Справа № 632/324/23

провадження № 1-кп/632/65/23

У Х В А Л А

13 квітня 2023 року місто Первомайський

Первомайський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , розглядаючи у підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження щодо ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Первомайського міськрайонного суду Харківської області перебуває наведене кримінальне провадження.

13 квітня 2023 року прокурор подав до суду клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 строком на 60 діб.

В обґрунтування вказаного клопотання прокурор зазначив, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, яке є тяжким злочином, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

Кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_4 було вчинене цією особою за попередньою змовою групою осіб – спільно із ОСОБА_5 .

Крім того, прокурор вказав, що підставою для продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 , з урахуванням даних про його особу, є наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України – переховування від суду, незаконного впливу на потерпілого і свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення, які ґрунтуються на тому, що обвинувачений, який раніше неодноразово судимий, у тому числі за вчинення злочинів проти власності, є тимчасово переміщеною особою, не має стабільних джерел існування та міцних соціальних зв`язків, які б забезпечили його належну процесуальну поведінку, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке може бути йому призначене у разі визнання його винуватим, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може переховуватися від суду, впливати на потерпілого і свідків, які ще не допитані судом, з метою зміни ними показань на його користь та вчинити інше кримінальне правопорушення.

При цьому прокурор підкреслив, що ризик переховування в умовах воєнного стану, який діє в Україні, є досить вагомим.

Також прокурор зазначив, що на даний час ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування щодо ОСОБА_4 саме такого запобіжного заходу, не зменшилися і продовжують існувати.

На думку прокурора, виключно застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою забезпечить його належну процесуальну поведінку та запобігання наведеним вище ризикам.

Внесення зазначеного клопотання обумовлено тим, що вказаний запобіжний захід щодо обвинуваченого був застосований по 17 квітня 2023 року включно.

У судовому засіданні прокурор подане ним клопотання підтримав з наведених у ньому підстав та просив його задовольнити, оскільки вважає мету і підстави продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 законним і обґрунтованим.

Обвинувачений ОСОБА_4 проти задоволення клопотання прокурора заперечував пославшись на те, що він хоча і є тимчасово переміщеною особою, однак має постійне місце мешканні, де проживає із дівчиною, яка перебуває у стані вагітності, неофіційно працював, раніше не переховувався, одразу прибував на виклики слідчого, наміру переховуватись від суду та впливати на потерпілого і свідків, не має.

Захисник ОСОБА_6 проти задоволення клопотання також заперечувала, зазначивши, що ризики на які посилається прокурор носять формальний характер, їх реальність не доведена.

Разом із цим захисник заявила клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_4 , який має постійне місце проживання, де мешкає із дівчиною, яка перебуває у стані вагітності, запобіжного заходу - на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження в межах питання, яке вирішується, суд доходить наступного.

Так, згідно із ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, поміж іншого, окрім як: до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки. 

Положеннями ст. 199 КПК України передбачено, що при розгляді доцільності продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, враховуються обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню розгляду справи до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Як вбачається зі ст. 194 КПК України, під час розгляду вказаного питання суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, визначені пунктами 1 - 3 частини 1 даної статті та згідно з положеннями ст. 178, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризують особу обвинуваченого та визначені у пунктах 1 - 12 частини 1 вказаної статті.

Ухвалою слідчого судді Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 23 лютого 2023 року щодо ОСОБА_4 , був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою – по 17 квітня 2023 року включно, із визначенням застави у розмірі 107360 гривень.

Підставою для прийняття такого рішення стала наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення – тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, яка підтверджувалася зібраними у кримінальному провадженні доказами, метою - запобігання ризикам, у тому числі, передбаченим пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зміст яких наведений вище.

На даній стадії суд позбавлений можливості робити будь – які висновки щодо обґрунтованості підозри, оскільки з моменту надходження обвинувального акта до суду змінюється процесуальний статус підозрюваної особи на обвинуваченого (ч. 1, ч. 2 ст. 42 КПК України), і вказаній особі висувається обвинувачення відповідно до обвинувального акта (ч. 1 ст. 337 КПК України).

У свою чергу, обґрунтованість висунутого обвинувачення перевіряється судом на стадії судового розгляду шляхом дослідження доказів, на яких може ґрунтуватися, або якими може спростовуватися обвинувачення, яким за результатами судового розгляду суд надає оцінку, як кожному окремо, так і в сукупності, в нарадчій кімнаті, ухвалюючи остаточне рішення у кримінальному провадженні.

З огляду на викладене, суд на даній стадії судового провадження не може робити висновок щодо обґрунтованості підозри шляхом надання оцінки доказам у справі, а повинен виходити з поняття наявності відомостей, які здатні переконати об`єктивного спостерігача у тому, що особа могла вчинити правопорушення, у вчиненні якого вона обвинувачується.

Так, відповідно до п. 175 рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» суд зазначив, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Враховуючи наведені вище критерії, на обґрунтованість обвинувачення для вирішення питань у цій стадії кримінального провадження, вказує те, що в результаті проведеного досудового розслідування ОСОБА_4 було повідомлено про підозру, а згодом висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення – тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України – таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, за попередньою змовою групою осіб на обґрунтування чого зібрані докази, про які йдеться в реєстрі матеріалів досудового розслідування по кримінальному провадженню, який доданий до обвинувального акта.

Оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству, суд, враховуючи викладене доходить висновку про наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України щодо обвинуваченого.

Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який може бути призначене покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

Вказане свідчить про те, що обвинувачений, який хоча і має місце проживання, однак будучі тимчасово переміщеною особою, не має стабільних джерел існування, міцних соціальних зв`язків, усвідомлюючи обсяг висунутого йому обвинувачення та покарання, яке може бути йому призначене у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, опинившись на волі, може залишити місце тимчасового проживання та переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, а також не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування).

До того ж суд зазначає, що даний ризик, в умовах воєнного стану, який діє в Україні, є досить вагомим.

Надаючи оцінку ступеню ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує, що згідно з п. 43 рішення ЄСПЛ «Яжинський проти Польщі» ризик незаконного впливу обвинувачених особисто на свідків (потерпілих) може бути визнано на початкових стадіях процесу.

При встановленні наявності ризику впливу на потерпілого та свідків, слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими і свідками у кримінальному провадженні, в тому числі й на стадії судового розгляду - надаються усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ст. ст. 352, 353 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на потерпілого та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від потерпілого і свідків та дослідження їх судом.

Враховуючи обсяг висунутого обвинувачення, ступінь тяжкості кримінального правопорушення, те, що потерпілий, який згідно із обвинувальним актом був безпосереднім учасником подій вчинення злочину щодо нього, судом не допитаний, як і не допитані свідки у даному кримінальному провадженні, оскільки здійснюється підготовче судове провадження, суд доходить висновку про існування ризику незаконного впливу на потерпілого і свідків з боку обвинуваченого ОСОБА_4 , ступінь якого не зменшився.

Проаналізувавши наявні дані, що характеризують обвинуваченого, його соціальні зв`язки, репутацію та майновий стан, у сукупності з обставинами інкримінованого йому кримінального правопорушення, враховуючи те, що ОСОБА_4 раніше неодноразово судимий, у тому числі за вчинення кримінальних правопорушень проти власності, зокрема 13 лютого і 13 серпня 2019 року Дарницьким районним судом міста Києва за ч. 1 ст. 186, ч. 2 ст. 190 КК України, після умовно – дострокового звільнення від відбування покарання на підставі ухвали суду від 23 травня 2022 року, йому вже 17 лютого 2023 року було повідомлено про підозру у вчиненні тяжкого злочину проти власності, суд доходить висновку, що наведені обставини об`єктивно вказують на наявність ризику продовження ОСОБА_4 кримінально-протиправної діяльності та вчинення ним інших кримінальних правопорушень, тобто на наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, згідно із сформованою практикою ЄСПЛ, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого.

Визначення таких прав, як підкреслює ЄСПЛ, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

При цьому, відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Враховуючи фактичні обставини кримінального провадження, на думку суду, у цій справі наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого.

В світлі цього ризики, які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою і були підставами для застосування саме такого запобіжного заходу, не зменшилися і продовжують існувати.

З огляду на сукупність наявних на даний час відомостей щодо особи обвинуваченого, суд доходить висновку, що на даному етапі судового провадження жодний інший вид запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого у кримінальному провадженні, а тому доходить висновку про необхідність продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів.

Щодо питання, чи є можливим запобігання наявним ризикам шляхом застосування інших запобіжних заходів, то суд у світлі даних, які характеризують обвинуваченого, а також даних про його місце проживання, рід занять, майновий стан, соціальні зв`язки, зв`язки з країною, в якій він піддається кримінальному переслідуванню, вважає недостатнім застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання наявним ризикам.

Надаючи оцінку доводам сторони захисту про наявність у обвинуваченого постійно місця мешкання, міцних соціальних зв`язків – вагітної дівчини, яка проживає разом із ОСОБА_4 , суд доходить висновку, що наявність зазначених обставин не є підставою для зміни обвинуваченому запобіжного заходу, оскільки вказані обставини у сукупності з даними про особу останнього та його репутацію, на думку суду, не є тими стримуючими факторами які забезпечать належну процесуальну поведінку ОСОБА_4 , і знижують ступінь ризиків на стільки, що їм можливо запобігти шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання.

На підставі викладеного суд доходить висновку, що клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну останньому запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов`язання, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 315, 369 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 – задовольнити.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, строком на шістдесят днів, тобто по 11 червня 2023 року, включно, в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання – відмовити.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, його захиснику та прокурору негайно після її оголошення та направити начальнику Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» – для виконання.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя:ОСОБА_1