Справа № 2-37/2009 р.
Саратський районний суд Одеської області
.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 травня 2009 року Саратський районний суд Одеської області у складі: судді – Бучацької А. І., за участю: секретаря – Новохацької В. Ю., представника позивачів – ОСОБА_1, представника відповідачки - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с.м.т. Сарата цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про виселення з житлового будинку,
В С Т А Н О В И В:
позивачі у вересні 2008 року звернулись з позовом до відповідачки, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, прийнятих судом під час розгляду справи, просили виселити її з належного їм на праві приватної власності житлового будинку № 19, розташованого по вул. Вузький у с.м.т.Сарата Одеської області та зняти її з реєстраційного обліку.
Свої вимоги вони обґрунтували тим, що зазначений житловий будинок належав на праві приватної власності ОСОБА_6. 20 червня 2008 року вони уклали з ним договір купівлі-продажу спірного житлового будинку.
Відповідачка перешкоджає їхньому вселенню у будинок, навісила свої замки, хоча вона не є членом їхньої сім*ї і не має права користуватися належним їм на праві приватної власності житловим будинком.
Під час розгляду справи позивачі та їхній представник - ОСОБА_1 позов підтримали та просили його задовольнити.
Відповідачка та її представник - ОСОБА_7 позов не визнали, заперечували проти його задоволення, оскільки вона проживає у зазначеному будинку з 1985 року в якості члена сім*ї колишнього власника житлового будинку - ОСОБА_8, і тому має право на користування спірним житловим будинком.
Заслухавши сторони та їхніх представників, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав..
ОСОБА_9 ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній …справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.
Відповідачка після укладення шлюбу 29 березня 1985 року з ОСОБА_10 вселилася у жилий будинок № 19 по вул. Вузькій у с.м.т.Сарата Одеської області, який належав на праві власності батькові ОСОБА_10- ОСОБА_11 Відповідачка зареєстрована за вказаною адресою з 11 квітня 1986 року та постійно проживала на спірній жилій площі як член сім*ї власника будинку - ОСОБА_8 11 вересня 1998 року помер чоловік відповідачки ОСОБА_10, а 16 листопада 2005 року помер власник спірного житлового будинку - ОСОБА_8 Після смерті ОСОБА_8 зазначений будинок успадкував його внук - ОСОБА_6. Зазначені обставини встановлені рішенням судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 08 квітня 2008 року, яке набрало законної сили (а.с.98).
Позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 02 жовтня 1973 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб (а.с.8). З договору купівлі-продажу вбачається, що 20 червня 2008 року позивачка ОСОБА_4 купила у ОСОБА_6 належний йому житловий будинок № 19, розташований по вул. Вузький у с.м.т.Сарата Одеської області (а.с.9). Зазначений договір зареєстрований у Державному реєстрі правочинів (а.с.11). ОСОБА_9 про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 07 липня 2008 року цей будинок зареєстрований за ОСОБА_4 на праві приватної власності (а.с.10). Оскільки будинок придбаний позивачами за час шлюбу, то за змістом ст.60 СК України він належить їм на праві спільної сумісної власності.
З пояснень сторін встановлено, що відповідачка і після того, як власниками спірного будинку стали позивачі, продовжує цим будинком користуватись, зберігає в ньому свої меблі та предмети вжитку, зареєстрована за вищевказаною адресою.
Ст.41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджуватися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку Україна ратифікувала Законом від 17 липня 1997 року № 475/97 – ВР “Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції”, закріплений принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та право власника володіти, користуватися і розпоряджуватися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб.
Ст. 319 ЦК України визначає, що власник володіє. користується, розпоряджується своїм майном на власний розсуд та має право учиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Принцип непорушності права приватної власності також закріплений у ст.321 ЦК України. Обмеження чи втручання в право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Права власника житлового будинку визначені ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК України, які передбачають, що власник має право використовувати житло для власного проживання, проживання членів своєї сім*ї, інших осіб, і розпоряджуватися ним на власний розсуд.
Ч.4 ст.156, ст.64 ЖК України визначають, що до членів сім*ї власника будинку належать належать дружина, їх діти і батьки. Членами сім*ї може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з власником та ведуть з ним спільне господарство.
ОСОБА_9 до ч.1 ст.156 ЖК України, ч.1 ст.405 ЦК України члени сім*ї власника житла,. які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
Таким чином, право члена сім*ї власника житлового будинку користуватися цим житлом існує лише за наявності у власника права приватної власності на цей житловий будинок.
Оскільки права членів сім*ї власника будинку є похідними від прав самого власника, то припинення права власності особи на будинок припиняє право членів її сім*ї на користування цим будинком.
Діюче законодавство не передбачає, що у разі відчуження житлового будинку, права і обов*язки попереднього власника житлового будинку в частині користування житлом членів його сім*ї, переходили б до нового власника цього житлового будинку.
За змістом ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб*єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення певних дій, які можуть порушувати його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Судом встановлено, що право власності ОСОБА_8, членом сім*ї якого була відповідачка, на спірний житловий будинок припинилось. Власниками спірного житлового будинку за договором купівлі-продажу стали позивачі. Відповідачка ніколи не була і не є членом їхньої сім*ї, внаслідок чого вона втратила право користуватися цим приміщенням і підлягає виселенню, також її слід зняти з реєстраційного обліку у спірному будинку.
Суд вважає, що зазначений висновок не суперечить нормам ст.47 Конституції України, ст.9 ЖК України та ст.311 ЦК України, оскільки право на житло підлягає захисту лише у випадку порушення прав особи.
Посилання відповідачки на те що, вона вселилась у спірний будинок в якості члена сім*ї власника цього будинку і тому має право користуватися цим будинком, суд не може взяти до уваги. Частина 4 ст.156 ЖК України передбачає збереження такого права користування житлом лише для членів сім*ї, які припинили сімейні відносини з власником будинку, за умови збереження права власності на будинок цього ж власника, тобто при незмінності власника житла. У даному ж випадку власниками спірного житлового будинку стали позивачі, які вправі вимагати від відповідачки усунення будь-яких порушень свого права приватної власності.
Керуючись ст. ст. 5, 10, 11, ч.1-2 ст. 209, ст. ст. 212-215 ЦПК України, ст. 41 Конституції України, ст.1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ст.ст.316, 317, 319, 321, 383, 386 ЦК України,
суд,-
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити. Виселити ОСОБА_5 з житлового будинку під дев*ятнадцятим номером , розташованого по вул.Вузький у с.м.т.Сарата Одеської області та зняти її з реєстраційного обліку.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через Саратський районний суд Одеської області шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та поданням апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів після проголошення рішення
С У Д Д Я: