ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2023 року           справа №200/15776/21

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гаврищук Т.Г., суддів: Блохіна А.А., Сіваченка І.В.,

за участю секретаря судового засідання Усенко Т.І.,

представника позивача Косенока О.М.,

представника відповідача Винятинської І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду (суддя І інстанції Галатіна О.О.) від 29 вересня 2022 року по справі №200/15776/21 за позовом ОСОБА_1 до Східного міжрегіонального управління Держаної служби України з питань праці про визнання протиправним та скасування постанови,-

                                                     УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Східного міжрегіонального управління Держаної служби України з питань праці про визнання протиправним та скасування постанови від 14.07.2021 року № СМУ 1378/1098/АВ/П/ТД-ФС.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Позивач вважає, що трудових договорів з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і не повинно було бути взагалі, тому що ці особи не були працівниками позивача, а були допущені до роботи ФОП ОСОБА_5 .. Судом не враховано, що відповідачем одночасно проводилась перевірка ФОП ОСОБА_6 , який також здійснює підприємницьку діяльність за адресою: АДРЕСА_1 та буд. АДРЕСА_2 . Відповідно до акту перевірки ФОП ОСОБА_6 від 18.06.2021р. № СМУ1379/1098/АВ, на момент здійснення інспекційного відвідування по АДРЕСА_1 , серед інших знаходилась ОСОБА_2 , яка обслуговувала клієнтів магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою по АДРЕСА_2 знаходились ОСОБА_3 , ОСОБА_4 які також обслуговували клієнтів магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Цим актом було встановлено порушення ФОП ОСОБА_6 частини 1 статті 21 та частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України щодо допуску працівників до роботи без укладання письмового трудового договору. За наслідками встановленого порушення ФОП ОСОБА_6 було винесено попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю від 18.06.2021р. № СМУ1379/1098/АВ.

Відповідач надав відзив у якому проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалено судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі.

Під час судового засідання представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити. Представник відповідача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач є фізичною особою-підприємцем, основними видами економічної діяльності є: КВЕД 47.24 Роздрібна торгівля хлібобулочними виробами, борошними та цукровими кондитерськими виробами в спеціалізованих магазинах (основний). 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

Згідно з даними веб-порталу Державної податкової служби України “Ліцензійний реєстр діючих ліцензій на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами” позивач має ліцензію на торгівлю алкогольними напоями: № 05210308202100578 від 01.04.2021р. за адресою: АДРЕСА_3 , магазин; №05210308202100465 від 13.03.2021 за адресою: АДРЕСА_4 , магазин.

Згідно з даними веб-порталу Державної податкової служби України “Ліцензійний реєстр діючих ліцензій на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами” позивач має ліцензію на торгівлю тютюновими виробами: № 05210311202100562 від 01.04.2021р. за адресою: АДРЕСА_3 , магазин; №05210311202100458 від 13.03.2021р. за адресою: АДРЕСА_4 , магазин.

Відповідно до договору суборенди торгівельної точки № 1 від 01.03.2020 р. позивач орендує у ОСОБА_7 частину нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 для ведення торгівельної діяльності.

Відповідно до договору оренди б/н від 01.01.2017р., ФОП ОСОБА_8 надає в оренду торгівельний павільйон ФОП ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 для здійснення підприємницької діяльності.

На підставі наказу від 09 червня 2021 року №959 та направлення на проведення №252/4.4 від 09 червня 2021 року у період з 10.06.2021р. по 18.06.2021р. посадовими особами відповідача було здійснено позаплановий захід державного нагляду ( контрою) у формі інспекційного відвідування  позивача щодо дотримання вимог законодавства про працю з питань виявлення неоформлених трудових відносин за місцем провадження господарської діяльності: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .

За результатами відвідування складено акт №СМУ 1378/1098/АВ від 18 червня 2021 року, відповідно до якого встановлено, зокрема, що позивач допустив до роботи продавцями-касирами ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 ; ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 без укладення з ними письмового трудового договору, чим порушив вимоги Кодексу законів про працю України.

За результатами розгляду справи про накладення штрафу на підставі акту інспекційного відвідування №СМУ 1378/1098/АВ від 18 червня 2021 року відповідачем прийнята постанова про накладення штрафу відповідно до частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України № СМУ 1378/1098/АВ/П/ТД-ФС від 14 липня 2021 року, якою на позивача накладено штраф у розмірі 240 000 гривень.

На підставі акту перевірки та виявлення фактів допуску до роботи фізичних осіб без укладення трудового договору та оформлення трудових відносин у встановленому законом порядку, відповідачем також було винесено припис про усунення виявлених порушень №СМУ 1378/1098/АВ/П від 18 червня 2021 року, відповідно до якого позивача зобов`язано усунути у строк до 15 липня 2021 року виявлені під час проведення інспекційного відвідування порушення частини 1 статті 21 та частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України.

На виконання цього Припису, позивач листом від 14.07.2021р. (а.с. 96-98) повідомив відповідача про те, що всі особи, які виконують певні функції на місцях здійснення господарської діяльності, перебувають з ним у трудових відносинах, зокрема, ОСОБА_2 трудовий договір від 14.07.2021р., наказ про прийняття на роботу від 13.07.2021р. №14, повідомлення про прийняття працівника на роботу від 13.07.2021р., ОСОБА_3 трудовий договір від 14.07.2021р., наказ про прийняття на роботу від 13.07.2021р. №22, повідомлення про прийняття працівника на роботу від 13.07.2021р., ОСОБА_4 трудовий договір від 14.07.2021р., наказ про прийняття на роботу від 13.07.2021р. №18, повідомлення про прийняття працівника на роботу від 13.07.2021р..

Під час апеляційного провадження представник позивача надав пояснення про те, що зазначені особи були прийняті на роботу після проведення інспекційного відвідування, та не перебували у трудових відносинах з позивачем на час встановленого актом перевірки порушення вимог частини 1 статті 21 та частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України.

Наведені обставини сторонами не оспорюються. Спірним у цій справі є постанова про накладення штрафу № СМУ 1378/1098/АВ/П/ТД-ФС від 14 липня 2021 року.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 259 КЗпП України визначено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою КМУ від 11.02.2015 №96 Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМУ через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно із статтею 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим:1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною другою статті 265 КЗпП України передбачено, що юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення визначається Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17.07.2013р. ( далі Порядок №509).

Пунктом 2 Порядку №509 визначено, що штрафи накладаються, зокрема, на підставі акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників.

Згідно пункту 4 Порядку №509 під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, спірна постанова була прийнята відповідачем на підставі акту інспекційного відвідування №СМУ 1378/1098/АВ від 18 червня 2021 року, яким встановлено, зокрема, що позивач допустив до роботи продавцями-касирами ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 ; ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 без укладення з ними письмового трудового договору, чим порушив вимоги Кодексу законів про працю України.

В якості доказів на підтвердження порушення позивачем вимог Кодексу законів про працю України надано відеозапис інспекційного відвідування, з якого зокрема, вбачається, що 14.06.2021р. ОСОБА_2 працювала на касі, обслуговувала клієнтів магазину “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, реалізовувала підакцизний товар та продукти харчування.

За адресою АДРЕСА_1 знаходились: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та особа, яка виконувала функції продавця- касира та відмовилась називати свої ім`я.

ОСОБА_3 пояснила, то стажується продавцем-касиром “у Миколая”, працює менше місяця, заробітну плату отримувала на місці у адміністратора. Під час інспекційного відвідування 10.06.2021 обслуговувала клієнтів магазину “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” та реалізовувала підакцизний товар та продукти харчування через касу, що зафіксовано відеозаписом.

ОСОБА_4 пояснила, що працює продавцем-касиром в магазині, а на всі інші питання відповість адміністратор. Під час інспекційного відвідування 10.06.2021 розкладала товар на полиці та обслуговувала відвідувачів магазину (здійснювала продаж підакцизних товарів та продуктів харчування), що зафіксовано відеозаписом.

У акті наявні відомості, що ОСОБА_9 працює керуючою магазином, працевлаштована у ФОП ОСОБА_1 , під час інспекційного відвідування 10.06.2021 та 14.06.2021 керувала магазином, працювала з постачальниками.

Отже, з наданого відеозапису інспекційного відвідування не можливо встановити, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 працювали безпосередньо у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ..

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем одночасно проводилась перевірка ФОП ОСОБА_6 , який також здійснює підприємницьку діяльність за адресою: АДРЕСА_1 та буд. АДРЕСА_2 . Відповідно до акту перевірки ФОП ОСОБА_6 від 18.06.2021р. №СМУ1379/1098/АВ, на момент здійснення інспекційного відвідування по АДРЕСА_1 , серед інших знаходилась ОСОБА_2 , яка обслуговувала клієнтів магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою по АДРЕСА_2 знаходились ОСОБА_3 , ОСОБА_4 які також обслуговували клієнтів магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Цим актом було встановлено порушення ФОП ОСОБА_6 частини 1 статті 21 та частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України щодо допуску працівників до роботи без укладання письмового трудового договору.

При цьому, за наслідками встановленого порушення ФОП ОСОБА_6 відповідачем було винесено попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю від 18.06.2021р. № СМУ1379/1098/АВ.

Як вбачається з матеріалів справи, інших доказів на підтвердження порушення позивачем вимог статті 24 КЗпП України відповідачем не надано.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При вказаних обставинах, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій та рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому вимоги позивача підлягають задоволенню.

За вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального права, тому апеляційну скаргу позивача необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

                                                    ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду  від 29 вересня 2022 року по справі №200/15776/21 – задовольнити.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2022 року по справі №200/15776/21 – скасувати.

Позов ОСОБА_1 до Східного міжрегіонального управління Держаної служби України з питань праці про визнання протиправним та скасування постанови від 14.07.2021 року № СМУ 1378/1098/АВ/П/ТД-ФС - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 14.07.2021 року № СМУ 1378/1098/АВ/П/ТД-ФС.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління Держаної служби України з питань праці (код ЄДРПОУ 43866127) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 6000 (шість тисяч гривень) 00 копійок.

Постанова у повному обсязі складена 13 квітня 2023 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 13 квітня 2023 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя                                                                                            Т.Г. Гаврищук

Судді:                                                                                                                  А.А. Блохін

                                                                                                                            І.В. Сіваченко