ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2023 року Справа № 160/7809/19

                    Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя - Букіна Л.Є.,

за участю:

секретаря судового засідання- Котляревська Г.С.,

представника позивача - Бутко О.О.,

представника відповідача - Скляр Н.М.,

третьої особи - ОСОБА_1 ,

представника третьої особи - Лісовий Д.О.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Криворізької міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, – фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , фізична особа-підприємець ОСОБА_4 , фізична особа-підприємець ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державне підприємство Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Дніпромісто» імені Ю.М. Білоконя, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру про визнання протиправним та нечинним рішення,-            

У С Т А Н О В И В:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Криворізької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, – фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , у якому, з урахуванням уточненої позовної заяви від 02.09.2020 р., (т.5, а.с. 90-106), позивачка просить суд:

- визнати незаконним, протиправним, нечинним та скасувати рішення Криворізької міської ради у Дніпропетровській області за № 3728 від 24 червня 2015 року «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу» з моменту його прийняття;

- у відповідності до ч.2 статті 5 КАС України, здійснити захист порушених прав, свобод чи інтересів позивачки в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.08.2019 року суддею Врона О.В. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.07.2020 року суддею Врона О.В. задоволено заяву про самовідвід, а справу передано для здійснення розподілу між суддями.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.07.2019 року позовну заяву прийнято до провадження суддею Букіною Л.Є.

Ухвалою суду від 11.09.2020 року продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі № 160/7809/19 на 30 днів.

Ухвалою суду від 11.09.2020 року (з урахуванням ухвали суду від 25.09.2020 року про виправлення описки) залучено Державне підприємство Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Дніпромісто» імені Ю.М. Білоконя та Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору – на стороні відповідача.

Від Державного підприємства Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Дніпромісто» імені Ю.М. Білоконя на адресу суду надійшли пояснення, в який зазначено, що Нормативна грошова оцінки земель міста Кривого Рогу виконувалась у відповідності до вимог законодавства України та пройшла обов`язкову державну експертизу. З приводу заниження коефіцієнту Км2 для економіко-планувальної зони ДВ-3 третя особа зазначила, що порівняно із таким показником, що мав місце у 1999 році, у 2015 році він збільшився у 1,62 рази унаслідок перерахунку показників містобудівної цінності території, яка у 2015 році визначалась за матеріалами нового генерального плату міста. Щодо безпідставного виключення з розрахунку земель під відкритими розробками, кар`єрами, шахтами й тощо, третя особа зазначила, що ці землі не забезпечують формування міського рентного доходу, а відтак були виключені із площі території, яка приймається для визначення середньої (базової) вартості 1м2 земель населеного пункту. Також зауважує, що при розробці технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу використані ті дані, які надавалися безпосередньо відповідними міськими організаціями, завіреними підписами відповідальних осіб й скріплені печаткою (т.6, а.с.50-53).

Ухвалою суду від 12.10.2020 року у справі призначено експертизу та зупинено провадження у справі. Проведення експертизи доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Ухвалою суду від 11.02.2021 року провадження у справі поновлено через клопотання експерта та призначено судове засідання для вирішення цього клопотання.

Ухвалою суду від 11.03.2021 року здійснено заміну експертної установи та проведення експертизи доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз.

На адресу суду 28.09.2021 від судового експерта надійшло клопотання від 21.09.2021 про надання додаткових доказів для проведення експертизи, призначеної згідно із ухвалою суду від 11.03.2021 року.

Ухвалою суду від 01.11.2021 року поновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 02.11.2021 року витребувано від Державного підприємства Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Дніпромісто» імені Ю.М. Білоконя додаткові докази. Цією ж ухвалою зупинено провадження у справі та зазначено, шо після надходження витребуваних документів справу №     160/7809/19 буде скеровано до науково-дослідного інституту судових експертиз (Рівненське відділення) для проведення експертизи, призначеної у справі №         160/7809/19 згідно із ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.03.2021 року.

Ухвалою суду від 02.11.2021 року відмовлено у задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про забезпечення позову.

У грудні 2021 року матеріали справи разом із висновком експерта повернулися на адресу суду.

Ухвалою суду від 24.01.2022 року провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 24.01.2022 року залучено фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 , до участі у справі як третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – на стороні позивача.

Ухвалою суду від 05.07.2022 року залучено фізичну особу-підприємця ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Ухвалою суду від 13.07.2022 року залучено      ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Ухвалою суду від 18.07.2022 року задоволено клопотання позивачки про проведення повторної експертизи, доручено це здійснити Українському науково-дослідному інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України, провадження у справі зупинено.

На адресу суду від Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України надійшла адміністративна справа без виконання вимог ухвали суду від 18.07.2022 року.

Ухвалою суду від 13.03.2023 року провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 14.03.2023 року залучено ОСОБА_12 до участі у справі як третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Ухвалою суду від 14.03.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представники учасників справи підтримали свої правові позиції, викладених у заявах по суті та письмових поясненнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, третіх осіб, дослідивши письмові докази, суд дійшов такого висновку.

Судом установлено й з матеріалів справи слідує, що позивачка є суб`єктом господарювання – фізичною особою-підприємцем та є платником орендної плати за землю відповідно до Договору оренди земельної ділянки від 30.09.2009 року та від 18.12.2016 року.

У відповідності до договору №    509-07-2014 від 18.07.2014 року Державним підприємством Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Дніпромісто» імені Ю.М. Білоконя розроблено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу.

Відповідно до висновку Державного агентства земельних ресурсів України від 10.12.2014 року №    1624-14 Технічна документація з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу у повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам та повертається на доопрацювання (п.11).

Зауваження та пропозиції до землевпорядної документації наведені у пункті 10 означеного висновку, а саме:

1. До технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста долучити відомості про державну реєстрацію та місцезнаходження юридичної особи – розробника документації із землеустрою (постанова Кабінету  Міністрів  України   від 12.07.2006 року Л974).

2. Завдання на розробку технічної документації з нормативної грошової оцінки оформити згідно вимог встановленим Стандартом Держкомзему СОУ ДКЗР 00032632-012:2009 «Оцінка земель. Правила розроблення технічної документації з нормативної грошової оцінки земель населених пунктів».

3. У вихідних даних для грошової оцінки земель м. Кривий Ріг наданих відповідними службами підписи посадових осіб засвідчити печаткою установи.

4. Обґрунтувати площу земель присадибних ділянок наданих громадянам для особистого підсобного господарства будівництва та обслуговування житлового будинку (Додаток Г), відповідно до площі зазначеної в держаній статистичній звітності по формі 6 – зем.

Також на висновку міститься штамп із написом «Зауваження враховані» та печатка, з підписом (без зазначення прізвища та посади особи).

Криворізькою міською радою прийнято оскаржене рішення від 24.06.2015 року №3728 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу», яким затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу, що містить, зокрема, середню (базову) вартість 1 кв.м. земель міста станом на 01.01.2014 року у розмірі 270,60 грн. Указане рішення набуло чинності з 01.01.2016 року.

Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідача, позивачка звернулася до суду із цим позовом.

Позиція позивачки полягає у тому, що затверджуючи означену технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу, відповідач припустився грубих порушень вимог законодавства України, адже, по-перше, оскаржене рішення прийнято в умовах наявності конфлікту інтересів в окремих депутатів Криворізької міської ради, а по-друге, затверджуючи технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу відповідач не звернув увагу на те, що вона не отримала позитивного висновку Держгеокадастру та містить істотно суттєві недоліки в усіх складових цієї технічної документації, які впливають на кінцевий результат визначення базової вартості 1 кв.м земель міста.

Позиція відповідача ж зводиться до того, що голосування окремими депутатами Криворізької міської ради за рішення, які стосуються невизначеного кола фізичних та/або юридичних осіб, є знеособленими, а відтак і не свідчить про наявність приватного інтересу як складової конфлікту інтересів, при цьому, що до повноважень адміністративного суду узагалі не належить перевірка дотримання відповідними особами вимог Закону України «Про запобігання корупції».

Відповідач також наголошує, що нормативна грошова оцінка земель міста Кривого Рогу не може бути предметом судового оскарження, адже за своєю формою та змістом не є нормативним актом у розумінні статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), тоді як саме оскаржене рішення міськради вже було предметом судового оскарження у справі №    210/5417/15 та під час судового розгляду йому надавалася відповідна оцінка.

Додаткового зауважує, що технічна документація з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу пройшла державну реєстрацію, відповідний висновок містить усі необхідні реквізити осіб, які її затверджували та якими установлено, що така технічна документація відповідає спеціальним вимогам законодавства України, тоді як позивач у означений спосіб фактично прагне уникнути виконання рішення від 24.06.2015 року №3728, яке на думку відповідача узагалі не порушує його права, що б свідчило про можливість оскарження у судовому порядку.

Надаючи оцінку таким доводам учасників справи суд виходить із того, що згідно статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» 21 травня 1997 року № 280/97-ВР місцева рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

На підставі пунктів 18, 19 частини 1 статті 4 КАС України, нормативно-правовим актом є акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Індивідуальним актом є акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийнятий) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Предметом спору у цій справі є рішення відповідача від 24.06.2015 року №3728 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу» (т.1 а.с.20).

Ураховуючи викладене, рішення відповідача від 24.06.2015 року №3728 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу» є нормативно-правовим регуляторним актом, оскільки прийняте уповноваженим органом суб`єкта владних повноважень, змінює норми права, поширюється на невизначене коло осіб (серед інших - на платників податку з плати за землю, орендарів земельних ділянок державної та комунальної власності, коло яких не є конкретно визначеним) та спрямована на правове регулювання адміністративних відносин між регуляторним органом та іншими суб`єктами господарювання, також оскаржене рішення розраховано на довгострокове та неодноразове застосування.

У цьому випадку, оскаржене рішення Криворізької міської ради відповідає критерію загальнообов`язковості, оскільки не містить персоніфікованого переліку осіб, до яких воно застосовується, а передбачає коло осіб, для яких воно має загальнообов`язковий характер - платники земельного податку; платники державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом; платники орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, тощо.

Крім того, висновки про віднесення рішень суб`єкта владних повноважень про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель до нормативно-правових актів у подібних правовідносинах дійшла також Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.05.2018 по справі № 461/8220/13-а.

Слід також зазначити, що відповідно до пункту 271.1.1 статті 271 Податкового кодексу України,  нормативна грошова оцінка є базою оподаткування земельним податком.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Отже, оскаржене рішення відповідача визначає базову величину, яка має безпосередній вплив на формування вартості оренди земельних ділянок, котрі знаходяться у користуванні позивача та третіх осіб, адже не є спірним, що останні є платниками земельного податку.

Відповідно до частини 2 статті 264 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають, в тому числі особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Так, позивачка як особа, яка фактично використовує земельну ділянку відповідно до Договору оренди земельної ділянки від 30.09.2009 року та від 18.12.2016 року, є суб`єктом правовідносин з приводу якого буде застосовано оскаржене рішення та, відповідно, має право на його оскарження до суду.

З тих же підстав доведеним є існування порушеного права позивачки, оскільки оскарженим рішенням визначається базова величина, яка має безпосередній вплив на формування вартості оренди земельної ділянки, що знаходиться в її користуванні за означеними вище договорами.

Твердження відповідача, що правомірність оскарженого рішення підтверджена судовими рішеннями у справі №210/5417/15-а(2-а/210/132/15) за позовом ОСОБА_4 (яка у цій справі є третьою особою на стороні позивачки) судом не береться до уваги, оскільки у цій справі не досліджувалось питання виключення із розрахунку технічної документації  певних земель (територій), які приймаються для розрахунку визначення базової вартості земель.

Разом з цим, у справі, яка розглядається, позивачкою не оскаржується порушення регуляторної процедури, визначеної Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Дотримання регуляторної процедури проекту оскарженого рішення встановлено рішенням Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 28.03.2018р. у справі №210/5417/15-а(2-а/210/132/15).

З приводу ж доводів позивача стосовно суті допущених порушень, перш за все позивачка посилається на недотримання відповідачем вимог Законів України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 №1700, «Про Антимонопольний комітет України» від 26.11.1993 №3659-XII.

З цього приводу суд зазначає, що згідно із частиною 1 статті 1, пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №3659-XII, Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. До основних завдань Антимонопольного комітету України належить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики, зокрема, в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Частиною 4 статті 20 Закону №3659-XII встановлено, що органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов`язані погоджувати з Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями проекти нормативно-правових актів та інших рішень, які можуть вплинути на конкуренцію, зокрема щодо створення суб`єктів господарювання, встановлення і зміни правил їх поведінки на ринку, або такі, що можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції на відповідних ринках, а також одержувати дозвіл Антимонопольного комітету України на концентрацію у випадках, передбачених законом.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №2210-ІІІ, економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Частинами 1 та 3 статті 15 цього Закону встановлено, що антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції. Вчинення антиконкурентних дій органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Аналіз наведених приписів дає підстави для висновку, що ключовим питанням законодавець визначив рішення, дії, які мають вплив на конкуренцію.

Суд вважає необґрунтованими доводи позивачки щодо надання переваги або встановлення більш сприятливого режиму оподаткування  одному господарюючому суб`єкту над іншим, які перебувають в аналогічному юридичному та фактичному становищі, адже у матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження цих обставин.

Більш того, у будь-якому випадку, факт наявності/відсутності антиконкурентних дій або рішення суб`єкта владних повноважень повинен  встановлюватись компетентним державним органом, яким є Антимонопольний комітет України, а не адміністративний суд.

Також не заслуговують на увагу посилання позивача, що окремі  депутати Криворізької міської ради, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами гірничодобуваної галузі не мали права брати участі у голосуванні за оскаржене рішення, оскільки могли діяти в інтересах своїх роботодавців  - підприємств гірничовидобувної галузі, які розташовані в м. Кривому Розі з метою зменшення податкового навантаження на  останніх.

Суд звертає увагу позивача, що Законом № 1700-VII визначено спеціально уповноважені суб`єкти у сфері протидії корупції - органи прокуратури, Національної поліції, Національне антикорупційне бюро України, Національне агентство з питань запобігання корупції (частина перша статті 1).

Тобто, адміністративний суд не є спеціально уповноваженим органом протидії корупції, у зв`язку з чим не приймає визначені позивача доводи як підстави для скасування оскарженого рішення.

Щодо твердження відповідача, що правомірність технічної документації доведена висновком державної експертизи землевпорядної документації Державного агентства земельних ресурсів України від 10.12.2014 р. №1624-14 слід зазначити так

Так, за правилами статті 33 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» (далі – Закон № 1808-IV), процедура проведення державної експертизи передбачає експертне дослідження, перевірку, аналіз і оцінку об`єкта державної експертизи та підготовку обґрунтованого та об`єктивного експертного висновку, що відноситься до заключної стадії, в яку входить узагальнення окремих експертних досліджень, одержаної інформації, підготовку висновку державної експертизи та видачу його замовникам об`єктів державної експертизи.

На підставі підпункту 3.5.1. пункту 3.5. Методики проведення державної експертизи землевпорядної документації, затвердженої Наказом Державного комітету України по земельним ресурсам від 03.12.2004 № 391 (чинний на момент виникнення правовідносин, далі – Методика), на заключній стадії проведення державної експертизи узагальнюються результати експертних досліджень, готується висновок державної експертизи щодо доцільності затвердження землевпорядної документації. Стаття 35 Закону № 1808-IV встановлює, що висновки державної експертизи повинні містити оцінку допустимості та можливості прийняття рішення щодо об`єкта державної експертизи і враховувати соціально-економічні наслідки.

Якщо об`єкт державної експертизи підготовлений згідно з вимогами законодавства, встановленими стандартами, нормами і правилами, то він позитивно оцінюється та погоджується. У разі необхідності погодження може обумовлюватися певними умовами щодо додаткового опрацювання окремих питань та внесення коректив, виконання яких не потребує суттєвих доробок.

За змістом підпункту 3.5.3 пункту 3.5 глави 3 Методики, підготовлені висновки державної експертизи повинні зводитись до трьох можливих варіантів:

землевпорядна документація в цілому відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам, оцінюється позитивно та погоджується (у разі необхідності погодження може обумовлюватися певними умовами щодо додаткового опрацювання окремих питань та внесення коректив, виконання яких не потребує суттєвих доробок);

землевпорядна документація не в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам, повертається на доопрацювання;

землевпорядна документація, яка не відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам, оцінюється негативно і не погоджується.

Згідно з підпункту 3.5.3 пункту 3.5 глави 3 Методики, оцінка землевпорядної документації у висновках державної експертизи (за одним із вказаних варіантів) є обов`язковою. При цьому, негативна оцінка об`єкта експертизи повинна бути всебічно обґрунтована положеннями відповідних нормативно-правових актів.

Отже на заключній стадії державної експертизи, орган, що її проводить, зобов`язаний прийняти одне з наведених в підпункті 3.5.3 пункту 3.5 глави 3 Методики рішення.

У розглянутому випадку, з висновку державної експертизи землевпорядної документації від 10.12.2014 року №    1624-14 слідує, що технічна документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кривий Ріг поверталася на доопрацювання.

Об`єкт експертизи, який повернуто на доопрацювання, оцінюється позитивно та погоджується після внесення змін і доповнень до нього в порядку, передбаченому цією Методикою, з урахуванням зауважень та пропозицій, зазначених у висновку державної експертизи (підпункт 3.5.3 пункту 3.5 глави 3).

Відповідно до підпунктів 3.5.8-3.5.9 пункту 3.5 глави 3 Методики передбачено, що усунення зауважень та внесення виправлень, виявлених в результаті державної експертизи, здійснюють розробники землевпорядної документації та інші суб`єкти, що допустили порушення вимог чинного законодавства України, встановлених норм і правил при підготовці об`єкта державної експертизи або його окремих складових частин.

Контроль за усуненням зауважень державної експертизи здійснюють виконавці експертизи (експерти) чи, за їх дорученням, керівники територіальних органів Держгеокадастру. Факт внесення виправлень, врахування зазначених у висновку зауважень та пропозицій посвідчується відповідним записом на висновку експертизи керівника експертного підрозділу або керівника територіального органу Держгеокадастру, на якого покладено контроль за усуненням зауважень державної експертизи.

Судом також приймається до уваги, що враховуючи спрощений порядок визнання недоліків технічної документації усунутими та з огляду на принцип відповідальності за достовірність і повноту аналізу, обґрунтованість висновків державної експертизи, передбаченого статтею 5 Закону № 1808-IV, принциповим є дотримання вимог щодо зазначеної відмітки.

Так, згідно наведеного раніше, факт внесення виправлень, врахування зазначених у висновку зауважень та пропозицій посвідчується відповідним записом на висновку експертизи керівника експертного підрозділу або керівника територіального органу Держгеокадастру, на якого покладено контроль за усуненням зауважень державної експертизи.

Оглядом висновку державної експертизи землевпорядної документації від 10.12.2014 року №    1624-14 встановлено, що на ньому містить відбиток штампу "Держгеокадастр зауваження враховано" підпис невідомої особи та печатка (т. 3 а.с.252).

За змістом пункту 5.23 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації Вимог до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003, затвердженої Наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55 підпис складається з назви посади особи, яка підписує документ (повної, якщо документ надруковано не на бланку, скороченої - на документі, надрукованому на бланку), особистого підпису, ініціалу(-ів) і прізвища.

Тобто, відмітка про усунення недоліків, окрім підпису має містити, щонайменше назву посади особи, яка підписує документ (повної, якщо документ надруковано не на бланку, скороченої - на документі, надрукованому на бланку), ініціалу(-ів) і прізвища.

До того ж, відповідна відмітка виконавців експертизи має бути датована, щонайменше з тієї підстави, що сам висновок не містить дати його затвердження, а саме з дати затвердження висновку державної експертизи є обов`язковими для прийняття до розгляду замовником і врахування при прийнятті відповідного рішення щодо об`єктів державної експертизи (стаття 35 Закону № 1808-IV).

З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що зазначені недоліки оформлення висновку державної експертизи землевпорядної документації від 10.12.2014 року №    1624-14, а саме: відсутність в ньому дати затвердження, дати усунення недоліків, відсутність реквізитів, а звідси  й неможливість  встановити особу та її повноваження стосовно посвідчення відповідним записом на висновку експертизи факту усунення її недоліків, не можуть бути враховані органом місцевого самоврядування при затвердженні технічної документації.

Щодо посилань позивача на недоліки деяких складових технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу, які впливають на кінцевий результат визначення базової вартості 1 кв.м земель міста суд зазначає таке.

Згідно ст.2 Закону України «Про оцінку земель» від 11.12.2003 № 1378-IV правове регулювання оцінки земель здійснюється відповідно до Конституції України, Земельного кодексу України, Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", цього Закону, законів України, інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них.

Відповідно до частини 5 статті 5 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського   призначення та населених пунктів, яка затверджена постановою Кабінету  Міністрів  України  від 23 березня 1995 р. № 213, (зі змінами та доповненнями, внесеними постановою Кабінету  Міністрів України від 23.03.2004 року за № 843, які чинні на момент виникнення спірних правовідносин), нормативна грошова оцінка земель населених пунктів проводиться відповідно до Закону України “Про оцінку земель”.

Інформаційною базою для нормативної грошової оцінки земель населених пунктів є затверджені генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій і детальні плани території, відомості Державного земельного кадастру, інвентаризації земель та державної статистичної звітності.

Нормативна грошова оцінка земель населених пунктів визначається за формулою: Цн= ((В х Нп)/Нк) х Кф х Км.

де Цн - нормативна грошова оцінка квадратного метра земельної ділянки (у гривнях);

В - витрати на освоєння та облаштування території в розрахунку на квадратний метр (у гривнях);

Нп - норма прибутку (6%);

Нк - норма капіталізації (3%);

Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (під житлову та громадську забудову, для промисловості, транспорту тощо);

Км - коефіцієнт, який характеризує місцерозташування земельної ділянки.

Витрати на освоєння та облаштування території включають відновну вартість - як первісну вартість, що змінюється після проведення переоцінки, інженерної підготовки головних споруд і магістральних мереж водопостачання, каналізації, теплопостачання, електропостачання (у тому числі зовнішнього освітлення) слабкострумових пристроїв, газопостачання, дощової каналізації, вартість санітарної очистки, зелених насаджень загального користування, вулично-дорожньої мережі, міського транспорту станом на початок року проведення оцінки.

Коефіцієнт, який характеризує місцеположення земельної ділянки (Км), обчислюється за формулою:

Км = Км1 х Км2 х Км3,

де Км1 - коефіцієнт, який характеризує регіональні фактори місцеположення земельної ділянки, зокрема:

а) чисельність населення та адміністративний статус населеного пункту, його місце в системі розселення;

б) розміщення в межах населених пунктів, розташованих у приміських зонах великих міст;

в) розміщення в межах населених пунктів, що мають статус курортів.

Км2 - коефіцієнт, який характеризує зональні фактори місцеположення земельної ділянки в межах населених пунктів, зокрема:

а) відстань до загальноміського центру населеного пункту, концентрованих місць праці, масового відпочинку населення;

б) розташування в ядрі центру великих і найбільших міст та інших населених пунктів, що мають особливо важливе історичне значення, в приморській смузі населених пунктів.

Км3 - коефіцієнт, який характеризує локальні фактори місцеположення земельної ділянки за територіально-планувальними, інженерногеологічними, історико-культурними, природно-ландшафтними, санітарно-гігієнічними умовами та рівнем облаштування території (пункти 1,2 та 21 Методики).

Відповідно до пунктів 3.1 3.3 Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженого спільним наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук від 27.01.2006 №18/15/21/11 (в редакції, чинній на момент розроблення технічної документації) в основі нормативної грошової оцінки земель населених пунктів лежить капіталізація рентного доходу, що отримується залежно від місця розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштування його території та якості земель з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель.

Населені пункти включають землі всіх категорій за основним цільовим призначенням, які розташовуються в їх адміністративних межах.

Нормативна грошова оцінка населених пунктів для всіх категорій земель та земельних ділянок (за винятком сільськогосподарських угідь) визначається згідно з формулою 8.

Нормативна грошова оцінка одного квадратного метра земельної ділянки населених пунктів визначається за формулою:

В*Нп

Цн=--------------------- *Кф*Км

Нк

де Цн - нормативна грошова оцінка квадратного метра земельної ділянки (у гривнях);

В - витрати на освоєння та облаштування території в розрахунку на квадратний метр (у гривнях);

Нп - норма прибутку (6%);

Нк - норма капіталізації (3%);

Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (під житлову та громадську забудову, для промисловості, транспорту тощо);

Км - коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки.

Згідно з пунктами 3.2, 3.11 Порядку №18/15/21/11 населені пункти включають землі всіх категорій за основним цільовим призначенням, які розташовуються в їх адміністративних межах.

А тому, для визначення показника витрат на освоєння та облаштування території, розробником технічної документації мало би бути врахована уся площа земель міста за винятком сільськогосподарських угідь.

У порушення вказаної норми з площі розрахунку виключено: ліси та інші лісовкриті площі, ліси та інші лісовкриті площі,  відкриті землі без рослинного покриву, відкриті заболочені землі, смуга відводу залізниці, внутрішні землі під аеропортами та відповідними спорудами, під відкритими розробками, кар`єрами, шахтами та відповідними спорудами.

Як вбачається із технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу (розділ 3 Технічної документації), яка затверджена оскарженим рішенням, середня (базова) вартість 1 кв.м. земель міста Кривий Ріг складає 270,60 грн., яка обрахована за такою формулою: 54,12 грн/м.кв. х 6 %)/3 %) х ч 2,5, де:

- 54,12 грн/м.кв витрати на освоєння та облаштування території в розрахунку на квадратний метр;

- 6 % норма прибутку;

- 3 % норма капіталізації

- ч 2,5 коефіцієнт, який характеризує чисельність населення, географічне положення, адміністративний статус населеного пункту і його господарські функції (т.1, а.с.82-94).

Згідно із технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу, яка затверджена оскарженим рішенням, витрати на освоєння та облаштування території в розрахунку на квадратний метр обраховані таким чином 10 700 151,57 тис. грн. / 19 771,1515 га.

Фактично, позивач ставить під сумнів визначений у технічній документації показник визначених витрат на освоєння та облаштування території в розрахунку на квадратний метр, зазначаючи у цій частині позовних вимог про те, що її розробником, у порушенням вимог законодавства України, безпідставно виключено незабудовані земельні ділянки Міністерства оборони у кількості 1211,5 га й землі під відкритими розробками, кар`єрами, шахтами та відповідними спорудами у кількості 9273 га., а також використані фіктивні дані загальної суми витрат на освоєння та облаштування міста Кривий Ріг.

Тобто, на думку позивача, під час розрахунку середньої вартості 1 м2 земель міста Кривий Ріг використані незрозумілі та суперечливі дані, а також відбулося значне завищення базової вартості одного квадратного метра земель міста, внаслідок зменшення площі території, взятої за основу під час здійснення такого розрахунку, що явно свідчить про незаконність прийнятого відповідачем рішення.

Відповідач же з цього приводу зазначив, що грошова оцінка земель населених пунктів базується на рентному підході. Враховуючи, що землі, зайняті відкритими розробками, породними відвалами, шахтами не створюють рентного доходу, вони не беруться до розрахунку при визначенні базової вартості 1 кв.м земель.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до статті 201 Земельного Кодексу України грошова оцінка земельних ділянок визначається на рентній основі; грошова оцінка земельних ділянок проводиться за методикою, яка затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно положень статті 20 Закону України «Про оцінку земель», за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація із землеустрою, відповідно до вимог Закону України «Про землеустрій».

Статтею 7 Закону України «Про оцінку земель» розробниками технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок є особи, які згідно із Законом України «Про землеустрій» мають право на здійснення діяльності у сфері землеустрою.

Заходи, передбачені затвердженою в установленому порядку документацією із землеустрою, є обов`язковими для виконання органами державної влади та органами місцевого самоврядування, власниками землі, землекористувачами, у тому числі орендарями (стаття 20 Закону України «Про оцінку земель»).

Стандарт СОУ ДКЗР 00032632-012:2009 «Оцінка земель. Правила розроблення технічної документації з нормативної грошової оцінки земель населених пунктів», який використаний розробником при розробці технічної документації, розроблений Українським державним науково-дослідним інститутом проектування міст «Дніпромісто», затверджений наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 24.06.2009 р. №335.

Стандарт зареєстрований Державним підприємством «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» за №32595752/1927 від 10.09.2009 р.

При цьому, державна реєстрація цього наказу відповідно до Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого  постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.92 р. № 731, не проведена.

Виходячи з наведеного, Стандарт СОУ ДКЗР 00032632-012:2009 має ознаки національного (галузевого) стандарту, застосування якого є добровільним, крім випадків, якщо обов`язковість його застосування встановлена нормативно-правовими актами.

У нормативно-правових актах з питань землеустрою відсутні посилання на його обов`язковість.

Вказаним Стандартом передбачені три складові технічної документації з нормативної грошової оцінки земель сільських населених пунктів: пояснювальна записка, графічні матеріали, додатки.

Суд зазначає, що основою для грошової оцінки земельної ділянки є визначення вартості 1 кв.м. земель в середньому по місту. Вона дає узагальнені уявлення про реальні переваги розміщення в тому чи іншому населеному пункті і є вихідною базою при наступній диференціації міських земель за споживчою привабливістю в межах населеного пункту. Середня (базова) вартість земель населеного пункту відображає результат дії зовнішніх і внутрішніх факторів, рентоутворення на рівні населеного пункту.

Відповідно до Порядку грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів базова вартість 1 кв.м. земель населеного пункту визначається в залежності від рівня освоєння та облаштування його території, а також його місця в загальнодержавній, регіональній та місцевій системах виробництва та розселення.

Базовою інформацією для обчислення витрат на освоєння та облаштування в розрахунку на 1 кв.м. є оціночна територія, яка дорівнює площі забудованої території населеного пункту (Таблиця 2 та Додаток Г до Стандарту Держкомзему СОУ ДКЗР 0032632-012:2009 «Оцінка земель. Правила розроблення технічної документації з нормативної грошової оцінки земель населених пунктів», затвердженого наказом Держкомзему від 24 червня 2009 року №335), а вихідними даними площі населеного пункту при розрахунках середньої (базової) вартості є Державна статистична звітність (форма 6-зем).

У Додатку Г Стандарту Державного комітету України із земельних ресурсів: «Оцінка земель. Правила розроблення технічної документації з нормативної грошової оцінки земель населених пунктів» СОУ ДКЗР 0032632-012:2009 визначено, що землі території, яка не враховувалась при визначенні середньої (базової') вартості 1 м2 земель населеного пункту, цим Додатком передбачено у вичерпному переліку, серед яких: сільськогосподарські землі (крім земель, які є присадибними ділянками наданими громадянам для особистого підсобного господарства); ліси та інші лісовкриті площі; відкриті землі без рослинного покриву; внутрішні води; смуга відводу залізниці; під аеропортами та відповідними спорудами.

Разом з цим, як підтверджено висновком судового експерта Арашина О.Л. за результатами проведення судової експертизи з питань землеустрою в адміністративній справі №160/7809/19 від 12.12.2022, не включення інших земель (крім сільськогосподарських угідь)  до площі, яка приймається для визначення базової вартості, зменшило площу таких земель, збільшило витрати на освоєння та облаштування земель та збільшило середню вартість 1м2  земель міста Кривий Ріг у порівнянні із розрахунком відповідно до Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів (т.11, а.с. 217-228).

Слід зазначити, що вказані висновки судового експерта Арашина О.Л. протирічать висновку експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз.

У той же час, судом й не враховується такий висновок експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз під час вирішення спору, адже по-перше, експерт не надав відповіді на поставлені в ухвалі суду від 12.10.2020 року питання, а по-друге, висновок експерта фактично дублює зміст розробленої Державним підприємством Український державний науково- дослідний інститут проектування міст «Дніпромісто» імені Ю.М. Білоконя технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу 2014 року; надаючи оцінку застосованих при розробці технічної документації нормативних актів, зокрема відповідності Стандарта СОУ ДКЗР 00032632-012:2009 нормам Конституції України та іншим нормативним актам, перебрав на себе повноваження органа, який здійснює державну реєстрацію нормативних актів.  

Поряд з цим, суд також критично оцінює твердження судового експерта ОСОБА_13 в тій частині, що нормативно грошова оцінка земель міста Кривій Ріг розроблена з порушенням нормативно-правових актів через те, що застосування Стандарту СОУ ДКЗР 00032632-012:2009 не є обов`язковим.

Як зазначено вище, питання застосування Стандарту є добровільним, але його застосування не може суперечити вимогам іншого законодавства, у тому числі з питань землеустрою.

За твердженням позивачки, що також підтверджується висновком судового експерта Арашина О.Л., при розробці технічної документації помилково виключено з розрахунку землі під аеропортами та відповідними спорудами площею 1211,50 га; землі під відкритими розробками, кар`єрами, шахтами та відповідними спорудами площею 9273,2934 га., що в результаті вплинуло на збільшення витрат на освоєння та облаштування земель, а разом з цим, збільшило середню вартість 1 м2 землі міста.

За твердженням позивачки, є обґрунтовані сумніви, що вказані землі не створюють рентний дохід. З цього приводу суд зазначає таке.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами; капіталізація - визначення вартості об`єкта оцінки на підставі чистого операційного або рентного доходу від його використання рентний дохід (земельна рента) - дохід, який можна отримати із землі як фактор виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок усіх категорій земель населеного пункту (окрім сільськогосподарських угідь) згідно з Методикою нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів та Порядком нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів розраховується добутком показника витрат на освоєння та облаштування 1 м2 території на частку від ділення норми прибутку та норми капіталізації на коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф) та коефіцієнта, який характеризує місцеположення земельної ділянки.

Слід зазначити, що при розробці технічної документації розробником використано дані по формі 6-зем, надані управлінням Дерземагенства у Криворізькому районі Дніпропетровської області листом від 25.07.2014 р. № 4438/3, станом на 01.01.2014 (т.2 а.с. 55-71).

Інформація в цій звітності про забудовані землі, у тому числі під відкритими розробками, кар`єрами, шахтами та відповідними спорудами, містить окремо дані про землі під відпрацьованими розробками та кар`єрами, закритими шахтами, відвалами, териконами, які виведені з експлуатації (графа « 41» звіту) та дані про землі «відкриті розробки, кар`єри, шахти, які експлуатують» у графі 40 та (т.2 а.с. 63).

Саме ці землі «відкриті розробки, кар`єри, шахти, які експлуатують» також не включені розробником у розрахунок нормативної грошової оцінки.

А тому суд критично оцінює твердження відповідача, що землі «відкриті розробки, кар`єри, шахти, які експлуатують» не створюють рентний дохід.

Під час розгляду справи відповідачем не надано доказів на підтвердження цих обставин. Лише посилання на вимоги Стандарту СОУ ДКЗР 00032632-012:2009,  який не є нормативно-правовим актом, а тому може бути застосований у тому випадку, якщо не суперечить нормативно-правовим актам, судом не береться до уваги як доказ правомірності не включення цих земель до розрахунку нормативної грошової оцінки.

На підставі викладеного, ураховуючи, що розроблена ДП Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Дніпромісто» імені Ю.М. Білоконя технічна документація, яка затверджена оскарженим рішенням, не відповідає вимогам нормативно-правових актів, які були чинні на момент її затвердження,  відсутність позитивного висновку через недоліки його оформлення, суд дійшов висновку, що оскаржене рішення відповідача є протиправним та нечинним.

Суд звертає увагу позивача, що особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів, а також наслідки задоволення позову викладені у статтях 264, 265 КАС України. Згідно з вказаними нормами права суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині.

У законодавстві України розрізняються поняття "визнання нечинним" та "скасування".

Скасування акта - визнання в установленому законодавством порядку недійсним акта з моменту його прийняття.

Втрата чинності акта - визнання в установленому законодавством порядку недійсним акта на майбутнє, іншими словами, акт втрачає чинність з моменту прийняття відповідного рішення уповноваженим органом.

Кодекс адміністративного судочинства України також розрізняє ці поняття. Відповідно до частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень. Аналогічні положення містяться в статті 5 КАС України.

Отже, аналіз вказаних норм свідчить, що суд має право скасовувати індивідуальний акт, а нормативно-правовий акт лише визнати протиправним та нечинним.

Відповідно до частини 2 статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Відповідно до пункту 10.2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України 20.05.2013 №7 "Про судове рішення в адміністративній справі" визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Суд визначає, що рішення суб`єкта владних повноважень є нечинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти.

Відповідно, у силу імперативних приписів наведених норм у суду відсутні повноваження визнавати нечинним рішення Криворізької міської ради у Дніпропетровській області за № 3728 від 24 червня 2015 року «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу» з моменту його прийняття.

Суд також звертає увагу позивачки, що означені правові норми не передбачають  можливості застосувати інший спосіб відновлення порушених прав на відміну від того, який обрано судом під час вирішення цього спору. А тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо клопотань учасників справи про стягнення судових витрат на правничу допомогу та на оплату судової експертизи суд зазначає про таке.

Так, статтею 132 КАС України визначено види судових витрат, які складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Таким чином, законодавець розрізняє судовий збір і витрати, пов`язані з розглядом справи, як такі, що є різними видами судових витрат.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 3 ст. 137 КАС України спеціаліст, перекладач, експерт отримують винагороду за виконані роботи (надані послуги), пов`язані із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків.

Частинами 5-8 ст. 137 КАС України передбачено, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).

У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з ч.11 ст. 139 КАС України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Частинами першою - третьою статті 101 КАС України встановлено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має такі самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду (частини перша, шоста, сьома статті 104 КАС України).

Згідно з частиною першою статті 106 КАС України експертиза проводиться у судовому засіданні або поза межами суду, якщо це потрібно у зв`язку з характером досліджень, або якщо об`єкт досліджень неможливо доставити до суду, або якщо експертиза проводиться на замовлення учасника справи.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, вказано у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Також у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Lavents v. Latvia" (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Відтак, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, пов`язаних з проведенням експертизи на замовлення сторони, суд перш за має враховувати, чи були ці витрати неминучими та такими, що фактично і обов`язково мали бути понесеними.

Так, позивачка та третя особа на стороні позивача – фізична особа-підприємець ОСОБА_3 заявили до суду клопотання про стягнення з відповідача судових витрат на оплату судової експертизи, проведеної ТОВ «Судова незалежна експертиза України» на замовлення учасників справи, у розмірі 40 000,00 грн. та 17 500,00 грн. відповідно.

Однак, у силу застосованих під час вирішення цього спору відповідних процесуальних заходів з приводу встановлення обставин, які потребували наявних у експерта спеціальних знань, суд не визнає заявлені вище витрати неминучими та такими, що фактично і обов`язково мали бути понесеними, адже на момент укладання учасниками справи договору із ТОВ «Судова незалежна експертиза України» (15.11.2022 року) ухвалою суду від 18.07.2022 року за ініціативою позивачки задоволено клопотання про проведення повторної експертизи, доручення із здійснення якої покладено на Український науково-дослідний інститут спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України.

А відтак, ураховуючи, що до моменту надання учасниками справи висновку судової експертизи  ТОВ «Судова незалежна експертиза України» судом уже вживалися попередньо зазначені заходи, ініціаторами з проведення яких виступали саме позивачка та ФОП ОСОБА_3 . А також, зважаючи, що станом 15.11.2022 року (дата укладання договору) від Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України ще не надходила інформація про неможливість проведення цієї експертизи, у суду відсутні підстави для задоволення означених клопотань про стягнення з відповідача судових витрат на оплату судової експертизи, проведеної ТОВ «Судова незалежна експертиза України» на замовлення учасників справи.

З приводу ж клопотання позивачки про стягнення судових витрат на оплату судової експертизи у розмірі 102 966,00 грн., які були сплачені згідно із рахунком № 21-1974 від 20.05.2021 року на адресу Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз суд зазначає про таке.

Так дійсно, ухвалою суду від 11.03.2021 року проведення експертизи доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз. При цьому, цією ж ухвалою суду, понесення витрат, пов`язаних з проведенням судової експертизи, покладено виключно на фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 .

Відповідно до рахунку №  21-1974 від 20.05.2021 року, складеного Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз, вартість проведеної експертизи визначена у розмірі 102 966,00 грн.

У той же час, долучені позивачкою докази свідчать про те, що останньою, судові витрати, понесені зі сплатою проведення цієї експертизи складають 5 000,00 грн., та саме ця сума підлягає відшкодуванню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Посилання позивачки на те, що оплата послуг на користь Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз проводилась за попередньою домовленістю солідарно кожним учасником справи, який виступав на її стороні, а тому мають бути відшкодованими на їх користь, не підтверджені жодними допустимими доказами.

Відповідно, на користь позивачки підлягає відшкодуванню лише фактично понесена сума судових витрат, пов`язана з оплатою означеної експертизи, яка складає 5 000, 00 грн.

Стосовно клопотань позивачки та третьої особи на стороні позивача – фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення судових витрат на правничу допомогу суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності (Постанова Верховного Суду у справі № 922/2604/20 від 20 липня 2021 року).

Крім того, ВС КЦС у постанові від 23.11.2020 р. у справі № 638/7748/18 зазначає, що неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу за кожним із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги, позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.

У зазначеній постанові ВС КЦС зазначив, що інформація, яка міститься в акті приймання правничої допомоги, зокрема перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатись тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу за кожним із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Так, надані до суду матеріали дійсно підтверджують, що у рамках цього спору позивачка та третя особа, користувалися правничою допомогою на підставі укладених договорів.

У той же час, надані позивачкою та третьою особою акти здачі-приймання надання послуг не містять деталізовано опису робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, із зазначенням витраченого часу на відповідні види робіт та одночасно з цим вартості години за певний вид послуги. Відсутність детального опису робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, зокрема із зазначенням витраченого часу на відповідні види робіт, а також їх вартості, ставить під сумнів, чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору.

За таких обставин, оскільки позивачкою та третьою особою не надано суду детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, тобто не додержані приписи ч. 4 ст. 134 КАС України, підстави для стягнення на їх користь витрат на професійну правничу допомогу відсутні.

Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Визнати протиправним та нечинним рішення Криворізької міської ради у Дніпропетровській області за № 3728 від 24 червня 2015 року «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу».

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Криворізької міської ради на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 судові витрати, понесені за оплату судової експертизи у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

У задоволенні решти клопотань фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, а також витрат, пов`язаних із залученням  експертів та проведенням експертиз – відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.

Рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду  протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складений 14.04.2023 року.

Суддя                                                                                 Л.Є. Букіна