ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

05 квітня 2023 року 11:47Справа №  280/921/23   м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Власюка В.О.,

позивача                               ОСОБА_1 ,

представника:

відповідача                              Усатенка Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом            ОСОБА_1

до                    Офісу Генерального прокурора

про                    стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду,

ВСТАНОВИВ:

09.02.2023 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Офісу Генерального прокурора (далі – відповідач), в якій позивач просить суд:

стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1  середній заробіток за час невиконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 14.05.2021 по 04.01.2023 у розмірі 672 395,26 грн.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10.06.2020 у справі №280/378/20 його, серед іншого, поновлено в Офісі Генерального прокурора на посаді рівнозначній посаді заступника начальника першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному проваджені та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України та органів прокуратури з 25.12.2019; рішення в частині поновлення на посаді допущено до негайного виконання. Наказом Офісу Генерального прокурора від 14.05.2021 ОСОБА_1 поновлено на посаді в Генеральній прокуратурі України, а наказом від 05.01.2023 позивача переведено на посаду у Спеціалізованій екологічній прокуратурі Офісу Генерального прокурора. Отже, як зазначає позивач, рішення суду у справі №280/378/20 в частині поновлення його на посаді належним чином виконано лише 05.01.2023, а тому існують підстави для стягнення з відповідача середнього заробітку за час невиконання рішення суду. Зауважує, що такий період складає 413 робочих днів (з 14.05.2021 по 04.01.2023), розмір середньоденної заробітної плати становить 1 985,71 грн., а отже стягненню підлягає сума, обчислена шляхом множення кількості робочих днів на середньоденну заробітну плату, із відрахуванням із цієї суми заробітної плати, отриманої на посаді в Генеральній прокуратурі України (79 699,33 грн. у 2021 році та 68 003,64 грн. у 2022 році), що складає 672 395,26 грн. Із посиланням на норми Кодексу законів про працю України просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 14.02.2023 відкрито провадження у справі №280/921/23; призначено підготовче засідання на 14.03.2023; зобов`язано Офіс Генерального прокурора надати до суду довідку про нараховану та виплачену ОСОБА_1 заробітну плату за останні два місяці роботи, із зазначенням середньоденного заробітку.

Відповідач позов не визнав, у поданому відзиві (вх. від 01.03.2023 №8730) посилається на статтю 235 Кодексу законів про працю України, практику Верховного Суду та зазначає, що у випадку незаконного звільнення працівника з роботи його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення на посаді, з якої його було незаконно звільнено. Таким чином, при виконанні рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.06.2020 у справі №280/378/20 щодо поновлення позивача на роботі прийнято наказ Генерального прокурора від 14.05.2021 №567-ц, з урахуванням вимог ст. 235 Кодексу законів про працю України та висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах. Тобто, ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника начальника першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України, з якої його було звільнено. Зазначає, що переведення ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора означало би порушення посадовими особами Офісу Генерального прокурора вимог статей 6, 19, 24, 38, 43 Конституції України. Поновлення позивача в Офісі Генерального прокурора, всупереч Кодексу законів про працю України та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» дає підстави для можливості поновлення на посаді прокурора, оминаючи процедуру атестації. Таким чином, рішення суду від 10.06.2020 у справі №280/378/20 щодо поновлення позивача на роботі виконано після прийняття наказу Генерального прокурора від 14.05.2021 №567-ц. Зауважує, що даний наказ позивачем не оскаржувався. Крім того звертає увагу, що у рішенні суду не зазначено посаду, на яку ОСОБА_1 підлягає переведенню; самостійне визначення відповідачем такої посади могло викликати повторний спір з приводу визначення «рівнозначної посади». 08.11.2022 Офіс Генерального прокурора звернувся за роз`ясненням рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.06.2020 у справі №280/378/20 в частині визначення посади, на якій слід поновити позивача. Вважає, що позивача поновлено саме в Офісі Генерального прокурора, оскільки наказ видано саме Офісом Генерального прокурора. З огляду на викладене порушень вимог статті 236 Кодексу законів про працю України з боку відповідача не вбачається, а відтак відсутні підстави для виплати позивачу середнього заробітку у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення про поновлення на роботі. Просить відмовити у задоволенні позову. Крім того, до відзиву додано клопотання про зупинення провадження у справі №280/921/23 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №280/378/20.

09.03.2023 від позивача надійшли пояснення (вх. №9825), в яких він заперечує проти доводів відповідача та просить задовольнити позов.

14.03.2023 від позивача надійшла заява (вх. №10595) про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті.

Ухвалами суду від 14.03.2023 відмовлено у задоволенні клопотання представника Офісу Генерального прокурора про зупинення провадження у справі; закрито підготовче провадження у справі № 280/921/23 та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.04.2023.

03.04.2023 від відповідача надійшла витребувана довідка (вх. №13371).

Розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Акорд».

У судовому засіданні 05.04.2023 на підставі ст. 250 КАС України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності з`ясував наступне.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10.06.2020 у справі №280/378/20 позовну заяву ОСОБА_1 до Генерального прокурора Рябошапки Руслана Гергійовича, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено повністю та, крім іншого, поновлено ОСОБА_1 в Офісі Генерального прокурора на посаді рівнозначній посаді заступника начальника першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному проваджені та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України та органів прокуратури з 25.12.2019. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді допущено до негайного виконання.

12.06.2020 позивачу видано виконавчий лист у даній справі в частині поновлення його на посаді.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 16.11.2020 закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.06.2020 в справі № 280/378/20.

Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменком Олексієм Степановичем 20.04.2021 відкрито виконавче провадження №65220082 з примусового виконання виконачого листа Запорізького окружного адміністративного суду, виданого 12.06.2020 у справі №280/378/20.

14.05.2021 Генеральним прокурором видано наказ №567ц, яким, зокрема, поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України з 25.12.2019.

18.05.2021 Генеральним прокурором видано наказ №599ц, яким позивача увільнено з 18.05.2021 від виконання службових обов`язків у зв`язку із прийняттям його на військову службу за контрактом; наказано зберегти за ОСОБА_1 посаду та середній заробіток на період з 18.05.2021 по 12.04.2025.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.10.2021 у справі №640/19908/21, яке набрало законної сили 25.01.2022, відмовлено у задоволенні адміністративного позову Офісу Генерального прокурора про визнання протиправною та скасування постанови від 26.05.2021 ВП №65220082 про накладення штрафу у розмірі 5 100,00 грн.; визнання протиправною та скасування постанови від 23.06.2021 ВП №65220082 про накладення штрафу у розмірі 10 200,00 грн.

Даним рішеннм суду встановлено, зокрема, наступні обставини: «…Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи про протиправність оскаржуваних постанов відповідача, оскільки рішення суду виконане у повному обсязі, а саме видано наказ Генерального прокурора від 14 травня 2021 року №567ц про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному проваджені та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України та органів прокуратури з 25 грудня 2019 року….

…На виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження №65220082 про примусове виконання виконавчого листа, виданого 12 червня 2020 року Запорізьким окружним адміністративним судом №280/378/20 про поновлення ОСОБА_1 в Офісі Генерального прокурора на посаді рівнозначній посаді заступника начальника першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному проваджені та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України та органів прокуратури з 25 грудня 2019 року.

20 квітня 2021 року державний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №65220082 у якій зобов`язав боржника невідкладно виконати рішення суду, про що письмово повідомити державного виконавця.

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 26 травня 2021 року ВП №65220082 про накладення штрафу за невиконання без поважних причин рішення, на Офіс Генерального прокурора накладено штраф у розмірі 5 100,00 грн.

За повторне невиконання без поважних причин рішення суду, державний виконавець постановою від 23 червня 2021 року ВП №65220082 наклав на Офіс Генерального прокурора штраф у розмірі 10 200,00 грн….

…Сторони визнають, що листом від 21 травня 2021 року №07/1/1-1691вих-21 Офіс Генерального прокурора повідомив Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про те, що на виконання рішення суду ОСОБА_1 поновлено на посаді прокурора та додав копію наказу Генерального прокурора від 14 травня 2021 року №567ц і витяг з трудової книжки.

Зі змісту вказаного наказу вбачається, що ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника начальника першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному проваджені та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України та органів прокуратури з 25 грудня 2019 року.

Суд звертає увагу на те, що згідно резолютивної частини рішення Запорізького окружного адміністративного суду №280/378/20 ОСОБА_1 має бути поновлений в Офісі Генерального прокурора на посаді рівнозначній посаді заступника начальника першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному проваджені та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України та органів прокуратури з 25 грудня 2019 року.

Разом з тим, наказ Генерального прокурора від 14 травня 2021 року №567ц, який видано на виконання вказаного судового рішення, не містить відомостей про поновлення ОСОБА_1 саме в Офісі Генерального прокурора на посаді, рівнозначній тій, яку він обіймав на час звільнення….

… Таким чином, надані Офісом Генерального прокурора документи не підтверджують виконання рішення згідно з виконавчим документом, оскільки рішенням Запорізького окружного адміністративного суду у справі №280/378/20 ОСОБА_1 поновлено в Офісі Генерального прокурора саме на рівнозначній посаді тій, яку він обіймав на час звільнення, а не на посаді, якої на час видачі наказу не існує в штатному розписі Офісу Генерального прокурора….

… Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач у встановлений виконавцем строк рішення суду не виконав, тому оскаржувані постанови відповідача про накладення штрафу є правомірними….».

В подальшому, постановою Верховного Суду від 02.06.2022 у справі №280/378/20 касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора задоволено. Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 16.11.2020 скасовано, справу направлено для продовження розгляду до Третього апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 20.06.2022 адміністративну справу №280/378/20 прийнято до провадження, а ухвалою від 14.07.2022 зупинено провадження у справі №280/378/20 до припинення перебування ОСОБА_1 (позивача у справі) у військовому формуванні, що переведене на воєнний стан.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20.12.2022 у справі № 280/5734/21 (провадження №СН/280/34/22) позовну заяву ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора задоволено частково. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.06.2020 у справі №280/378/20 за період з 11.06.2020 по 13.05.2021 у сумі 458 699, 01 грн (чотириста п`ятдесят вісім тисяч шістсот дев`яносто дев`ять гривень 01 коп.). В іншій частині позовних вимог відмовлено. Станом на день прийняття рішення у даній справі рішення суду від 20.12.2022 у справі № 280/5734/21 (провадження №СН/280/34/22) не набрало законної сили.

Наказом Генерального прокурора від 05.01.2023 №5ц ОСОБА_1 переведено на посаду прокурора першого відділу організації нагляду за додержанням законів у кримінальних провадженнях у сфері охорони навколишнього природного середовища управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення в суді у кримінальних провадженнях у сфері охорони навколишнього природного середовища, нагляду за додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора з 05.01.2023. Підстава наказу: заява ОСОБА_1 ; рішення кадрової комісії офісу Генерального прокурора з атестації прокурорів та слідчих Генеральної прокуратури України від 16.12.2022.

Наказом Генерального прокурора від 05.01.2023 №6ц ОСОБА_1 наказано вважати увільненим з 05.01.2023 від виконання обов`язків за посадою у зв`язку з прийняттям на військову службу за контрактом.

Вважаючи, що має право на отримання середнього заробітку за час затримки виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.06.2020 у справі №280/378/20 за період з 14.05.2021 по 04.01.2023, ОСОБА_1 звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними мотивами.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до частин другої, третьої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до частин 1, 8 статті 235 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Статтею 236 КЗпП установлено, що у разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частиною другою статті 372 зазначеного Кодексу встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

До того ж, пунктом 3 частини першої статті 371 цього ж Кодексу передбачено, що рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Отже, з дня ухвалення рішення про поновлення позивача на роботі у відповідача виник обов`язок щодо його виконання.

При цьому, як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 34 постанови від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Суд зазначає, що затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) негайно після проголошення судового рішення наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 24.09.2021 у справі №640/755/19.

Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі ст. 236 КЗпП України суду потрібно встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення; у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після ухвалення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Вказана правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 19.04.2021 у справі №826/11861/17, від 24.06.2021 у справі №640/15058/19, від 20.07.2021 у справі №826/3465/18, від 08.11.2022 у справі № 460/15639/21.

Як встановлено під час судового розгляду, рішення суду від 10.06.2020 у справі №280/378/20 в частині поновлення ОСОБА_1 в Офісі Генерального прокурора на посаді, рівнозначній посаді заступника начальника першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному проваджені та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України виконано 05.01.2023 шляхом прийняття наказу Генерального прокурора №5ц.

Звідси, позивач має право відповідно до статті 236 КЗпП на виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.

При цьому, суд відхиляє посилання відповідача на те, що він виконав рішення суду належним чином 14.05.2021, видавши наказ №567ц, оскільки цим наказом ОСОБА_1 поновлено на посаді в Генеральній прокуратурі України, а не в Офісі Генерального прокурора, як це передбачено рішенням суду від 10.06.2020 у справі №280/378/20.

Наведені висновки відповідають обставинам, встановленим рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.10.2021 у справі №640/19908/21, яке набрало законної сили 25.01.2022.

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд зауважує, що всі доводи і заперечення Офісу Генерального прокурора, викладені у відзиві на позов та зазначені у судовому засіданні, фактично зводяться до незгоди із рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10.06.2020 у справі №280/378/20. Однак, ці доводи суд не приймає, оскільки рішення суду в частині поновлення позивача на посаді підлягає негайному виконанню і, відповідно, є обов`язковим для сторін, незважаючи на його оскарження відповідачем. При цьому, наведені органом прокуратури доводи можуть слугувати підставою для оскарження рішення суду у справі №280/378/20, проте не впливають на правовдіносини, які досліджуються судом у справі №280/921/23.

Також, не заслуговують на увагу посилання відповідача на те, що позивача поновлено саме в Офісі Генерального прокурора, оскільки наказ від 14.05.2021 видано Офісом Генерального прокурора, оскільки в даному випадку визначальним є не орган, який видає наказ, а посада, на якій позивача поновлено.

Крім того, звернення до суду із заявою про роз`яснення судового рішення не припиняє обов`язку таке рішення виконати.

Стосовно належної до стягнення на користь позивача суми слід зазначити наступне.

Частиною першою статті 27 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР визначено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок КМУ № 100).

Згідно з пунктом 5 Порядку КМУ № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Пунктом 8 Порядку КМУ № 100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до довідки Офісу Генерального прокурора від 24.03.2023 №21-116зп розмір середньоденної заробітної плати позивача становить 1 985,71 грн. Наведене позивачем не заперечується.

В контексті спірних правовідносин суд звертає увагу на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022.

Наведеним Законом внесено зміни до, крім іншого КЗпП, а саме у частині третій статті 119 слова "зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток" замінено словами "зберігаються місце роботи і посада".

Тобто, з 19.07.2022 частина третя статті 119 КЗпП має наступну редакцію: «За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".».

Матеріалами справи підтверджується, що 09.04.2020 позивачем підписано Контракт про проходження військової служби у Службі безпеки України строком на п`ять років з 13.04.2020 по 12.04.2025.

Отже, враховуючи вимоги Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX, позивач, як особа, яка проходить військову службу за контрактом, з 19.07.2022 має право на збереження місця роботи та посади, проте на отримання середнього заробітку за основним місцем роботи ці гарантії не розповсюджуються.

Суд наголошує, що норма ст. 236 КЗпП України спрямована на захист права незаконно звільненого працівника на оплату його праці у разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі.

Однак, у зв`язку із прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX, позивач в будь-якому випадку не отримував би заробітну плату за основним місцем роботи після 19.07.2022, як особа, яка проходить військову службу за контракьтом та отримує грошове забезпечення військовослужбовця.  

Таким чином, обчислюючи належну до стягнення на користь позивача суму середнього заробітку, суд застосовує період з 14.05.2021 (не охоплений рішенням суду у справі № 280/5734/21) по 18.07.2022 включно.

Крім того, довідками Офісу Генерального прокурора від 10.01.2023 №21-4зп та №21-5зп підтверджується, що ОСОБА_1 у 2021 році отримав заробітну плату в розмірі 79 699,33 грн., а в 2022 році (з січня по липень) – 68 003,64 грн. Наведені суми мають бути виключені із розрахунку належного позивачу середнього заробітку, з метою уникнення подвійного стягнення заробітної плати.

Звідси, належна до стягнення сума складає 446 024,32 грн., обчислена як 1 985,71 грн. (середньоденна заробітна плата) х 299 (кількість робочих днів за період з 14.05.2021 по 18.07.2022 включно) – 79 699,33 грн. – 68 003,64 грн.

Суд також зауважує, що при обчисленні кількості робочих днів враховано вимоги частини шостої статті 6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX, згідно яких у період дії воєнного стану не застосовуються норми статті 53, частини першої статті 65, частин третьої - п`ятої статті 67, статей 71, 73, 78-1 Кодексу законів про працю України та частини другої статті 5 Закону України "Про відпустки".

Так, частина третя статті 67 КЗпП передбачає, що у випадку, коли святковий або неробочий день (стаття 73) збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого.

Згідно з абзацом 5 пункту 6 Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Тому відповідач, як податковий агент згідно норм Податкового кодексу України та як страхувальник згідно Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», зобов`язаний виплатити позивачеві суму середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, утримавши із нього при виплаті податки та інші обов`язкові платежі.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»,тому розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Стягнути з Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15; код ЄДРПОУ 00034051) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.06.2020 у справі №280/378/20 за період з 14.05.2021 по 18.07.2022 включно у сумі 446 024 (чотириста сорок шість тисяч двадцять чотири) гривні 32 копійки, з яких утримати податки та інші обов`язкові платежі.

3. У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду в повному обсязі складено та підписано 17.04.2023.

Суддя                                                              Ю.П. Бойченко