Справа № 314/151/16-ц

Провадження № 2/314/40/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.04.23 Вільнянський районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Кіяшко В.О.,

секретар Румянцева А.М.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Вільнянськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є спільною власністю подружжя, за участі представника відповідача ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вільнянського районного суду Запорізької області перебуває на розгляді цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна (суддя Кіяшко В.О.)

       Провадження по вказаній справі зупинялось до розгляду цивільної справи №314/4732/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , третя особа: ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу та дарування автомобіля (суддя Кіяшко В.О.). Рішенням суду від 09.02.2021 року    цивільний позов  ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним договір купівлі – продажу транспортного засобу № 891/2342 від 11.02.2016, посвідчений Територіальним сервісним центром № 2342 РСЦ МВС в Запорізькій області, за яким довірена особа ОСОБА_2 - ОСОБА_5 , продала ОСОБА_4 автомобіль марки "VOLKSWAGEN", модель "TIGUAN", рік випуску 2011, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 . Визнано недійсним договір дарування транспортного засобу від 13.04.2016, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Саламатовою М.В., за яким ОСОБА_4 подарував ОСОБА_2 автомобіль марки "VOLKSWAGEN", модель "TIGUAN", рік випуску 2011, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 . Вирішено питання про стягнення судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_2 , ОСОБА_4 подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на: обраний позивачем спосіб є неефективним та неналежним, недоведеність позивачем порушення його прав, неможливість визнання недійсним договору купівлі-продажу через відсутність його оригіналу, ненадання позивачем належним чином засвідчених доказів, не визнання недійсним одностороннього правочину, пов`язаного з видачею довіреності від 10 лютого 2016 року, недоведеність позивачем фіктивності дій ОСОБА_5 , зокрема, відсутності в неї повноважень на продаж автомобіля, отримання чи неотримання коштів від покупця, сплати або несплати коштів за реєстраційні та посвідчувальні послуги, експертизу транспортного засобу, отримання позивачем половини коштів від реалізації автомобіля, порушення судом першої інстанції принципу змагальності, просили скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 15 червня 2021 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 09 лютого 2021 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 16 листопада 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 задоволено частково. Постанову Запорізького апеляційного суду від 15 червня 2021 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Запорізького апеляційного суду при повторному перегляді рішення від 21 березня 2023 року апеляційну скаргу задоволено частково, рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 09 лютого 2021 скасовано та прийнято нову постанову. В задоволенні позову ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , третя особа: ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу та дарування автомобіля – відмовлено.

Вказане рішення апеляційного суду стало підставою задоволення клопотання представника позивача про повернення до розгляду справи в підготовчому провадження, так як автомобіль визнаний особистою власністю ОСОБА_2 за договором дарування від 13.04.2016., а за ОСОБА_1 визнано право на отримання грошової компенсації у розмірі частини автомобіля.

Відповідно до п. 5 ч. 1ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Частиною першою ст. 36 ЦПК України, встановлено, що з підстав, зазначених у статтях 36,37 і 39цьогоКодексу, суддя зобов`язаний заявити самовідвід.

З огляду на викладене, заявляю самовідвід з підстав, передбачених пунктом 5 частини 1статті 36 ЦПК України.

Приймаючи дане рішення щодо задоволення заяви про самовідвід, зважаю також на положення п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки судді, що схвалені резолюцією № 2006/23 Економічної та Соціальної ради ООН від 27.07.2006, згідно з якими, суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли для нього неможливе винесення неупередженого рішення у справі або коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення.

Відповідно до практики ЄСПЛ при розгляді справи має забезпечуватися суб`єктивний критерій неупередженості (безсторонності) суду. У сторони мають бути відсутні будь - які побоювання у безсторонності суду.

Європейський суд з прав людини визнає, що підставою відводу судді може бути як реальне існування обставин, які свідчать про упередженість суду, так і суб`єктивне переконання сторони у їх наявності, наслідком чого може бути відвід складу суду від розгляду справи.

У справі "Фей проти Австрії" ЄСПЛ вказав, що об`єктивна неупередженість суду полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні апріорно викликати в учасників цивільного процесу.

При цьому, у справі «Морріс проти Об`єднаного королівства» Європейський суд з прав людини пояснив: Щодо питання безсторонності існує два аспекти цих вимог. По-перше, суд має бути суб`єктивно вільним від особистої упередженості чи необ`єктивності. По-друге, він має також бути безстороннім з об`єктивного погляду, для чого він має надати істотні гарантії, аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви стосовно цього.

У Рішеннях Європейського Суду з прав людини від 09 листопада 2006 року у справі «Білуга проти України» та Рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії» зазначається, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь - який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.

Відповідно до ч. 4ст. 10 ЦПК України, процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Зважаючи на встановлені обставини, беручи до уваги наявність ухвали апеляційного суду та враховуючи вимоги положень національного законодавства і практику Європейського суду з прав людини, беручи до уваги, що з метою уникнення у сторін будь-яких сумнівів в об`єктивності та неупередженості судді при розгляді даної справи, запобігання у подальшому нарікань на необ`єктивність та упередженість головуючого, а також звинувачень у заінтересованості у результаті розгляду справи, з метою запобігання конфліктних ситуацій, які ставлять під сумнів неупередженість судді у розгляді даної справи, та для прискорення подальшого розгляду справи по суті, головуючий підлягає самовідводу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2 - 5,10,11,18,36,37,39,258 - 260 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ

Заяву про самовідвід головуючого судді Кіяшко Вікторії Олександрівни - задовольнити.

Цивільну справу №314/151/16-ц (номер провадження 2/314/40/2023) за позовною заявою   ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є спільною власністю подружжя, передати до канцелярії суду для повторного розподілу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя :                                        Вікторія Олександрівна Кіяшко

13.04.2023