ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 953/14116/21                Головуючий суддя І інстанції Губська Я. В.

Провадження № 22-ц/818/247/23        Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: про поновлення на роботі, з них

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2023 року                                                                       м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого        Яцини В.Б.

суддів колегії       Бурлака І.В., Мальований Ю.М.,

за участі секретаря судового засідання Супрун Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди на рішення Київського районного суду м. Харкова від 28 вересня 2022 року, у справі №953/14116/21 за позовом ОСОБА_1 до Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди по визнання незаконними та скасування наказів, встановлення факту, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-

в с т а н о в и в:

         У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди (в подальшому ХНПУ ім. Г.С.Сковороди) в якому просив:

- визнати незаконним і скасувати наказ Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди № 33 від 23 лютого 2021 року в частині зняття з ОСОБА_1 , функцій уповноваженої особи з питань запобігання і виявлення корупції та перейменування посади;

- встановити факт, що у період з 05 липня 2017 року по 30 червня 2021 року ОСОБА_1 , займав в Харківському національному педагогічному університеті ім. Г.С. Сковороди посаду «Помічник ректора з режиму та безпеки, уповноважений з питань запобігання та виявлення корупції»;

- визнати незаконним і скасувати наказ Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди № 72 від 24 квітня 2021 року в частині попередження, ОСОБА_1 про звільнення за п.1 ст. 40 КЗпП України;

- визнати незаконним і скасувати наказ Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди № 95 від 18 червня 2021 року в частині звільнення, ОСОБА_1 з роботи;

- поновити ОСОБА_1 в Харківському національному педагогічному університеті ім. Г.С. Сковороди на посаду «Помічник ректора з режиму та безпеки, уповноважений з питань запобігання та виявлення корупції»;

- стягнути із Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

- стягнути із Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди на користь позивача 250000 грн. моральної шкоди.

У відзиві представник відповідача з позовом не погодився та визнав, що ОСОБА_1 працював у відповідача з 1996 року і наказом від 05.07.2017 року на нього було покладено обов`язки уповноважений з питань запобігання та виявлення корупції, без встановлення будь-яких додаткових доплат, окремої штатної одиниці не було передбачено. У зв`язку з цим підстав для застосування до спірних правовідносин ст.ст. 32, 105 КЗпП України немає. Також, зазначив про неналежне виконання ним своїх обов`язків, що було підставою для притягнення ректора університету до відповідальності. Скорочення відбулося після зменшення фінансування на 2021 рік і позивач потрапив під скорочення, процедура звільнення була дотримана відповідачем, підстав для відшкодуванняморальної шкоди немає.

Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 28 вересня 2022 року позову ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконними і скасовано накази Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди: № 33 від 23 лютого 2021 року в частині зняття з ОСОБА_1 , функцій уповноваженої особи з питань запобігання і виявлення корупції та перейменування посади, № 72 від 24 квітня 2021 року в частині попередження ОСОБА_1 про звільнення за п.1 ст. 40 КЗпП України.  

Встановлено факт, що у період з 05 липня 2017 року по 30 червня 2021 року ОСОБА_1 , займав в Харківському національному педагогічному університеті ім. Г.С. Сковороди посаду «помічник ректора з режиму та безпеки, уповноважений з питань запобігання та виявлення корупції».

Визнано незаконним і скасовано наказ Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди № 95 від 18 червня 2021 року в частині звільнення ОСОБА_1 , помічника ректора з режиму та безпеки, у зв`язку зі скороченням штату працівників п.1 ст. 40 КЗпП України з 30.06.2021 року.

Поновлено ОСОБА_1 в Харківському національному педагогічному університеті ім. Г.С. Сковороди на посаді «помічник ректора з режиму та безпеки, уповноважений з питань запобігання та виявлення корупції» з 30 червня 2021 року.

Допущено в частині поновлення на роботі негайне виконання рішення.

Стягнуто із Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 136173,88 гривень.

Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення середнього заробітку за один місяць.

Стягнуто із Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 100000 грн.

Стягнуто із Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди на користь держави судовий збір у розмірі 2481 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду ХНПУ ім.Г.С.Сковороди посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення скасувати, та у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що матеріали справи містять заяву ОСОБА_1 , від 05.07.2017 року, де він не заперечує проти покладання на нього обов`язків уповноваженої особи з питань запобігання корупції в ХНПУ ім.Г.С.Сковороди , під час затвердження даного Положення, окрім іншого і юристом ХНПУ підставою вказано постанову КМУ 3706 від 04.09.2013, наказ МОН України №313 від 27.02.2017, лист МОН України №1/9-252 від 10.05.2017 року.

Вказує, що уповноважений з питань запобігання та виявлення корупції був підзвітний та підконтрольний Міністерству освіти і науки України, що виключає можливість підпорядкування ректору університету.

ОСОБА_1 виконував функції уповноваженого з питань запобігання та виявлення корупції в ХНПУ на громадських засадах.

Отже суд зробив неправильний висновок про те, що з покладенням на позивача функцій уповноваженого з питань запобігання та виявлення корупції в ХНПУ його трудова функція змінилась.

Позивач не був підпорядкований ректору ХНПУ, за виконання зазначених функцій не передбачалась виплата заробітної плати.

ОСОБА_1 займав посаду згідно з штатним розписом «помічник ректора» та додатково виконував функції уповноваженого з питань запобігання та виявлення корупції у період з 05 липня 2017 року по 30 червня 2021 року.

Відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України колегія суддів перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку з того, що під час звільнення позивача були допущені порушення вимог трудового законодавства України.

При цьому суд вважав доведеними вимоги про відшкодування моральної шкоди на суму 100 000 (сто тисяч) гривень.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду щодо розміру відшкодування завданої позивачу моральної шкоди.

Судом відповідно до наявних у справі доказів встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював в Харківському національному педагогічному університеті ім. Г.С. Сковороди з 18.10.1996 року, зокрема з 01.07.2010р. на посаді «помічник ректора з режиму та безпеки» згідно наказу №111 від 13.07.2010р., що підтверджується відповідним записом в його трудовій книжці та у довідці від 19.07.2021р. (а.с.10-23)

Згідно наказу ректору Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди № 102 від 11 липня 2017, на помічника ректора з режиму та безпеки ОСОБА_1 було покладено функції уповноваженої особи з питань запобігання та виявлення корупції в ХНПУ ім. Г.С. Сковороди, і надалі посада, яку він обіймав йменувалася - «помічник ректора з режиму та безпеки, уповноважений з питань запобігання та виявлення корупції в ХНПУ імені Г.С. Сковороди» з 05.07.2017 року. Підставою для видання даного наказу вказано: наказ від 05.07.2017р. №88-од, заява ОСОБА_1 (а.с.66 т.1)

Згідно наказу ректору Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди №88-од від 05.07.2017 року затверджено Положення про уповноважену особу з питань запобігання та виявлення корупції в ХНПУ імені Г.С.Сковороди, функції уповноваженої особи з питань запобігання та виявлення корупції в ХНПУ імені Г.С. Сковороди покладено на ОСОБА_1 . Підставою для видання цього наказу зазначено: постанову КМУ №706 від 04.09.2013 р., наказ МОН України №313 від 27.02.2017 року, лист МОН України №1/9-252 від 10.05.2017, рішення вченої ради ХНПУ імені Г.С. Сковороди (протокол №5 від 20.06.2017) (а.с. 24-25, 72-76 т.1)

Таким чином, суд відповідно до ст. 89 ЦПК України правильно виснував, що з 05.07.2017 року у позивача змінилась трудова функція і з цього моменту він виконував обов`язки помічника ректора з режиму та безпеки та уповноваженого з питань запобігання та виявлення корупції в ХНПУ імені Г.С. Сковороди, що не спростовано відповідачем під час апеляційного розгляду та, враховуючи, крім іншого обсяг матеріалів щодо виконаних робіт за період 2017-2021 згідно акту-прийому передачі справ від 19.05.2021 р. Той факт, що відповідач додатково не оплачував цю роботу при доведеності факту її виконання позивачем у даному випадку немає правового значення. Колегія суддів також відхиляє посилання апелянта на рукописний напис ОСОБА_1 на наказі № 98-од від 11.05.2021 про те, що він ніколи не поєднував функції помічника ректора з режиму та безпеки з обов`язками уповноваженого з питань запобігання та виявлення корупції в ХНПУ ім. Г.С. Сковороди, оскільки після цього він також написав про те те, що він документацію уповноваженого зобов`язується передати у встановлений в цьому наказі тижневий термін, що у цілому свідчить про те, що позивач не розглядав ці посадові обов`язки як суміщення посад, що також підтверджується вищевказаними обставинами справи та наявними у справі доказами, яким суд надав належну оцінку при мотивуванні своїх висновків.

Надаючи оцінку наказу № 33 від 23.02.2021 року (Про кадрові питання), яким з ОСОБА_1 з 23.02.2021 знято функції уповноваженої особи з питань запобігання та виявлення корупції та назначено, що подалі іменувати його посаду – помічник ректора з режиму та безпеки, суд на підставі наявних у справі доказів обґрунтовано зазначив, що під час судового розгляду не було надано до суду відомості про ознайомлення ОСОБА_1 з даним наказом.

Виходячи з наведеного, колегія суддів також погоджується з тим, що даним наказом ОСОБА_1 фактично були змінені істотні умови праці та обсягу трудових функцій, однак у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували, що ОСОБА_1 було попереджено, у визначені законом строки, про зміну істотних умов праці, та дотримана процедура, визначена у Положенні про уповноважену особу з питань запобігання та виявлення корупції в ХНПУ імені Г.С. Сковороди щодо звільнення з даної посади наказом ректора за погодженням з МОН України. (п.1.5).

Відповідач належними і допустимим доказами вказані вище висновки суду не спростував.

Відповідно до ч.3 ст. 32 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.        

Посилання відповідача на ті обставини, що дані обов`язки позивач виконував на громадських засадах не мають правового значення для вирішення даного питання та спростовуються матеріалами справи щодо видання наказу про покладення на позивача даних обов`язків, внесення запису до трудової книжки, затвердженням Положення про уповноважену особу з питань запобігання та виявлення корупції з вимогами визначеної процедури щодо прийняття на роботу та звільнення. І суд звертає увагу, що Положення про уповноважену особу було прийнято раніше до призначення на дану посаду позивача.

Наказом №98-од від 11 травня 2021 року «Про створення комісії з приймання-передачі справ» було створено комісію з приймання-передачі справ, що перебували у ОСОБА_1 з питань запобігання та виявлення корупції та актами передачі справ 19.05.2021 щодо передачі даних справ за період з 2017 року по 2021 рік від ОСОБА_1 , що фактично підтверджує обставини виконання позивачем трудових обов`язків помічника ректора з режиму та безпеки, уповноваженого з питань запобігання та виявлення корупції в ХНПУ імені Г.С. Сковороди станом на момент передачі справ, тобто і після видачі наказу від 23.02.2021.

Доводи апелянта щодо неналежного виконання позивачем своїх обов`язків не доведені та з урахуванням підстав та предмету позову не мають правового значення.

Матеріалами справи не були підтверджені заперечення відповідача проти позову про те, що ОСОБА_1 був попереджений  про звільнення за скороченням на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України, з 30.06.21 згідно наказу № 72 від 26.04.2021 року, однак суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів ознайомлення ОСОБА_1 з цим наказом.

Також, з тексту даного наказу неможливо встановити чи це було скорочення штату або чисельності працівників, відсутнє правове обґрунтування змін в організації виробництва і праці, на підставі яких було організовано скорочення, відсутні дані чи посада ОСОБА_1 була єдина скорочена, чи інші також.

Надана до суду довідка про зміну кошторису тільки на 2020 рік дійсно не може свідчити про наявність підстав для впорядкування штатного розпису у зв`язку зі зменшенням держфінансування на 2021 рік, що вказано як підставу для винесення наказу № 72 від 26.04.2021 року «Про кадрові питання» та попередження про звільнення саме ОСОБА_1 за п.1 ст. 40 КЗпП України.

Також, зі штатних розкладів станом на 01.09.2017, 01.06.2020, 01.01.2020, 01.01.2021 та в подальшому станом на 01.09.2021 року, коли була виключена посада позивача «помічник ректора з режиму та безпеки», без посилання на відповідні нормативні документи з 01.09.2021 року дана посада була виключена зі штатного розгляду.

Крім того, при звільнення позивача не було дотримано процедуру, визначену у ч.2 ст. 40, 49-2 КЗпП України.

Так, відповідачем взагалі не надано до суду відомостей на підтвердження того, що позивачу ОСОБА_1 було запропоновано іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації при звільненні, а саме в Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С. Сковороди.

Є також обґрунтованими сумніви суду про погодження профспілкової організації на звільнення позивача, оскільки в справі маються два рішення президії профспілкового комітету первинної профспілкової організації  ХНПУ ім. Г.С. Сковороди за єдиним №П-22-1, однак за різні дати: від 17.06.2021 (надано позивачем до позову) та від 22.06.2021 (надано відповідачем), які по тексту рішення є різними, а протоколи засідань президії профспілкового комітету для усунення виявлених розбіжностей та протиріч суду під час розгляду не надані.

Так, в рішенні профспілкової організації від 17.06.2021 вирішено дати згоду на звільнення за скороченням /п.1 ст. 40 КЗпП України/ члена профспілки ОСОБА_1 (без зазначення посади позивача); рекомендовано відділу кадрів привести відповідно до займаних посад протягом роботи в університеті згідно наказів університету; в рішенні від 22.06.2021 - дати згоду на звільнення за скороченням /п.1 ст. 40 КЗпП України/ члена профспілки ОСОБА_1 – помічника ректора з режиму та безпеки.

Виходячи з вищевикладеного та наявних у справі досліджених судом доказів є правильними висновки суду про незаконність звільнення  ОСОБА_1 у зв`язку із порушенням встановленої законодавством процедури, а тому позовні вимоги про визнання незаконними та скасування наказів, встановлення факту роботи на визначеній посаді до звільнення, поновлення на роботі є обґрунтованими та доведеними під час судового розгляду, не спростовані апеляційними доводами відповідача, а тому позов в цій частині ОСОБА_1 суд правильно задовольнив.

Відповідно до ч.1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Згідно до ч.2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Під час визначення суми середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу суд правильно врахував час вимушеного прогулу (з 30.06.2021, день звільнення, по день винесення рішення - 28.09.2022), розмір середньоденної заробітної плати, який визначений за травень, червень 2021 року (згідно довідок, наданих відповідачем), та який становить 430,93 грн., та суд визначає розмір суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, якій підлягає стягненню на користь позивача з відповідача у розмірі 136173,88 грн.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць суд правильно звернув до негайного виконання.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється ст.237-1 КЗпП, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику в разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, утрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За змістом указаного положення, підставою для відшкодування моральної шкоди згідно зі ст.237-1 КЗпП є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, утрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди суд виходив з того, що моральні страждання працівника ОСОБА_1 знайшли підтвердження під час судового розгляду, а саме втрата ним нормальних життєвих зв`язків, з врахуванням того, що він працював безперервно в ХНПУ ім. Г.С. Сковороди  з жовтня 1996 року по червень 2021 року, тобто майже 25 років, стану його здоров`я та віку, необхідністю додаткових зусиль для організації свого життя, неможливість працевлаштування за спеціальністю, які стали наслідками порушення його законних трудових та конституційних прав працівника, які він в судовому порядку захищав та поновив лише після постановлення судом рішення. Суд також у цьому питанні врахував позицію, яку було викладено у постанові Верховного Суду від   18.08.2022 у справі № 212/7513/20.

Розмір моральної шкоди суд визначив з посиланням на характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Спираючись на засади розумності, виваженості та справедливості суд вважав необхідним стягнути з відповідача на користь позивача суму моральної шкоди у розмірі 100000 грн.

Колегія суддів погоджується з доведеністю факту завдання позивачу душевних страждань внаслідок порушення його права на працю, але не вважає належним чином обґрунтованими висновки суду щодо розміру стягнутої моральної шкоди, оскільки суд переоцінив характер та тривалість душевних страждань позивача, а також не врахував, що внаслідок поновлення на роботі та сплаті значної суми середнього заробітку позивач у значній мірі отримав компенсацію цих душевних страждань, тому з урахуванням згаданих засад цивільного судочинства розумність, виваженість та справедливість колегія суддів вважає за необхідне з передбачених п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підстав зменшити розмір стягнутої в рахунок відшкодування завданої позивачеві моральної шкоди до суми 10 000 (десять тисяч) гривень.

В іншій частині розмір душевних страждань позивача є недоведений, а тому ці вимоги підлягають частковому задоволенню на меншу суму, а наведені з цього приводу доводи скарги знайшли своє часткове підтвердження.

В іншій частині позов є доведений, доводи скарги в цій частині не доведені, а тому решту оскарженого рішення суд апеляційної інстанції залишає без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 28 вересня 2022 року в частині стягнення з Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 100000 грн змінити, зменшивши суму стягнення моральної шкоди до 10000 (десяти тисяч) гривень.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 13 квітня 2023 року.

Головуючий                                                                                В.Б.Яцина

Судді                                                                                         І.В.Бурлака

                                                                               Ю.М. Мальований.