Справа № 368/1301/20

Провадження 1-кп-34/23

ухвала

Іменем України

13 квітня 2023 року        Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді  ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

при секретарі ОСОБА_4 , за участю прокурора ОСОБА_5 , захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , представниць потерпілої ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , потерпілої ОСОБА_16 , розглянувши у закритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області кримінальне провадження № 42020111190000004 від 11.01.2020 року за обвинуваченням ОСОБА_10 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 146-1, ч. 2 ст. 127, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 152 КК України; ОСОБА_11 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 146-1, ч. 2 ст. 127, ч. 3 ст. 152 КК України; ОСОБА_12 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 146-1, ч. 2, ст. 127 КК України, ОСОБА_13 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 146-1 КК України;-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Обухівського районного суду Київської області перебуває вказане кримінальне провадження.

Прокурор звернувся до суду із клопотанням про продовження запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою ОСОБА_11 та ОСОБА_10 .

Клопотання прокурора про продовження вказаних запобіжних заходів обвинуваченим ОСОБА_11 та ОСОБА_10 обґрунтовані тим, що в даний час стосовно останніх залишаються ризики, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризики переховування, оскільки вказані особи мають досвід роботи в органах поліції, обізнані в їхній діяльності та методах роботи, достовірно розуміють рівень відповідальності, який загрожує ним в разі визнання винними. Існує ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки після вчинення інкримінованих злочинів здійснено реальне знищення, приховування, спотворення речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень. Прокурор зазначив про тяжкість покарання, максимальна межа якого дорівнює 12 рокам позбавлення волі, яке загрожує обвинуваченим в разі визнання їх винними, тяжкість інкримінованих злочинів, їхній насильницький характер, за деяким виключенням, скоєння злочинів групою осіб. Прокурор вбачає ризики, передбачені і п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме вплив на потерпілих та свідків, який мав реальний прояв, що знайшло відображення під час дачі ними пояснень в судовому засіданні.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_11 ОСОБА_6 просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора, як безпідставного, вважав доводи прокурора надуманими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_10 – ОСОБА_9 також заперечила проти клопотання прокурора, зазначила про відсутність підстав для задоволення клопотання прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_10 підтримав доводи свого захисника, обвинувачений ОСОБА_11 висловив аналогічну позицію.

Суд, вислухавши учасників судового розгляду, приходить до наступних висновків.

Згідно ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

На думку суду, на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, зокрема ті, які зазначалися судом раніше. Так, обвинувачені ОСОБА_11 та ОСОБА_10 можуть впливати на недопитаних судом до теперішнього часу свідків у даному кримінальному провадженні, в тому числі за допомогою використання ними службових та соціальних зв`язків, доступ до яких, в разі застосування до них запобіжних заходів, не пов`язаних із триманням під вартою, може бути полегшений.

Суд також звернув увагу, що під час огляду відеозапису слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_17 останній повідомив, що на відміну від ОСОБА_18 , який підтримувався родичами, він, як людина в кого «нікого, окрім хворої матері не має», не став звертатися до правоохоронних органів із заявами про порушення його прав. Таким чином, висловивши позицію побоювання за свою безпеку.

Суд знову наголошує, що потерпілий допитаний в судовому засіданні ОСОБА_18 повідомив суду, що відмовився в січні 2020 року від своєї заяви про застосування до нього насильства з боку ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 після отриманих персональних погроз від ОСОБА_10 . Окрім цього, суд звертає увагу, що в своїх показаннях ОСОБА_18 пояснив, що ОСОБА_10 погрожував йому в кабінеті слідчого Кагарлицького відділу поліції на прізвище ОСОБА_19 , якого останній викликав на допит як потерпілого, та вийшов із кабінету задля створення можливості приватної бесіди ОСОБА_10 та ОСОБА_20 . Вказана інформація свідчить на користь доводів сторони обвинувачення, які зводяться до того, що обвинувачені можуть використовувати свої професійні та соціальні зв`язки в своїх інтересах, що в свою чергу може ускладнити справедливий судовий розгляд. Окрім цього свідок ОСОБА_21 повідомив суду, що його брат ОСОБА_22 виїхав в невідомому напрямку із сім`єю із м. Кагарлик саме через погрози, які надходили на його адресу, і зводилися до вимоги відмовитися від свідчень проти обвинувачених. Безпосередньо сам свідок ОСОБА_21 повідомив суду, що розцінює дії обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які звелися до доставлення його та ОСОБА_23 до відділу Кагарлицької ВП, та натяків на порушення проти них кримінальної проваджень, пов`язаних із незаконним обігом наркотичних засобів, як дії, за допомогою яких останні намагалися чинити на них влив через отримання ними інформації про побиття ОСОБА_18 та ОСОБА_17 .

Окрім цього, суд зважає на доводи прокурора, який наголосив на суттєвій зміні показань деяких потерпілих та свідків вже під час судового розгляду. В зв`язку із чим суд вважає, що для ефективного розгляду справи слід виключити будь-яку вірогідність впливу на свідків та потерпілих, відносно яких може постати питання про їхній повторний допит. Зокрема, прокурором під час дослідження документів заявлено клопотання про повторний допит свідка

ОСОБА_24 цілому вважає доводи сторони обвинувачення про ризики, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, наявними та реальними, оскільки, враховуючи вразливий стан деяких потерпілих та свідків, пов`язаний із їх соціальним статусом, наявністю в деяких свідків, навіть в минулому, професійних стосунків із обвинуваченими, та вважає, що на даний час не перестав існувати ризик впливу на свідків та потерпілих, які ще не допитані, або стосовно яких може виникнути необхідність повторного допиту під час вивчення документів, експертиз та ін. для усунення суперечностей в показаннях, зважаючи, що діюче кримінальне-процесуальне законодавство покладає на суд обов`язок безпосереднього дослідження доказів та отримання показань учасників кримінального провадження усно (ст. 23 КПК України). І в інакшому випадку призведе до втрати доказів, що унеможливить дотримання принципів справедливого та неупередженого судового розгляду.

Суд також не відмовляється від своєї позиції щодо обвинувачених, висловленої в попередніх ухвалах, яка зводиться до того, що вказані особи обвинувачуються у вчиненні тяжких та особливо тяжкого насильницьких злочинах, максимальне покарання за один з яких перевищує десять років позбавлення волі, зважаючи на розмір заявленої потерпілими моральної шкоди в цивільних позовах, а також враховуючи їх молодий вік та стан здоров`я, наявність у ОСОБА_10 досвіду участі в бойових діях, який може сприяти виживанню в складних, несприятливих умовах, суд не виключає ризик можливого переховування від суду. Окрім цього, введення воєнного стану на території України безумовно ускладнить контроль держави за поведінкою обвинувачених в разі обрання запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою, або взагалі унеможливить такий контроль.

З огляду на характер висунутого обвинуваченим ОСОБА_11 та ОСОБА_10 обвинувачення є наявним справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважає інтереси забезпечення права на свободу.

На думку суду, обраний відносно кожного з обвинувачених та продовжений запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діянь, які йому інкримінуються, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 7, 9, 177-178, 199, 331, 372 КПК України, п. 20-5 Перехідних положень КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Задовольнити клопотання прокурора про продовження запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній Установі «Київський слідчий ізолятор» до 11 червня 2023 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній Установі «Київський слідчий ізолятор» до 11 червня 2023 року включно.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Головуюча суддя                                                          ОСОБА_1

Суддя                                                                       ОСОБА_2

Суддя                                                                     ОСОБА_3