ №894 та №1293.

Суд не може погодитися розрахунком, проведеним відповідачем, щодо обчислення пенсії позивача та на посилання відповідача на ч.7 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» згідно з якою порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначається Кабінетом Міністрів України, як і не може погодитися з тим, що застосування щодо спірних правовідносин ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» суперечить вимогам частини 3 цієї статті, згідно з якою мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 тієї ж статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом.

На момент звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, були чинні норми ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції 09.07.2007 року, згідно яких вихідним критерієм для обчислення пенсії по інвалідності та додаткової пенсії, за шкоду, заподіяну здоров’ю, було визнано мінімальну пенсію за віком, які і підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.92 Конституції України виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст.75 Конституції встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має вищу юридичну силу і виходячи з загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, саме Закон підлягає застосуванню при вирішення даного спору.

Крім того, згідно ч.3 ст.22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, і додаткової пенсії визначається Кабінетом Міністрів України, Проте, надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.

Тому Кабінет Міністрів України не уповноважений зменшувати встановлені законодавством конкретні розміри доплат, пенсій і компенсацій. Навпаки, у ч.1 ст.67 зазначеного  Закону встановлено, що ці розміри підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

У Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Тому звуження підзаконним актом змісту та обсягу права, наданого зазначеним Законом, є безпідставним.

Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при вирішенні даного спору застосуванню підлягають саме статті 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений у законі «Про державний бюджет України» на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком, а не Постанови КМУ, на які посилається відповідач.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання пенсії, передбаченої ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Суд вважає за необхідне застосувати саме частину 1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як коефіцієнт для визначення розміру пенсії, передбаченої Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки цей закон передбачає в якості критерію визначення розміру пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

З огляду на вищевикладене, дії відповідача є неправомірними та такими, що порушують законне правоОСОБА_1 на отримання пенсії по інвалідності та додаткової пенсії, за шкоду, заподіяну здоров’ю,  в належних розмірах.

Відповідачем не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплати позивачу основної та додаткової пенсії в належному розмірі за спірний період часу.

За таких обставин суд вважає за необхідне прийняти рішення щодо зобов’язання відповідача – управління Пенсійного фонду у Балаклійському районі Харківської області здійснити дії по нарахуванню та виплаті позивачу з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року пенсії по інвалідності відповідно до ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи із розміру 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії згідно ст. 50 цього Закону у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.

Крім того, с уд вважає за необхідне на підставі ч.2 ст.11 КАС України вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність УПФУ в Балаклійському районі, по не виконанню з 01.01.2007 року по 31.12.2007 році приписів ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус  і соціальний захист громадян, які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка призвела до порушення прав позивача на своєчасне нарахування та отримання пенсії по інвалідності та додаткової пенсії.

Що стосується позовних вимог про зобов’язання  управління Пенсійного фонду у Балаклійському районі Харківської області в послідуючому також нараховувати та виплачувати пенсію відповідно до змін діючого законодавства і встановлення нових прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб на день фактичного виконання нарахування виплат, то вони не підлягають задоволенню, оскільки суд позбавлений можливості приймати рішення на майбутнє.

Суд відхиляє посилання відповідача про наявність підстав для відмови в задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду з позовом, через наступне.

Судом встановлено, що позивач в 2007 році мав право на отримання  пенсії по інвалідності та додаткової пенсії на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і обґрунтовано сподівався  на їх отримання в розмірах, визначених ст.ст.50, 54 зазначеного Закону.

Ч.2 ст.99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1. 24.03.2009 року звертався до управління Пенсійного фонду у Балаклійському районі Харківської області із заявою щодо перерахунку пенсії по інвалідності та додаткової пенсії. 30.03.2009 року відповідач відмовив позивачу у проведенні перерахунку, тобто позивач дізнався про порушення його прав з моменту отримання відповіді-відмови на його заяву. 31.03.2009 року ОСОБА_1. звернувся до суду із зазначеним позовом. Таким чином, позов пред’явлено до суду в межах строку позовної давності.

Відповідно до п. 18 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» позивача звільнено від сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 12, 18, 71, 128, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,  ст.ст.8, 19, 22, 75, 92, 152 Конституції України, ст.ст.50, 54, 67 Закону України «Про статус  і соціальний захист  громадян, які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796–ХІІ від 28.02.1991 року, ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІУ від 09.07.2003 року, Закону України «Про державний бюджет України на 2007» №489-V від 19.12.2006 року, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Балаклійському районі Харківської області по не виконанню в 2007 році приписів ст.ст.              50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка призвела до порушення прав ОСОБА_1 на своєчасне нарахування та отримання пенсії по інвалідності та додаткової пенсії.

Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Балаклійському районі Харківської області вчинити дії щодо перерахунку ОСОБА_1 за 2007 рік з 1 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсії по інвалідності з розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи виключно із законодавчо встановлених розмірів мінімальної пенсії за віком.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до апеляційного адміністративного суду Харківської області через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього кодексу - з дня складення в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.

Мотивована постанова виготовлена 08 травня 2009 року.

Головуючий