Справа №2-1892/2008р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 липня.2008 року Святошинський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді Бабич Н.Д.
при секретарі Косенко Я.Ю.
За участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представників відповідача Клокун Т.Г., Теслюка В.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Державного науково-виробничого підприємства "Електронмаш" про стягнення заборгованості по заробітній платі, виплат компенсації за невикористану щорічну відпустку та компенсації моральної шкоди, суд, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_5 31 березня 2008р. звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути на її користь з Державного науково-виробничого підприємства "Електронмаш" 31086 грн. 46 коп. заборгованості по заробітній платі з урахуванням компенсаційних нарахувань, 1740 грн. 11 коп. компенсації за невикористану щорічну відпустку, 10 000 грн. моральної шкоди посилаючись на те, що 12.04.2007 року вона, перебуваючи на посаді директора НВП ДП, подала на ім'я генерального директора ДНВП "Електронмаш" заяву про звільнення за власним бажанням з 13.04.2007 року та виплату заборгованості по заробітній платі з індексацією згідно штатного розкладу за період з липня 2000р. по квітень 2007 р. Відповідач, в порушення ст.ст. 47, 49, 116, 117 КЗпП України, листами від 11.05.200?р.. за № 31/693, від 06.06.2007р. за №31/791, не надавши жодних документів, повідомив позивачку про її звільнення з 28 квітня 2007р. згідно наказу №42-а, та про перерахування за вказаними позивачкою реквізитами кінцевого розрахунку при звільненні в розмірі 42, 56 грн. Позивач не може погодитися з розміром кінцевого розрахунку, оскільки відповідно до ст.34 Закону України "Про оплату праці" з липня місяця 2000р. по 28 квітня 2007р., перебуваючи на посаді та виконуючи обов'язки директора НВП ДП, що підтверджується доданими до позову документами (копії наказу ДНВП "Електронмаш" №12 від 13.02.2007р., №217 від 26.10.2005р. протоколів від 04.01.2004р., від 09.09.2004р. 19.03.2004р., 29.12.2003р., 06.10.2003р., актів прийому-передачі приміщення від 07.12.2002р., від 01.10.2002р., акту робочої комісії), повинна була нараховуватись заробітна плата не нижче мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством. Крім того, керуючись Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, затвердженим Постановою КМУ №159 від 21.02.2001р., даними щодо розміру мінімальної заробітної плати відповідно до чинного законодавства, позивачу повинно бути нараховано та виплачено з урахуванням компенсаційних нарахувань заробітну плату на загальну суму не менше ніж 31086 грн.44коп. та компенсацію за невикористану щорічну відпустку в розмірі 1740 грн. 11 коп. Порушення відповідачем трудового законодавства, велике психологічне навантаження під час зустрічей з керівництвом відповідача негативно вплинуло на фізичний і душевний стан позивачки, позбавили можливості розраховувати на отримання основного доходу, змусили шукати додаткові джерела доходів у вільний від роботи час, негативно відобразилося на можливостях позивачки вільно відпочивати, спілкуватися з родичами та друзями. Ігнорування та неповага до позивачки з боку відповідача призвела до зневаги ОСОБА_5 як особистості та суб'єкта суспільних відносин, тому завдано моральної шкоди у розмірі 10000 грн.
В судовому засіданні представники позивачки, збільшили позовні вимоги до суми в 80229, 31 грн. і просили стягнути з ДНВП "Електронмаш" на користь позивачки 68489грн.20коп. заборгованості по заробітній платі з урахуванням компенсаційних нарахувань, 1740 грн. 11 коп. компенсації за невикористану щорічну відпустку, 10 000 грн. моральної шкоди, посилаючись на мотиви, викладені в заяві і на те, що відповідно довідки ДНВП "Електронмаш" від 22.04.2008р. №52/500 та наказу від 29.03.1999р. №57 відповідач повинен сплатити ОСОБА_5 заробітну плату з компенсаційними нарахуваннями, виходячи з посадового окладу 400 грн., за період з дати прийняття позивача на роботу, 01.04.1999р., по квітень місяць 2008р. включно.
Представники відповідача проти позову заперечували та просили суд відмовити в позові, мотивуючи тим, що вимоги позивачки і її представника є безпідставними, необгрунтованими та незаконними, так як звільнення ОСОБА_5 з роботи відбулося відповідно до чинного законодавства України з додержанням норм Кодексу Законів про працю України. Згідно ст.38 КЗпП України та Наказу №42а "Про припинення трудового договору" від 28 квітня 2007 року ДНВП "Електронмаш" звільнило позивачку за її письмовою заявою за власним бажанням з 28.04.2007р. Кінцевий розрахунок при звільненні в сумі 42 грн.56 коп. був перерахований підприємством на рахунок, вказаний позивачкою, у відповідності до ст.116 КЗпП України. ДНВП "Електронмаш" неодноразово направляло на адресу ОСОБА_5 листи з проханнями з'явитися на підприємство, та копії наказу про звільнення №42-а від 28.04.2007р. Заробітна плата позивачці за період з 01.04.1999р. по день звільнення нараховувалась і виплачувалась за фактично виконану місячну погодинну норму праці з чітким додержанням положень Закону України "Про оплату праці", КЗпП України (ст.ст. 50, 94, 95, 97), умов колективних договорів, Положення "Про оплату праці", що діяли на ДНВП "Електронмаш". Із січня 2000 року позивач фактично не виконувала своїх безпосередніх обов'язків керівника підрозділу, з'являлась на робочому місці на декілька годин, оскільки займалась створенням приватного підприємства "ОДА". Починаючи з квітня місяця 2001 року до 13.03.2007 року Позивач працювала повний робочий день у Приватному підприємстві "ОДА", виконуючи обов'язки генерального директора. З квітня місяця 2001 року табель робочого часу по підрозділу інженерно-технічного комплексу друкованих плат ДНВП "Електронмаш" не закривався і не здавався в бухгалтерію підприємства, тому що всі працівники інженерно-технічного комплексу друкованих плат до березня місяця 2001р. були звільнені з ДНВП "Електронмаш" за переведенням для подальшої роботи в ПП "ОДА". З 1999р. позивачка також отримує пенсію, пенсійна справа знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного Фонду України у Святошинському районі м. Києва. Представники відповідача також зазначили, що позивачем пропущені строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів, передбачені ст.233 КЗпП України.
Крім того, представники відповідачів вказали на те, що даний позов, це результат судових справ між ДНВП "Електронмаш" і ПП "ОДА", так як позивач, як засновник і керівник приватного підприємства «ОДА», використавши матеріальну базу і нерухоме майно державного підприємства, отримавши прибутки, намагалася в судовому порядку продовжити безоплатне безстрокове користування державним майном. Відповідно до рішення Господарського суду м. Києва від 25.06.2007р. по справі №27/229 та рішення Господарського суду м. Києва від 13.11.2007р. по справі №25/436 ПП "ОДА", в тому числі і позивачка, як засновник цього підприємства, зобов'язані ДНВП "Електронмаш" повернути обладнання вартістю 5212076, 28 грн та грошові кошти в сумі 1787923, 72 грн.
Суд, заслухавши поясненняучасників процесу, дослідивши матеріали справи, вважає, що заявлені вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що відповідно до наказу №334 від 04.08.1987 року позивач була призначена з 28.07.1987р. начальником гальванічного цеху Київського заводу електронних обчислювальних і управляючих машин (а.с. 48).
Наказом №80 від 06.02.1992р. позивачку звільнено з посади начальника цеху гальванічних та лакокрасочних покриттів і призначено начальником інженерно-виробничого комплексу друкованих плат Київського заводу електронних обчислювальних
і управляючих машин (а.с.49), який включено в Структуру управління Київського заводу електронних обчислювальних та управляючих машин, затверджену 06.04.94р. (а.с.52-55).
Наказом Міністерства промислової політики України від 30.12.1998р. за №466 вказане підприємство переіменоване на "Державне науково-виробниче підприємство "Електронмаш".
Наказом №57 від 29.03.1999р. "Про призначення директорів, як самостійних підрозділів НВП "Електронмаш", позивача було призначено директором науково-виробничого підприємства друкованих плат ДНВП "Електронмаш" (а.с.50), на яке не було розроблено і затверджено положення про даний структурний підрозділ, штатний розпис, посадових інструкцій. В структурі управління ДНВП "Електронмаш" дане підприємство відсутнє (а.с. 51).
Згідно ст.ст. 1, 2 Закону України "Про оплату праці", ст.94 Кодексу Законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства. Основна заробітна плата, це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки).
В ст. 95 КЗпП України зазначено, що мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт).
Відповідно до ст.97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством.
Статтями 50, 52 КЗпП України передбачено, що нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень і установлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. При п'ятиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує власник або уповноважений ним орган за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації з додержанням установленої тривалості робочого тижня.
Судом встановлено, що позивачці за квітень місяць 1999р. (фактично відпрацьвано 168 годин) нараховано і виплачено відповідачем заробітну плату в розмірі 341 грн.36 коп., за травень місяць1999р. (168 годин) - 423 грн.03коп., червень 1999р. (240 годин)- 588 грн.56коп., липень 1999р. (220 годин) - 514 грн.75коп., серпень 1999р. (182 годин) - 524 грн.55коп., вересень 1999р.(220 годин) - 498 грн.55коп., жовтень 1999р. (168 годин)- 412 грн., листопад 1999р. (230 годин) - 517 грн. 81 коп., грудень 1999р. (230 годин) - 517 грн.81коп., січень місяць 2000р. (64 години) - 560 грн.73коп., лютий місяць 2000р. (84 години) - 348 грн.22коп., березень 2000р. (88 годин) - 82 грн. 52коп., квітень 2000р. (88 годин) - 144 грн.37коп., травень 2000р. (72 годин) - 198 грн. 60 коп., червень 2000р. (56 годин) - 362 грн.78коп., липень 2000р. (168 годин) - 356 грн. 73коп., серпень 2000р. (32 години) - 75 грн.04коп., вересень 2000р.(32 години) - 78 грн.48 коп., жовтень 2000р. (24 години) - 54 грн.50коп., листопад 2000р. (24 години) - 58 грн. 18коп., грудень 2000р. (24 години) - 58 грн.85коп., січень місяць 2001р. (16 годин) - 87 грн.72коп., лютий місяць 2001р. (20 годин)- 50 грн.32коп., березень 2001р. (16 годин) - 38 грн.24коп., що підтверджено відомостями робочого часу позивачки на ДНВП "Електронмаш" за квітень місяць 1999р. по березень місяць 2001р. включно, табелями робочого часу "інженерно-виробничого комплексу друкованих плат" за січень 2000р. по березень 2001р., підписаними позивачкою (а.с. 59-68).
Відповідно до наданої довідки від 22.04.2008р. за №52/500 посадовий оклад позивачки з 29.03.1999р. складає 400 гривень, (а.с.192).
Судом також встановлено, що заробітна плата позивачці за спірний період була нарахована і виплачена відповідачем з розрахунку її посадового окладу за фактично відпрацьований час у відповідності до ст.ст. 1, 2 Закону України "Про оплату праці", ст.50, ст.52, ст.94, ст.97 КЗпП України. Заборгованість по виплаті заробітної плати відповідача перед позивачкою відсутня, що підтверджується книгою депоненту ДНВП "Електронмаш", яка була досліджена судом в судовому засіданні (а.с. 164, 165).
Згідно зі ст. 34 Закону України "Про . оплату праці" від 24 березня 1995 р. компенсація втрати частини заробітку через порушення строків його виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги в порядку, встановленому чинним законодавством.
Як вбачається з матеріалів справи заробітна плата позивачці за спірний період була нарахована і виплачена відповідачем у строки, передбачені ст. ст.115, 116 КЗпП України.
Наказом №42а від 28 квітня 2007 року позивача звільнено по ст.38 КЗпП України. - за власним бажанням згідно поданої позивачкою заяви про звільнення від 12.04.2007р. (а.с.12), що не заперечується представником позивачки (а.с.146-163 ).
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимог про розрахунок.
Згідно ст.117 ч.1 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Довідкою ДНВП "Електронмаш" від 22.04.2008р. за №52/499 (а.с. 165), платіжним дорученням за №1618 (а.с. 164) стверджується про нарахування розрахунку позивачці при звільненні у розмірі 42 грн.56 коп., і виплаті його відповідачем позивачці шляхом перерахування на розрахунковий рахунок №29246825503461 філії РЦ ЗАТ КБ "Приватбанк" м.Києва, Код ЄДРПОУ 23699557, для ОСОБА_5 на номер НОМЕР_1, що був вказаний позивачкою у її листі від 15.05.2007р. (а.с.149).
Твердження представника позивачки про те, що відповідач не направив на адресу позивачки на її письмове прохання трудову книжку, копію наказу про її звільнення в порушення ст.ст. 47, 49, 116 КЗпП України не знайшло свого підтвердження в ході судового засідання і спростовується матеріалами справи.
Рекомендованими листами від 06.06.2007р. за №31/791, від 11.06.2007р. за №31/815, від 20.09.07р. №56/1229 відповідач направляв позивачу копії наказу про звільнення №42а від 28 квітня 2007 року, що підтверджено в журналі реєстрації вихідної кореспонденції ДНВП "Електронмаш" 2006-2007роки, фіскальним чеком від 07.06.2007р. №6946, конверти відправки (а.с. 147-163).
Трудова книжка позивачки була отримана у відділі кадрів відповідача нею 17.11.2003р. для переоформлення пенсії, що підтверджено розпискою позивачки, і на підприємство не повернута, що стверджується матеріалами справи (а.с.202).
Крім того, судом встановлено, що позивач з 05.07.2000р. по 13.03.2007р. була засновником і директором (генеральним директором) приватного підприємства "ОДА", що стверджується Довідкою про внесення до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 10126, відповідно до якої ПП "ОДА", керівник ОСОБА_5, зареєстровано Ленінградською районною державною адміністрацією 05.07.2000р. рішенням №6319, рішенням засновника ПП "ОДА" за №01/07 від 13.03.2007р. (а.с. 79, 123).
Працівники інженерно-виробничого комплексу друкованих плат ДНВП "Електронмаш" з березня місяця 2001р. за їхньою згодою відповідно до листів ПП "ОДА" №175 від 30.03.2001р., №176 від 30.03.2001р., №177 від 30.03.2001р., підписаних позивачкою, як керівником підприємства, були звільнені за п.5 ст.36 КЗпП України на ПП"ОДА".(а.с. 80-103).
Відповідно до відомостей про суми пенсії, нараховані ОСОБА_5, ідентифікаційний код НОМЕР_1, наданих Управлінням Пенсійного Фонду України у Святошинському районі м. Києва на запити суду, позивач з 16.03.1999р. отримує пенсію (а.с.211-224).
Згідно рішення Господарського суду м. Києва від 13.11.2007р. по справі №25/436 ПП "ОДА", засновником якого є позивач, зобов'язане сплатити ДНВП "Електронмаш" грошові кошти в сумі 1 787 923, 72 грн., та передати обладнання мультифункціонального пресу "ADARA-48" для виробництва багатошарових друкованих плат і ламінатів потужністю до 100000 кв.м. в рік на суму 5 212 076, 28 грн., що було закуплено за грошові кошти ДНВП "Електронмаш" згідно договорів про спільну діяльність №1 і №2 від 06.04.2005р., які були укладені між ДНВП "Електронмаш" і ПП "ОДА", підписані керівниками підприємств, в тому числі позивачкою. (а.с. 120-123). 29 грудня 2006 року між ПП "ОДА" (за підписом позивачки) і ДНВП "Електронмаш" були підписані додаткові угоди про розірвання договорів про спільну діяльність від 06.04.2005р. за №1 та №2 як таких, що не відбулися із-за не виконання ПП "ОДА" умов даних договорів та своїх зобов'язань по ним, відповідно до положень яких ПП "ОДА" зобов"язане було повернути ДНВП "Електронмаш" його внесок (нерухоме державне майно (виробничі площі)) по акту прийома-передачі, та повернути закуплене обладнання або грошові кошти в сумі 7 млн.грн. (а.с. 104-114). Як вбачається з матеріалів справи зазначені дії вирішуються в судовому порядку. На час розгляду даного цивільного спору представниками позивачки не надано доказів, які свідчили б про незаконність чи скасування рішення господарського суду м.Києва від 13.11.2007р. по справі №25/436.
Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Вимоги представника позивачки щодо стягнення моральної шкоди з відповідача задоволенню не підлягають, оскільки ці позовні вимоги не обгрунтовані, не доведені в судовому засіданні, представником позивачки не надано доказів, які б підтверджували факт заподіяння позивачці моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи яким діями (бездіяльністю) вони заподіяні, тому у суду відсутні підстави вважати, що відповідач завдав позивачеві своїми діями моральну шкоду.
За таких обставин, суд оцінюючи у сукупності зібрані по справі докази, прийшов до висновку, що підстав для задоволення вимог представника позивача, позивача не має, поскільки відповідач під час роботи позивачки у відповідача та при звільненні ОСОБА_5 з роботи за ст.38 КЗпП України не допустив порушення трудового законодавства.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1, 2, 34 Закону України "Про оплату праці", ст.ст. 38, 50, 52, 94, 97, 116, 117 ч.1, 232, 233, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
ОСОБА_5 в задоволенні позову до Державного науково-виробничого підприємства "Електронмаш" про стягнення заборгованості по заробітній платі, виплат компенсації за невикористану щорічну відпустку та компенсації моральної шкоди відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом 10 днів з дня проголошення рішення та апеляційної скарги на рішення суду протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.