Справа № 344/14535/22

Провадження № 22-ц/4808/500/23

Головуючий у 1 інстанції Татарінова О. А.

Суддя-доповідач Фединяк В.Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2023 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів:

головуючого  Фединяка В.Д. (суддя-доповідач)

суддів:           Максюти І.О., Василишин Л.В.

серкетаря                Мельник О.В.

з участю                представників: ОСОБА_1 адвоката Клюби П. Р.;

                        ОСОБА_2 адвоката Парфана Т. Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги представника ОСОБА_1 адвоката Клюби Павла Родіоновича, представника ОСОБА_2 адвоката Парфана Тараса Дмитровичана на рішення Івано-Франківського міського суду від 16 лютого 2023 року, ухвалене в складі судді Татарінової О.А. в м. Івано-Франківську у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди,

                               ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Позовні вимоги  мотивовані тим, що 22.11.2017 близько 09.40 годин в м. Івано-Франківську ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки KIA SOUL реєстраційний № НОМЕР_1 рухаючись по вул. Шпитальній зі сторони вул. Дністровської у напрямку перехрестя із вул. Грушевського вчинила наїзд на пішохода ОСОБА_1 , оскільки не врахувала дорожню обстановку яка склалася, проявила неуважність, під час зустрічного утрудненого роз`їзду не дотрималася безпечного інтервалу між своїм автомобілем та пішоходом ОСОБА_1 не вжила заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди. Внаслідок ДТП ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров`я і не є небезпечним для життя в момент спричинення у вигляді травми лівої гомілки із закритим багатоуламковим переломом обох кісток лівої гомілки в нижній третині зі зміщенням відламків, що викликало необхідність проведення операції (монтажу системи скелетного ви тяжіння, остеосинтезу кісток лівої гомілки в АЗФ), синцями, саднами та ранами, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи № 168 від 19.01.2018. За фактом ДТП вчиненого ОСОБА_2 слідчим органом внесено відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань, оголошено підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. В результаті ДТП ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні в Івано-Франківській міській лікарні №1, нею куплялися медикаменти та механізм для зовнішньої та внутрішньої фіксації. На лікування ОСОБА_1 затрачено 24 559,23 гривень, що підтверджується фіскальними чеками. Протиправними діяннями ОСОБА_2 крім матеріальної заподіяно також моральну шкоду. Протиправні дії ОСОБА_2 стали для ОСОБА_1 причиною сильного стресу. До цього часу вона перебуває в стані пригнічення, депресії і дискомфорту, погіршення її здоров`я, самопочуття, втрати спокою, головних болях, вона до цього часу не може повернутися до звичного способу життя, втратила можливість пересуватися, потребує сторонньої допомоги, порушення нормальних життєвих зв`язків. Зазначає, що своїми діями ОСОБА_2 вразила честь і гідність ОСОБА_1 , заподіяла їй моральні страждання. Крім того, вона вимушена займатись не притаманними для себе діями: звертатись до працівників правоохоронних органів, суду. Заподіяну їй моральну шкоду ОСОБА_1 оцінює в 250 000 гривень 00 копійок. Просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завдану матеріальну шкоду в розмірі 24 559, 23 грн, моральну шкоду в розмірі 250 000 грн та витрати на  правову допомогу в розмірі 10 000 гривень.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 16 лютого 2023 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 540 гривень 00 копійок.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 коп. У задовлеленні решти позивних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, в частині стягнення моральної шкоди, представник ОСОБА_2 адвокат Парфан Т. Д. подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення суду та відмову у задоволенні позову в цій частині, посилаючись на те, що суд неповно з`ясував обставини справи, допустив порушення норм матеріального та процесуального права, тому постановив незаконне рішення. Вказує, що ОСОБА_1 відповідно Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не зверталась до страховика з заявою про відшкодування витрат на лікування і моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я, тому не було підстав для стягнення з відповідача моральної шкоди, так як не з`ясовано ліміт відповідальності страховика. Відповідно до ст.1194 ЦК України у разі настання страхового випадку належним відповідачем у спорі про відшкодування моральної шкоди є страховик особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність і тільки після того як судом буде встановлено розмір такої шкоди і з`ясовано, що ліміт відповідальності страховика не покриває всього обсягу моральної шкоди, застрахована особа зобов`язана відшкодувати різницю моральної шкоди, що перевищує страховий ліміт. Апелянт не оскаржує рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про стягнення відшкодування матеріальних збитків.

В апеляційні скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Клюба П.Р. ставить питання про скасування рішення суду в частині часткового задоволення позову про стягнення моральної шкоди посилаючись на те, що суд першої інстанції задовольняючи частково позов не повно врахував характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждан, стані пригнічення позивачки, депресії і дискомфорту, погіршення здоров`я, самопочуття, втрати спокою, пререслідуваних головних болей, вона до цього часу не може повернутися до звичного способу життя, втрати можливості пересуватися, потреби сторонньої допомоги, порушення нормальних життєвих зв`язків. Крім того, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки завжди є неправомірною та передбачає відповідальність власника такого джерела. Така особа відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкода була завдана внаслідок непереборної сили чи умислу потерпілого. Оцінює моральну шкоду у розмірі 250 000 грн, яку просить стягнути з відповідача. Апелянт не оскаржує рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про стягнення відшкодування матеріальних збитків.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні представник ОСОБА_2 адвокат Парфан Т. Д. доводи апеляційної скарги підтримав, просить задовольнити подану ним скаргу. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 заперечив.

Представник ОСОБА_1 адвокат Клюба П.Р. доводи своєї апеляційної скарги підтримав, просить задовольнити подану скаргу. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 заперечив.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 , суд  першої інстанції  виходив з того, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце з вини відповідачки, позивачка зазнала чималих фізичних страждань, перебувала в стані пригнічення і дискомфорту, втрати спокою, була вимушена звертатись до правоохоронних органів та суду. З огляду на засади розумності та справедливості, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в цій частині в сумі 15 000,00 гривень. Оскільки ОСОБА_1 , користуючись своїми правами, не заявила позовних вимог про відшкодування шкоди до страховика відповідача, із заявою про виплату страхового відшкодування до страховика не зверталася та не отримала відмову у виплаті страхового відшкодування, а одразу ж пред`явила вимогу до відповідача, суд приходить до переконання, що у задоволенні вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди слід відмовити.

Рішення суду в частині відмови у стягнення витрат на лікування не оскаржується, а тому апеляційним судом не переглядається.

Ухвалене судом першої інстанції рішення не повністю відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Відповідно до частини першої  статті 352  ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України  визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що 22.11.2017 близько 09.40 год. в м. Івано-Франківську водій ОСОБА_2 , керувала автомобілем марки КІА SOUL, реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухалася по вул. Шпитальній зі сторони вул. Дністровської у напрямку перехрестя із вул. Грушевського. По ходу руху автомобіля, вздовж правого краю проїзної частини вул. Шпитальної, навпроти речового ринку, стояли запарковані автомобілі. Ліворуч даних автомобілів, проїзною частиною та смугою руху автомобіля КІА SOUL, в попутному із даним автомобілем напрямку йшли пішоходи ОСОБА_4 , а безпосередньо ліворуч від неї - ОСОБА_1 . Водій ОСОБА_2 об`єктивно завчасно виявила цих пішоходів на своїй смузі руху та вчинила наїзд на ОСОБА_1 .

У результаті порушення ОСОБА_2 Правил дорожнього руху України сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої ОСОБА_1 згідно висновку судово-медичної експертизи № 168 від 19.01.2018 отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров`я і не є небезпечним для життя в момент спричинення, у вигляді травми лівої гомілки із закритим багатоуламковим переломом обох кісток лівої гомілки в нижній третині зі зміщенням відламків, що викликало необхідність проведення операції (монтажу системи скелетного витяжіння, остеосинтезу кісток лівої гомілки в АЗФ), синців, саден та ран.

З копії виписки №7060 із медичної карти стаціонарного хворого травматологічного відділення від 13.12.2017 року вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,  22.11.2017 року госпіталізовано в МКЛ № 1 для оперативного лікування, зі слів пацієнтки отримана травма під час ДТП 22.11.2017 року. ОСОБА_1 встановлено клінічний діагноз – відкритий перелом лівої гомілки в н/3 із зміщенням відламків (а.с.13).

На підтвердження витрат на лікування позивачем надано квитанції та товарні чекі на  на придбання медикаментів у період з 22.11.2017 року по 16.12.2017 року на суму 5 479,14 грн., що охоплює період лікування ОСОБА_1 .

Окрім того, згідно копії накладної та копій квитанцій, долучених позивачем до матеріалів справи, ОСОБА_1 оплачено 19 080,00 грн за лікування. 

Згідно висновку лікарсько-консультативної комісії КНП «ЦПМКДД» СП «Міська поліклініка № 2» ОСОБА_1 потребує постійного стороннього догляду, є невиліковною особою через порушення функцій організму не може самостійно пересуватись і самообслуговуватись.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 31 жовтня 2022 року кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України закрито у зв`язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності (а.с.4-5).

Згідно полісу №АК/6705023 строком дії з 14.05.2017 року по 13.05.2018 рік цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 застрахована страховою компанією «Універсальна»».Страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю і здоров`ю 200 000 грн, за шкоду заподіяну майну 100 000 грн (а.с.39).

Відповідно до частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення їх прав.

Частина друга вказаної статті передбачає, що моральна шкода, може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Зокрема моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

У пункті 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року в справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) вказано, що: «виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства (див. пункт 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц).

Відповідно до статті 23 Закону № 1961-IV шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Отже, установлено, що внаслідок ДТП, яка сталася через неправомірні дії відповідача, ОСОБА_1 завдано тілесних ушкоджень, які спричинили фізичний біль та душевні страждання.

Як уже зазначалося вище, загальні підстави виникнення зобов`язання з відшкодування моральної шкоди встановлені частиною другою статті 23 ЦК України, статтею 1167 ЦК України.

Пункт 3 частини другої статті 23 ЦК України визначає, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів сім`ї чим близьких родичів.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної шкоди) та моральної шкоди іншій особі.

За загальним принципом, відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).Винна особа - володілець транспортного засобу має право застрахувати свою відповідальність, передавши обов`язок відшкодування шкоди, спричиненої за участю його транспортного засобу, страховій компанії (страховику).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим замість завдавача шкоди в передбаченому Законом порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням.

У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону).

Відтак колегія суддів вважає, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961 IV) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №147/66/17).

Заявляючи позов про відшкодування моральної шкоди у розмірі 250 000 грн розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, який згідно полісу №АК/6705023 строком дії з 14.05.2017 року по 13.05.2018 рік про цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 становить 200 000 грн за шкоду заподіяну життю і здоров`ю.

Отже, за положеннями статті 1194 ЦК України обсяг відповідальності відповідача за заподіяння моральної шкоди за позовом ОСОБА_1 можливий у межах 50 000 грн.

За змістом частини першої статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Частиною четвертою зазначеної статті передбачено, що суд застосовує при розгляді справи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною радою  України, та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Стаття 6 Конвенції визначає справедливий розгляд справи, як елемент принципу верховенства права, із чого виходить у своїх рішеннях і Європейський Суд з прав людини, який неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а практичних та ефективних. Це особливо стосується гарантій закріплених статтею 6 Конвенції, з огляду на визначне місце, яке у демократичному суспільстві займають права на справедливий суд разом з усіма гарантіями за цією статтею (пункт 32 рішення «Наталія Михайленко проти України» від 30 травня 2013 року).  

Разом з тим, при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди (15 000,00 грн), суд першої інстанції недостатньо урахував вимоги частини третьої статті 23 ЦК України щодо розумності і справедливості, та ураховуючи тривалість лікування позивачки, яка потребує її постійної допомоги, її фізичні та моральні страждання та перенесення періодичного болю, які на тривалий час істотно змінило її спосіб життя, у тому числі і на майбутнє, оскільки вона постійно потребує сторонього догляду, колегія суддів вважає не обгрунтованим визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача, тому з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути 40 000,00 грн моральної шкоди, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції у цій частині підлягає зміні.

Суд відхиляє доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 про стягнення з відповідача моральну шкоду у розмірі 250 000 грн, оскільки відповідно ст.1194 ЦК України відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, який полісу №АК/6705023 строком дії з 14.05.2017 року по 13.05.2018 рік становить у розмрі 200 000 грн.

Суд також відхиляє доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_2 адвоката Парфана Тараса Дмитровича щодо незаконності оскаржуваного рішення через відсутність звернення позивачки до страховика про відшкодування моральної шкоди з огляду на наступне.

Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (частина шістнадцята статті 9 Закону України "Про страхування").

Згідно зі статтею 26-1 Закону № 1961-IV страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та пунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону,-) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час ДТП, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Враховуючи, що ліміт відповідальності страховика згідно полісу №АК/6705023 строком дії з 14.05.2017 року по 13.05.2018 рік становить у розмрі 200 000 грн, сума 5 % моральної шкоди від зазначеної суми становить 10 000 грн, проте ОСОБА_1 заявлено відшкодування 250 000 грн, тому стягнення 40 000,00 грн моральної шкоди, відповідно ст. 1194 ЦК України здійснюється поза межами ліміту страхового відшкодування.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України). Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача (пункт 1 частини першої вказаної статті).

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

З огляду на висновок апеляційного суду щодо часткового задоволення апеляційної скарги позивачки, рішення суду першої інстанції в частині розподілу витрат на правову допомогу понесених ОСОБА_1 підлягає зміні пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зокрема, із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 грн - пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи наведене, та керуючись статтями керуючись ст. 374, 376, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Парфана Тараса Дмитровича залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Клюби Павла Родіоновича задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 16 лютого 2023 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі з 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок змінити та збільшити розмір стягнення моральної шкоди до 40 000 грн ( сорок тисяч гривень) та витрати на професійну правничу допомогу до 2 000 грн (дві тисячі гривень).

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складено 13 квітня 2023 року.

Судді:                                                                В.Д.Фединяк 

Л.В.Василишин

І.О.Максюта