Справа № 2-6686

2008 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

23 жовтня 2008 р. м. Білгород - Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

у складі головуючого - одноособово судді Ступакової І.Г.

при секретарі Мамончик К.І.

розглянувши у попередньому відкритому судовому засіданні в м. Білгород - Дністровському цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до малого підприємства «Мрія-2», виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради про визнання договору купівлі-продажу дійсним і визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Позивачки звернулись до суду з позовом до відповідачів про визнання договору купівлі - продажу дійсним і визнання права власності на відчужуване майно за договором, вказуючи, що укладений 10 вересня 2008 року між ними і відповідачкою договір не був нотаріально засвідчений, хоча всі умови угоди з обох сторін були виконані повністю, наслідком не завірення нотаріально договору стала його недійсність, що спричинило порушенню майнових прав позивачів, в зв`язку з чим вони звертаються до суду.

Представник виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради в судове засідання з`явився, з позовом погодився в повному обсязі, просив задовольнити.

Представник КП «Мрія-2» в судове засідання з`явився, з позовом погодився в повному обсязі, пояснивши, що всі умови договору виконані, претензій немає та просив позов задовольнити.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 ЦПК України. Згідно з ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що 10 вересня 2008 року між позивачками і відповідачем був укладений договір купівлі - продажу нерухомого майна, згідно якого відповідач продав, а позивачки купили магазин змішаної торгівлі літ. «Б» з самовільно реконструйованими підвальними приміщеннями, розташований по АДРЕСА_1 , загальною площею 1168,2 кв.м та торговою 718 кв.м на земельній ділянці площею 0,045 га (державний акт на право постійного користування землею серії ОД № 27-005 від 17.04.1995 року, акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 5).

Внаслідок того, що угода була укладена з порушенням ст.ст. 209, 657 ЦК України, а саме: не була нотаріально засвідчена, через те, що відповідачем, не було згідно закону оформлено право власності на самовільно реконструйовані підвальні приміщення, даний факт став перешкодою позивачкам в оформленні їх майнових прав.

Згідно технічного заключения ЧП «Малахіт», ліцензія АБ № 271375 самовільна реконструкція підвальних приміщень не суперечить нормам ДБН, пожежним та санітарно-епідеміологічним нормам, права інших осіб не порушено (а.с. 17-45)

У відповідності зі ст.. 376 п. 5 ЦК України, за вимогою власника земельної ділянки, суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, що самовільно споруджено на ньому, якщо це не порушує права інших осіб.

У відповідності зі ст. 220 ч.2 ЦК України якщо сторони домовилися про всі істотні умови договору, що підтверджуються письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна зі сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Після укладення договору позивачками було повністю прийнято у своє володіння та розпорядження спірне нерухоме майно, що являється складовою права власності на яке позивачки мають право як суб`єкти права приватної власності відповідно до ст. ст. 317, 318, 325 ЦК України.

Відповідно до ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майно, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішення суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Враховуючи вищевикладене, а також, що сторонами були виконані усі істотні умови угоди, про які сторонами не заперечуються, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна,укладеного 10.09.2008 року між малим колективним підприємством «Мрія-2» та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , визнавши за останніми право власності на магазин змішаної торгівлі літ. «Б» з самовільно реконструйованими підвальними приміщеннями, розташований по АДРЕСА_1 , загальною площею 1168,2 кв.м та торговою 718 кв.м на земельній ділянці площею 0,045 га (державний акт на право постійного користування землею серії ОД № 27-005 від 17.04.1995 року, акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 5) обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 209, 220 ч. 2, 317, 318, 325, 334, 638, 657 ЦК Україна, ст. ст. 10, 11,130, 174, 209,213, 214- 215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

Позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений 10.09.2008 року між малим колективним підприємством «Мрія-2» та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , згідно якого МКП «Мрія-2» продали, а ОСОБА_1 і ОСОБА_2 купили малим колективним підприємством «Мрія-2» та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 магазин змішаної торгівлі літ. «Б» з самовільно реконструйованими підвальними приміщеннями, розташований по АДРЕСА_1 , загальною площею 1168,2 кв.м та торговою 718 кв.м на земельній ділянці площею 0,045 га (державний акт на право постійного користування землею серії ОД № 27-005 від 17.04.1995 року, акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 5) - дійсним.

Визнати за ОСОБА_1 і ОСОБА_2 право власності на магазин змішаної торгівлі літ. «Б» з самовільно реконструйованими підвальними приміщеннями, розташований по АДРЕСА_1 , загальною площею 1168,2 кв.м та торговою 718 кв.м на земельній ділянці площею 0,045 га (державний акт на право постійного користування землею серії ОД № 27-005 від 17.04.1995 року, акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 5) - в рівних частках.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10- денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20- днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя: