ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2023 р. Справа№ 910/8651/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Мальченко А.О.

Чорногуза М.Г.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - Фелді О.В.,

від відповідача - Ратич Х.О.

розглянувши апеляційну скаргу

Політичної партії "Європейська Солідарність"

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2023 (повний текст рішення складено 03.02.2023)

у справі № 910/8651/22 (суддя Ярмак О.М.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Київ"

до Політичної партії "Європейська Солідарність"

про стягнення заборгованості у розмірі 6 464 685,23 грн, -

ВСТАНОВИВ:

У 2022 році Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Київ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Політичної партії "Європейська Солідарність" про стягнення заборгованості у розмірі 6 464 685, 23 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено зобов`язання за договором в частині своєчасної та повної сплати орендної плати.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.01.2023 року позовні вимоги задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Політичної партії "Європейська Солідарність" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Київ" 5 357 664 грн. 00 коп. основного боргу, 168 482 грн. 03 коп. пені, 832 670 грн. 28 коп. інфляційних втрат, 105 868 грн. 92 коп. 3% річних, 96 970 грн. 28 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що доказів виконання відповідачем зобов`язання по сплаті орендної плати за договором в період з липня 2021 року по лютий 2022 року в сумі 5 357 664, 00 грн. до матеріалів справи не долучено, а вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Місцевим господарським судом також встановлено, що матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки орендну плату не сплатив, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання, а тому судом першої інстанції перевірені розрахунки наведені позивачем у позовній заяві та визнані правильними.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Політична партія "Європейська Солідарність" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2023 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції прийняте при неповному з`ясуванні обставин, які мають значення для справи, що призвело до невідповідності висновків суду дійсним обставинам справи та призвело до неправильного застосування судом першої інстанції матеріального права, крім того на думку скаржника під час розгляду справи судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору. Зокрема скаржник вважає, що судом першої інстанції безпідставно залишено без розгляду клопотання про призначення експертизи, що унеможливило встановлення дійсних обставин справи. Також на думку скаржника суд першої інстанції невірно застосував ст. 213, 637 ЦК України та дійшов помилкових висновків про відсутність в умовах договору відкладальної обставини. Крім того відповідач вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо настання моменту виконання зобов`язання з оплати орендної плати та безпідставно не застосував наслідки спливу строку позовної давності. Скаржник також наголошує, що наданий лист НАЗК не є належним доказом.

Одночасно, до апеляційної скарги додано клопотання в якому скаржник також просить призначити у справі комплексну судову економічну, будівельно-технічну експертизу та експертизу безпеки життєдіяльності.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.02.2023 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Мальченко А.О.

23.02.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Політичної партії "Європейська Солідарність", відповідача у справі, надійшло клопотання з доказами сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2023 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Політичної партії "Європейська Солідарність" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2023 року та витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/8651/22.

08.03.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/8651/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.03.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Політичної партії "Європейська Солідарність" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2023 року у справі №910/8651/22 та призначено розгляд справи на 12.04.2023 року.

21.03.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про призначення у справі комплексної судової економічної, будівельно-технічної експертизи та експертизи безпеки життєдіяльності. Також подано відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні 12.04.2023 року представник відповідача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, підтримав клопотання про призначення експертизи та просив задовольнити апеляційну скаргу. Представник позивача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, заперечував проти клопотання про призначення експертизи та просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Щодо клопотання про призначення у справі комплексної судової економічної, будівельно-технічної експертизи та експертизи безпеки життєдіяльності колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, ст. 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №910/2605/17, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Отже, судова експертиза призначається тільки у разі, коли висновки експерта не можуть замінити інші докази, які знаходяться у матеріалах справи чи неможливо застосувати інші засоби доказування. У противному випадку це є затягуванням справи.

Як вбачається з клопотання відповідача, на вирішення експертів просить поставити наступні питання:

- Яке функціональне призначення приміщень, які орендуються Партією "Європейська Солідарність" за договором оренди нежитлових приміщень №к-206 від 15.10.2019? Які (яка площа) із згаданих приміщень об?єднані єдиним простором та призначені для проведення конференцій/зібрань та інших масових (публічних) заходів?

- Які заходи безпеки повинні були вжиті Політичною Партією "Європейська Солідарність" в період карантинних обмежень з 01.07.2021 року по 28.02.2022 року з метою уникнення розовсюдження COVID-19 в орендованих згідно із договором оренди нежитлових приміщень №к-206 від 15.10.2019 приміщеннях?

- Чи можливе було використання Політичною Партією "Європейська Солідарність" під час карантинних обмежень, орендованих згідно із договором оренди нежитлових приміщень №к-206 від 15.10.2019 приміщень відповідно до їх функціонального (цільового) використання?

- Чи відповідало припинення Політичною Партією "Європейська Солідарність" використання орендованих за договором оренди нежитлових приміщень №к-206 від 15.10.2019 приміщень під час карантинних обмежень, вимогам нормативних документів, що регламентують безпечний хід здійснення статутної діяльності політичної партії?

- Чи підтверджується документально отримання Політичною Партією "Європейська Солідарність" коштів за бюджетною програмою КПКВК 6331020 "Фінансування статутної діяльності політичних партій" у період з липня 2021 року по лютий 2022 року, якщо так то у якому розмірі та у які періоди?

- Чи підтверджується документально розрахунок заборгованості (орендна плата та штрафні санкції) за використання Політичною Партією "Європейська Солідарність" приміщень згідно із договором оренди нежитлових приміщень №к-206 від 15.10.2019 за період з листопада 2019 по червень 2021 з урахуванням перерахунку фактичного (реального) використання об?єкта нерухомості, переданого в оренду?

- Який фактичний розмір заборгованості зі сплати орендної плати за договором оренди нежитлових приміщень №к-206 від 15.10.2019 за період з листопада 2019 по червень 2021 року з урахуванням періодів впродовж яких Орендар був позбавлений можливості використовувати орендовані приміщення та який розмір штрафних санкцій з урахуванням моменту отримання Політичною партією "Європейська Солідарність" коштів за бюджетною програмою КПКВК "Фінансування статутної діяльності політичних партій", а також з урахуванням фактичного (реального) використання об?єкта нерухомості, переданого в оренду?

- Яка реальна площа та конфігурація приміщень об?єкта нерухомості, переданого в оренду згідно Договору №к-206 та чи відповідає План (схема) Приміщення, що є Додатком №1 до Договору №к- 206 технічній документації та правовстановлюючим документам на об?єкт нерухомості?

- Чи відповідають фактичні розміри та конфігурація приміщень орендованих приміщень (будівлі, споруди тощо) розмірам приміщень вказаних у Плані (схемі) Приміщень Додаток 1 до Договору оренди нежитлових приміщень №к-206 від 15.10.2019 р.? Якщо не відповідають, то в чому полягають невідповідності?

- Яка площа із згаданих приміщень могла використовуватись для роботи працівників під час карантинних обмежень з урахуванням Наказу від 30.03.2020 року №1 про запровадження дистанційної форми роботи та неповний робочий тиждень та площі, об?єднаної єдиним простором?

Тобто, відповідач у своєму клопотанні про призначення експертизи і клопотанні про уточнення питань для призначення експертизи, просить поставити на вирішення експертизи питання щодо реальної площі і конфігурації приміщень, відповідність їх умовам договору, можливість використання приміщень під час карантинних обмежень, яке функціональне призначення приміщень, які заходи безпеки повинні були вживатись, чи відповідали дії відповідача з припинення використання приміщень під час жорстких карантинних обмежень вимогам нормативних документів, чи підтверджується розрахунок заборгованості з урахуванням перерахунку фактичного (реального) використання приміщень.

Тобто, питання, які відповідач просить поставити на вирішення експертизи, виходять за межі доказування у даній справі, оскільки предметом спору є стягнення заборгованості зі сплати орендної плати та застосування наслідків прострочення виконання грошових зобов`язань, а матеріали справи містять достатньо доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, у той час як судом не встановлено підстав для застосування спеціальних знань з метою встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування.

Відтак, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем не вказано та не доведено належними та допустимими доказами, які саме обставини вказують на необхідність проведення експертизи, а матеріали справи містять достатньо відповідних доказів для винесення правомірного рішення.

Крім того, колегія суддів також звертає увагу скаржника, що обставини щодо використання орендарем приміщень відповідно до умов договору оренди може встановлюватись за наявними в матеріалах справи доказами.

Відтак, клопотання відповідача про призначення у справі комплексної судової економічної, будівельно-технічної експертизи та експертизи безпеки життєдіяльності колегією суддів відхиляється.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.10.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Київ" (орендодавець) та Політичною партією "Європейська солідарність" (орендар) було укладено договір оренди нежитлових приміщень № к-206 (далі - договір). (т.1, а.с. 25-32).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає орендарю в строкове платне користування (в оренду) нежитлові приміщення, визначені в п. 1.2 договору, а орендар зобов`язується прийняти їх та сплачувати орендодавцю орендну плату.

Згідно з п. 1.2 договору нерухомим майном, що передається в оренду за даним договором, є нежилі приміщення загальною площею 1674,27 кв. м, розташовані на першому поверсі будівлі (літ. "Н"), яка знаходиться за адресою: 01015, м. Київ, вул. Лаврська, 16 (далі - приміщення).

Відповідно до п. 2.1 договору орендодавець передає орендарю приміщення у користування на підставі акту приймання-передачі нежитлових приміщень, що підписується сторонами та є невід`ємною частиною цього договору.

За актом приймання-передачі нежитлових приміщень від 01.11.2019 року орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 1674,27 кв. м, розташовані на першому поверсі будівлі головного виробничого корпусу (літ. "Н"), яка знаходиться за адресою: 01015, м. Київ, вул. Лаврська, 16. (т.1, а.с. 34).

Згідно з п. 4.2 договору строк оренди приміщень за даним договором починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі приміщення та закінчується 31.12.2019 року.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що по закінченню календарного року, цей договір автоматично пролонговується на кожний наступний календарний рік, якщо жодна із сторін не заявила письмово про його припинення не пізніше ніж за 1 (один) календарний місяць до закінчення відповідного календарного року.

Доказів підтвердження волевиявлення однією із сторін бажання не продовжувати договірні правовідносини суду не надано, отже договір є продовженим.

Згідно з п. 6.1 договору орендна плата, яка підлягає сплаті орендарем за користування приміщеннями за даним договором, встановлюється сторонами за взаємною домовленістю у наступному розмірі 400,00 грн. за 1 (один) квадратний метр приміщення на місяць.

Відповідно до п. 6.2 договору загальна сума місячної орендної плати, що підлягає сплаті орендарем за користування приміщеннями, визначається шляхом множення щомісячного орендного платежу, вказаного в п. 6.1. цього договору, на площу приміщення, вказану в п. 1.2 цього договору, та становить 669 708,00 грн.

Згідно п. 6.3 договору орендар сплачує орендну плату виключно коштами, отриманими з державного бюджету за бюджетною програмою КПКВК 6331020 "Фінансування статутної діяльності політичних партій".

Згідно з п. 6.5 договору орендна плата сплачується орендарем у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів у безготівковій формі на поточний банківський рахунок орендодавця, вказаний у даному договорі (якщо реквізити іншого рахунку не будуть повідомлені орендодавцем у письмовій формі), за кожний поточний місяць не пізніше 10 (десятого) числа кожного поточного місяця, протягом якого орендарем використовуються приміщення на підставі даного договору.

Відповідно до п. 8.3 договору у випадку порушення орендарем строків сплати орендної плати та/або комунальних платежів відповідно до договору, орендар (на письмову вимогу орендодавця) оплачує на користь орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, від простроченої суми за кожен день прострочення.

Згідно з п. 8.4 договору у випадку порушення орендарем строків сплати орендної плати та/або комунальних послуг відповідно до договору, орендар (на письмову вимогу орендодавця) сплачує на користь орендодавця суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до п. 8.6 договору сторони домовились, що орендар не несе відповідальності за порушення передбачених договором строків оплати, якщо воно мало місце у зв`язку з неперерахуванням Національним агентством з питань запобігання корупції на рахунок орендаря коштів, виділених з державного бюджету на фінансування статутної діяльності політичних партій, та про зазначені обставини орендар письмово повідомив іншу сторону.

Місцевим господарським судом також встановлено, що в 2020 році сторонами було укладено ряд додаткових угод до договору,а саме: № 01 від 01.04.2020 року, № 02 від 30.04.2020 року, № 03 від 27.05.2020 року, № 04 від 22.06.2020 року, № 05 від 23.07.2020 року та № 06 від 31.12.2020 року, якими сторони вносили зміни до пунктів 6.1, 6.2 договору, а саме з 01.04.2020 року по 31.01.2021 року встановлювався розмір місячної орендної плати в сумі 334 854,00 грн. (т.1, а.с. 37-42).

В зазначених вище угодах вказано, що по закінченню вказаного періоду продовжують діяти положення договору, які діяли до 01.04.2020 року.

Як зазначає позивач, відповідач, в порушення умов договору, не виконав свого основного обов`язку орендаря по сплаті орендної плати внаслідок чого виникла заборгованість по сплаті передбачених договором платежів за період з липня 2021 року по лютий 2022 року в сумі 5 357 664, 00 грн. (із розрахунку 669 708,00 грн. х 8 місяців).

Позивачем долучено до матеріалів справи копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунків-фактур разом із супровідними листами з доказами направлення їх на адресу відповідача. (т.1, а.с. 82-118).

В свою чергу, факт належного виконання орендодавцем своїх зобов`язань за вказаним договором підтверджується відсутністю з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов вказаної угоди.

Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи гарантійний лист №338 від 27.12.2019 року, яким відповідач повідомив орендодавця про те, що Національним агентством з питань запобігання корупції не перераховано кошти ПП "Європейська солідарність" за 4-й квартал 2019 року та наразі відсутня фінансова можливість здійснювати оплату за надані послуги за договором № к-206 від 15.10.2019 року. Даним листом гарантував здійснити оплату заборгованості протягом 5-ти робочих днів з моменту отримання коштів. (т.1, а.с. 43).

Також, в матеріалах справи наявний наказ Політичної партії "Європейська солідарність" № 1 від 30.03.2020 року "Про встановлення гнучкого режиму робочого часу та неповного робочого тижня" з якого вбачається, що з 01.04.2020 року на період дії карантину для працівників Секретаріату Партії встановлено гнучкий режим роботи працівників, неповний робочий тиждень тривалістю 2,5 робочих дні, а саме понеділок та вівторок по 8 годин; п`ятниця - 4 години. (т.1, а.с. 149).

Окрім цього в матеріалах справи наявний лист Національного агентства з питань запобігання корупції № 01/09/21-07 від 01.09.2021 року, з якого вбачається, що останнім здійснено державне фінансування статутної діяльності Політичної партії "Європейська солідарність", зокрема, за 3 квартал 2021 року: 05.07.2021 року на загальну суму 24 947 225, 00 грн. (т.1, а.с. 66).

Отже, спір у даній справі на думку позивача виник у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором в частині сплати орендної плати внаслідок чого виникла заборгованість по сплаті передбачених договором платежів за період з липня 2021 року по лютий 2022 року в сумі 5 357 664, 00 грн. Крім того, в зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо сплати орендної плати позивач відповідно до п.8.3. договору заявив вимоги про стягнення пені за період з 11.07.2021 року по 10.01.2022 року в розмірі 168 482,03 грн., а також відповідно до ст. 625 ЦК України просив суд першої інстанції стягнути з відповідача 832 670, 28 грн. інфляційних втрат (з липня 2021 року по липень 2022 року) та 105 868, 92 грн. 3% річних (нарахованих з 11.07.2021 року по 10.08.2022 року).

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо доведеності позивачем заявлених позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).

Відповідно до ст. 762 ЦК України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частина 6 ст. 762 ЦК України передбачає, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Колегія суддів зазначає, що доводи ПП "Європейська Солідарність" про те, що відповідач має бути звільнений від плати за користування майном відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України, оскільки у зв`язку із запровадженням карантинних заходів орендар був позбавлений можливості використовувати орендовані приміщення, не знайшли належного підтвердження.

Отже, колегія суддів звертає увагу, що орендар вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати, якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном. Такими обставинами можуть бути, зокрема, здійснення капітального ремонту (якщо його повинен робити орендодавець), прострочення орендодавцем надання майна орендареві, наявність у майні недоліків, які виключали його використання за призначенням тощо.

Наведена норма права визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає (дану позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16).

Скаржник зазначає, що встановлення карантину та впровадження протиепідемічних заходів свідчить про настання для орендаря обставин неможливості використання орендованих приміщень згідно з умовами договору, за які він не відповідає.

17.03.2020 року набрав чинності Закон України № 530-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україна" доповнено та введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України визнано форс-мажорною обставиною.

Так, постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 року "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", загальнонаціональний карантин запроваджений з 12.03.2020 року.

Законом України № 540-IX від 30.03.2020 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено п. 14, за яким з моменту встановлення карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 року № 211 (з наступними змінами і доповненнями), і до його завершення в установленому законом порядку наймач може бути звільнений від плати за користування майном відповідно до ч. 6 ст. 762 цього Кодексу.

Як наслідок, законодавством закріплено можливість посилатися на карантин як на обставину для звільнення від сплати орендної плати. Однак, наявність карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, не є достатньою обставиною для звільнення кожного наймача від сплати орендних платежів.

Звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, а тому може застосовуватись за виключних обставин, наприклад, відсутності доступу до найманого приміщення, неможливості орендаря перебування в ньому та зберігання речей тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україна" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

В матеріалах справи відсутній відповідний сертифікат Торгово-промислової палати, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за договором № к-206 від 15.10.2019 року, які б підтверджували повну неможливість користування позивачем орендованих приміщень у період з липня 2021 року по лютий 2021 року.

Навпаки, в матеріалах справи наявний наказ ПП "Європейська солідарність" № 1 від 30.03.2020 року "Про встановлення гнучкого режиму робочого часу та неповного робочого тижня", який доводить, що з 01.04.2020 року, на період дії карантину, для працівників Секретаріату Партії встановлено гнучкий режим робочого часу з наданням можливості виконувати роботу дистанційно та неповний робочий тиждень (для працівників згідно зі списком) тривалістю 2,5 робочих дні, а саме понеділок та вівторок по 8 годин; п`ятниця - 4 години. З поданого наказу не вбачається, що всіх працівників ПП "Європейська солідарність" переведено на дистанційну роботу. (т.1, а.с. 149).

Разом з цим, як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, сам по собі факт наявності даного наказу не може бути належним доказом в підтвердження неможливості користування відповідачем приміщеннями в порядку визначеному у п. 3.1 договору (для власного офісу).

Як підтверджено матеріалами справи та не спростовано сторонами доступ до орендованого майна у позивача був з моменту передачі комплекту ключів та приміщень в оренду за актом приймання-передачі нежитлових приміщень від 01.11.2019 року. Протилежного скаржником не доведено та матеріали справи не містять.

Крім цього, як у період з квітня 2020 року по січень 2021 року за взаємною згодою сторін до спірних правовідносин вже були застосовані положення ч. 4 ст. 762 ЦК України щодо зменшення розміру орендної плати за договором на 50%.

Оскільки відповідачем належними засобами доказування не доведено, що відповідач у зазначені ним періоди взагалі був позбавлений можливості користування орендованими приміщеннями (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо), у суду відсутні правові підстави для застосування приписів ч. 6 ст. 762 ЦК України.

Стаття 651 ЦК України передбачає, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Колегія суддів зазначає, що зміна умов договору в судовому порядку передбачає можливість зміни зобов`язань на майбутнє за наслідком набрання чинності судовим рішенням про внесення змін до договору та не може змінювати правовідносини сторін (зобов`язання), які виникли між ними до моменту прийняття судового рішення та набрання ним чинності.

Чинним законодавством, яке регулює відносини оренди не передбачено положень про зміну розміру орендної плати за користування орендованим майном у минулому, а надається право стороні правовідносин ініціювати внесення відповідних змін до договору. Отже, до моменту внесення змін до договору оренди, в тому числі за рішенням суду, орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату в розмірі, передбаченому чинним договором оренди.

У пункті 8.6 договору сторони домовились, що орендар не несе відповідальності за порушення передбачених договором строків оплати, якщо воно мало місце у зв`язку з неперерахуванням Національним агентством з питань запобігання корупції на рахунок орендаря коштів, виділених з державного бюджету на фінансування статутної діяльності політичних партій, та про зазначені обставини орендар письмово повідомив іншу сторону.

Скаржник вважає, що позивач не довів факту отримання Партією коштів за вказаною бюджетною програмою, і це, на його думку, враховуючи пункт 6.3 договору, є відкладальною обставиною, щодо сплати орендної плати, оскільки політична партія має право на отримання державного фінансування її статутної діяльності, а відповідь Національного агентства з питань запобігання корупції, яке забезпечує перерахування коштів, не містить інформації про отримання Партію коштів.

В той же час, матеріали справи не містять доказів, що орендар повідомляв орендодавця про відсутність фінансування та відповідно неможливість здійснення сплати орендних платежів за договором № к-206 від 15.10.2019 року.

Крім цього, в матеріалах справи наявний лист Національного агентства з питань запобігання корупції № 01/09/21-07 від 01.09.2021 року, з якого вбачається, що останнім здійснено державне фінансування статутної діяльності Політичної партії "Європейська солідарність", зокрема, за 3 квартал 2021 року: 05.07.2021 року на загальну суму 24 947 225, 00 грн. (т.1, а.с. 66).

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. Обов`язок (тягар) доказування обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №922/1163/18, від 23.12.2020 у справі №910/2284/20).

У постанові Верховного Суду від 29.01.2021 у справі №922/51/20 зазначено, що Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13ц.

Відповідач, стверджуючи про те, що належними доказами надходження коштів є банківські виписки, не надав жодних доказів, які б спростували доводи позивача.

Крім цього, положення пункту 6.5 договору не ставить строк оплати в залежність від отримання (чи не отримання) бюджетного фінансування, отже, умови пункту 6.3 договору не є відкладальною обставиною, а згідно правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 07.11.2019 у справі №916/1345/18, від 16.09.2019 у справі №921/254/18, відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання. Аналогічні правові позиції викладені Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та в рішенні від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України".

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 3 ст. 74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України). Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

В розумінні ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Верховний Суд у постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17 відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Скаржником не спростовано висновку місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог.

Таким чином, встановлені обставини доводять обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 5 357 664, 00 грн. основного боргу з орендної плати за період з липня 2021 року по лютий 2022 року, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню

Крім того, в зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо сплати орендної плати позивач відповідно до п.8.3. договору заявив вимоги про стягнення пені за період з 11.07.2021 року по 10.01.2022 року в розмірі 168 482,03 грн., а також відповідно до ст. 625 ЦК України просив суд першої інстанції стягнути з відповідача 832 670, 28 грн. інфляційних втрат (з липня 2021 року по липень 2022 року) та 105 868, 92 грн. 3% річних (нарахованих з 11.07.2021 року по 10.08.2022 року).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до п. 8.3 договору у випадку порушення орендарем строків сплати орендної плати та/або комунальних платежів відповідно до договору, орендар (на письмову вимогу орендодавця) оплачує на користь орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, від простроченої суми за кожен день прострочення.

Згідно з п. 8.4 договору у випадку порушення орендарем строків сплати орендної плати та/або комунальних послуг відповідно до договору, орендар (на письмову вимогу орендодавця) сплачує на користь орендодавця суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховний Суд № 910/12604/18 від 01.10.2019).

Колегією суддів перевірені розрахунки наведені позивачем у позовній заяві та визнані правильними, тому вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 168 482, 03 грн., 832 670, 28 грн. інфляційних втрат та 105 868, 92 грн. 3% річних є обґрунтованими.

Заперечуючи проти позову, відповідач заявив про застосування строків позовної давності.

Так, відповідно до частини 1 статті 257, пункту 1 частини 2 статті 258 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Але, згідно з положеннями пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний пункт був також введений в дію на підставі Закону України від 30 березня 2020 року №540-IX з 2 квітня 2020 року, а тому є юридично правильним висновок суду першої інстанції про те, що позовну давність до вимог зі стягнення пені позивачем не пропущено.

Однак, відповідачем було заявлено про зменшення розміру штрафних санкцій на 99%.

Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічне право суду визначено і ч. 3 ст. 551 ГК України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Проаналізувавши зазначені норми, слід дійти висновку, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи тощо.

Вказані правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

При цьому чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів, за наслідком розгляду клопотання відповідача, враховує об`єктивні обставини щодо введених у світі карантинних обмежень, пов`язаних з розповсюдженням COVID-19, а також той факт, що на території України введено військовий стан, дійшла висновку про можливість зменшення розміру нарахованої відповідачу пені до 1, 00 грн. та стягнення з відповідача на користь позивача 1, 00 грн. вказаної штрафної санкції.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано відповідачу вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з ч.4 ст.277 ГПК України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - зміні в частині присудженої до стягнення суми пені.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Політичної партії "Європейська Солідарність" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2023 року у справі №910/8651/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2023 року у справі № 910/8651/22 змінити в частині стягнення суми пені виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

« 1. Стягнути з Політичної партії "Європейська Солідарність" (04176, м. Київ, вул. Електриків, 29-А, код ЄДРПОУ 21715714) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Київ" (01015, м. Київ, вул. Лаврська, 16, код ЄДРПОУ 00308146) 5 357 664 (п`ять мільйонів триста п`ятдесят сім тисяч шістсот шістдесят чотири) грн.. 00 коп. основного боргу, 1 (одну ) грн. 00 коп. пені, 832 670 (вісімсот тридцять дві тисячі шістсот сімдесят) грн. 28 грн. інфляційних втрат, 105 868 (сто п`ять тисяч вісімсот шістдесят вісім) грн. 92 коп. 3% річних, 96 970 (дев`яносто шість тисяч дев`ятсот сімдесят) грн. 28 коп. витрат по сплаті судового збору.»

3. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2023 року у справі № 910/8651/22 залишити без змін.

4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/8651/22.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 12.04.2023 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді А.О. Мальченко

М.Г. Чорногуз