Справа №22ц-1007
2008 року
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Дніпропетровської області
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Дніпропетровськ 27 березня 2008 року
Судова колегія
Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області
в складі:
судді-головуючого - ДЕРЕВ'ЯНКА О.Г.
суддів - ЧУБУКОВА О.П.
- ГОКОВА П.В. при секретареві - ЖУРАВЕЛЬ Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу
ОСОБА_1
на рішення
Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2007 року
по цивільній справі за позовом
ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
спричиненої йому наслідками дорожньо-транспортної пригоди, -
Справа №22ц-1007/30 Суддя-головуючий
Категорія: 31 у суді першої інстанції
ЧАБАНЕНКО С. В.
Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції ЧУБУКОВ О.П.
2
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2007 року ОСОБА_1. у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2. про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої йому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить зазначене рішення суду першої інстанції скасувати як незаконно прийняте і ухвалити нове, яким його позовні вимоги до ОСОБА_2. задовольнити. Вважає, що висновки суду, викладені в мотивувальній та резолютивній частинах рішення, є помилковими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи і знаходяться в прямому протиріччі з викладеними в описовій його частині: незважаючи на достатність доказів по справі, суд приходить до невірних висновків щодо відсутності причинного зв'язку між протиправними діями ОСОБА_2. по відношенню до нього, ОСОБА_1, та негативними наслідками, які вони потягли за собою.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Статтею 60 ПК України передбачено:
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадів, встановлених ст. 61 ЦПК України: в даному випадку це вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відмовляючи ОСОБА_1. у задоволенні позову, суд мотивував своє рішення тим, що вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2005 року, на який посилається позивач, як на доказ визнання відповідачки ОСОБА_2. у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 28 6 КК України: порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, - його потерпілим не визнано і докази, які б свідчили
· про заподіяння ОСОБА_1. ОСОБА_2. каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я;
про існування причинного зв'язку між її протиправними
3
діями та їх негативними наслідками для нього, - а також про саме існування таких негативних наслідків, -відсутні.
Доводи представника позивача в апеляційній скарзі про те, що в описовій та мотивувальній частинах свого рішення суд дійшов висновку саме про те, що доказами по справі підтверджується факт заподіяння наслідками ДТП позивачу протиправними діями відповідачки тілесних ушкоджень не відповідають дійсності, оскільки вони не відповідають встановленим обставинам справи.
Судова колегія вважає, що при розгляді спору суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі, подані сторонами докази, правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Посилання апелянта на те, що суд в описовій та мотивувальній частинах свого рішення вже визнає сам факт заподіяння позивачу внаслідок скоєного, з вини відповідачки, ДТП тілесних ушкоджень не відповідають дійсності: текст та суть описової частини рішення відображають лише пояснення позивача на підтвердження його позовних вимог, а не дійсні обставини справи.
Матеріалами справи та поясненнями сторін у суді факт спричинення позивачу вказаних ним тілесних ушкоджень саме наслідками ДТП, з вини відповідачки, не підтверджено.
Суд першої інстанції в судовому засіданні оглянув, матеріали кримінальної справи за №1-207/05 за обвинуваченням ОСОБА_2 у скоєнні зазначеного ДТП, тобто злочину передбаченого ст. 28.6 ч.1 КК України, встановив, що ОСОБА_1 потерпілим від злочину у даній кримінальній справі визнано не було, адміністративного матеріалу щодо скоєння відносно нього адміністративного правопорушення складено не було, судово-медична експертиза стосовно отриманих ОСОБА_1. тілесних ушкоджень проведена не була, у даній кримінальній справі він був допитаний як свідок.
Згідно пояснень в судовому засіданні свідка ОСОБА_3 лікаря-психіатра, ОСОБА_4. звертався до неї зі скаргами на головний біль 25 березня 2003 року, а ДТП мало місце пізніш, 14 червня 2003 року, з проханнями направити його на медичне обстеження не звертався.
Згідно ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень ( ст. 60 ч.1 ЦПК України).
У відповідності зі ст. 59 ЦПК України обставини справи, які
4
за законом мають бути підтверджені певним засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або
Постанова суду у справі про адміністративне порушення обов'язкові для суду, о розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою (ч.4 ст. 61 ЦПК України).
Отже, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 304, ст. 307 п.1, 308, 313, 314 п.1, 315, 317 та 319 ЦПК України, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2007 року про відмов ОСОБА_1 у задоволенні його позову до ОСОБА_2 про відшкодування йому, спричиненої наслідками дорожньо-транспортної пригоди, матеріальної та моральної шкоди залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і з цього ж моменту може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.