18.04.2023                                                                                

Справа № 642/1088/23

Провадження 2/642/328/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(про забезпечення позову)

18 квітня 2023 року  м. Харків

Суддя Ленінського районного суду м. Харкова Гримайло А.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,-

в с т а н о в и в:

07.03.2023 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інбіко», Товариство з обмеженою відповідальністю «Флас», ОСОБА_3 про розірвання договору та стягнення коштів.

17.04.2023 ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, в якій просить до моменту ухвалення остаточного судового рішення у справі та набрання ним законної сили, а також протягом дев`яноста днів з дня набрання рішенням суду законної сили (ч. 7 ст. 158 ЦПК України), накласти заборону відчуження на належне відповідачу ОСОБА_2 наступне нерухоме майно: 1.нежитлові приміщення 1 поверху №: 22, 23, 24, 25, 26, 26a, 266, 27 в літ. «А-10», загальною площею 153,5 кв. М., за адресою: АДРЕСА_1 ; 2. нежитлові приміщення 1 поверху № 28-:-41 в літ. «А-10», загальною площею 170,5 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 ; 3. нежитлові приміщення 1 поверху № 10-:-14 в літ. «А-10», загальною площею 156,2 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 ; 4. нежитлові приміщення 1 поверху № 2, 3, 5-:-9, 42, 43 в літ. «А-10», загальною площею 202,8 кв. М., за адресою: АДРЕСА_1 ; 5. нежитлові приміщення підвалу № 10, 11 в літ. «А-10», загальною площею 92,1 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування підстав заявник вказує, що він звернувся в суд із позовом до відповідача ОСОБА_2 , за участі третіх осіб ТОВ «ІБІКО», ТОВ «ФЛАС», ОСОБА_3 , в якому просить: розірвати укладену між відповідачем ОСОБА_2 та позивачем ОСОБА_1 угоду про співробітництво по реалізації проекту «Полтавський шлях 144» від 24 жовтня 2019 року; стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 кошти в сумі 300 000 (триста тисяч) доларів США, 6 000 (пість тисяч) доларів США штрафу та 352 950 (триста п`ятдесят дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят) доларів США пені; вирішити питання про розподіл судових витрат по справі. В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 , крім іншого, посилається на те, що відповідач ОСОБА_2 істотно (грубо) порушив свої зобов`язання за укладеною із позивачем угодою від 24 жовтня 2019 року про співробітництво щодо реалізації проекту «Полтавський шлях 144». Як наслідок, позивач просить суд розірвати цю угоду в судовому порядку та стягнути сплачені за нею кошти разом із штрафними санкціями в загальній сумі 658 950 доларів США. Необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Об`єктивних відомостей про наявність у відповідача такої суми грошових коштів, достатніх для виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог ОСОБА_1 - немає. Поручительства чи будь-якого зобов`язань відповідача - у справі немає. Тож, за відсутності достатньої суми коштів у відповідача та невжиття превентивних заходів, що унеможливлять відчуження ним належного йому нерухомого майна, рішення суду у разі задоволення позовних вимог про стягнення 658 950 доларів США неможливо буде виконати, а позивач буде позбавлений права і можливості отримати задоволення своїх вимог до відповідача за рахунок майна останнього. Відповідно до змісту актуальної Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав та нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 20 жовтня 2022 року за № 312931269 щодо ОСОБА_2 , останньому, крім іншого, на праві власності належать об`єкти нерухомого майна. Відповідно до звіту суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 за № 2022/10/25-01 від 27 жовтня 2022 року, ринкова вартість нежитлових приміщень 1 поверху № 22, 23, 24, 25, 26, 262, 266, 27 в літ. «А-10», загальною площею 153,5 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 - складає 3 321 400 грн. 00 коп. Відповідно до звіту суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 за № 2022/10/25-02 від 27 жовтня 2022 року, ринкова вартість нежитлових приміщень 1 поверху № 28-:-41 в літ. «А-10», загальною площе 170,5 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 – складає 3 689 300 грн. 00 коп. Відповідно до звіту суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 за № 2022/10/25-03 від 27 жовтня 2022 року, ринкова вартість нежитлових приміщень 1 поверху № 10-:-14 в літ. «А-10», загальною площею 156,2 кв. М., за адресою: АДРЕСА_1 - складає 3 379 900 грн. 00 коп. Відповідно до звіту суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 за № 2022/10/25-04 від 27 жовтня 2022 року, ринкова вартість нежитлових приміщень 1 поверху № 2, 3, 5-:-9, 42, 43 в літ. «А-10», загальною площею 202,8 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 - складає 4 212 600 грн. 00 коп. Відповідно до звіту суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 за № 2022/10/25-05 від 27 жовтня 2022 року, ринкова вартість нежитлових приміщень підвалу № 10, 11 в літ. «А-10», загальною площе 92,1 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 - складає 1 801 200 грн. 00 коп. Таким чином, загальна ринкова вартість зазначеного вище належного відповідачу на праві власності нерухомого майна складає 16 404 400 грн. 00 коп. в той час, як загальна сума грошових вимог ОСОБА_1 складає 24 096 878 (двадцять чотири мільйони дев`яносто шість тисяч вісімсот сімдесят вісім) грн. 97 коп. за курсом НБУ станом на момент подання цієї заяви про забезпечення позову. Між сторонами існує спір щодо стягнення коштів в сумі 658 950 доларів США, що еквівалентно сумі 24 096 878 грн. 97 коп., а виконання в майбутньому судового рішення у даній справі у разі задоволення позовних вимог ОСОБА_1 безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у відповідача присудженої до стягнення суми заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною вчиняти певні дії.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року по справі № 20/3560/18, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

В рішенні від 19 лютого 2009 року у справі "Христов проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що втручання у право особи, захищене статтею 1 Першого протоколу, має бути виправданим. У цьому зв`язку Суд наголошує на необхідності підтримання "справедливої рівноваги" між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав конкретної особи. Необхідну рівновагу не буде забезпечено, якщо відповідна особа несе "особистий і надмірний тягар" (див. рішення у справі Брумареску, п. 78).

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також убезпечення від спричинення значної шкоди позивачу.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

При розгляді заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі "Шмалько проти України" право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на до доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно ч.1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України.

Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Враховуючи наведені обставини та вимоги законодавства, суд приходить висновку про необхідність забезпечення позову, оскільки вказане буде співмірним із можливими заявленими позовними вимогами.

Такий вид забезпечення позову є співмірним і відповідає заявленим позовним вимогам, є необхідним і достатнім для забезпечення виконання можливого судового рішення.

При цьому таке забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 321 ЦК України особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Оскільки цивільний процесуальний закон, а саме ст.ст.149-150 ЦПК України передбачає можливість обмеження особи у здійсненні права власності при вжитті заходів забезпечення цивільного позову зокрема шляхом накладення арешту на частку в статутному капіталі, то такі дії суду відповідають приписам Конституції України і діючому законодавству.

При цьому, суд враховує, що в даному випадку відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства суд вирішує лише процедурне питання про забезпечення позовних вимог, не позбавляючи ОСОБА_2 права власності на належне йому майно та не обмежуючи їх.

Керуючись ст.149-153,258-261,353-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження на належне відповідачу ОСОБА_2 наступне нерухоме майно:

1.нежитлові приміщення 1 поверху №: 22, 23, 24, 25, 26, 26a, 266, 27 в літ. «А-10», загальною площею 153,5 кв. М., за адресою: АДРЕСА_1 ;

2. нежитлові приміщення 1 поверху № 28-:-41 в літ. «А-10», загальною площею 170,5 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 ;

3. нежитлові приміщення 1 поверху № 10-:-14 в літ. «А-10», загальною площею 156,2 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 ;

4. нежитлові приміщення 1 поверху № 2, 3, 5-:-9, 42, 43 в літ. «А-10», загальною площею 202,8 кв. М., за адресою: АДРЕСА_1 ;

5. нежитлові приміщення підвалу № 10, 11 в літ. «А-10», загальною площею 92,1 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 .

Копію ухвали суду для виконання направити до відповідних компетентних органів.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Харкова шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя  А.М. Гримайло