Ухвала

12 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 352/1506/21

провадження № 61-4227 ск23

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Білоконь О. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 10 жовтня 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності на майно,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 10 жовтня 2022 рокупозов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано спільною сумісною власністю подружжя домоволодіння АДРЕСА_1 загальною вартістю 2 550 300,50 грн, загальною площею 179,0 кв. м, що знаходиться на земельній ділянці загальною площею 0,0525 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером 2625881101:01:001:0179.

У порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частину вказаного домоволодіння вартістю 850 100,17 грн та 1/3 частину вказаної земельної ділянки, за ОСОБА_1 - 2/3 частини вказаного домоволодіння вартістю 1 700 200,33 грн та 2/3 частини вказаної земельної ділянки.

Визнано спільною сумісною власністю подружжя транспортний засіб марки «VOLKSWAGEN PASSAT», 2003 року випуску, та стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості 1/3 частини автомобіля у розмірі 60 685,92 грн.

У решті частини позову відмовлено.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 02 лютого 2023 рокурішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 10 жовтня 2022 року скасовано в частині відмови у задоволенні вимог про визнання права спільної сумісної власності на садовий будинок та його поділ, про стягнення витрат на оплату висновку щодо визначення ринкової вартості автомобіля та задоволено такі вимоги. Це ж рішення змінено в частині розміру часток майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Визнано спільною сумісно власністю подружжя садовий будинок, загальною площею 24,3 кв. м, по АДРЕСА_1 .

У порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності за кожним на 1/2 частину вказаного садового будинку, 1/2 частину зазначеного домоволодіння та 1/2 частину зазначеної земельної ділянки.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості 1/2 частини спірного автомобіля у розмірі 91 028,00 грн та витрати по оплаті висновку щодо визначення ринкової вартості автомобіля у розмірі 1 762,00 грн.

До Верховного Суду 21 березня 2023 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на вказані судові рішення після закінчення строку на касаційне оскарження, у якій просив їх скасувати в частині визнання спільною сумісною власністю подружжя спірного домоволодіння, що знаходиться на земельній ділянці загальною площею 0,0525 гата визнання права власності на 1/2 частину вказаного нерухомого майна, визнання спільною сумісною власністю подружжя спірного автомобіля та стягнення грошової компенсації та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Касаційна скарга підлягає залишенню без руху з огляду на таке.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Щодо строків касаційного оскарження

У касаційній скарзі заявник порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень з посиланням на те, що строк пропущено з поважних причин, оскільки повний текст оскаржуваної постанови отримав 20 лютого 2023 року, що підтверджується відповідними доказами.

Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження пропущено з поважних причин, заявник у розумний інтервал часу після отримання копії постанови суду апеляційної інстанції звернувся з касаційною скаргою, вважаю за можливе його поновити.

Щодо сплати судового збору

У порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

У касаційній скарзі заявник просить звільнити його від сплати судового збору з підстав, передбачених положеннями статті 8 Закону України «Про судовий збір». Посилається на те, що у зв`язку із військовою агресією російської федерації та введення в Україні воєнного стану розмір доходу суттєво зменшився, за 2022 рік без сплати податків становив 30 023,59 грн. Разом з тим, виключно на його утриманні перебуває неповнолітній син, оскільки позивач ухиляється сплачувати аліменти на його утримання, розмір заборгованості станом на 01 жовтня 2022 року становив 54 253,50 грн. На підтвердження вказаних обставин надає відповідні докази.

Згідно із частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Відповідно до положень статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, зокрема за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік або позивачами, серед іншого, є батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Вищезазначені норми закріплюють дискреційне право, а не обов`язок суду відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати. Його реалізація не може призводити до порушення принципу процесуального рівноправ`я сторін та знаходиться в безпосередній залежності від доведеності за допомогою належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів обставин щодо того, що скрутне майнове становище особи не дозволяє їй сплатити судовий збір у встановленому чинним законодавством розмірі. З метою недопущення зловживання процесуальними правами суд має враховувати: предмет спору, наявність у особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, рахунків в банківських та інших фінансових установах та можливість розпорядження ними, вік особи та її працездатність, склад сім`ї та наявність утриманців тощо.

Суд не має можливості вирішити клопотання заявника про звільнення від сплати судового збору, оскільки наведені заявником доводи та надані у їх підтвердження докази не можна визнати такими, що з достовірністю підтверджують скрутний майновий стан заявника, який унеможливлює сплату судового збору, оскільки заявник не надає об`єктивних даних про свій майновий стан.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять даних про те, що ОСОБА_1 є непрацездатною особою чи має незадовільний стан здоров`я, заявник не надав даних про наявність чи відсутність рухомого чи нерухомого майна,цінних паперів,рахунків у банківських установах, тощо.

Враховуючи, що предметом спору є поділ спільного майна подружжя, яке складається з домоволодіння вартістю 2 550 300,50 грн, садового будинку - 331 274,52 грн, автомобіля - 182 057,76 грн, обставини, зазначені у клопотанні, не є безумовною підставою для звільнення від сплати судового збору, оскільки не підтверджують з достовірністю скрутний майновий стан заявника, що перешкоджає йому виконати вимоги законодавства щодо оплати поданої касаційної скарги судовим збором.

З огляду на зазначене, заявнику необхідно надати інші докази на підтвердження зазначених ним обставин щодо майнового стану, якими можуть бути банківські документи про відсутність на рахунку коштів, відсутність рухомого чи нерухомого майна, довідка фіскального органу про доходи та перелік розрахункових та інших рахунків за місцем фактичного проживання, тощо, або документи що підтверджують сплату судового збору.

Вказане грунтується на такій конституційній засаді судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом (стаття 129 Конституції України) та узгоджується із статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу.

Оскільки подана касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 ЦПК України, її слід залишити без руху та запропонувати заявнику усунути недоліки.

Керуючись статтями 136, 185, 389, 390, 392, 393 ЦПК України, статтею 8 Закону України «Про судовий збір»,

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 10 жовтня 2022 року та постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 10 жовтня 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали до 21 квітня 2023 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. В. Білоконь