12.04.2023

Справа № 490/3578/22

Провадження № 1-кп/522/518/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.2023 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

суддів – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря        судового засідання – ОСОБА_4 ,

розглянувши у судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні за №22022150000000056 від 17.03.2022 року відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Добренька Красноградського району Харківської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – ОСОБА_6 ,

захисників – ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

обвинуваченого - ОСОБА_5 ,

встановив:

В провадження Приморського районного суду м. Одеси надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні №22022150000000056 від 17.03.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

В судовому засіданні прокурором було заявлено клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 .

В обґрунтування поданого клопотання прокурор зазначив, що обвинуваченому необхідно продовжити строк тримання під вартою на 60 діб, так як ризики, передбачені ст.177 КПК України встановлені раніше судом при обранні йому запобіжного заходу не відпали та продовжують існувати, в зв`язку з чим до обвинуваченого неможливо застосування більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою.

Заслухавши прокурора, який підтримав клопотання, обвинуваченого та захисників, які не заперечували проти задоволення клопотання, дослідивши клопотання про продовження строку тримання під вартою, суд вважає за необхідне клопотання прокурора задовольнити, продовжити відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Статтею 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» гарантується право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

В провадження Приморського районного суду м. Одеси надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні №22022150000000056 від 17.03.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

Згідно п. 24 ч. 1 ст. 3 КПК України судове провадження – це кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення.

Приписами ст. 23 КПК України передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо та не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, суд у даному випадку позбавлений можливості досліджувати докази, які б на даному етапі судового розгляду справи по суті дають підстави суду робити висновки щодо наявності, або відсутності обґрунтованості обвинувачення.

Такі обставини досліджуються безпосередньо судом 1-ої інстанції під час судового провадження та з огляду на перевірені в порядку ст.ст. 89, 94 КПК України докази, які на момент застосування (в тому числі, продовження дії запобіжного заходу) дають підстави суду прийняти рішення відповідно до положень ст. 331 КПК України.

Тобто, суд, по суті, позбавлений можливості надати правову оцінку обґрунтованості пред`явленого особі обвинувачення, оскільки, окрім як дослідивши клопотання про обрання або продовження строку тримання під вартою (у разі його наявності), не має законних на те підстав для дослідження будь-яких доказів, що можуть бути підставою для продовження або застосування запобіжного заходу у судовому засіданні.

Окрім того, відповідно до п. 13 ч.1 ст. 3 КПК України, обвинувачення – це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом, а тому питання обґрунтованості підозри на даній стадії не є предметом розгляду суду, в тому числі з огляду на те, що ОСОБА_5 вже пред`явлене обвинувачення, яке є твердженням про вчинення особою інкримінованого злочину, а не обґрунтованим припущенням, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, що мало місце коли останній перебував у процесуальному статусі підозрюваного.

За таких обставин суд не переглядає обґрунтованість обвинувачення  ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, при розгляді клопотання про обрання чи продовженні строку запобіжного заходу.

Надаючи оцінку доводам клопотання щодо не зменшення ризиків та неможливості застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, суд враховує наступне.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного/обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Суд враховуючи, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, за вчинення якого в разі доведеності його вини, передбачене безальтернативне покарання у виді позбавлення волі строком 15 років або довічним позбавленням волі з конфіскацією майна, вважає наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме ризик того, що обвинувачений, враховуючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі встановлення його вини, може вдатися спроб переховуватися від суду.

При цьому, суд враховує, що у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 р. Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Також Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, зважаючи на те, що остаточне рішення по справі не прийнято, свідки підлягають безпосередньому допиту судом та суд має дослідити докази у справі, суд вважає, що в даному випадку існує ризик можливого незаконного впливу останнього на свідків, з метою зміни останніми показань, а також перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

Також враховуючи характер висунутого обвинувачення, кількості інкримінованих епізодів вчинених щодо державної зради, суд вважає, наявним ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість обвинуваченим продовжити вчиняти злочини або вчинити новий злочин.

За таких обставин, суд вважає, що у клопотанні прокурора доведено про не зменшення ризиків, передбачених п.п. 1,3-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

На даному етапі судового провадження лише запобіжний захід у виді тримання під вартою буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та зможе запобігти зазначеним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Стороною захисту не надано доказів, які б свідчили про зменшення або зникнення встановлених ризиків, а також про наявність у обвинуваченого міцних соціальних зав`язків, які б у сукупності вказували на можливість обрання обвинуваченому більш м`якого запобіжного заходу.

При цьому, суд враховує приписи ч. 6 ст. 176 КПК України, яким передбачено, що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується тільки запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для продовження відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою судом не встановлено.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Суд звертає увагу на особливості відповідальності за кримінально карані посягання у сфері охорони основ національноі? безпеки, забезпечення захисту життя, здоров`я, прав і свобод людини в умовах воєнного стану та необхідність забезпечення заходів кримінального провадження у суворій відповідності до вимог КПК України з метою забезпечення ефективності кримінального провадження, оперативного припинення злочинної діяльності.

Коли особі висунуто обвинувачення у вчиненні дій, спрямованих на підрив основ національної безпеки України, використовуючи для цього наи?більш несприятливии? для суспільства час, тяжкі обставини та умови, в яких опинилося суспільство, це свідчить як про підвищении? ступінь суспільноі? небезпеки такого злочину, який вчиняється в умовах воєнного стану, так і про підвищену ступінь суспільної небезпечності особи, яка вчиняє відповідні дії.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне клопотання прокурора задовольнити, продовжити відносно обвинуваченого строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім того, відповідно до приписів ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

З урахуванням наведеного, вважаю необхідним розмір застави не визначати, в зв`язку з тим, що ОСОБА_5 інкримінується вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України проти основ національної безпеки України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 183, 199, 331, 372, 376 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5   – задовольнити.

Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор», строком на 60 днів, тобто до 10.06.2023 року включно.

Розмір застави не визначати.

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому, його захиснику та направити уповноваженій службовій особі місць ув`язнення.

Ухвала суду щодо продовження строку запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення через Приморський районний суд м. Одеси до Одеського апеляційного суду.

Головуючий суддя:                                                                 ОСОБА_1

Суддя:                                                                         ОСОБА_2

Суддя:                                                                         ОСОБА_3